Приклад підрахунку об’ємів ґрунту в укосах насипу й виїмки 12 страница

11.7. Виконання земляних робіт

11.7.1. Організація і технологія розробки ґрунту
в зимових умовах

Виконання земляних робіт у зимових умовах є найбільш відповідальною операцією, від якої залежить виконання всіх наступних робіт нульового циклу. При виконанні земляних робіт не можна допускати промерзання ґрунту у фундаменті споруди, що вкрай небезпечно для останнього і зв’язане з більшими витратами праці й засобів на усунення браку. Тому робота повинна виконуватися залежно від продуктивності землерийної машини, що, у свою чергу, повинна підбиратися за продуктивністю наявної мерзлорозпушувальної установки або погоджуватися з нормою виробітку ланки робітників, зайнятих прогріванням ґрунту. Розробляти мерзлий ґрунт екскаваторами з ковшем ємністю
0,5 м³ без попереднього розпушування допускається при товщині мерзлого шару до 25 см, а з ковшем ємністю 1–2 м³ — при товщині мерзлого шару до 40 см. Застосування екскаватора з ємністю ковша до 0,5 м³, а також бульдозерів, скреперів і грейдерів для розробки мерзлих ґрунтів малоефективне.

Незалежно від застосовуваних засобів і способу розпушування мерзлого ґрунту наступна розробка його землерийними машинами повинна виконуватися цілодобово вузьким фронтом щоб уникнути промерзання ґрунту під час перерв.

При температурі зовнішнього повітря –5°С підігрітий ґрунт повністю віддає своє тепло атмосфері й після зняття шару, що утеплює, починає замерзати через 1,5 год, а при температурі –30°С і нижче, через 15 хв. Це необхідно враховувати у випадках змушених перерв у роботі землерийних машин і підборі транспортних засобів. Якщо тривалість перерви (вихід машини з ладу, метеорологічні причини й т.п.) перевищує час початку замерзання ґрунту, забій необхідно ретельно утеплити. При розробці ґрунту в автосамоскиди з метою перевезення й укладання його у відвал або використання для зворотного засипання, варто застосовувати транспортні засоби великої вантажопідйомності в комплекті з високопродуктивними землерийними машинами. Це дозволяє скоротити час навантажування й вивантаження ґрунту, зменшує його тепловтрати й дає можливість укладати ґрунт у поталому стані. Вивантажений ґрунт повинен бути негайно покладений у споруду й ущільнений.

При влаштуванні котлованів і траншей ґрунт треба розробляти з дотриманням заходів щодо запобігання промерзання основи. Останнє досягається шляхом недобору ґрунту або вкриття його утеплювачами (тирсою, стружкою, шлаками й т.п.). Зачищають основу безпосередньо перед укладанням трубопроводів або влаштуванням фундаментів. Обсяг цих робіт повинен бути по можливості мінімальним, а виконувати їх із застосуванням засобів механізації.

Траншеї для зовнішніх комунікацій повинні відкриватися безпосередньо перед укладанням труб. Допускається розробляти ґрунт заздалегідь
(в осінньо-літній період) у відвал, але при цьому траншею необхідно наполовину засипати вийнятим ґрунтом, що вибирається тільки з неї, перед самим укладанням труб. Розробляти траншеї й прокладати труби повинні за графіком. При значній довжині зовнішніх комунікацій і достатньому фронті робіт трубопроводи варто прокладати поточними методами, розбиваючи трасу на окремі ділянки (захватки), однакові за трудомісткістю робіт.

При зворотному засипанні котлованів і траншей необхідно стежити за тим, щоб кількість мерзлих грудок у ґрунті не перевищувала 15 % від загального обсягу засипання. Засипання пазух у середині будинку виконувати тільки відігрітим ґрунтом, що є необхідним запобіжним заходом від осідання ґрунту, що може відбутися після його відтавання.

Траншеї, викопані в зимовий час безпосередньо перед укладанням трубопроводів, необхідно засипати талим ґрунтом відразу ж після укладання труб. Розроблений із цією метою у відвал ґрунт варто охороняти від промерзання (утеплювати). Траншеї, викопані восени, допускається після укладання труб засипати талим ґрунтом на висоту не менше 20 см, заповнюючи залишений простір розпушеним мерзлим ґрунтом. При розташуванні траншей під проїздами й дорогами вони (траншеї), повинні засипатися талим ґрунтом з ретельним ущільненням кожного вкладеного шару. Товщина шарів має бути не більша 35 см.

При відсипанні насипів допускається разом з талим ґрунтом укладати мерзлий у кількостях, обумовлених залежно від виду насипу й послідовності виконання робіт. Відсоток мерзлого ґрунту від загального обсягу насипу наступний:

При зведенні земляних споруд лід і сніг не повинні потрапляти в їх масив. При випаданні снігу його варто видаляти зі споруд. Під час сильних снігопадів і заметілей не допускається укладати ґрунт.

Ущільнювати ґрунт у зимових умовах потрібно важкими ущільнюючими машинами (трамбувальні плити, трамбуючі машини й т.п.), що дозволяють вести роботи при значній товщині шару ґрунту, що ущільнюють (до 0,5 м), і виконувати їх на вузькому фронті робіт.

Значні труднощі при виконанні земляних робіт викликає наявність ґрунтових вод у масиві ґрунту, що розробляється. Мокрий ґрунт, прилипаючи до стінок ковша екскаватора, швидко замерзає, зменшуючи корисний обсяг ковша й перешкоджаючи вивантаженню. Крім того, ґрунтові води утруднюють виконання наступних робіт (підчищення дна котловану або траншеї, виконання приямків для обробки розтрубних з’єднань труб і т.п.). При розробці глинистих ґрунтів рекомендується влаштовувати відкритий водовідвід за допомогою насосів, які встановлюють у понижених місцях котловану або в спеціальних водозбірних колодязях (зумпфів). Воду необхідно відводити до місця скидання по спеціальних лотках, канавами або по трубопроводах. У чистих піщаних і піщано-гравелистих ґрунтах може бути організоване штучне зниження рівня ґрунтових вод за допомогою голкофільтрових установок, які розташовують по периметрі розроблюваної виїмки. При цьому надфільтрові ланки голкофільтрів і трубопроводи розводящої мережі ретельно утеплюють. Для запобігання намерзання ґрунту ківш екскаватора можна обладнати невеликим вібратором або застосовувати електронагрів. Наявність ґрунтових вод не повинна відбиватися на якості виконуваних робіт.

Розпушування ґрунту вибухами, як вже відзначалося, є найбільш ефективним і продуктивним способом підготовки мерзлого ґрунту до розробки. Однак у силу своєї специфічності цей метод донедавна застосовувався не скрізь (наприклад, не можна було застосовувати його поблизу існуючих будинків і споруд). Впровадження у виробництво пересувного локалізатора вибуху ЛВ–64–02 (рис. 11.20) дозволяє виконувати підривні роботи в міських умовах, тобто поблизу будинків й інженерних споруд.

Рис. 11.20Пересувний локалізатор вибуху ЛВ-64-02

Принцип проведення робіт полягає в тому, що вибух роблять під інвентарним металевим укриттям. Це вкриття гасить вибухову хвилю й служить захистом від осколків розроблюваної породи. Локалізатор являє собою візок на восьми колесах, у внутрішній рамі якої за допомогою тросів і гідравлічних циліндрів переміщається металева плита розміром 3×6 м з отворами для баласту. У якості останнього можна використати вологий пісок, гравій, кругляк і т.п. Максимальна вага баласту 9 т. Локалізатор транспортується на тракторній тязі (С-100 або ДТ-75). Вага локалізатора без баласту становить 2,2 т.

При виконанні земляних робіт варто керуватися главою ІІІ-Б.1-89 БНіП «Земляні споруди. Загальні правила виконання й приймання робіт», а також інструкцією на виконання земляних робіт у зимовий час.

Через високу механічну міцність мерзлі ґрунти в зимовий час розробляються екскаваторами, обладнаними ковшами місткістю не менше 0,5 м³; застосовуються землерийні машини з малими ріжучими зусиллями (скрепери, бульдозери, грейдери), а екскаватори з місткістю ковша менше 0,5 м³ при розробці мерзлого ґрунту не рекомендуються. Ґрунт без попереднього спушування може розроблятися екскаваторами, обладнаними прямою лопатою місткістю 0,5–1,0 м³ при товщині мерзлого шару 0,15–0,25 м, а обладнаними драглайном з тією ж місткістю ковшів при товщині мерзлого шару до 0,1 м. При підготовці мерзлого ґрунту до екскавації об’єм розпушеного або відталого ґрунту повинен забезпечувати безперебійну роботу екскаватора протягом прийнятого числа змін роботи за добу. Виймати і вивозити ґрунт необхідно зразу ж після його підготовки, щоб уникнути повторного замерзання (режеляції). Ківш екскаватора при перерві в роботі слід очищати від ґрунту.

Сніг або утеплюючий матеріал з площі розробки ґрунту необхідно видаляти в тих випадках, коли ґрунт, що розробляється, призначений для відсипання корисних насипів.

Сніг і утеплюючі матеріали за межі забою необхідно прибирати бульдозером безпосередньо перед початком розробки ґрунту. Щоб уникнути збільшення глибини промерзання ґрунту, забій слід очищати не на всій площі відразу, а невеликими ділянками, площа яких визначається:

· при утеплених забоях — добовою продуктивністю екскаватора при температурі зовнішнього повітря до –10°С і змінною продуктивністю екскаватора при нижчих температурах;

· при неутеплених забоях — величиною фронту буропідривних або інших робіт, що забезпечують змінну продуктивність екскаватора.

Якщо ж ґрунт прямує у відвали, то його можна розробляти разом з прибиранням снігу і утеплюючих матеріалів.

Для забезпечення нормальної роботи в зимовий час кабіни екскаваторів повинні бути утеплені. Перед початком робочої зміни необхідно оглянути екскаватор, видалити лід з гусениць і з системи передач, і управління, перевірити справність системи мастила і чистоту частин мащення. Знайдені дефекти повинні необхідно негайно усунути. Під час роботи машини потрібно ретельно стежити за справною дією системи мастила.

На час тривалої стоянки екскаватори слід встановлювати на дерев’яні підставки або солом’яні мати. Оскільки дорожні виїмки у весняний час можуть бути затоплені, при розробці виїмок в кінці зими слід завчасно забезпечити відведення води з них при таненні снігу і весняних дощах. Для цього дно дорожніх виїмок з подовжнім ухилом до 0,005 повинне мати поперечний ухил 0,04 від середини до країв, уздовж яких влаштовуються тимчасові водостоки. При повздовжньому ухилі, що перевищує 0,005, допускається робити односторонній ухил вказаної вище крутизни. Розробка виїмок, розташованих на ухилі, повинна починатися з низової сторони. Окремі забої розташовуються з розрахунком постійного водовідведення від них.

За наявності в укосах виїмок виходу ґрунтових вод останнім повинне бути забезпечення відведення, здійснюване при лютих морозах по закритих утеплених лотках на відстань, що виключає утворення льоду в робочій зоні. При сильному притоку ґрунтових вод слід застосовувати штучне пониження їх рівня, відкритий водовідлив або природне заморожування ґрунту. Оскільки природне заморожування ґрунту викликає уповільнення темпу робіт і затрудняє їх механізацію, то воно допускається лише у деяких випадках, коли неможливо організувати відкритий водовідлив або штучне пониження рівня ґрунтових вод.

При невеликій ширині виїмки рекомендується розробляти на повну ширину одним проходом екскаватора. При розробці виїмки зразу ж на повний профіль розташування забоїв повинне забезпечуватись найбільше наближення розробки до проектної лінії укосу.

Планування дна і укосів виїмки слід виконувати після відтавання ґрунту. При відсипанні кавальєрів допускається укладання в них мерзлого ґрунту без обмеження. При цьому відстань від краю укосу кавальєра, що відсипається із застосуванням мерзлих ґрунтів, до брівки виїмки повинна бути збільшена проти літніх норм на 1,5 м при висоті кавальєра до 2 м і на 2,5 м при висоті кавальєра більше 2 м.

Котловани і траншеї повинні розроблятися із застосуванням заходів проти промерзання ґрунту в основі під фундаменти, що закладаються на ньому, й інші конструкції. Котловани під фундаменти риються безпосередньо перед укладанням останніх. Великі котловани рекомендується розробляти по секціях. Після закінчення прибирання ґрунту в секції негайно починають наступні роботи, дотримуючись ПВР.

Ґрунт, використовуваний надалі для зворотної засипки траншей, в зимових умовах необхідно укладати у відвали можливо більшого розміру по висоті і ширині, для зменшення його промерзання.

При короткочасних перервах між закінченням земляних робіт і закладкою фундаментів або укладанням трубопроводів ґрунт в котлованах і траншеях повинен розроблятися з недобором або основа повинна покриватися утеплювачем. Дно котловану або траншеї слід зачищати безпосередньо перед закладкою фундаменту або укладанням трубопроводу. Котловани і траншеї повинні засипатися ґрунтом з дотриманням наступних вимог:

· кількість мерзлих грудок в ґрунті, яким засипаються пазухи між стінками котлована, траншеєю і фундаментом або іншою конструкцією, не повинна перевищувати 15 % загального об’єму засипки;

· при засипці пазух усередині будівель застосування мерзлого ґрунту не допускається;

· частина траншеї, в яку укладений трубопровід, засипається на висоту 0,5 м над трубопроводом без застосування мерзлого ґрунту;

· для засипки верхньої частини траншеї мерзлий ґрунт допускається в кількості не більше 15 % від загального об’єму засипки.

Траншеї під проїздами на всю висоту засипають талим ґрунтом, а в місцях з інтенсивним рухом — талим добре дренуючим піском.

Для забезпечення міцності земляних споруд, що зводяться, не допускається укладати в насипи, споруджувані в зимових умовах, ґрунти, сильно насичені водою (глина, суглинки, лес, чорнозем, дрібний мулистий пісок, солончаки), а також жирні глини, торф, дерен, крейдяні, талькові і трепельні ґрунти.

Зведення насипів з недренуючих ґрунтів в зимовий час дозволяється при умові, якщо висота насипу або її частини, що зводиться взимку, не перевищує 4,5 м при середній за період виробництва робіт температурі повітря –10°С; 3,5 м — при –15°С; 2,5 м — при –20°С.

Висота насипів, що відсипаються в зимових умовах при середній температурі зовнішнього повітря за період виробництва робіт вище –5^оС, а також з добре дренуючих ґрунтів (гравелистих, піщаних і кам’янистих) при температурі повітря нижче –5°С не обмежується.

Загальна кількість мерзлого ґрунту, що допускається в насипі, повинна складати, %, не більше:

Для відсипання конусів мостів і оголовків дорожніх труб застосування мерзлого ґрунту не допускається.

Основи під насипи доріг перед відсипанням ґрунту очищуються від снігу і льоду, а ями засипані талим ґрунтом, однорідним з ґрунтом основи, з ретельним ущільненням. Під час відлиги і перед початком весняного сніготанення верхня частина і укоси насипу, зведені взимку, слід очистити від снігу.

Нижня частина насипу, початого влітку, але закінчення якої намічається взимку, повинна відсипатися з добре дренуючих ґрунтів. Насипи в зимових умовах слід відсипати з дотриманням наступних умов:

· насипи, як правило, мають піддаватися штучному ущільненню незалежно від їх висоти і засобів переміщення ґрунту; застосовувати гладкі катки не рекомендується;

· мерзлий ґрунт необхідно укладати рівномірними шарами з грудками не крупніші 15 см; зосередження мерзлого ґрунту в одному місці не допускається;

· грудки мерзлого ґрунту, крупніші 15 см повинні бути розбиті;

· пустоти між мерзлими грудками мають бути заповнені талим ґрунтом;

· лід і сніг необхідно з насипу видалити;

· укладання мерзлого ґрунту на відстань ближче 1 м від поверхні укосів насипу не допускається;

· верхні шари насипу повинні бути відсипані з непучинистого талого ґрунту, що добре пропускає воду на товщину, встановлену проектом;

· товщина шару, що відсипається, визначається потужністю і типом ущільнюючих машин;

· насипи належить відсипати з урахуванням запасів висоти на осідання.

Запас на подальше осідання насипів, що зводяться з механічним ущільненням взимку, повинен збільшуватися проти норми літнього часу на 30% при піщаних ґрунтах і на 50 % — при глинистих.

Ущільнювати насипи, що відсипаються ґрунтом з незначним вмістом мерзлих грудок, рекомендується кулачковими катками. Товщину ущільнюючих шарів слід приймати орієнтовно 25–30 см, уточнюючи її розрахунковим шляхом. Відсипати насипи необхідно з інтенсивністю, що виключає значне промерзання ґрунту.

Шар насипу, що відсипається, у разі перерви в роботі рекомендується вирівнювати зверху талим ґрунтом для можливості очищення робочої поверхні від снігу, який може випасти під час перерви. При відсипанні ґрунту повинні вживатися заходи до того, щоб на поверхні окремих шарів не утворилися прошарки льоду. Роботи по відсипанню насипів під час сильного снігопаду слід припиняти. При відновленні цих робіт сніг і лід необхідно повністю видалити з насипу.

Для засипки мостових підвалин, підпірних стінок і дорожніх труб слід застосовуватися тільки дренуючі ґрунти. На роботах по будівництву відповідних земляних споруд слід організувати польові ґрунтові лабораторії, працівники яких повинні контролювати якість ґрунтів, що направляються в насипи, а також якість їх укладання. Результати контрольних спостережень щомісячно заносяться в спеціальні журнали, в яких наголошуються:

· пункти розробки ґрунту;

· основні характеристики ґрунтів за даними лабораторних випробувань;

· способи розробки і транспортування ґрунту;

· методи розрівнювання і ущільнення ґрунту;

· товщина шарів, що відсипаються;

· процентний вміст мерзлого ґрунту і середня крупність мерзлих грудок;

· ступінь ущільнення;

· температура і час виконання робіт;

· час перерви в роботі;

· години снігопаду;

· методи видалення снігу і льоду з насипу;

· послідовні відмітки зведеної за зміну частини насипу.

Для перевезення ґрунту взимку слід застосовувати автосамоскиди, вагонетки, думпкари, платформи та інші транспортні засоби, що забезпечують швидку доставку ґрунту до місця відвала. Перевезення ґрунту взимку необхідно організувати так, щоб вийнятий із забою ґрунт був доставлений до місця вивантаження і розвантажений раніше, ніж відбудеться його замерзання, тобто раніше часу замерзання ґрунту:

температура зовнішнього повітря, °С ......... –5, –10, –20, –30 і нижче;

час початку замерзання ґрунту, хв .............. 90, 60, 40, 20.

Для скорочення тривалості транспортного циклу рекомендується прискорити процес завантаження і розвантаження (перекидання), збільшити швидкість руху (влаштування додаткових в’їздів, роз’їздів як в місцях вантаження, так і в місцях розвантаження і ретельний догляд за дорогами). Всі автосамоскиди необхідно своєчасно підготувати до початку роботи в зимових умовах:

· ретельно перевірити зчеплення, рульове управління, гальма, передній міст;

· відрегулювати тиск в шинах;

· утеплити радіатор знімним капотом;

· очистити від бруду систему живлення двигуна і відрегулювати подачу масла і пального;

· утеплити акумулятор і наповнити електролітом з густиною, що відповідає температурі зовнішнього повітря.

На земляні роботи в зимових умовах повинна бути своєчасно складена вся необхідна технічна документація.

Перед початком земляних робіт генпідрядна організація (сумісно із замовником) виконує всі підготовчі роботи:

· звільняє майданчик будівництва від будов, устаткування, матеріалів і т.д.;

· пересаджує або захищає дерева;

· перекладає існуючі електричні і слабкострумові кабелі;

· забезпечує будівельний майданчик тимчасовими спорудами відповідно до узгодженого і затвердженого будгенплану;

· відключає існуючі комунікації.

Ділянки для виконання земляних робіт по риттю котлованів під будівлі передаються генпідрядником субпідряднику по акту.

До початку робіт по розробці котловану генпідрядник встановлює обноску, розбиває основні вісі споруди, встановлює репери.

Щоб уникнути порушення природної структури основи ґрунту, розробку котлованів механізмами великої продуктивності необхідно виконати з недобором ґрунту. Недобір ґрунту при розробці котлованів землерийними машинами, понад встановлені проектом допуски (5–10 см) не дозволяється. Перебори ґрунтів понад встановлені допуски забороняються. Місця випадкового перебору ґрунту повинні бути заповнені однорідним талим ґрунтом з подальшим ущільненням до стану первинної (природної) густини. В особливих випадках ці місця заповнюються бетоном низького класу за узгодженням з проектною організацією.

11.7.2. Застосування мобільного обладнання

В якості навантажувального, навантажувально-транспортного й допоміжного обладнання — ефективні одноковшеві навантажувачі на пневмоколесному ходу. При відносно невеликій продуктивності й відстанях транспортування, до 150 м це устаткування в ряді випадків успішно заміняє одноковшеві екскаватори, що працюють разом із самоскидами.

Технологічні схеми застосування одноковшевих навантажувачів на пневмоколесном ходу в основному наступні:

1. Навантажувач (виїмка й навантаження ґрунту) — самоскид. Схема пересування навантажувачів у вибої при використанні їх в якості основного виямко-навантажувального обладнання залежить, у першу чергу, від їхніх конструктивних особливостей. Схема застосовується при можливості подачі самоскидів безпосередньо у вибій.

2. Навантажувач (виїмка, транспортування й навантаження ґрунту) — самоскид. Ця схема застосовується в тих випадках, коли через стиснуті умови неможливо подати самоскид безпосередньо у вибій.

3. Навантажувач — мостовий кран. Схема використання в умовах реконструкції цехів при відстані транспортування більше 150 м, а також при менших відстанях, якщо не можна використати навантажувач як транспортний засіб (загромадженість цеху обладнанням, конструкціями й ін.).

Навантажувач подає ґрунт у спеціальні ємності — бадді (наприклад, використаний кузов самоскида), які потім транспортуються мостовим краном до місця розвантаження (перевантаження) ґрунту. Ефективність навантажувачів і мостових кранів різко зростає при використанні двох ємностей, коли одна завантажується навантажувачем, а друга транспортується краном.

4. Навантажувач — відвал. Схема використається як при утворенні тимчасового відвала, так і при зворотному засипанні пазух котловану й траншей. В останньому випадку навантажувач можна застосовувати в сполученні з ущільнюючими механізмами (вібротрамбуючими плитами, мікробульдозерами й т.п.).

11.7.3. Санітарно-гігієнічні заходи
(фізико-хімічні методи очищення)

Очищенню підлягають технологічні і вентиляційні викиди, забруднені твердими дисперсними частинками і газоподібними сполуками.

Найбільш крупнотонажні продукти очищення газів – кіптява, золи виносу сухого і вологого видалення — широко використовуються при приготуванні композиційних матеріалів.

Так кіптява є наповнювачем капілярних композитів технічного вуглецю як додаток у асфальтобетони для уповільнення швидкості їх старіння, золи виносу волого видалення — як наповнювачі у асфальтобетони у якості мінерального порошку, а сухого видалення — як добавки у цементи або використовуються самостійно як слабкі гідравлічні в’яжучі для закріплення грунтів.

Стічні води, їх знешкодження, водопостачання населення пов’язане з використанням води для промислових цілей, пиття і комунально-побутових потреб. При використанні води населенням більша частина її після використання повертається в мережу у вигляді стічних вод (побутове обслуговування, поливання вулиць, зелених насаджень, протипожежні заходи та ін.). При цьому безповоротно втрачається 20 % води (випаровування і т.п.). Господарсько-побутові (комунальні) стічні води складають близько 20 % усього обсягу стоків, які потрапляють у поверхневі водойми (70–80 % припадає на промисловість). При цьому для господарсько-побутових стоків характерне постійне нарощування їх обсягу обумовлене зростанням чисельності населення, збільшенням водоспоживанням, покращенням санітарно-гігієнічних умов життя людей.

Побутові стоки особливо небезпечні, вони, через наявність великої кількості бактерій, можуть стати причиною виникнення інфекційних захворювань.

Таблиця 11.7

Методи очищення стічних вод, які використовуються у нас і за кордоном, можна поділити на 2 групи: очищення у штучних умовах (очисні споруди, устаткування) і в природних умовах (у біологічних ставках, полях фільтрації). Існують 3 основні типи очищення споруд: локальні, заводські і міські. Ступінь очищення промислових стічних вод коливається від 60 до 90%. До складу осадів входять такі елементи, як азот, фосфат, калій, кальцій, магній та багато інших, які використовуються в якості органо-мінеральних добрив.

Необхідно розрізняти два типи рідких відходів: відходи виробництва і відходи споживання. Перші частіше підлягають складуванню в поверхневих сховищах, похованню у глибинні горизонти, підземні пустоти, скиданню у глибинні частини морів і океанів, термічному знешкодженню і похованню у наземних резервуарах.

Використання твердих відходів очищення стічних вод залежить, від їх типу. Але беззаперечною умовою їх утилізації є видалення з них особливо токсичних біологічно стійких з’єднань, наприклад, важких металів (для цього використовуються локальні очисні споруди).

Більш перспективним є обезводнення зброджених у метантенках осадів з їх наступною термічною обробкою. Хімічний склад створеного при цьому сухого залишку, залежить від стоків, які переробляються.

Відходи виробництва будівельних матеріалів, випуск мінеральних будівельних матеріалів до 2010 року, досягне до 5 млрд. т, а видобуток мінеральної сировини до 10 млрд. т, що призведе до створення 8–9 млрд. і відходів промисловості. При цьому відсіви (відходи) кам’яно-щебеневих виробництв становлять, %: для вивержених порід — 15–20 %, для осадочних — 25–30 %. У цих відходах вміщується 50–60% піску, 20–30 % мілкого щебеня з розміром зерен 2,5–5 мм, 0–15 % пилу (розмір часток менше 0,1 мм).

Кожний мільйон кубічних метрів видобутої мінеральної сировини покриває відходами 15–20 га земної поверхні (таким чином за рік 15–20 тис. га).

Найбільш часто використовують металургійні шлаки, так при виплавлені чавуну і сталі створюється майже 1 т шлаку та 1 т металу. Металургійні шлаки використовують у якості наповнювачів у цементній промисловості і при виготовлені асфальтобетону.

Силікати магнію за орієнтованими розрахунками на гірничо-збагачувальних комбінатах нашої країни накопичилось майже 1 млрд. т. Їх можна використовувати для отримання крупного і дрібного заповнювача щільних бетонів, цегли, в’яжучих речовин.

Апатито-нефелінові шлами, це сировина для виробництва глинозему, цементу, соди. Апатито-нефелінові породи використовуються для вироблення фосфорних добрив. Нефеліновий шлам використовується для вироблення нефелінового цементу як слабоактивне в’яжуче.

Для виробництва алюмінію використовуються, як основна сировина, боксити, які вміщують до 50% оксиду алюмінію. Фосфорні шлаки створюються у процесі виробництва жовтого фосфору.

У теперішній час 40% електроенергії, яка виробляється у нашій країні, припадає на долю теплових електростанцій що спалюють тверде паливо (буре і кам’яне вугілля, торф, горючі сланці) у результаті чого утворюється шлаки і золи. Ці продукти використовуються в якості заповнювачів у бетонах, асфальтобетонах і ін.

Охорона земель. Земля, як природний ресурс, відіграє суттєву роль в житті людини, виконуючи ряд функцій. Земля виступає як засіб виробництва і джерело продовольства, носій соціальних інтересів та екологічних умов життя населення і, на кінець, як територія, просторовий базис та об’єкт господарської діяльності людей.

Таблиця 11.8

Земельні ресурси в Україні формують 95% продовольчого фонду та 75 % товарів споживання. Частка земельних ресурсів у складі продуктивних сил складає понад 40 %, тому їм приділяється особливо велика увага.

Поиск по сайту: