Приклад підрахунку об’ємів ґрунту в укосах насипу й виїмки 3 страница

Н₂ — коефіцієнт, що враховує нарахування накладних витрат на заробітну плату персоналу (Н₂ приймаємо 1,5);

З_пер — заробітна плата обслуговуючого| персоналу (машиніста, по|мічників|). У виробничих умовах в розрахунок приймається, що в період укладення договору середньомісячна заробітна плата машиніста складала
n грн. Середньогодинна заробітна плата машиніста складає n грн| /173,1;
де 173,1 — місячний фонд|фундація| робочого часу одного робочого|робітника,робітник-трелювальника|, Z;

Накл — нормативний відсоток|процент| накладних витрат на вище перелічені прямі витрати|затрати|, встановлюється відповідно до системи визначення відсотка|процента| накладних витрат, що діє на Україні (величина змінна): Накл = 17,6% –18,1%;

П_л.н — планові накопичення, встановлені|установлені| у розмірі 30% від загальної|спільної| суми прямих витрат|затрат| і накладних витрат;

Ф_отч— обов’язкові відрахування, збори і платежі, передбачені чинним законодавством:

а) до фонду Чорнобиля — 12% від суми фонду|фундації| споживання|вжитку| (зар|. плати) (Ф_Чорн);

б) до Фонду охорони праці — 1% від договірної ціни (Ф_охр.тр);

в) відрахування засобів|коштів| на розвиток доріг загального|спільного| користування — 0,8% від договірної ціни (Отч.дор.);

г) до інноваційного фонду — 1% від договірної ціни (Іннов.ф.);

д) податок на додану вартість (ПДВ) — 20% від договірної ціни;

Фотч. = Ф_черн + Ф_охртр. + Отч.дор. + ПДВ і ін.

Розрахувавши і підсумувавши вище перелічені показники, отримаємо|одержуватимемо| договірну розрахункову ціну вартості 1 м|м-коду|-см механізму (Дог.ч.). У розгорненому вигляді|виді| формула вартості однієї машино-зміни| механізму має наступний|слідуючий| вигляд|вид|:

(8.19)

Цифровий приклад|зразок| за визначенням вартості 1 машино-зміни| експлуатації будівельних машин і механізмів див. [10] додаток|застосування| 12.

Вартість машино-зміни| автосамоскида визначається також розрахунком, як і вартість основних типів будівельних машин. В даному випадку
(у учбових цілях) См–см автосамоскида визначається по формулі (8.20):

См–см = Э₁+Э₂×К (8.20)

де Э₁| — експлуатаційні витрати I групи на машино-зміну|. При цьому в кол. 6 (приймаємо по дод.16, кол. 8–14) амортизаційних відрахувань обчислені на рік. Для визначення суми амортизаційних відрахувань на 1 годину необхідно суми в кол. 6 (додаток 16) розділити на 2750 – число годин роботи автомобіля в році;

Э₂—експлуатаційні витрати|затрати| II групи на 1 км. пробігу автомобіля, грн.

К — змінний пробіг автомобіля, км.:

К = n_p ×2ℓ|,

де n_p — кількість рейсів автосамоскида в зміну:

n_p=t_cm /| t_ц|;

2ℓ — відстань між пунктами навантаження і розвантаження в обидва кінці, км. Трудомісткість|трудомісткий| розвантаження і вантаження|навантажування| грунту в транспортні засоби екскаватором (наприклад, Е-652 А).

Трудомісткість|трудомісткий| транспортування грунту, наприклад, МАЗ-503 А визначається по формулі (8.21):

Т_м–см= N × Т_см.пл., (8.21)

Вартість одиниці робіт (продукції) (С_ед) визначається по формулі (8.22) з урахуванням|з врахуванням| роботи і витрат|затрат| автотранспорту:

(8.22)

Питомі капітальні вкладення (К_уд), що відображають|відбивають| вартість машин, що доводиться|припадає,приходиться| на одиницю робіт, виконаних на майданчику:

(8.23)

де С_б — базисна (інвентарно-розрахункова) вартість механізмів, що входять в комплект, грн|;

Т_г.см — нормативне число змін роботи механізму в році|застосуван;

Т_см.пл|_. — число змін роботи механізмів на майданчику, см;

n — кількість механізмів, що беруть участь в технологічному процесі.

Приведені питомі витрати|затрати| (П_у.з.).

При порівнянні двох і більше варіантів механізації порівняння собівартості і капітальних вкладень проводиться|виробляє,справляє| визначенням по кожному з варіантів приведених питомих витрат|затрат| по формулі:

П_у.з. = С_сд + Е_нК_уд (8.24)

де Е_н — нормативний коефіцієнт ефективності в будівництві (Ен =0,15);

С_ед — вартість одиниці робіт;

К_уд — питомі капітальні вкладення.

Якнайкращим|щонайкращим,найкращим| є|з'являється,являється| варіант, що забезпечує мінімум|мінімум-ареал| приведених витрат|затрат|.

При однаковій собівартості розробки одиниці продукції в двох і більш варіантах перевагу віддають тому варіанту, який характеризується меншою трудомісткістю|трудомісткий|.

Дані по розрахунку техніко-економічних показників варіантів механізації робіт по розробці ґрунту зведемо в таблицю 8.7

Таблиця 8.7

Техніко-економічні показники варіантів механізації

До виконання приймається механізація з найкращими показниками ТЕП.

Контрольні питання.

1. Які техніко-економічні показники враховуємо при порівнянні варіантів розробки земляних мас?

2. Перерахувати склад машин і бригад при розробці котловану, траншей, планувальні ділянки.

9. Визначення техніко-економічних показників розглянутих варіантів
і вибір з них найбільш економічного

Остаточний вибір найбільш доцільного для даних умов способу комплексної механізації виконання робіт проводиться шляхом порівняння техніко-економічних показників даних варіантів.

При визначенні сумарної трудомісткості ручних операцій враховують витрати праці робочих, що виконують вручну окремі немеханізовані операції.

Основні техніко-економічні показники для порівняння варіантів:

1.Термін виконання робіт приймаємо по календарному плані, як термін виконання всіх робіт.

2.Нормативна продуктивність за зміну, люд.-год.

(9.1)

де: В — вимірник по ДБН;

Т_зм —тривалість робочої зміни, год;

Н_ч —норма часу по ДБН (робітники + машиністи) люд.-год.

3.Загальна трудомісткість виконання земляних робіт, люд. дн.

де (9.2)

де: V_обс. —обсяг робіт, (м³; м²; т.);

В — вимірник по ДБН.

4.Загальна машиномісткість виконання земляних робіт, маш.-год.

де (9.3)

5.Собівартість одиниці продукції, грн.

, де (9.4)

де: (9.5)

Ч_м — кількість машин;

Е — одноразові затрати на перевезення машин на об’єкт ([10]
додаток 86).

Г — річні витрати на амортизаційні відрахування ([10] додаток 86).

Т_р — кількість змін машин за рік ([10] додаток 86)

С_т.е —поточні експлуатаційні затрати([10] додаток 86)

N _зм — кількість змін; Т — кількість діб; V — об’єм робіт, м³

6.Затрати праці на одиницю продукції, люд.-год.

(9.6)

(9.7)

де: Т_Е — продуктивність при виконанні робіт, що виконуються одночасно, люд.-год ([10] додаток 80….86)

Т_зм. — тривалість робіт, люд.-год.

Т_м — трудомісткість робіт по керуванню машиною, люд.-год.

Т_е — трудомісткість робіт по експлуатації машин, люд.-год.

7.Зміна продуктивності комплекту провідних машин:

(9.8)

— прийнята змінність роботи машин;

П_ЗМ.ПР. — продуктивність комплекту машин за зміну;

V — загальний об’єм робіт, м³; Т_ДН — термін виконання робіт.

8.Трудомісткість розробки 1м³ ґрунту:

(9.9)

де: Т_{м. зм.} — затрати праці машиніста на 1м³, люд.-год;

N — кількість змін;

П_{зм. вир.} — загальна продуктивність машин за зміну, м³.

9.Вартість розробки 1м³ ґрунту

(9.10)

де: 1,08 — коефіцієнт, що враховує накладні витрати.

Смаш. зм — вартість роботи машино-зміни механізму береться з ([10] дод. 15)., грн./зм.

П_{зм. вир.} — змінний виробіток механізму, м³/зм.

. (9.11)

10.Вартість розробки земляних робіт вимірника ДБН.

(9.12)

де: Н_ч — норма часу в люд.-год. Згідно ДБН

Т_ст — вартість 1 люд.-год. праці, яка береться з шкали ставок.

11.Зарплата:

(9.13)

де: N_B — кількість одиниць.

Таблиця 9.1

Усереднена вартість людино-годин за розрядами робіт у будівництві станом на 1 серпня 2007 р.

Продовження таблиці 9.1

Примітка: наведена собівартість людино-години враховує звичайні умови праці при 40-годинному робочому тижні. Вартісні показники обчислені в дод., обчислені виходячи з середньомісячної заробітної плати 2300 грн., що відповідає середньому розряду складності робіт у будівництві в цілому 3.8 (Додаток до листа Міндбуд України від 09.08.2008р. №94).

Як приклад розглянемо порівняння двох варіантів схем комплексної механізації розробки котловану виробничого корпусу заводу.

Схеми комплексної механізації передбачають виконання за допомогою машин: зрізання рослинного шару, розробки котловану і траншеї з’їзду, розробки траншей під фундаменти, що окремо стоять, зачистки дна котловану і котлованів під фундаменти, що окремо стоять, навантаження і транспортування ґрунту. Змінна продуктивність комплекту машин по першому варіанту схеми комплексної механізації складає 600 м³/зміну, по другому варіанту —
410 м³ /зміну.

У першому варіанті зрізка рослинного шару виконується п’ятьма самохідними скреперами Д-357 Г, що транспортують ґрунт на відстань 400 м. Провідною машиною в комплекті є обладнаний прямою лопатою екскаватор Е-1252Б, який виконує розробку котловану і траншеї з’їзду. Розробка траншей під фундаменти здійснюємося екскаватором Е-304Г, зачистка дна котловану бульдозером. Зачистка дна котловану під фундаменти, що окремо стоять, проводиться двома екскаваторами Е-153, обладнаними зворотними лопатами. Транспортують ґрунт автосамоскиди МАЗ-205 і ЗІЛ-585.

Другий варіант схеми комплексної механізації відрізняється від першого тим, що зрізка рослинного шару проводиться п’ятьма причіпними скреперами Д-222. Розробка котловану і траншеї з’їзду виконується екскаватором Е-801, обладнаним прямою лопатою. Для зачистки дна основного котловану і котлованів під фундаменти, що окремо стоять, а також для транспортування ґрунту застосовуються ті ж машини, що і в першому варіанті.

Склад комплектів машин, склад бригад і техніко-економічні показники по двох варіантах схеми комплексної механізації приведені в табл.18,19 і 20.

З порівняння техніко-економічних показників видно, що найбільш економічним і продуктивним є перший комплект машин. В процесі його роботи досягаються менша трудомісткість і вартість розробки 1 м³ ґрунту в порівнянні з показниками роботи другого комплекту машин.

Таблиця 9.2

Склад комплектів машин

Таблиця 9.3

Склад бригад

Таблиця 9.4

Техніко-економічні показники роботи комплектів машин

ПРИКЛАД

Підрахувати об’єм ґрунту, який виймається із траншеї, для укладання водопровідних труб діаметром 1000 мм за наступних умов: схема розташування траншеї на місцевості показана на рис. 9.1.; довжина траншеї 600 м; відмітка дна траншеї — в точці А = 46,00; ухил дна траншеї і = 0,01; траншея риється з укосами без кріплень; ґрунт — супісок.

Рішення

1. Методом інтерполяції знаходимо відмітки поверхні землі Н_і в точках А і Б.

Н_іА = 49,5 ; Н_і.Б = 44,8 м

2. Рахуємо проектні відмітки на початку і в кінці траншеї:

Н_пр.А = 46,0 м (за умовами задачі)

Н_пр.В = 46 − 600 ·0,01 = 40,0 м

3. Рахуємо робочі відмітки на початку і в кінці траншеї:

h_i.А= 49,5 − 46,0 = 3,5 м

h_i.В = 44,8 − 40,0 = 4,8 м

4. Розраховуємо крутизну укосів.

Згідно з ДБН для супісків крутизна укосів у траншеях глибиною від 3 до 5 м дорівнює 1:0,85 (відношення висоти укосу до його закладення) ( додаток 38).

5. Знаходимо ширину траншеї по низу.

Згідно з ДБН ширина траншеї по низу:

В = 1,5 Д = 1,5∙1000 = 1,5 м,

де Д — діаметр труби, мм. Згідно БНіП-111-8-76.

6. Розраховуємо ширину траншеї по верху в точках А і Б:

В_А = В + 2mН = 1,5 + 2 ·0,85 ·3,5 = 7,45 м

В_Б = 1,5 + 2 ·0,85 ·4,8 = 9,66 м.

7. Вираховуємо площу поперечного перерізу траншеї в точках А і Б:

F_A = (1,5 + 7,45) ·0,5· 3,5 = 15,68 м²

F_Б = (1,5 + 9,66) · 0,5 ·4,8 = 26,78 м²

8. Вираховуємо об’єм ґрунту, який необхідно вийняти з траншеї:

Рис. 9.1. Розміщення траншей

10. Розробка технологічної схеми виробництва земляних робіт

Спосіб виробництва земляних робіт, що характеризується кращими техніко-економічними показниками, приймається для детальної розробки технології виконання робіт. Наступним питанням є розробка технологічної схеми — основного розділу технологічної карти.

У схемі вказується послідовність розробки земляної споруди з розбиттям її на забої і проходки (у плані і перерізі) з розстановкою землерийних, плануючих і транспортних засобів. Щоб забезпечити максимальну продуктивність екскаваторів, важливо не тільки правильно підібрати типи машин і робоче обладнання до них, але і вибрати раціональну схему виконання екскаваторних робіт, провести найбільш ефективне розбиття перерізу забою і проходки, виходячи з умов роботи екскаватора з врахуванням оптимальних параметрів. Від ширини і форми забою (лобовий, бічний) залежить кут повороту екскаватора на розвантаження і, отже, його продуктивність.

Залежно від розмірів виїмки і параметрів екскаваторів розробка виконується в одну або декілька проходок по ширині і в один або декілька ярусів по глибині.

10.1. Виробництво земляних робіт

Після|потім| вибору способу виробництва робіт і механізмів для його здійснення приступають до виконання земляних робіт.

До початку виконання основних робіт по вертикальному плануванню майданчика, риттю котлованів і траншей, повинні бути проведені підготовчі роботи, до яких належать: підготовка території (звалювання дерев, корчування пнів, прибирання каміння, зрізання чагарників, знос будов|споруд|); перенесення|перенос| підземних і надземних комунікацій, монтують інвентарні тимчасові приміщення|помешкання| для працівників та |робітників,робітник-трелювзберігання інвентаря, запасних частин|часток|, проводять тимчасове електроосвітлення, телефонний зв’язок, водопровід, шляхи|любі|, роботи по зняттю і складуванню родючого рослинного шару ґрунту; забезпечення водовідведення|водовідводу| і геодезичне розбиття|розбивка|.

Горизонтальне планування майданчика і зняття рослинного шару ґрунту зазвичай| здійснюється бульдозером (див. ДБН).

Рослинний шар ґрунту повинен бути знятий в межах, встановлених проектом, і укладений у відвали. Пізніше цей ґрунт використовується для зміцнення укосів і рекультивації порушених або малопродуктивних земель.|

Виїмки всіх видів повинні бути захищені від стоку поверхневих вод до початку основних земляних робіт за допомогою постійних або тимчасових захисних обвалувань або нагірних канав водовідведень.

Поздовжній ухил|уклон,схил| майданчика слід витримувати не менше 0,003.

10.2. Визначення об’ємів|обсягів| земляних робіт при розробці
котлованів| і траншей. Вибір раціонального контуру
котлованів під запроектовану споруду|спорудження|

На схему запроектованої споруди|спорудження| наносять|завдають| контур дна котловану, траншеї або котлованів під окремо стоячі колони, фундаменти, (рис. 10.1, 10.2, 10.3).

Риття котлованів і траншей з|із| вертикальними стінками без кріплень в нескальних і незамерзлих ґрунтах вище за рівень ґрунтових| вод і за відсутності поблизу підземних споруд|споруджень| допускається на глибину не більш:

1 м|м-код| — в насипних піщаних і крупно-уламкових ґрунтах;

1,25 м — в супісках|;

1,5 м|м-кодів| — в суглинках і глинах.

(Снип Ш-4-80٭ — Техніка безпеки в будівництві). У решті всіх випадків виїмки розробляються з|із| укосами або з|із| кріпленнями вертикальних стінок|згідно|застосуван.

Знаючи робочі відмітки (h_p|) і коефіцієнт укосу (т), визначають залягання укосів b = h_p|m і наносять|завдають| їх у відповідних місцях|місце-милях| на план. Лінія, що сполучає|з'єднує| крайні точки залягань, указує|вказує| контур укосів (рис. 10.1, 10.2, 10.3). Залежно від розмірів котлованів з|із| укосами проектуємо розробку окремих котлованів під фундаменти (рис.10.1), що окремо стоять, суцільних котлованів (рис. 10.4) або траншей.

При проектуванні траншей і котлованів з|із| укосами з шириною по дну a₁|, який приймається рівний ширині підошви фундаменту з|із| додаванням|добавляти| по 0,2 м|м-коди| з кожного боку фундаменту для влаштування|устрою| піщаної подушки або бетонної підготовки. Для встановлення дощатого кріплення розміри траншей і котлованів в плані повинні бути збільшені на 15 см з кожного боку кріплення. При влаштуванні|устрої| шпунтової огорожі|обгороджування| це розширення повинне скласти b = 20 см.

При необхідності влаштування|уст гідроізоляції фундаментів і стін підвалів для зручності виконання робіт необхідно розширити котлован, щоб|аби| розмір був рівний b = 0,7 мз кожного боку котловану з врахуванням розмірів споруди.

10.3. Розрахунок об’ємів|обсягів| розробки і транспортування
ґрунту при розробці котлованів і траншей

Визначивши глибину і розміри в плані (рис. 10.1, 10.2, 10.3) котлованів і траншей, можна підрахувати|підсумовувати| об’єм|обсяг| земляних робіт, використовуючи формули розрахунку об’ємів|обсягів| різних геометричних фігур.

При складній конфігурації земляних споруд|споруджень| слід розбити їх на окремі прості фігури, об’єми|обсяги| яких знаходять|находять| окремо.

При проектуванні котлованів і траншей з|із| укосами, об’єм|обсяг| ґрунту визначається за наближеною формулою об’єму|обсягу| призми з|із| трапецеїдальним перетином.

Котловани відриваються екскаваторами з|із| недобором ґрунту (h) до 10 см з|із| подальшою зачисткою|наступн дна вручну.

Об’єм зачистки дна котлованів складає:

V_зач. = F_k ∙ h_Н|, м³|

де F_k|— площа|майдан| дна котловану, м²;

h_Н — товщина недобору ґрунту, м.

При великих розмірах котловану рекомендується зачистку виконувати механізованими способами, використовуючи для цієї мети малі екскаватори, бульдозери та спеціальні планувальники.

Планування дна котлованів або траншей, виритих під фундаменти будівель, проводиться|виробляє,справляє| лише|| в тих місцях|місце-милях|, де виконуватиметься підготовка під фундаменти.

Дно постійних котлованів зачищається і планується|планерує| на всій площі|майдані|.

Об’єм робіт по влаштуванню|устрою| з’їздів в котловани визначається додатково (V₂|).

Ширина з’їздів приймається: при односторонньому|однобічному| русі — 3,5 м|м-кодів|, при двосторонньому|двобічному| — 7,0м. Ухил|уклон,схил| з’їзду i = 10–15 %. Довжиназ’їзду L = h / i, де h — глибина| розробки| котловану, м|м-коду| (наприклад, h=2,8 м|м-коду|; L = 2,8 / 0,15 = 18,6 м|м-кодів|).

Об’єм|обсяг| ґрунту при влаштуванні|устрої| з’їзду складає:

V₂=½Lhb, (10.2)

де b — ширина з’їзду.

Загальний|спільний| об’єм|обсяг| розробки ґрунту: V₀| = V₁| + V₂|. Об’єм|обсяг| бетону для кожногофундаменту| визначається, виходячи із|із| запроектованих розмірів фундаментів.

Поиск по сайту: