Озера екзогенного походження

Гідрогенні озера поділяють на водноакумулятивні та водноерозійні. Походження цих озер пов’язане з дією морських, річкових та підземних вод. До цієї групи озер належать: а) озера-стариці, які зустрічаються в заплавах річок; б) плесові озера, котрі являють собою розрізнені плеса пересохлих річок; в) дельтові озера, що утворюються в дельтах великих річок; г) лагуни та лимани морських узбереж, які утворилися переважно внаслідок відокремлення від моря заток наносами (узбережжя Чорного, Білого, Балтійського морів).

Карстові озера виникають у районах поширення вапняків, гіпсів, доломітів і утворюються під дією впливу підземних вод на розчинні породи. Улоговини цих озер мають правильну овальну або округлу форму і досить значну глибину. Це озера Кримських гір, басейну р.Онега, Кавказу та ін.

Просадочні (суфозійні) озера виникають внаслідок вимивання підземними водами глинистих частинок, котрі цементують гіпсові породи. Ці озера поширені в степових і лісостепових районах.

Льодовикові озера – це озера, які утворилися внаслідок дії льодовика. До цієї групи належать: льодовиково-ерозійні озера – це озера, які виникли на кристалічних масивах Скандинавії, Канади; карові озера виникли на схилах гір (Альпи, Кавказ, Памір тощо); льодовиково-акумулятивні озера (моренні), що утворилися внаслідок акумулятивної діяльності льодовиків. Ці озера типові для Прибалтики, Полісся, північного заходу Росії; прильодовикові озера– це озера, які утворилися внаслідок моренно-акумулятивної діяльності льодовика чи внаслідок попруження річок безпосередньо льодовиком; надльодовикові озера – це озера, які виникають безпосередньо на льодовику.

Термокарстові озера – це озера, що утворюються в областях розвитку вічної мерзлоти внаслідок танення підземних пластів та лінз льоду. Це озера тундри та тайги, особливо характерні для району Якутії.

Еолові озера з’являються внаслідок дії вітру в міждонних зниженнях або в улоговинах видування. Це озера Прибалтики, Казахстану, Середньої Азії.

Метеоритні озера утворюються внаслідок падіння метеоритів (оз. Каолі в Естонії).

Органогенні озера утворюються на торфових болотах.

2. За розміром поверхні дзеркала води озера поділяють на:

1) дуже великі з площею (F) більше 1 000 км²;

2) великі – з площею від 101 до 1 000 км²;

3) середні – з площею від 10 до 100 км²;

4) малі – з площею менше 10 км².

3. За ступенем сталості озера бувають постійні та тимчасові(заповнюються водою лише в зволожені періоди року).

4. За характером водообміну озера поділяються на безстічні й стічні.

Безстічні озера – це озера, які не мають ні поверхневого, ні підземного стоку, а витрачають воду лише на випаровування. Це Каспійське та Аральське моря, оз. Ісик-Куль, Балхаш, Чад та ін.

Стічні озера – це озера, з поверхні яких вода витрачається на поверхневий, підземний стік та на випаровування. Це озера Байкал, Онезьке, Ладозьке та ін. Серед стічних озер виділяються проточні озера– це озера, в яких стік становить значну частину водної маси. Це озера Чудське, Зайсан, Сарезьке.

Окрему групу складають озера з перемінним стоком – це озера, які мають стік під час водопілля та паводків, а в межень належать до безстічних озер, бо водотоки, які з них витікають, пересихають.

5. За співвідношенням складаючих витратної частини рівняння водного балансу всі озера, згідно Б.Б.Богословського, поділяють на дві групи: стокові– це озера, у яких стік перевищує випаровування з їх поверхні – у_ст > Z_оз, випаровуючі, у яких випаровування перевищує стік – у_ст < Z_оз. Стокові озера характерні для зони достатнього й надмірного зволоження, а випаровуючі – для зон недостатнього зволоження.

6. За співвідношенням складаючих прибуткової частини рівняння водного балансу озера поділяють на три типи: приточні, коли приток з водозбору переважає над опадами (у_пр > х_оз), нейтральні, коли приток з водозбору ~ опадам (у_пр ~ х_оз), дощові, коли опади переважають над притоком (у_пр < х_оз).

7. За термічним режимом або за класифікацією Фореля Ф.А. всі прісноводні водойми світу поділяють на три групи:

полярні (або холодні) - з температурою на протязі року нижче 4⁰ С та з переважанням зворотної температурної стратифікації;

тропічні (або теплі) - з температурою на протязі всього року вище 4⁰ С і з переважанням прямої температурної стратифікації;

озера в умовах помірного клімату - з температурою вище 4⁰ С і з прямою температурною стратифікацією влітку та з температурою нижче 4⁰ С і зворотною температурною стратифікацією взимку.

8. За ступенем солоностіозера поділяють на прісні– вміст солі до 1г/кг (або 1‰); солонуваті- солоність від 1 до 24,7‰ (розташовані в зоні степів та напівпустель); солоні – вміст солі дорівнює солоності вод Світового океану (від 24,7 до 47‰) та соляні, або мінеральні – солоність понад 47‰.

9. За хімічним складом води озера поділяють на три групи: гідрокарбонатні, з переважанням іонів НСО‾₃ (більшість прісних озер); сульфатні, з переважанням сірчаних сполук (характерні такі води для солонуватих озер) і хлоридні, з переважанням іонів Cl‾ (такі води характерні для солоних озер).

10. За умовами живлення водних організмів (трофічними умовами) озера поділяють на:

оліготрофні– це глибокі озера, які бідні на рослинний планктон та поживні речовини, з незначною мінералізацією (окрім кальцію) і рівномірним розподілом кисню влітку та взимку;

евтрофні озера – це водойми з великим вмістом поживних речовин; зазвичай неглибокі, добре прогріваються влітку, з великим вмістом органічних речовин та зі зменшенням кисню до дна;

дістрофні озера – це озера, які бідні на поживні речовини; поширені в сильно заболочених районах; мінералізація води незначна, вміст кисню знижений, тому що витрачається на окислення органічних речовин;

мезотрофні озера – це озера з середніми трофічними умовами.

Морфологія озер

Основні морфологічні елементи озера:

улоговина– природне зниження земної поверхні різного походження, в межах якої і розташоване озеро;

озерне ложе – найбільш знижена частина озерної улоговини, яка заповнюється водою при максимальному підвищенні рівня. Воно поділяється на дві основні області: берегову область, в якій переважають процеси руйнування гірських порід, які складають улоговину; глибинну область, в якій відкладаються продукти руйнування.

У береговій області виділяються три зони: берег, узбережжя та берегова відмілина.

Берег– це частина озерного схилу, що оточує озеро з усіх боків і не зазнає впливу хвиль (рис. 4.1.)

Узбережжя – це суха частина, котра зазнає впливу хвиль; заливна частина, яка вкривається водою при високих рівнях, і підводна частина, яка завжди вкрита водою.

Берегова відмілина – закінчується підводним схилом, і є межею між схилом і дном озерного ложа; верхня частина берегової відмілини відповідає нижній межі впливу на берегову область хвильового прибою.

Часто узбережжя і берегову відмілину називають літораллю – це мілководдя. За мілководдям знаходиться підводний схил (або сублітораль) – розташований між літораллю і профундаллю. Профундаль або глибинна область займає найглибшу частину дна, якої хвилювання не досягає.

Поиск по сайту: