Дати характеристику структури води та її ролі в життєдіяльності організму. Функція води, вміст та форми знаходження, обмін води і його регуляція, водний баланс і його порушення.
Загальна характеристика водно-електролітного складу плазми крові в нормі та патології.
Контрольнi питання:
1. Характеристика структури та властивості води.
2. Форми знаходження води в організмі.
3. Обмін води і його регуляція. Водний баланс і його порушення.
4. Загальна характеристика мінеральних речовин.
5. Біологічна роль натрію і калію та їх виористання в практичній медицині та фармації. Фармпрепарати.
6. Біологічна роль кальцію і магнію та їх виористання в практичній медицині та фармації. Фармпрепарати.
7. Роль мінеральних речовин в регуляції осмотичного тиску та підтримці сталості рН плазми крові. Буферні системи.
8. Гіпер- і ізотонічні розчини як фармперпарати.
9. Клініко-діагностична оцінка результатів вмісту макроелементів в крові.
10. Загальна характеристика та біологічна роль мікроелементів.
Література:
1. Конспект лекцій.
Воронина Л.Н. и др. Биологическая химия / - Х.:Основа, 2000.
2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини, 2004.
3. Березов Т. Т., Коровкин Б. Ф. Биологическая химия.- М.: Медицина, 2007.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 18
Тема: Клініко-біохімічна характеристика гормонів. Механізм дії гормонів. Щитовидна залоза: гормони щитовидної залози. Паращитовидні залози. Механізми дії цих гормониів. Фармпрепарати, що використовуються при гіпер- та гіпофункціях цих залоз.
Актуальнiсть теми:Ендокринна і нервова системи забезпечують підтримку гомеостазу – кількісної та якісної постійності внутрішнього середовища організму, сприйняття різноманітних сигналів і тонкої регуляції відповідні на них. Порушення функцій залоз і відповідних гормонів призводять до розвитку ендокринної патології. У клініко-біохімічних лабораторіях і фармації використовуються методи аналізу гормонів і продуктів їх обміну в біологічному матеріалі та лікарських препаратах.
Навчальнi цiлi:
Знати: Загальну характеристику гормонів і механізми їх дії; будову, функції і механізм дії гормонів щитовидної і паращитовидних залоз.
Вмiти:Відкрити тиреоїдні гормони в заводських препаратах.
Самостiйна позааудиторна робота
Дати характеристику гормонам щитовидної і паращитовидних залоз за схемою: назва, природа і структура, біологічні ефекти і механізм дії, ознаки гіпер- і гіпофункції залоз.
Підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи.
Контрольнi питання:
1. Загальна характеристика гормональної регуляції метаболічних процесів, функцій органів і тканин.
Хімічна природа, класифікація і номенклатура гормонів.
Механізми дії гормонів. Роль вторинних посередників у реалізації гормональних ефектів.
Принцип зворотного зв’язку в регуляції секреції гормонів, нейроендокринні взаємозв’язки.
Тиреоїдні гормони щитовидної залози: структура, синтез і секреція, біологічні ефекти і механізм дії.
Гіпо- і гіпертиреоз. Лікарські препарати для лікування хвороб щитовидної залози.
Паратгормон і кальцитонін, хімічна природа, регуляція секреції, біологічна дія.
Порушення функцій паращитовидних залоз. Препарати паратгормону і кальцитоніну в терапії.
Самостійна робота на занятті
Виконати лабораторну роботу, оформити і захистити протокол.
Визначення тироксину.
Щитовидна залоза синтезує та секретує високоактивні йодвмісні тиреоїдні гормони: тироксин, 3,5,3΄-трийодтиронін, а також нейодований гормон – тиреокальцитонін, який регулює рівень Са і Р в крові.
Принцип методу. При руйнуванні тиреоїдину утворюється йодид калію, з якого йод витісняється йодатом калію. Витіснення йоду з солі йодистоводневої кислоти є окисновідновною реакцією, де йодид калію є відновлювачем, а йодат калію – окислювачем. Йод, який виділився, виявляють з допомогою крохмалю (синє забарвлення) в кислому середовищі.
Хід роботи. В ступку вміщують 10 таблеток тиреоїдину і розтирають їх. Розтерту масу пересипають в колбочку для гідролізу, додають 20 мл 10% розчину бікарбонату натрію. Колбочку зі зворотним холодильником ставлять на азбестову сітку і вміст кип’ятять точно 15 хв. 9з моменту закипання) на помірному вогні. Гідролізат охолоджують. В пробірку наливають 24 краплі гідролізату, додають 3 краплі 1% розчину крохмалю, 1 краплю фенолфталеїну, а потім 4 краплі йодату калію і приблизно 10-15 крапель 10% розчину сірчаної кислоти до знебарвлення і появи синього кольору розчину. Вільний йод, що виділився, дає синє забарвлення з крохмалем.
Література:
1. Конспект лекцій.
2. Губський Ю. І. Біологічна хімія.- К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 509с.