Бензидинова проба на гем гемоглобіну

Принцип методу. Гемоглобін складається з 4-ох субодиниць, кожна з яких містить білок глобін і простетичну групу - гем, який надає крові червоного забарвлення. Виявлення гемінової групи грунтується на її здатності окислювати бензидин за допомогою перекису водню, утворюючи сполуку синього кольору, що поступово може переходити в червоний. Ця дуже чутлива реакція використовується для виявлення навіть мінімальних кількостей крові в біологічних рідинах і широко застосовується в клінічній та судовій медицині.

Хід роботи: В пробірку вміщують 5 крапель 1% розчину крові, 5 крапель розчину бензидину, 2-3 краплі пероксиду водню і спостерігають за появою синього забарвлення.

Проведеня специфічних реакцій на складові частини нуклеїнових кислот.

Принцип методу: Для вивчення хімічного складу нуклеопротеїдів проводять кислотний гідроліз дріжджів, оскільки вони дуже багаті нуклеопротеїдами. Специфічними реакціями для кожної речовини відкривають продукти гідролізу - поліпептиди, пуринові основи, вуглеводень і фосфорну кислоту.

Хід роботи. Поміщають 2,5 г пекарських дріжджів в круглодонну колбу місткістю 100 мл з повітряним холодильником для гідролізу, додають 20 мл 10% розчину сірчаної кислоти і колбу закривають пробкою з довгою скляною трубкою. Гідроліз дріжджів проводять при нагріванні протягом години з моменту закипання рідини. Після охолодження гідролізат фільтрують і з фільтратом проробляють якісні реакції на складові частини нуклеопротеїдів.

Біуретова реакція на поліпептиди. До 5 крапель гідролізату доливають 10 крапель 10% розчину їдкого натрія до виразної лужної реакції (по лакмусу, опущеному в пробірку), потім 2 краплі 1% розчину сульфату міді; з’являється рожевий або рожево-фіолетовий колір.

Срібна проба на пуринові основи.До 10 крапель гідролізату добавляють по краплях міцний розчин аміаку - 10 крапель до лужної реакції (по лакмусу, опущеному в пробірку), потім добавляють 10 крапель 2% аміачного розчину нітрату срібла. При стоянні через 3-5 хвилин утворюється світло-коричневий осад срібних солей пуринових основ (вміст пробірки перемішувати при стоянні не потрібно).

Якісна реакція на пентозу (Моліша).До 10 крапель гідролізату дріжджів добавляють 3 краплі 1% спиртового розчину тимолу, перемішують і по стінці пробірки обережно доливають 20-30 крапель концентрованої сірчаної кислоти. При струшуванні на дні пробірки утворюється продукт конденсації фурфуролу з тимолом червоного кольору.

При взаємодії концентрованої сірчаної кислоти з гексозами або пентозами відбувається дегідратація їх: з пентоз утворюється фурфурол, а з гексоз - оксиметилфурфурол, які дають з тимолом продукт конденсації червоного кольору.

Якісна реакція на вуглевод. До 5 крапель гідролізату дріжджів доливають 3 краплі 0,2% спиртового розчину a-нафтолу і 20 крапель концентрованої сірчаної кислоти; з’являється рожево-фіолетове забарвлення.

Реакція на дезоксирибозу і рибозу. Дифеніламін з дезоксирибозою дає синє забарвлення, а з розчином рибози - зелене. До 5 крапель гідролізату дріжджів добавляють 20 крапель 1% розчину дифеніламіну і кип’ятять у водяній бані протягом 15 хв.; при цьому утворюється синьо-зелене забарвлення.

Молібденова проба на фосфорну кислоту. До 10 крапель гідролізату добавляють 20 крапель молібденового реактиву і кип’ятять. При цьому рідина забарвлюється в лимонно-жовтий колір (не осад). Пробірки відразу ж охолоджують у холодній воді. На дні пробірки появляється кристалічний лимонно-жовтий осад фосфорномолібденовокислого амонію.

Отримані дані необхідно оформити у вигляді таблиці, в якій вказують назву простетичної групи і хімічну структуру її компонентів.

Лiтература.

1. Конспект лекцiй.

2. Биологическая химия /Воронина Л.Н. и др.- Х.:Основа, 1999. – 640 с.

3. Губський Ю.I. Бiологiчна хiмiя. – Київ-Тернопiль: Укрмедкнига, 2000 – 507 с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

Заняття №3

Тема:Функціональна ензимологія. Ферменти як біологічні каталізатори. Будова, механізм дії ферментів. Активні центри. Активатори та інгібітори ферментів як фармпрепарати.

Актуальнiсть теми:Ферментам як біологічним каталізаторам білкової природи належить провідна роль в обміні речовин та метаболізмі ліків в організмі. Порушення структури, фізико-хімічних і каталітичних властивостей ферментів зумовлює розвиток патологічних станів. Мезханізм дії багатьох лікарських середників грунтується на їх взаємодії з ферментами.

Навчальнi цiлi:

Знати: структуру простих і складних ферментів, властивості і механізм каталітичної дії.

Вмiти: дослідити вплив температури і рН середовища на активність ферментів. Визначити специфічність дії ферментів.

Самостiйна позааудиторна робота:

1. Охарактеризуйте дію іонів металів, соляної кислоти, малонової кислоти, сульфаніламідних препаратів, фосфороорганічних сполук, миш΄якових сполук, ціанідів на активність ферменти.

2. Зобразити графічно енергетичний бар΄єр хімічної реакції при відсутності каталізатора, при наявності неорганічного каталізатора та фермента.

Контрольнi питання:

1. Структурна організація простих і складних ферментів. Активний та алостеричний центри.

2. Коферменти і простетичні групи ферментів.

3. Механізм та специфічність дії ферментів.

4. Активація ферментів. Інігібування ферментів (конкурентне, неконкурентне, безконкурентне, зворотне і незворотне).

5. Використання активаторів та інгібіторів ферментів у практичній медицині і фармації.

Поиск по сайту: