Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ОСКАРЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПЕРЕВІРКИ



 

Якщо під час перевірки були виявлені порушення, зафіксовані в акті перевірки, податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення щодо визначення податкових зобов'язань платника податків (якщо виявлено їх заниження) та про застосування штрафних санкцій (перелік можливих штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, які можуть бути застосовані за результатами перевірки, див. у додатку 3). Порядок направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено Порядком № 985 [31]. Ним, зокрема, передбачено, що відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення:

— за формою згідно з додатком 2 за наслідками перевірок (форма «Р»);

— за формою згідно з додатком 3 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (форма «Ш»);

— за формою згідно з додатком 4 за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди органу державної податкової служби на таке відчуження (форма «З»);

— за формою згідно з додатком 5 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма «В1»), у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податків;

— за формою згідно з додатком 6 про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма «В2»);

— за формою згідно з додатком 7 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма «ВЗ»);

— формою згідно з додатком 8 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника (форма «В4»);

— формою згідно з додатком 9 про зменшення від'ємного значення об'єкта обкладення податком на прибуток (форми «В5»);

— за формою згідно з додатком 10 про застосування штрафної Фінансової) санкції (штрафу) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (форма «С»);

— - за формою згідно з додатком 11 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (форма «У»).

Податкове повідомлення-рішення складається в двох примірниках за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами, пенею), передбаченими ПК[1], а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньо­економічної діяльності.

У разі зменшення (збільшення) органом державної податкової служби суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення об'єкта обкладення податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків направляються (вручаються) окремі податкові повідомлення-Рішення.

У разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звітного періоду, а також іншої інформації, необхідного для визначення грошового зобов'язання.

Будь-яке з названих податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом, може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку.

Важливим нововведенням ПК [ 1 ] стало введення дворівневої системи адміністративного оскарження замість раніше існуюча трирівневої: тепер скарга подається відразу до податкового органу вищого рівня (до 01.01.2011 р., нагадаємо, спочатку необхідно було подати скаргу до того органу, який виніс акт, що оскаржується).

Слід звернути увагу на такий момент: податкове повідомлення-рішення приймається тим податковим органом, на обліку в якому перебуває платник податків, навіть якщо перевірка проводилася податковим органом вищого рівня. Тому якщо платник податків вирішить оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, йому необхідно буде подавати скаргу до податкової вищого рівня порівняно з тим податковим органом, у якому він перебуває на обліку, тобто фактично до тієї податкової, яка проводила перевірку.

Отже, якщо платник податків не згоден з певною сумою податкового зобов'язання, він може протягом 10 календарних днів оскаржити його у податковому органі вищого рівня (а не в тому самому, як було раніше) або ж почати процедуру судового оскарження, подавши адміністративний позов. У такому разі податкове зобов'язання до закінчення процедури оскарження вважатиметься неузгодженим. Для звернення до суду у платника податків є один місяць з дня отримання податкового повідомлення-рішення або рішення за результатами розгляду його скарги у податковому органі вищого рівня.

Якщо ж платник податків не оскаржить податкове повідомлення-рішення, то він зобов'язаний погасити визначену в ньому суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.

Якщо платник податків обрав адміністративний спосіб оскарження, то скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (а у разі потреби — з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати). Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі. Скарги на рішення державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях,містах Києва та Севастополі подаються до Державної податкової адміністрації України.

При застосуванні адміністративної процедури оскарження строки починають обчислюватися з дня, що настає за днем отримання податкового повідомлення-рішення або іншого рішення податківців. Днем подання скарги вважається день Фактичного отримання скарги органом податкової служби або, в разі надсилання її поштою*, - дата отримання відділенням поштового зв'язку поштового відправлення із скаргою, яка за-значена в повідомленні про вручення (п. 56. 16 ПК [1], п. 7 Порядку № 1001 [33]). У поштовим відправленням також необхідно впевнитися в наявності опису вкладення та відбитка календарного штемпеля на поштовому відправленні — інакше датою подання скарги вважатиметься дата її отримання податковим органом (а отже, потенційно,)можна пропустити строки оскарження).

При цьому, якщо останній день строків для подання скарги припадає на вихідний або святковий день, то він переноситься на наступний робочий день (п. 56.1З ПК [1]) - це правило існувало й раніше.

Для подання скарги, як і раніше, передбачено два види строків: загальний — 10 календарних днів і продовжений 30 календарних днів. Вибір того чи того терміну цілком залежить від допущеного, на думку податківців, порушення. Так, десятиденний строк є загальним (п. 56.3 ПК [1]) і застосовується у разі оскарження більшості рішень податківців, у тому числі у разі повторного оскарження, а тридцятиденний — можна використовувати лише тоді, коли податківці визначають грошове зобов’язання за причинами, не пов'язаними з порушенням полкового законодавства (п. 56.12 ПК [1]).

Перелік рішень, на які поширюється тридцяти денний строк для подання скарги, наведено в п. 8.4 Порядку № 1001 [33] зокрема, це:

1) податкові повідомлення-рішення за грошовими зобов'язанням,, по платі за землю, нарахованій податковими органами фізичні/ особам (за формою «Ф»);

2) рішення про розподіл суми грошових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають у результаті реорганізації;

3) рішення про погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, до проведення реорганізації;

4) рішення щодо встановлення солідарної відповідальності за сплату грошових зобов'язань платника податків, який реорганізується, щодо всіх осіб, утворених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо всього майна таких осіб;

5) рішення щодо поширення податкової застави на майно платника податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали грошові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.

Якщо платник усе ж пропустить установлені в ПК [1] строки, то з наступного дня після граничного строку процедура адміністративного оскарження вважатиметься закінченою (п.п. 56.17.1 ПК [1]), а отже, цього ж дня грошові зобов'язання набудуть статусу узгоджених з усіма наслідками, що звідси випливають.

Скарга має бути складена у письмовій формі й мати такі реквізити:

1. для юридичної особи – найменування, місцезнаходження та адрес, на яку необхідно надіслати рішення за скаргою;

2. найменування органу податкової служби, яким видано податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення, що оскаржується, дата і номер, назва податку, збору або штрафної (фінансової) санкції та сума;

3. суть порушеного питання, прохання чи вимоги й обґрунтування незгоди платника податків із сумою грошового зобов’язання, визначеною податковим органом у податковому повідомленні-рішенні, або незгоди з іншим рішенням податкового органу;

4. інформація про повідомлення чи неповідомлення податкового органу про подання скарги податковому органу вищого рівня;

5. для юридичної особи – підпис керівника або особи, яка виконує його обов’язки. Якщо скарга подається представником юридичної особи, то до неї долучається копія довіреності, оформленої відповідно до вимог законодавства.

При цьому підпис представника на скарзі повинен бути скріплений печаткою юридичної особи.

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Контролюючий орган, що розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти мотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (чи його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку.

Рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У разі якщо останній день строку, наданого на оскарження припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Розгляд позовів платників податків на акти, дії або бездіяльність податкових органів віднесено до компетенції адміністративних судів (п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ [43]). Оскаржувати рішення податкового органу потрібно в окружному адміністративному суді (ч. 2 ст. 18 КАСУ [43]) за місцезнаход­женням платника податків, в чиїх інтересах подається скарга (ч. 2 ст. 19 КАСУ [43]). Виняток - оскарження рішень ДПАУ: в цьому випадку скарга подається до Окружного адміністративного суду м. Києва (ч. З ст. 19 КАСУ [43]).

Фізособи, які оскаржують рішення податкових органів, пов'язані з питаннями оподаткування доходів фізичних осіб, або які подають позов з вимогою скасувати постанову податкового органу про накладення адміністративного стягнення, в таких випадках звертаються до місцевого загального суду (районного у місті, якщо в місті є районний поділ, міського, районного суду).

Звернемо увагу на те, що оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному порядку не є обов'язковою стадією, яку потрібно пройти, перш ніж звертатися до суду. У суб'єкта господарювання завжди є вибір: чи то відразу звернутися з позовом до суду, чи то спочатку спробувати вирішити спір, що виник, подавши скаргу податковому органу вищого рівня по відношенню до того, що прийняв оскаржуване рішення. Єдине, чого не можна зробити, так це спочатку пройти судову процедуру оскарженні а вже потім звертатися зі скаргою до податкового органу вищого рівня. Звернутися до суду можна після початку процедури адміністративного оскарження у будь-який момент з урахуванням строків про які йтиметься далі, навіть до моменту її закінчення. Звернення до суду припинить адміністративну процедуру оскарження.

Слід сказати, що до 01.01.2011 р. Законом № 2181 [4] прямо передбачалося, що на платника податків покладено обов’язок повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень (абзац 2 п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст.5)

Щоправда, санкцій за його невиконання не було. ПК [1] аналогічного обов’язку для платників податків не передбачає (як це він робить для процедури адміністративного оскарження: згідно з п. 56.5 ПК [1 ] платник податків одночасно з поданням скарги податковому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти про це той контролюючий орган, який виніс рішення, що оскаржується).

Проте, самі податківці наполягають на необхідності подібного повідомлення. Обґрунтовують це вони так: порядок обліку в органах державної податкової служби податкових повідомлень-рішень, отриманих платниками податків, установлено розділом IV Порядку № 985 [31]. Згідно з п. 4.4 розділу IV Порядку № 985 [31] у разі звернення платника податків до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови отримання податковим органом ухвали суду про порушення провадження у справі не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень. При цьому сума грошового зобов'язання у той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Виходить, якщо ухвала суду надійде до податкового органу вже після закінчення строків, передбачених для узгодження податкового зобов'язання (10 календарних днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення), то податковий орган вестиме облік зазначеної суми вже як податкового боргу. При цьому уявити ситуацію, за якої ухвала надійде до податкового органу до закінчення 10-денного строку, досить складно: за ці 10 днів не тільки платник податків має встигнути скласти позов і подати його до суду, а й суд повинен устигнути перевірити позов щодо правильності складання й винести відповідну ухвалу. Не виключена ситуація, коли позов буде повернуто платнику податків для усунення недоліків. Після того, як недоліки будуть усунені, платник податків може знову подати позов, і якщо його буде прийнято судом до розгляду, то датою його подання вважатиметься первісна дата звернення платин податків до суду, тобто ще до закінчення 10-денного строк на узгодження податкового зобов'язання, хоча податковий орган вже давно виходитиме з того, що зазначені суми стали податковим боргом. Саме тому самі податківці рекомендують платникам податків повідомляти їх заздалегідь про подання позову до суду. Це дозволить уникнути непотрібних процедурних проблем та суперечок з податківцями про статус оскаржуваних сум. Якщо ж оскаржується будь-яке інше рішення податкового органу, коли подання позову не впливає на момент узгодження податкового зобов'язання, податковий орган про поданий позов можна окремо не повідомляти: він про нього дізнається, отримавши ухвалу суду як відповідач у справі.

На сьогодні одним з найбільш дискусійних залишається питання про строки давності для оскарження податкових повідомлень-рішень. Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 10.02.2011 р. № 203/11 /13 11 наполягає на тому, що в судових спорах між податковими органами та платниками податків застосуванню підлягають строки давності, передбачені ст. 102 ПК [1] (звичні 1095 днів), а не строки оскарження, встановлені КАСУ [43] (один місяць для оскарження податкових повідомлень-рішень та податкових вимог, шість місяців для оскарження дій або бездіяльності податкових органів, а також для звернення по-датковим органом до суду з метою стягнення податкового боргу). Хоча слід зазначити, що ще зовсім недавно ВАСУ обґрунтовував, і досить переконливо, що для звернення до адміністративного суду з метою оскарження податкових повідомлень-рішень або рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій встановлено місячний строк (ч. 5 ст. 99 КАСУ [43]). Оскільки щодо позовів податкових органів до суб'єктів господарювання про стягнення з них податкового боргу або фінансових санкцій аналогічне спеціальне правило не передбачене, діє загальна норма, що надає шість місяців на звернення до суду (ч. 2 с.т. КАСУ [43]). Саме таку позицію було викладено в листі ВАСУ від 27.09.2010 р. № 1343/11 /13-10. Більш того, останні зміни до зазначеного листа ВАСУ вніс просто напередодні набути чинності ПК [1], при цьому не змінивши суті позиції.

На наш погляд, ПК[1] не давав Вищому адміністративному суду не давав підстав таким істотним чином змінювати свою позицію, оскільки норми ПК [1] у частині строків давності аналогічні відповідним приписами Закону № 2181 [4]. І навіть більш того: приписи ПК [1] повинні були лише утвердити ВАСУ в своїй колишній позиції щодо необхідність застосування строків давності, встановлених КАСУ [43], оскільки ПК [1] фактично продублював ч. 4 ст. 99 КАСУ [43] і в п. 56.19 ПК [1] передбачив, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця після закінчення процедури адміністративного оскарження.

З одного боку, висновки ВАСУ, безумовно, на руку платникам податків, адже в них з'являється шанс протягом набагато тривалішого періоду часу звернутися до суду з позовом про скасування рішення податкового органу (три роки замість одного місяця). З другого ВАСУ дає можливість податковим органам для стягнення податкового боргу в судовому порядку не протягом шести місяців (як це мало б бути, якщо керуватися нормами КАСУ [43]), а протягом тих же трьох років (при чому не слід плутати: у податківців є 1095 днів для визначення податкових зобов'язань платника податків у випадках, передбачених ПК [1 ], і додатково до цього, коли сума таких податкових зобов'язань стає податковим боргом, починає обчислюватися трирічний строк на його стягнення в судовому порядку).

У разі оскарження податкових повідомлень-рішень питання строків оскарження особливо актуальне, оскільки від нього залежить момент, коли податкове зобов'язання або зобов'язання зі сплати штрафних санкцій вважатиметься узгодженим.

Нагадаємо: якщо суб'єкт господарювання після отримання по-даткового повідомлення-рішення протягом 10 календарних днів (в окремих спеціально визначених випадках — 30 календарних днів) подасть позов до суду з вимогою скасувати зазначений акт, то до моменту набуття чинності рішенням суду за результатами розгляду такого позову податкове зобов'язання, що оскаржується, вважатиметься неузгодженим, а платник податків — таким, що не має податкового боргу.

У цьому питанні, слід сказати, законодавець теж припустився певної помилки: згідно з абзацом п'ятим п. 56.18 ПК [1] при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Деякі фахівці в такій нормі вбачають підстави говорити про те, що навіть якщо платник податків звернувся до суду після закінчення 10-денного строку (в окремих випадках при визначенні грошового зобов'язання за підставами, не пов'язаними з порушенням податкового законодавства, — 30 днів), коли податкове зобов'язання вже мало би вважатися узгодженим, подання позову повинне перевести податкове зобов'язання знову в статус неузгодженого. На нашу думку, такі висновки суперечать як приписам ПК [1], так і порядку обліку сум податкових зобов'язань у картці особового рахунку платника податків. На нашу думку, процитований абзац п'ятий п. 56.18 ПК [1] має стосуватися виключно неузгоджених сум податкових зобов'язань. Якщо на момент подання позову податкове зобов'язання вже узгоджене, змінити його статус факт звернення до суду не може. До того ж, норма, аналогічна абзацу п'ятому п. 56.18 ПК [1], була закріплена і в Законі № 2181 [4] (п.п. 5.2.5), що протягом його дії не давало підстав для висновку про перехід узгодженого податкового зобов'язання назад у розряд неузгоджених у разі подання позову в межах строків давності, але вже після закінчення 10-денного строку на узгодження податкового зобов'язання.

Подаючи адміністративний позов, можна також скористатися можливістю звернення до суду з клопотанням про припинення дії акта контролюючого органу, що оскаржується. Особливо актуальним це стає тоді, коли оскаржується вже узгоджене податкове зобов'язання (детальніше на питанні про порядок подання клопотання ми зупинимося трохи далі).

Важливо також не плутати строки судового оскарження 3 строками, протягом яких орган державної влади може винести те чи інше рішення. Якщо йдеться про податківців, то для прийняті податкового повідомлення-рішення встановлено строк у 1095 днів, який обчислюється за правилами, встановленими ст. 102 ПК [1]. Щоправда, знов-таки спори ведуться з приводу того, чи можна зазначений строк давності поширювати на стягнення штрафних санкцій за неподаткові порушення, наприклад, за порушення законодавства про РРО. Річ у тім, що ст..102 ПК [1] прив'язує обчислення 1095-денного строку до моменту подання декларації, що унеможливлює встановлення відправної точки для визначення строків давності в тих випадках, коли з податковою декларацією зобов’язання суб'єкта господарю­вання жодним чином не пов'язані. На нашу думку, строк давності для застосування штрафних санкцій за неподаткові порушення слід обчислювати з моменту вчинення платником податків порушення і виходити при цьому з того, що строк давності становить 1095 днів згідно зі ст. 114 ПК [1].

Слід звернути увагу, що передбачені ст. 99 КАСУ [43] строки не поширюються на оскарження постанов про притягнення до відповідальності за адміністративні правопорушення. Останні відповідно до ст. 289 КпАП [27] оскаржуються протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Для того, щоб оскаржити рішення податкового органу, до адміністративного суду подасться письмова заява, що називається адміністративним позовом. У позові потрібно зазначити:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;

3) ім'я (найменування) відповідача, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

5) у разі потреби — до позову включається клопотання позивача, тобто звернення до суду з проханням вчинити певні дії, які сам позивач вчинити не може. Це може бути клопотання про звільнення від сплати судового збору, про призначення судової експертизи, про витребування доказів, про виклик свідків тощо.

Особливу увагу хочемо звернути на таку можливість, як подання клопотання про зупинення дії рішення податкового органу, що оскаржується;

6)перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Як позовна вимога зазначається вимога скасувати рішення до податкового органу повністю або в певній частині. Крім того, до позову можна також включити вимогу про стягнення з податкового органу, що прийняв рішення, яке оскаржується, коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його незаконним рішення (ст. 21 КАСУ [43], п. 8 оглядового листа БАСУ від 21.12.2007 № 1329/9/1 /13 07 «Про практику застосування адміністративними судами приписів Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення юрисдикції адміністративних справ (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)»).

До позовної заяви необхідно додати копії документів, що підтверджують обставини, на які платник податків посилається в позові. Такими документами можуть бути акт перевірки, рішення податкового органу, зауваження та пояснення, якщо вони були подані платником податків під час перевірки та розгляду матеріалів перевірки, скарга, якщо вона подавалася в порядку адміністративного оскарження, інші документи, що підтверджують обставини справи. Крім того, до позову додається документ про сплату судового збору, якщо платник податків не звільнений від його сплати.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати підписання.

Подати позов можна або самостійно, або через представника, повноваження якого на представництво інтересів платника податків у суді мають бути підтверджені довіреністю, або надіславши позов поштою. Якщо позов подається представником, у ньому зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Позов краще скласти українською мовою.

Оскаржити податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, не можна (п. 56 ПК [1]).

 

Оскаржити податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки, платник податків може або в адміністративному порядку, або в судовому (подавши адміністративний позов до суду протягом місяця з дня отримання податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується).

 

 

ЗУСТРІЧНА ЗВІРКА

Зустрічна звірка представлена як один із способів отримання податковими органами інформації, необхідної для виконання ними своїх функцій з контролю за дотриманням податкового і неподаткового законодавства.

Слід сказати, що будь-яких обмежень щодо кола тих питань, з яких можуть проводитися зустрічні звірки, ПК [1] не встановлює. Це можуть бути як питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, так і питання дотримання законодавства у сфері прове­дення розрахункових та касових операцій, виробництва і обігу підакцизних товарів тощо. Проте, враховуючи, що аналіз документів — це все-таки спосіб перевірки переважно податкових питань, навряд чи предметом зустрічної звірки стануть питання застосування розрахункових і касових операцііі, дотримання законодавства про патентування та ліцензування тощо.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.