Вивчення даної теми слід розпочати із визначення функцій комерційного банку, виходячи з того, що це фінансовий посередник. Комерційні банки – це кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення переважно за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і позичок. Студенти повинні усвідомити, що призначенням комерційного банку є зведення осіб, які мають тимчасово вільні кошти, та осіб, які хотіли б їх отримати в тимчасове користування, а також забезпечення функціонування грошової системи країни, вплив на пропозицію грошей.
Для здійснення операцій банки в Україні повинні мати дозвіл і ліцензію Національного банку.
Комерційні банки класифікуються за різними критеріями:
a. a. за формою власності: державні, кооперативні, колективні;
b. b. залежно від організаційної форми:
– – акціонерні банки відкритого і закритого типу формують свій капітал за рахунок об’єднання індивідуальних капіталів засновників і учасників за допомогою випуску і розміщення акцій банку;
– – пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд. За кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу;
c. c. залежно від розміру активів: малі, середні, великі;
d. d. залежно від наявності філій: багатофілійні, малофілійні, безфілійні;
e. e. за спеціалізацією: ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові).
З метою системного засвоєння даної теми доцільно розглянути причини, що привели до виникнення комерційних банків, та еволюцію їх становлення – від приватних кредиторів до багатофункціональних посередників грошового ринку. На основі цього прослідкувати зміну ролі банків з моменту їх виникнення до їх ролі у сучасному світі.
Для здійснення своєї діяльності комерційний банк повинен мати певні ресурси.
Операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій, називаються пасивними операціями.
Ресурси комерційних банків – це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Їх поділяють на власні, залучені і позичені. Власний капітал становить майже третину всіх ресурсів, залучені і позичені – близько 70 %.
До власних ресурсів (або до банківського капіталу), належать статутний, резервний та інші фонди, які створюються для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської діяльності банку, а також нерозподілений прибуток поточного і минулого років. Власний капітал комерційного банку виконує в основному захисну функцію– страхування інтересів вкладників і кредиторів, а також покриття поточних збитків від банківської діяльності. Функція ж забезпечення оперативної діяльності для власного капіталу є другорядною, її забезпечують головним чином залучені і позичені кошти.
Власний капітал комерційного банку поділяється на основний і додатковий. До основного капіталу відносять статутний і резервний фонди, а також нерозподілений прибуток минулих років. Додатковий капітал складається із загальних резервів за активними операціями і поточних доходів. Порядок формування статутного фонду залежить від форми організації банку.
Резервний фондкомерційного банку призначений для покриття можливих збитків від банківської діяльності, а також для сплати дивідендів за привілейованими акціями, коли для цього недостатньо прибутку. Наявність коштів у резервному фонді забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує вірогідність його банкрутства.
Окрім резервного фонду, в комерційних банках створюються спеціальні фонди,призначені для покриття збитків від активних операцій та для виробничого і соціального розвитку банку, їх формування здійснюється за рахунок прибутку.
Прибутокє ресурсом внутрішнього походження. Він існує у вигляді залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку. За його рахунок сплачуються дивіденди акціонерам.
Залучені кошти банку– це сукупність коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських клієнтів (юридичних та фізичних осіб), на рахунках громадських організацій, різноманітних суспільних фондів, які розміщуються в активи з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку.
Залучені кошти формують переважну частину ресурсів, які використовуються для виконання активних операцій банків.Залучені кошти банків поділяються на депозитні й недепозитні.
Банки залучають вільні грошові кошти головним чином шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків. Депозити бувають до запитання і строкові.
Одним із джерел запозичених коштів поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит.Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Можливий також варіант формування ресурсів банку через позички у центрального банку шляхом участі в операціях НБУ на відкритому ринку або шляхом отримання стабілізаційного кредиту.
Важливим питанням даної теми є розгляд іншого виду операцій комерційного банку – активних операцій, які полягають у діяльності, пов’язані із розміщенням і використанням власного капіталу, залученніпозичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтриманні ліквідності. Активні операції банків поділяються на кредитні та інвестиційні.
Кредитні операціїполягають у проведенні комплексудій, пов’язаних із наданням і погашенням банківських позичок. Банківське кредитування здійснюється відповідно до принципів поверненості, строковості, цільового характеру, забезпеченості і платності кредиту.
Інвестиційні операції банківозначають вкладення коштів у цінні папери підприємств (державних, колективних і приватних) на відносно тривалий період часу. Інвестиційні цінні папери – це боргові зобов’язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Цінні папери можуть бути об’єктом банківських інвестицій за умов вільного обігу їх на фондовому ринку.
Банківським інвестиціям властиві фактори ризику. Виділять три такі фактори: кредитний ризик, фінансовий ризик та процентний ризик.
Кредитний ризик пов’язаний з тим, що фінансові можливості емітента (юридичної особи, що випускає цінні папери) зменшуються настільки, що він буде не в змозі виконувати свої фінансові зобов’язання (сплачувати доходи у формі дивідендів, процентів, погашати свої цінні папери).
Фінансовий ризик випливає з того, що у зв’язку з непередбаченими змінами на ринку цінних паперів чи в економіці привабливість деяких цінних паперів як об’єкта вкладень може бути частково втрачена, тому їх продаж стане можливим лише з великою знижкою.
Процентний ризик пов’язаний з фіксацією процента за облігаціями в момент їх випуску в обіг при вільному коливанні ринкових ставок. Чим більше часу до погашення облігацій, тим вищий ризик, що пов’язаний з динамікою ставки процента.
Комерційний банк може здійснювати комісійно-посередницькі операції. До них відносять операції з доручення клієнтів за певну плату – комісію. Це такі дії банківських установ на замовлення клієнтів, які в момент їх здійснення не пов’язані із залученням банком додаткових ресурсів. Вони виконуються за рахунок наявних коштів клієнта-замовника (розрахунково-платіжні, касові операції) або ж для цього взагалі не потрібні грошові кошти (надання консультацій, зберігання цінностей та ін.).
За рівнем урегульованості їх поділяють на ліцензовані та неліцензовані; за формою ціни відповідної послуги – на комісійні, гонорарні, тарифні; за рівнем ризиковості – на чисті, сурогатні; за зв’язком з активами і пасивами – на балансові і позабалансові.
Слід зазначити, що діяльність банку пов’язана з високою ризиковістю. Ризик – це ймовірність того, що очікувана подія не відбудеться і це призведе до небажаних наслідків. З позицій банку ризик – це ймовірність неотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банку внаслідок несприятливого впливу зовнішніх чи внутрішніх чинників. За джерелами виникнення банківські ризики поділяються на зовнішні (виникають у зовнішньому середовищі і безпосередньо не залежать від його діяльності – політичні, правові, соціальні, загальноекономічні) та внутрішні (виникають у зв’язку з діяльністю конкретного банку).
Внутрішні ризики поділяють на ризики, що піддаються кількісному оцінюванню (кредитний, ліквідності, зміни процентної ставки, ринковий, валютний, операційно-технологічний) та ризики, що не піддаються кількісному оцінюванню (репутації, юридичний, стратегічний).
Розглядаючи стабільність комерційних банків, передусім необхідно усвідомити її сутність і фактори, які на неї впливають, а також шляхи її досягнення. Особливу увагу слід приділити фінансовій стійкості банків, розглянувши показники економічних нормативів: капіталу, ліквідності, кредитного ризику, інвестування, регулювання валютного ризику. Необхідно засвоїти сутність ліквідності комерційного банку, її види і мінімальні параметри, чинники його платоспроможності, способи її підтримання та наслідки порушення. Важливо з’ясувати причини і види банківських ризиків та способи захисту від них.
Студентам у розрізі даної теми потрібно розглянути розвиток комерційних банків в Україні.
Семінарське заняття 20
План
1. 1. Сутність та призначення комерційного банку.
2. 2. Види комерційних банків та характеристика специфіки їх діяльності.
3. 3. Походження та розвиток банківництва.
4. 4. Порядок організації та основи функціонування комерційних банків.
5. 5. Сутність пасивних операцій комерційних банків, їх види.