Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Визначення активності амілази сечі методом Вольгемута



Принцип методу: Метод грунтується на визначення мінімальної кількості ферменту, яка здатна розщепити певну кількість субстрату. Умлвно за одиницю активності амілази сечі приймають кількість мілілітрів 0,1% розчину крохмалю, яку може розщепити 1 мл нерозведеної сечі при температурі 45°С за 15 хвилин. В нормі дорівнює 16-64 одиниць.

Хід роботи: У 8 пробірок наливають по1 мл 0,85 % хлористого натрію. У першу пробірку додають 1 мл сечі, перемішують і переносять 1 мл суміші у другу пробірку. Так само перемішують вміст другої пробірки і переносять 1 мл суміші у третю пробірку і так далі. Отримують ряд розведень, де концентрація ферменту в кожній наступній пробірці в 2 рази менша, ніж у попередній. З останньої пробірки 1 мл суміші виливають для зрівняння об’ємів.

Далі у кожну пробірку наливають по 2 мл розчину крохмалю, добре перемішують і ставлять на 15 хв. у водяну баню при температурі 45°С. Після цього пробірки охолоджують проточною водою і в кожній проробляють реакцію з йодом. Відмічають останню пробірку з жовтим забарвленням, де гідроліз крохмалю пройшов повністю і розраховують активність амілази сечі.

Наприклад: 1/8 мл сечі розщепила 2 мл 0,1 % розчину крохмалю

1 мл сечі ----------------- “Х”

Активність амілази Х = (1×2×8) / 1= 16 мл 0,1% розчину крохмалю.

Отже, Д (діастаза) 45°/ 15 хв = 16 од.

Клініко-діагностичне значення. Визначення активності a-амілази сечі широко використовєтся в клінічній практиці з метою діагностики захворювань підшлункової залози. При гострих панкреатитах амілазна активність сечі і сироватки крові зростає в 10-30 разів, особливо в першу добу, потім поступово повертається до норми. При нирковій недостатності амілаза в сечі відсутня.

 

Лiтература.

1. Конспект лекцiй.

2. Биологическая химия /Воронина Л.Н. и др.- Х.:Основа, 1999. – 640 с.

3. Губський Ю.I. Бiологiчна хiмiя. – Київ-Тернопiль: Укрмедкнига, 2000 – 507 с.

  1. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини: - Тернопіль, Укрмедкнига, 2001.

 

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

 

 

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

 

 

Заняття №5

Тема: Обмін речовин в організмі. Фотосинтез. Перетворення хімічної енергії в організмі. Окисне фосфорилювання, фармпрепарати, що впливають на енергетичний обмін в організмі. Біоенергетика і порушення обміну речовин при захворюваннях.

Актуальнiсть теми:В процесі фотосинтезу утворюються білок, жири, вуглеводи, які складають фізіологічний харчовий раціон людини. Останні піддаються перетворенням в організмі людини для підтримки стабільності гомеостазу та енергії для забезпечення функції органів та систем.Енергетичні потреби організму забезпечуються за рахунок енергії, яка вивільняється у процесі тканинного (клітинного) дихання. Порушення цього процесу внаслідок цілого ряду причин зумовлює гіпоенергетичний стан, що є одним із патогенетичних механізмів багатьох хвороб. Фармакологічна дія багатьох лікувальних препаратів проявляється у змінах біоенергетичних процесів, спряженні чи роз΄єднанні тканинного дихання і синтезу АТФ.

Навчальнi цiлi:

Знати: структуру компонентів дихального ланцюга, механізм переносу електронів і протонів.

Вмiти: визначати активність ферментів тканинного дихання та давати клініко-діагностичну оцінку отриманим результатам.

Самостiйна позааудиторна робота:

1. Записати схему дихального ланцюга, вказуючи окислену і відновлену форму кожного компонента.

2. Показати на схемі місця дії інгібіторів тканинного дихання.

3. Написати формули АТФ, НАД, ФАД, КоQ.

4. Підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи.

Контрольнi питання:

  1. Біоенергетика. Характеристика макроергічних сполук.
  2. Історія розвитку вчення про біологічне окислення.
  3. Сучасні уявлення про механізм тканинного дихання.
  4. Будова і механізм дії компонентів дихального ланцюга

а) нікотинамідні дегідрогенази;

б) флавінові дегідрогенази;

в) убіхінон;

г) цитохроми.

5.Інгібітори тканинноо дихання та інгібітори нікотинамідних і флавінових дегідрогеназ, їх використання як фармпрепаратів.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.