Принципи побудови бюджетної системи

Структура доходів та видатків бюджету кожної держави визначається формою конституційної структури держави, станом її економічного розвитку. Від цих чинників залежать форми регулювання бюджетів усіх рівнів.

Виділяють чотири форми регулювання бюджетів усіх рівнів державного управління:

· централізована, здійснювана Міністерством фінансів України і спрямована на створення для всіх органів місцевого самоврядування рівних можливостей щодо одержання доходів і фінансування видатків;

· децентралізована, основою якої є фінансова самостійність органів місцевого самоврядування;

· створення умов для надходження доходів усіх ланок бюджетної системи;

· забезпечення бюджетним фінансуванням галузей економіки.

Сучасні проблеми побудови бюджетної системи в Україні стосуються визначення централізованого або децентралізованого підходу щодо її формування. Уодночас світовий досвід доводить недоцільність жорсткого дотримання тієї чи іншої з вище перелічених форм, але гнучку бюджетну політику залежно від економічних умов, які склалися в державі.

Будь-яка унітарна держава, будуючи власну бюджетну систему, виходить з того, що і держава, і її адміністративно-територіальні одиниці повинні мати власний бюджет. Інакше кажучи, бюджетний устрій у державі визначається формою державного устрою та включає в себе організацію бюджетної системи, принципи її побудови, повноваження законодавчих та виконавчих органів влади, органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів у галузі бюджету.

Закон України “Про бюджетну систему України ” від 29 червня 1995 р. не містив чіткого та конкретного визначення бюджетної системи, а лише зазначав її склад: Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети (ст. 2).

У фінансово-правовій літературі бюджетна система визначається як “заснована на економічних відносинах, врегульованих правовими нормами, сукупність видів бюджетів, які існують на території держави”.

Ідентичне визначення ми зустрічаємо і в чинному Бюджетному кодексі України, в пункті 5 ст. 2 якого законодавець зазначив, що бюджетна система України – це сукупність Державного бюджету України та місцевих бюджетів, побудована на економічних відносинах, державному і адміністративно – територіальному устрої і врегульована нормами права.

Історія бюджетної системи бере свій початок наприкінці 1920-1930-х років за часів існування СРСР. На той час бюджетна система була сукупністю державного, республіканських та місцевих бюджетів, яка становила єдине ціле. Бюджети нижчих територіальних рівнів були невід’ємною складовою вищих рівнів і всі разом входили до складу бюджету СРСР. На сьогодні у зв’язку із законодавчим закріпленням принципу самостійності місцевих бюджетів та їх гарантій, на наш погляд, необхідне введення в “дію” більш удосконаленого, оновленого поняття бюджетної системи, а саме “системи бюджетів України”, яке б усебічно охоплювало та відображало її структуру та принципи побудови.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про бюджетну систему України” від 29 червня 1995 р., бюджетний устрій держави ґрунтувався на шести принципах, а саме: єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності й самостійності всіх бюджетів, що входять до бюджетної системи.

Принципи бюджетного права мають свій зміст та особливості, які зумовлені специфікою відповідного правового регулювання, але, на жаль, бюджетно-правові принципи не завжди досить чітко та однозначно сформульовані в законодавстві, а це тягне за собою негативні наслідки в правозастосовчій діяльності.

Принципи бюджетного права – це теоретично обґрунтовані і та нормативно закріплені основи (ідеї, вимоги) сутності бюджетного права, які становлять його основний зміст і визначають загальну спямованість правового регулювання бюджетної діяльності держави та муніципальних утворень, націлюють бюджетну діяльність на досягнення її основних цілей і завдань.

З прийняттям Бюджетного кодексу України кардинально обновилися принципи на яких ґрунтується бюджетна система України. у статті 7 Бюджетного кодексу України законодавець зазначив такі принципи:

· збалансованості;

· єдності бюджетної системи України;

· самостійності;

· повноти;

· обґрунтованості;

· ефективності;

· субсидіарності;

· цільового використання бюджетних коштів;

· справедливості й неупередженості;

· публічності і прозорості;

· відповідальності учасників бюджетного процесу.

Як бачимо, на жаль, відсутній принцип достовірності, що передбачав формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів, натомість з’явилися принципи, що або охарактеризовані надто поверхнево, або зовсім не стосуються положень Бюджетного кодексу України (наприклад, принцип справедливості та неупередженості доречно застосовувати до Конституції України).

Принцип єдності бюджетної системи України означає, що єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Відповідно до п. 10 ст. 7 Бюджетного кодексу України, принцип публічності та прозорості передбачає, що Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами.

Статтею 28 Бюджетного кодексу України закріплено принцип доступності інформації, що стосується формування, затвердження та виконання бюджету, шляхом публікації в засобах масової інформації:

1 Інформація про бюджет повинна бути оприлюднена. Міністерство фінансів України забезпечує доступність для публікації:

1) проекту Закону України про Державний бюджет України;

2) Закону України про Державний бюджет України на відповідний період з додатками, що є його невід'ємною частиною;

3) інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками кварталу та року;

4) інформації про показники виконання зведеного бюджету України;

5) іншої інформації про виконання Державного бюджету України.

2 Проект Закону України про Державний бюджет України підлягає обов'язковій публікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше ніж через 7 днів після його подання Верховній Раді України

3 Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, у тому числі рішень про місцевий бюджет та періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет повинно бути оприлюднене не пізніше десяти днів з дня його прийняття.

Принцип ефективності використання бюджетних коштів передбачає, що при складанні і виконанні бюджетів уповноважені органи і одержувачі бюджетних коштів повинні виходити з необхідності досягнення заданих результатів з використанням найменшого обсягу коштів або досягнення найкращого результату з використанням визначеного бюджетом обсягу коштів.

Статтею 95 Конституції України зазначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір, їх цільове спрямування та збалансованість. Держава прагне до збалансованості бюджету України. Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

Принцип повноти законодавчо закріплений і в Бюджетному кодексі України. Як зазначено в п. 4 ст. 7 Бюджетного кодексу України, принцип повноти означає, що до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Принцип самостійності бюджетів, який, як зазначає законодавець у п. 3 ст. 7 Бюджетного кодексу України, забезпечується закріпленням за бюджетами конкретно визначених джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад самостійно і незалежно одна від одної розглядати та затверджувати відповідні бюджети.

Важливо зазначити, що самостійність у діяльності органів місцевого самоврядування – це, насамперед, свобода ініціативи і вибору рішень з усіх питань місцевого значення. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до законодавства.

Самостійність означає, що будь-яке рішення, яке не суперечить закону, не потребує ні попередньої згоди, ні наступного затвердження державними органами і не може бути обмежене в адміністративному чи судовому порядку. Але це не виключає необхідності координації дій з державними органами з метою забезпечення підтримки конкретних заходів органів місцевого самоврядування.

Звичайно, реалізуючи свої повноваження, органи місцевого самоврядування не можуть діяти незалежно від чинного законодавства країни та актів державної влади. Простежується зв'язок органів місцевого самоврядування з державними органами. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У даному випадку, будучи відносно самостійними, органи місцевого самоврядування виступають як державно владні органи, діяльність яких підконтрольна державі. Звичайно така взаємодія необхідна для ефективного вирішення питань місцевого значення, але тільки у деяких випадках, адже не можна забувати про свободу ініціативи та вибору рішень – основний фактор, яким характеризується самостійність у діяльності органів місцевого самоврядування.

На жаль, сьогодні принцип самостійності місцевих бюджетів залишається "не втіленим у життя" до кінця. Як один з напрямів зміцнення місцевих бюджетів та розширення їхньої фінансової самостійності він може сприяти підвищенню ролі місцевих податків і збільшенню частки доходів за їх рахунок.

Виходячи з принципів місцевого самоврядування, можна визначити критерії наповнення бюджетів місцевого самоврядування:

1. Економічна ефективність – досягається встановленням, з одного боку, відповідальності і зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації бюджетних доходів, їх цільовому та економному витрачанні, а з іншого– забезпеченням умов для дальшого розвитку підприємств, установ, організацій (юридичних осіб) – платників податків, створенням можливостей для покращення добробуту громадян, які є платниками податків.

2. Відповідність видатків, покладених на місцевий бюджет, необхідним для їх фінансування дохідним джерелам.

3. Стимулювання додаткової мобілізації доходів місцевих бюджетів шляхом спрощення процедури зарахування частини понад планових надходжень державного бюджету, встановлених для відповідної територіальної одиниці Законом України Про Державний бюджет на відповідний рік чи аналогічним рішенням представницького органу вищого рівня.

При реалізації всіх визначених принципів системи оподаткування місцевими податками і зборами та критеріїв наповнення бюджетів місцевого самоврядування буде забезпечено один з принципів бюджетної системи України, передбачений п. 3 ст. 7 Бюджетного кодексу України, – самостійності бюджетів, що означає наявність власних дохідних джерел і право визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України. Саме тоді власні доходи стануть основою самостійності місцевих бюджетів.

Принцип збалансованості означає, що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

Принцип обґрунтованості означає, що бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил.

Принцип субсидіарності означає, що розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

Принцип цільового використання бюджетних коштів означає, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Принцип справедливості і неупередженості означає, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу означає, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Поиск по сайту: