Метод адміністративного процесуального права

У теорії права під методом регулювання суспільних відно-син розуміють поєднання (сукупність) прийомів, способів, операцій юридичного впливу на суб’єктів правовідносин. В усіх галузях права з регулятивною метою використовуються такі узагальнюючі засоби як приписи, заборони, дозволи. Про-те кожна галузь права послуговується все ж таки сукупністю засобів правового впливу, притаманних тільки для неї¹. Метод правового регулювання визначається предметом, адже що саме конкретний зміст виду суспільних відносин і впливає на обран-ня спеціальних засобів юридичного впливу, підкреслює профе-сор О. П. Орлюк². Це дійсно так. Наприклад: встановлення кола осіб, уповноважених розглядати справи про адміністра-тивні правопорушення, — статті 213—244¹⁵ КУпАП; забезпе-чення адміністративного позову — ст. 117 КАСУ; заборона від-мови в прийнятті та розгляді звернення, — ст. 7 Закону Украї-ни «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. та інші норми, пов’язані з реалізацією і захистом прав і законних інте-ресів суб’єктів відносин, сконструйовані та здійснюються пере-важно з допомогою приписів і заборон.

Отже, конкретний зміст відносин щодо розгляду і вирішен-ня індивідуальних адміністративних справ вимагає чіткого і повного правового врегулювання діяльності уповноважених на те компетентних органів та встановлення певної обов’язкової процесуальної форми здійснення цієї діяльності. Під процесу-альною формою, як зазначає А. М. Колодій, розуміють систему

¹ Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т.— М.: Юрид. лит., 1981. —
Т. 1. — С. 295.

² Орлюк О. П. Теоретичні питання банківського права і банківського
законодавства. — К.: Юрінком Iнтер, 2003. — C. 12.

ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВАУКРАІНИ

передбачених процесуальним правом юридичних засобів, від-носин і дій, за допомогою яких урегульовуються всі питання, що виникають в юридичному процесі¹.

Процесуальна форма є невід’ємною стороною адміністра-тивного процесуального права взагалі та адміністративних про-ваджень зокрема. Діяльність органів владних повноважень, їх посадових осіб, а також адміністративного суду, що уособлює зміст і спрямованість діяльності держави щодо реалізації і за-хисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, регулюється як адміністративним та іншими матеріальними га-лузями права, так і нормами адміністративного процесуального права.

Поцесуальна форма характеризується принаймні двома оз-наками: а) виступає як правова форма діяльності органів влад-них повноважень, їх посадових осіб та суду, а також інших суб’єктів адміністративних проваджень щодо розгляду і вирі-шення адміністративної справи; б) утворює врегульований обов’язковий правовий режим провадження у адміністратив-них справах, а також встановлює певний ступінь урегульова-ності та напруженості процедури. Правовий режим охоплює принципи, способи та гарантії забезпечення адміністративно-процесуальної діяльності, а також правовий статус суб’єктів адміністративного процесу.

В процесуальній формі знаходить своє вираження зміст ад-міністративних проваджень. Законодавець встановлює порядок розгляду адміністративних справ, за яким забезпечується від-повідальність держави перед людиною за свою діяльність та утвердження прав і свобод людини. Процесуальна форма:

— забезпечує умови послідовного втілення в життя консти-туційних принципів державного управління та адміністратив-ного судочинства;

— створює стабільний, стійкий, юридично визначений ре-жим провадження при розгляді і вирішенні індивідуальних ад-міністративних справ;

— містить гарантії прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

— створює умови, що забезпечують повноту, всебічність і об’єктивність розгляду індивідуальних справ, а також встанов-лення істини, правильне і справедливе застосування закону;

¹ Колодій А. М. Принципи права України: Монографія. — К.: Юрінком Iнтер, 1998. — С. 81.

Г л а в а 1

— включає в себе заходи, що забезпечують оскарження та опротестування рішень, прийнятих при вирішенні індивідуаль-них адміністративних справ;

— зобов’язує розглядати і вирішувати адміністративні спра-ви відповідно до норм матеріального і процесуального права.

Отже, процесуальна форма характеризується, як правило, відносинами влади і підпорядкування. Права та обов’язки учас-ників (суб’єктів) адміністративних процесуальних відносин, що складають їх предмет, визначаються нормативними актами і не можуть змінюватися на розсуд учасників, що є ознакою імпе-ративного методу регулювання у всіх його формах¹.

Разом із тим, з метою створення реальних можливостей для фізичних і юридичних осіб щодо юридичного захисту своїх прав та рівних прав стосовно належної поведінки з боку органу влад-них повноважень у багатьох випадках застосовуються не тільки методи прямих приписів, а й засоби непрямого впливу, дозволів (наприклад, узгодження, спільний розгляд і обговорення тих чи інших питань, урахування майнових інтересів тощо), розрахо-вані на рівність сторін. Це яскраво виявляється у провадженнях за заявою чи скаргою, провадженнях з адміністративного судо-чинства. Закріплені в Кодексі адміністративного судочинства України принципи — рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом (ст. 10); змагальність сторін, дис-позитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі — безпосередньо передбачають застосування в процесуальній діяльності засобів диспозитивного методу регулювання.

Таким чином, за змістом метод адміністративно-процесу-ального права є синтезованим, тобто імперативно-диспозитив-ним, сутність якого може бути зведена до: а) встановлення пев-ного порядку здійснення процесуальних дій; б) заборони пев-них дій; в) надання можливості вибору одного із варіантів належної поведінки; г) надання можливості діяти за своїм ба-жанням². У цьому зв’язку за методом правового регулювання адміністративне процесуальне право має риси, притаманні ад-міністративному праву та деяким іншим галузям права, оскіль-ки переважна більшість галузей права використовують поєд-нання імперативного та диспозитивного методів (наприклад,

¹ Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. —
К.: Видавничий Дім «Iн Юре», 2002. — С. 68—70.

² Колпаков В. К, Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Під-
ручник. — К.: Юрінком Iнтер, 2003. — C. 38.

ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВАУКРАІНИ

фінансове, земельне, цивільне процесуальне, кримінально-процесуальне, господарське, транспортне та інші галузі права). Проте це не позбавляє адміністративне процесуальне право статусу окремої самостійної галузі права.

Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що під мето-дом адміністративного процесуального права слід розуміти сис-тему закріплених юридичними нормами прийомів та засобів впли-ву на предмет суспільних відносин в процесуальній формі, за допо-могою яких створюються порядок і умови для реалізації та захисту прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, держави та розгляду і вирішення індивідуальних адміністратив-них справ.

Поиск по сайту: