Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Предметадміністративного процесуального праваУкраїни



Традиційно склалося, що адміністративно-процесуальні норми складають окремий правовий інститут, який входить до системи адміністративного права, предмет якого складає су-купність правових відносин у сфері публічного (державного і громадського) управління або у сфері публічної діяльності1.

Адміністративне право характеризується як одна з най-рельєфніших галузей публічного права2, оскільки управлінські процеси «пронизують» усі сфери життєдіяльності суспільства. На цей час до системи адміністративного права відносять пра-

1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-
ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Iнтер,
2005. — C. 23; Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право Ук-
раїни: Підручник. — К.: Юрінком Iнтер, 2003. — С. 34.

2 Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Під-
ручник. — К: Юрінком Iнтер, 2003. — C. 31.


Г л а в а 1

вові норми та інститути, які регулюють суспільні відносини, що виникають:

— в процесі здійснення публічного (державного і громадсь-кого) управління;

— при здійсненні делегованих повноважень у сфері держав-ного управління;

— при забезпеченні внутрішньоорганізаційного розвитку
управлінських систем;

— у зв’язку з наданням адміністративних послуг;

— у зв’язку з розглядом і вирішенням заяв і скарг фізичних та юридичних осіб щодо реалізації та захисту їх прав і законних інтересів;

— у зв’язку з притягненням особи до адміністративної від-повідальності, що, до речі, в літературі юридично не виправда-но визначається як здійснення правосуддя у формі адміністра-тивного судочинства1, адже притягнення до відповідальності не входить у сферу адміністративного судочинства (ст. 17 КАСУ);

— у зв’язку зі зверненням фізичних чи юридичних осіб до суду з позовом щодо захисту їх прав, свобод і законних інтересів та ін.

Отже, якщо перші три види правовідносин споріднює їх управлінська діяльність, в якій застосовуються ідентичні фор-ми і методи, то інші зазначені види правовідносин до управ-лінських можна зарахувати з певною часткою умовності. Саме ці обставини ставлять під сумнів твердження, що адміністра-тивне право регулює якісно однорідні відносини суспільного життя. Проте існування на сьогодні цих правовідносин у складі адміністративного права на теоретичному рівні особливого значення може і не мати, зате на прикладному рівні для суб’єктів публічної адміністрації створюються умови для збере-ження необмеженого адміністративного розсуду, неминуче може перетворитися на джерело беззаконня.

Зрозуміло, адміністративне право і адміністративний процес мають достатньо спільних ознак: вони виникають у результаті уп-равлінської діяльності з реалізації публічних інтересів; у них обов’язково бере участь суб’єкт, наділений державно-владними повноваженнями; для них характерні відносини владності тощо. Водночас вони мають значну змістовну відмінність. Норми ад-міністративного права спрямовані на цілеспрямований, організу-ючий вплив у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності з метою

1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Iнтер, 2005. — С. 24.


Поняття адміністративноГо ПроцесуальноГо Права україни

планомірно і владно впливати на суспільні системи, норми ж ад-міністративного процесуального права спрямовані на забезпечен-ня реалізації прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, розгляд і вирішення конкретних адміністративних справ.

Автори підручників та іншої літератури адміністративно-правового спрямування одностайно вказують на одну із ознак адміністративного процесу — це вирішення конкретної ад-міністративної справи. На законодавчому рівні поняття ад-міністративної справи визначається стосовно до адміністратив-ного судочинства (ст. 3 КАСУ). Але, враховуючи різноманітність сфери публічних відносин, таке визначення адміністративної справи буде неповним, адже за визнанням, вирішенням та за-хистом своїх прав, обов’язків та інтересів громадяни, фізичні чи юридичні особи звертаються не тільки до суду, а й до інших органів владних повноважень, зокрема до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування тощо. Тому, на нашу думку, адміністративна справа це вирішення органами ад-міністративної юрисдикції (в тому числі й адміністративними су-дами) питання про визнання, реалізацію та захист прав, обов’язків, свобод і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб у публічно-правових відносинах, у яких хоча б однією із сторін є орган вико-навчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа або інші суб’єкти, які на основі законодавства уповноважені роз-глядати і вирішувати порушені у справі питання.

У цьому зв’язку, на наше переконання, адміністративне право має регулювати відносини публічної адміністрації і пуб-лічні інтереси, а адміністративне процесуальне право — відно-сини визнання і забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, у тому числі й держави.

Отже, йдеться про наявність поряд із усталеним адміністра-тивним правом окремої самостійної галузі — адміністративного процесуального права. Щоправда, провідні фахівці визнають цілком безпідставними будь-які спроби обґрунтувати самостійне існування адміністративного процесуального права, що регулю-вали б таке кореспондуюче адміністративному праву явище як «адміністративний процес»1. З цією тезою погодитися навряд чи

1 Авер’янов В. Б. Процесуальний аспект адміністративного права: особ-ливості тлумачення // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К.: Факт, 2003. — С. 41.


Г л а в а 1

можна. По-перше, поняття «адміністративний процес» і «ад-міністративне право» не ідентичні. Адміністративний процес — як зазначалося раніше, — це урегульована нормами адміністра-тивного процесуального права система відносин щодо визнання, забезпечення та реалізації і захисту прав, свобод і законних інте-ресів фізичних чи юридичних осіб у процесуальній формі, а ад-міністративне право — це системне об’єднання юридичних норм, якими регулюються державно-владні, організуючі су-спільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією вико-навчо-розпорядчих функцій. По-друге, припустимо, що цілісно-го явища як адміністративний процес в реальності не існує1, але можемо говорити про різні його форми, які утворюють систем-не, об’єктивне юридичне поняття незалежно від наукових по-глядів (підходів) дослідників. По-третє, адміністративний про-цес і адміністративне процесуальне право можуть не кореспон-дувати і не мусять, як на нашу думку, кореспондувати адміністративному праву за аналогією кримінального та цивіль-ного процесу. В цьому і виявляється особливість адміністратив-ного процесуального права та його відмінність від кримінально-го і цивільного аналогів, що його нормами регулюється застосу-вання не тільки матеріальних норм адміністративного права, а й інших матеріальних галузей права (трудового, цивільного, бан-ківського, фінансового, господарського, земельного, лісового та ін.). Наявність різноманітних проваджень саме й відрізняє ад-міністративний процес від усіх інших юридичних процесів.

Визнання адміністративного процесуального права як само-стійної галузі права в правовій системі України знімає і дис-кусійне питання щодо місця адміністративної юстиції в системі юридичних процесів. Адже і В. Б. Авер’янов, і О. В. Кузьменко та інші автори сходяться на думці, що адміністративна юстиція не входить до системи адміністративного права2, що цілком ло-гічно і вірно. На нашу думку, місце адміністративної юстиції як підгалузі права — саме в системі адміністративного процесуаль-ного права (зауважимо: яке не є складовою адміністративного

1 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо-
нографія. — К.: Юрінком Iнтер, 2004. — С. 358.

2 Авер’янов В. Б. Процесуальний аспект адміністративного права: особли-
вості тлумачення // Державне управління: проблеми адміністративної теорії
та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К.: Факт, 2003. — С. 42; Кузь-
менко О. В.
Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. — К.:
Атіка, 2005. — С. 159; Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мельник Р. С. Адміністра-
тивний процес України: Навч. посібник. — К.: Прецедент, 2007. — С. 6—7.


Поняття адміністративноГо ПроцесуальноГо Права україни

права та не обов’язково може кореспондувати йому, оскільки адміністративна юстиція — це судовий контроль за діяльністю публічної адміністрації, а діяльність суду не розглядається і не може розглядатися як продовження діяльності адміністрації)1.

Адміністративне процесуальне право України як системне об’єднання юридичних норм і правових інститутів являє собою складне реально існуюче юридичне утворення, основними за-вданнями якого є:

1) створення умов для реалізації суб’єктивних прав, свобод і інтересів фізичними чи юридичними особами, а також вико-нання ними суб’єктивних юридичних обов’язків;

2) забезпечення захисту в процесуальній формі прав, сво-бод та інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом: а) уп-равлінської (адміністративної) діяльності через виконання за-вдань і функцій органами владних повноважень, їх посадовими особами; б) поновлення порушеного права органами владних повноважень, їх посадовими особами в судовому порядку за позовом;

3) розгляд і вирішення правових спорів чи спорів про право шляхом: а) розгляду і вирішення індивідуальних адміністратив-них справ органами владних повноважень, їх посадовими осо-бами у порядку підлеглості, підвідомчості та компетентності, тобто в адміністративному порядку; б) розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ адміністративними су-дами в порядку судового позову щодо захисту прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері державного управління (публічних відносин).

Ці завдання адміністративного процесуального права, по-перше, визначають предмет правового регулювання суспільних відносин; по-друге, обумовлюють існування двох форм (видів) процесуальної діяльності або двох форм проваджень і на теоре-тичному рівні об’єднують два різні за обсягом явища: а) ад-міністративну (управлінську) форму процесуальної діяльності (провадження); б) судочинську форму процесуальної діяльності (провадження) одночасно і як форму контролю за діяльністю публічної адміністрації. Спільним у адміністративній і судо-чинській процесуальній формі можна, на наш погляд, вважати сферу відносин — публічне (державне і громадське) управління.

1 Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Авт.-упоряд. В. П. Тимощук. — К.: Факт, 2003. — С. 17.


Г л а в а 1

Підсумовуючи викладене, можна вважати, що предмет адмі-ністративного процесуального права становить система суспіль-них правовідносини, які виникають між органом владних повнова-жень, їх посадовими особами, судом, з одного боку, та фізичними чи юридичними особами, з іншого, щодо визнання, реалізації і захисту прав і законних інтересів особи і держави у сфері публічних відносин та розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, визна-ченому адміністративним процесуальним законодавством.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.