В міжнародних відносинах питання джерел та каналів отримання інф. є чи найбільш важливим, адже від поінфромованості про події залежить шлях прийняття рішень державою, що може бути важливим не лише для однієї країни, а й для регіону чи світу.
Поняття «джерело» та «канал» інф. є нерозривно пов’язані між собою. проте треба розрізняти їх суть.
Розрізняють два види джерел інформації: первинні (рукописи, архівні матеріали, аудіо-стрічки, тобто уся необроблена інф.) та вторинні (вже містять первинних джерел).
За іншою класиф. джерела поділ. на документальні та фактографічні.
В першому випадку передбачається пошук будь-яких матеріальних об’єктів, які мають певну форму (папір, кіноплівка, магнітна стрічка тощо). Але сучасні технології збереж. і передачі інф. вносять свої корективи: чим далі матеріальні ознаки док. втрачають значення для подальшої роботи з ним, тому пошук інф., в першу чергу, здійснюється в електронній формі. На перший план виходить інф. зміст док., а не його матеріальні ознаки.
Фактографічні джерела інф. містять опис конкретних фактів, подій (результати безпосередніх спостережень, фотографічні зображ., техніко-економічні показники, креслення, схеми, географ.і карти).
Поняття документ використовують для визначення об'єктів, що мають на будь-якому матеріальному носії (папері, кіноплівці, магнітній стрічці тощо) інф., за допомогою певної знакової системи, призначену для передачі в просторі і часі.
Фактографічні джерела містять інф.у вигляді конкретних фактів, подій або їхньої сукупності, необов'язково зафіксовані на матеріальному носії. Факт – це деяка достовірна, одинична подія або явище, конкретний об'єкт, поданий докладним описом своїх характерних рис і властивостей.
Іншою характеристикою док. є їхня концентрація та розсіювання. Сучасний етап відзначається, з одного боку, диференціацією і спеціалізацією видань, а з іншого – інтеграцією напрямів. 1/3 всіх публікацій з певної теми друкується у спеціалізованих виданнях, а 2/3 – у виданнях суміжного профілю.
Для того, щоб джерела міжн. інф. ефективно виконували головне завдання - передавати факти міжн. обстановки - до них пред'являються такі вимоги:
- оперативність (подача інф. в найбільш короткі строки)
- повнота (наявність суттєвих даних, що характ. предмет повідомлення з усіх можливих аспектів)
- новизна (наявність нових даних, не відомих раніше)
- надійність (відсутність або мінімум відхилень у порівнянні з фактичним станом предмета вивчення);
- стислість (мінімально можливий обсяг повідомлень).
В якості основних каналів отриання інф. можна назвати такі:
1. Канал «текст» (передає до 60-80% інформації) і містить джерела:
- Масові публікації: національна преса, міжнародна преса тощо
- Спеціальні видання (прес-релізи, огляди)
- Наукові видання
- Бази даних.
2. Аудіо-відео канал (адресат одержує до 20-30% інф.): радіопрограми, телепрограми, як національного, так і зарубіжного інф. простору.
3. Канал «Джокер» (забезпечує до 1-5% інформації) - випадкова інф. при користуванні джерелами Internet.
4. Характерним каналом отрим. інф. в МВ є кулуарна дипломатія, яка може проявлятися в бесідах після конфер., саммітів, у бесідах під час фуршетів, неофіц. зустрічей, спілкування з високопоставленими особами, що не мають відношення до МЗС (депутатом, міністром), спілкув. з так названою елітою, неофіційні зустрічі з письменниками, журналіст, публіцистами, акторами - людьми мистецтва.
Також варто зазначити про методи, якими користуються у МВ для отримання інф:
1) «моросящий дождик» - метод, що використовується при нормальному функціонуванні служби інформації. Щодня, одноманітно відбувається пошук інформації.
2) «гроза» - метод пошуку інформації при обмеженні на час пошуку. При цьому необхідно перевірити наявність інф. в існуючих базах.
3) «експерт» – пошук фахівців в певній галузі, збір фактів, які раніше не повідомлялися.
4) «стежина інф.» застос. при пошуку інф. шляхом аналізу посилань на джерела інфї.
Отже, джерело інф – це наявний ресурс, з якого ми безпос можемо почерпнути інф., а канал характеризує спосіб, за допомогою якого ми і дослуджємо джерела інф.