Самостiйна робота на заняттi

Виконати лабораторнi роботи, оформити i захистити протокол.

Визначення активності сукцинатдегідрогенази мітохондрій.

Сукцинатдегідрогеназа м’язів - це залізофлавопротеїн, що каталізує окислення (дегідрування) янтарної кислоти у фумарову. Коферментом сукцинатдегідрогенази служить флавінаденіндинуклеотид (ФАД). Активність ферменту залежить від наявності в ньому вільних сульфгідрильних груп та атомів заліза.

Як джерело ферменту використовується відмита м’язева тканина. Дію цього ферменту можна виявити при додаванні до янтарної кислоти метиленової синьки або 2,6-дихлорфеноліндофенолу (синього кольору), які виступають в якості акцептора водню і, відновлюючись, перетворюються у безбарвну форму.

Принцип методу. Метод грунтується на виявленні знебарвлення 2,6-дихлорфеноліндофенолу в р-ції з янтарною кислотою в присутності м’язів як джерела ферменту сукцинатдегідрогенази. Конкурентне гальмування активності цього ферменту викликає малонова кислота НООС-СН₂-СООН, яка є структурним аналогом янтарної кислоти.

Хід роботи. Свіжу м’язеву тканину (1 г) подрібнюють ножицями і розтирають в ступці з невеликою кількістю води (2-3 мл) на протязі 1 хв. Одержаний гомогенат переносять на подвійний шар марлі, розміщеної на лійці, промивають водою, ставлять на фільтрувальний папір і висушують.

В три пробірки наливають по 3 мл фосфатного буферу (рН 7,4) і поміщають в них по 0,1 г м’язевого гомогенату. Потім в дослідну пробірку додають 5 крапель 3% р-ну янтарної кислоти і для нейтралізації 5 крапель 0,1н р-ну їдкого натрію, а в контрольну - 10 крапель дистильованої води. В третю пробірку додають 5 крапель 3% р-ну малонової кислоти, 5 крапель 3% р-ну янтарної кислоти і 5 крапель 0,1н р-ну

їдкого натрію. У всі пробірки доливають по 1 мл 0,001 н р-ну дихлорфеноліндофенолу і вміст їх добре перемішують. Проби ставлять в термостат при 37оС на 40 хв. Відмічають знебарвлення вмісту в першій пробірці і порівнюють її з контролем і пробіркою, де знаходився конкурентний інгібітор сукцинатдегідрогенази - малонова кислота. Час знебарвлення 2,6-дихлорфеноліндофенолу в присутності янтарної кислоти характеризує активність сукцинатдегідрогенази.

Лiтература.

1. Конспект лекцiй.

2. Биологическая химия /Воронина Л.Н. и др.- Х.:Основа, 1999. – 640 с.

3. Губський Ю.I. Бiологiчна хiмiя. – Київ-Тернопiль: Укрмедкнига, 2000 – 507 с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини: - Тернопіль, Укрмедкнига, 2001.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

Заняття №6

Тема: Клініко-функціональна характеристика вуглеводного обміну. Структура, функція і метаболізм вуглеводів. Гіперглікемії і гіпоглікемії. Характеристика глікогенозів.

Актуальнiсть теми:Центральним шляхом катаболізму вуглеводів є гліколіз, що здійснюється в анаеробних та аеробних умовах. Анаеробний гліколіз служить джерелом енергії коли обмежений потік кисню при інтенсивній роботі з швидким наростанням кислотності (ацидозу). Аеробне окиснення з участю кисню вуглеводів до СО₂ і Н₂О супроводжується значним виділенням енергії та синтезом АТФ.

Навчальнi цiлi:

Знати: процес анаеробного та аеробного катаболізму вуглеводів, його енергетичний баланс та механізми регуляції.

Вмiти: оцінити енергетичну цінність вуглеводів.

Самостiйна позааудиторна робота:

1. Схематично подати процес анаеробного перетворення глюкози та вказати його біологічне значення в нормі та патології.
2. Схематично подати аеробний процес розпаду глюкози до кінцевих продуктів та його енергетичний баланс.

Контрольнi питання:

1.Послідовність реакцій, ферменти та кінцеві продукти утворення.

2. Біологічне значення анаеробного розпаду вуглеводів.

3. Характеристика та значення окислювального декарбоксилування піровинограднної кислоти.

4.Характеристика та значення аеробного розпаду глюкози до СО₂ і Н₂О.

Лiтература.

1. Конспект лекцiй.

2. Биологическая химия /Воронина Л.Н. и др.- Х.:Основа, 1999. – 640 с.

3. Губський Ю.I. Бiологiчна хiмiя. – Київ-Тернопiль: Укрмедкнига, 2000 – 507 с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

Заняття №7

Тема: Регуляція і патологія вуглеводного обміну. Цукровий діабет. Характеристика ускладнень при цукровому діабеті. Коматозні стани. Фармпрепарати, що впливають на регуляцію вуглеводного обміну.

Актуальнiсть теми:Регуляція вуглеводного гомеостазу в організмі здійснюється нейрогуморальним шляхом. порушення якого супроводжується розвитком патологічних процесів з витікаючи ми наслідками. Цукровий діабет – це мембранно-молекулярна патологія, що розвивається на основі абсолютно або відносного не достатку інсуліну з тяжкими патогенетичними ускладненнями.

Навчальнi цiлi:

Знати: Розуміти нормальні шляхи вуглеводного обміну в організмі.

Вмiти: Визначити концентрацію глюкози в крові та сечі, та дати оцінку біохімічного патогенезу цукрового діабету тип І та тип ІІ.

Самостiйна позааудиторна робота:

1. Дати характеристику вуглеводного обміну в нормі та розвитку цукрового діабету типу І та ІІ.

2. Види і причини гіперглікемій.

3. Види і причини глюкозурій.

4. Дослідження скритої форми цукрового діабету методом цукрового навантаження.

Контрольнi питання:

1.Дати визначення розвитку цукрового діабету.

2. Симптоми цукрового діабету, їх характеристика.

3. Ускладнення цукрового діабету.

4. Молекулярний механізм розвитку ангіопатії.

5. Характеристика розвитку коматозних станів (кето немічної, гіперосмолярної та лактацидимічної коми).

6. Фармпрепарати в лікуванні цукрового діабету.

Поиск по сайту: