Поняття, предмет і метод бюджетного права

В умовах розвитку ринкової економіки правове регулювання суспільних відносин у сфері фінансової діяльності України, її органів державної влади та місцевого самоврядування набуває особливої актуальності. У 1990-х рр. внаслідок зміні соціально-економічної орієнтації в державному будівництві виникла необхідність використання в процесі правового регулювання фінансових відносин різноманітних форм і методів, не характерних для економіки, що раніше будувалися на командно-адміністративних методах управління, а також виділення з фінансового права такої підгалузі, як бюджетне право.

Під бюджетним правом розуміється сукупність прав народу як вищого суб'єкта держави через своїх представників (народних депутатів) у Верховній Раді України розглядати проект Державного бюджету, затверджувати Державний бюджет і контролювати його виконання, причому в це право входить не тільки остаточний розгляд розпису всіх державних видатків і доходів, його затвердження, але і права шодо здійснення фінансової діяльності держави: встановлення, скасування або зміна податків, регулювання грошової системи, при дефіциті Державного бюджету пошук додаткових фінансових ресурсів, зокрема у формі державного кредиту.

Основою бюджетно-правового статусу держави є право держави на самостійний бюджет. Звідси випливає широке коло бюджетних повноважень, за допомогою яких здійснюється бюджетне право.

Таким чином, бюджетне правояк підгалузь фінансового права — це сукупність правових норм, які регулюють бюджетний устрій, структуру та порядок розподілу доходів і видатків між ланками бюджетної системи, повноваження держави й органів місцевого самоврядування в галузі бюджетної діяльності, тобто під час формування, розподілу і використання коштів Державного та місцевих бюджетів. Бюджетне право складається з двох основних частин: бюджетний устрій та бюджетний процес. Бюджетне право є центральною ланкою фінансового права.

Бюджетне право визначає, хто і в якому порядку має складати проект бюджету, хто має остаточно зводити його в єдине ціле, які установи беруть участь в обговоренні проекту бюджету, хто його затверджує і в якому порядку.

Предметом бюджетного права є суспільні відносини, що виникають у зв'язку із встановленням бюджетної системи, з формуванням, розподілом і використанням централізованих фондів коштів, що надходять у розпорядження держави й органів місцевого самоврядування на кожній території. Ці відносини можна об'єднати в певні групи, які регулюють окремі сторони бюджетної діяльності:

1) встановлення видів бюджетів, які входять до бюджетної системи України, принципи їх зв'язку;

2) структуру доходів і видатків як бюджетної системи в цілому, так і кожного виду бюджетів, принципи розподілу доходів і видатків між бюджетами;

3) повноваження України й органів місцевого самоврядування в галузі бюджетної діяльності.

Ці відносини відрізняються специфікою змісту й цілеспрямованістю, формами прояву, а також контролем за утворенням, розподілом і використанням державних (і муніципальних) грошових фондів (доходів). Такий зміст предмета бюджетного права зумовлює особливості методів його регулювання, тобто прийомів і способів юридичного впливу на поведінку учасників фінансових правовідносин, на характер взаємозв'язків між ними.

Основний метод фінансово-правового регулювання, що є характерним для бюджетного права як підгалузі фінансового права, – метод владних приписів (державно-владні розпорядження) одним учасникам фінансових відносин з боку інших, що виступають від імені держави і наділені відповідними владними повноваженнями. Такий метод властивий і іншим галузям публічного права, наприклад адміністративному, але в бюджетному праві він має специфіку змісту й відмінності за колом органів публічної влади, уповноважених державою на владні дії. За своїм змістом ці владні приписи стосуються порядку та розмірів платежів у державну бюджетну систему, цілей використання державних грошових коштів тощо. Цей метод сприяє своєчасному і у повному обсязі надходженню коштів в розпорядження держави, їх використанню за цільовим призначенням відповідно до державних планів і програм, дотриманню режиму економії.

Крім того, для бюджетного права характерні й інші методи правового регулювання: рекомендації, узгодження тощо, що зумовлене підвищенням рівня самостійності регіонів України, органів місцевого самоврядування.

Наука бюджетного права.Наука бюджетного права є правовим вченням про регулювання бюджетної діяльності й бюджетної системи, тобто система знань, що має достатній рівень узагальненості.

Наука бюджетного права– це побудована в певну систему інформаційна база знань про правове регулювання фінансової діяльності, які висловлюються й матеріалізується в наукових статтях, монографіях, довідкових та енциклопедичних виданнях, навчальних посібниках і підручниках з фінансового права.

Крім того, слід зазначити, що, як і будь-яке інше системне явище, наука бюджетного права є сукупністю певних елементів, що становлять її склад.

Говорячи про склад науки бюджетного права, слід враховувати, що питання складу тієї чи іншої юридичної науки впродовж багатьох років перебуває в центрі уваги вчених-правознавців.

Нормативну й емпіричну базу науки бюджетного права становлять акти бюджетного законодавства, а також правозастосовна практика в цій сфері.

У свою чергу, методологія науки бюджетного права, як і в цілому методологія науки права, включає методи, які використовуються наукою для пізнання предмета й досягнення мети досліджень, що проводяться. До таких методів, зокрема, належать:

- спеціально-юридичний метод – полягає в описі й аналізі норм і правовідносин, їх поясненні, тлумаченні та класифікації;

- порівняльно-правовий метод – ґрунтується на порівнянні правових інститутів, що належать правовим системам різних країн;

- конкретно-соціологічний метод – включає такі прийоми, як особисте спостереження за діяльністю фінансових органів, проведення соціологічних досліджень;

- порівняно-історичний метод, – передбачає історичне ретроспективне дослідження, спрямоване на виявлення витоків сьогоднішніх правових проблем, виявлення закономірностей правової еволюції тих або інших правових інститутів, органів, видів податків, бюджетів, кредитів;

метод пізнання – передбачає особисту участь дослідника в правовідносинах, що цікавлять його.

Крім того, наука бюджетного права використовує системний, статистичний методи, а також аналіз, синтез, аналогію, узагальнення, моделювання.

Нарешті, під бібліографією науки бюджетного права (або літературою науки, як іменували цей елемент складу науки російські автори дореволюційного періоду) слід розуміти сукупність наукових праць і спеціальної літератури з проблем фінансового права.

Таким чином, наука бюджетного права може розглядатися як система категорій, висновки і думки про правові та економіко-правові явища, що становлять її предмет, і є певною сукупністю структурованих відповідним чином та матеріально закріплених знань, теоретичних положень і висновків про зміст, роль та значення, а також розвиток бюджетного права як складову фінансового права.

Предмет науки бюджетного права. У свою чергу, предметом науки бюджетного права є суспільні відносини, які виникають у процесі фінансової діяльності, зокрема в процесі функціонування й розвитку бюджетної системи України. Таким чином, наука бюджетного права досліджує закономірності та тенденції розвитку бюджетного права як складової українського права.

У предметі науки бюджетного права можна, наприклад, виділити такі складові:

- бюджетно-правові категорії;

- норми бюджетного права;

- принципи бюджетного права і принципи функціонування бюджетної системи;

- методи бюджетного права;

- джерела бюджетного права;

- аналіз правозастосовної і правотворчої (законодавчої) практики;

- історія розвитку бюджетної діяльності в Україні і її нормативно-правового регулювання;

- питання уніфікації, наприклад, бюджетного й цивільного, бюджетного та податкового, бюджетного й адміністративного законодавства;

- наукові практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення бюджетно-правових норм, правозастосовної практики та використовуваних наукових категорій.

Функції науки бюджетного права.Наука бюджетного права виконує такі функції:

загальнотеоретичну;

аналітичну;

критичну;

конструктивну;

виховну.

При цьому загальнотеоретична функція науки бюджетного права полягає в її призначенні сприяти розвитку юридичної науки й науки про суспільство, державу та економіку взагалі (наприклад, сприяти розвитку науки державного управління, загальній теорії фінансів тощо).

У свою чергу, аналітична функція науки бюджетного права полягає в класифікації й систематизації чинних правових норм.

Значення критичної функції науки бюджетного права полягає, насамперед, у виявленні недоліків чинного законодавства і прогалин у сфері фінансової діяльності, встановленні невідповідностей правових норм реаліям економічної дійсності, завданням державного регулювання економіки й інтересам держави в цілому. Тому в широкому значенні слова ця функція спрямована на підвищення ефективності норм чинного законодавства.

Нарешті, конструктивна функція науки бюджетного права сприяє утворенню нових норм і правових институтів.

Вказані функції бюджетного права взаємозалежні і впливають одна з іншої. Крім того, необхідно зазначити, що наука бюджетного права розвивається в межах юридичної науки, тому вона тісно взаємопов'язана й активно використовує передові наукові досягнення теорії держави і права, банківського, адміністративного, конституційного, цивільного, підприємницького та інших галузей права.

Бюджетне право і процес як навчальна дисципліна. Навчальний предмет (навчальна дисципліна) – це система знань, умінь і навичок, відібраних з певної галузі науки для вивчення в навчальному закладі. За допомогою навчальної дисципліни „Бюджетне право ”майбутні фахівці (студенти відповідних вищих навчальних закладів) здобівають необхідні знання про закономірності функціонування фінансових механізмів у державі й порядок їх правового регулювання. Тому внутрішня система науки та відповідна навчальна дисципліна будуються з урахуванням внутрішньої системи відповідної галузі права. Це означає, що правовим інститутам і нормам усередині галузі права відповідають теми й розділи в науці та навчальній дисципліні. Проте повної тотожності між системою науки, скажімо, бюджетного права та однойменної навчальної дисципліни бути не може і не повинно. Тому й існують певні відмінності бюджетного права, як науки і бюджетного права, як навчальної дисципліни. Наука бюджетного права, крім усього, включає відповідні ще не доведені теоретичні гіпотези, припущення. Природно, у навчальному процесі вони або не використовуються, або можуть тільки згадуватися. До того ж у навальному курсі не висвітлюють застарілі положення і такі, що опинилися за межами законодавства і правозастосовної практики.

Поиск по сайту: