У найзагальнішому вигляді бюджетні правовідносини визначаються як вид фінансових правовідносин, урегульованих нормами бюджетного права. Підстави виникнення, зміни та припинення бюджетних правовідносин передбачені в бюджетному законодавстві України.
Використання бюджету в соціально-економічному розвитку держави зумовлює наявність соціальної групи правових норм, що регулюють відносини, які виникають у зв'язку із цим. Такі юридичні норми утворюють одну з підгалузей фінансового права – бюджетне право України, що включає декілька фінансово-правових інститутів. Вони регулюють суспільні відносини, що виникають з приводу розподілу та використання бюджету як складової фінансової системи.
Відносини, що виникають з приводу розподілу й використання фондів бюджетної системи України, становлять предмет бюджетного права. Коло цих відносин достатньо широке. До них, наприклад, належать відносини, пов'язані із:
- встановленням бюджетного устрою України;
- визначенням структури доходів і видатків бюджетної системи України й розподілом їх між бюджетами різних рівнів;
- розмежуванням бюджетної компетенції між державою, її органами державної влади й місцевого самоврядування;
- організацією бюджетного процесу, тобто встановленням порядку складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів, а також складання, розгляду й затвердження звітів про виконання відповідних бюджетів;
- організацією контролю за виконання бюджетів.
Кожна з вказаних груп бюджетних відносин включає сукупність конкретніших відносин, причому всі вони взаємопозв'язані. Наприклад, не можуть реалізовуватися відносини зі встановлення структури доходів і видатків бюджетної системи без відносин зі встановлення самої цієї системи. У свою чергу, і ті й інші відносини не можуть бути реалізовані без визначення компетенції органів державної влади із встановлення бюджетної системи та структури доходів і видатків бюджету.
Перелічені групи суспільних відносин, що врегульовані нормами бюджетного права, стають бюджетними правовідносинами.
Бюджетні правовідносини – це врегульовані нормами бюджетного права суспільні відносини, учасники яких виступають носіями юридичних прав і обов'язків, що реалізовують розпорядження, які містяться в цих нормах, щодо утворення, розподілу й використання централізованих державних і муніципальних грошових фондів. Вони виникають у процесі бюджетної діяльності, тобто діяльності щодо утворення, розподілу й виконання бюджетів. Особливість бюджетних правовідносин полягає в тому, що коло їх суб'єктів вужче, ніж суб'єктний склад інших фінансових правовідносин.
Бюджетні правовідносини є видом фінансово-правових відносин, тому їм притаманні всі особливості останніх: їх виникнення пов’язане з фінансовою діяльністю держави та органів місцевого самоврядування, вони мають грошовий характер, одна зі сторін наділена владними повноваженнями щодо іншої, змінюються та припиняються на підставі нормативно-правових актів. Особливостями бюджетних правовідносин є також те, що їх існування пов’язане із законом.
У бюджетних відносинах можуть брати участь держава в особі її органів державної влади, органи місцевого самоврядування, державні й муніципальні установи, юридичні особи державної або комунальної форми власності. Термін дії бюджетних правовідносин між цими суб'єктами обмежений фінансовим роком, тобто їх відновлення можливе в новому фінансовому році.
До бюджетних правовідносин належать відносини, що виникають між:
- суб'єктами бюджетних правовідносин у процесі формування доходів і здійснення видатків бюджетів, здійснення державних і муніципальних запозичень, регулювання державного й муніципального боргу;
- суб'єктами бюджетних правовідносин у процесі складання й розгляду проектів бюджетів, затвердження та виконання бюджетів, контролю за їх виконанням, складання, розгляду й затвердження бюджетної звітності.
Бюджетні правовідносини мають свої особливості, основна з яких полягає в тому, що вони виникають у процесі планового утворення, розподілу й використання державних і муніципальних грошових фондів. Звідси й інша їх особливість: бюджетні правовідносини, як і фінансові правовідносини в цілому, є різновидом майнових, оскільки виникають з приводу грошових коштів, точніше з приводу фінансових ресурсів держави. Таким об'єктом правовідносин є, наприклад, внесення обов'язкових платежів до бюджету або, навпаки, при отриманні з нього бюджетних асигнувань.
Наступна особливість бюджетних правовідносин полягає в тому, що однією із сторін у них завжди виступає держава або її уповноважений орган, органи місцевого самоврядування. При цьому державні органи наділені владними повноваженнями: вони мають право видавати розпорядження, обов'язкові для виконання іншими учасниками правовідносин.
Проте державні органи, виступаючи в бюджетних правовідносинах від імені держави, мають не тільки право владних розпоряджень, а й обов'язки, пов'язані з правами інших учасників вказаних правовідносин. Права всіх учасників бюджетних правовідносин знаходяться під захистом держави, їх реалізація забезпечується її примусовою силою.
Воля держави, її розпорядження щодо утворення, розподілу й використання фінансових ресурсів на певні періоди часу конкретизуються в бюджетах і інших фінансових планах (квартальних, річних) або в нормативах. Вони затверджуються відповідними державними органами в установленому порядку й підлягають обов'язковому виконанню. Наявність фінансового плану характерна для бюджетних правовідносин.
Виникнення, зміна і припинення бюджетних правовідносин відбуваються за наявності чітко визначених у правових нормах умов або юридичних фактів. Самі учасники правовідносин домовлятися про них не мають права. До юридичних фактів у бюджетному праві належать дії (бездіяльність) або події.
Дії – це юридичні факти, волевиявлення осіб, які є результатом. Вони можуть бути правомірними, тобто відповідати вимогам закону, і неправомірними – не відповідними їм. Для бюджетних правовідносин найбільш характерні такі юридичні факти, як, наприклад, прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», прийняття рішення місцевої ради «Про місцевий бюджет», затвердження кошторисів. У них конкретно виражені права й обов'язки учасників правовідносин у процесі планового утворення, розподілу і використання централізованих державних (а також муніципальних) грошових фондів. Після виконання завдань, що містяться в кошторисах, бюджетні правовідносини припиняються, але нерідко виникають знов між цими ж учасниками на основі нових кошторисів.
На підставі правових норм приймаються індивідуальні акти, які також призводять до виникнення, зміни або припинення бюджетних правовідносин. Це, наприклад, наказ Міністерства фінансів про переказ коштів за статтями кошторисів підвідомчих установ у рамках зведеного кошторису міністерства, про виділення тимчасової фінансової допомоги підвідомчим організаціям тощо.
При невиконанні учасниками бюджетних правовідносин своїх обов'язків виникають правовідносини, пов'язані із застосуванням заходів відповідальності (призупинення бюджетних асигнувань, зупинення операцій з бюджетами коштами тощо).
Події – це обставини, що не залежать від волі людей. Правова норма може пов'язувати з ними виникнення, зміну або припинення бюджетних правовідносин. Наприклад, у зв'язку зі стихійними лихами, епідеміями виникають правовідносини з приводу отримання субвенцій регіонами, які постраждали від стихійного лиха (наприклад, паводку).
Бюджетне право, регулюючи суспільні відносини, що відносяться до його предмету, визначає коло учасників або суб'єктів відносин, наділяє їх юридичними правами й обов'язками, які забезпечують планомірне утворення, розподіл і використання централізованих державних і муніципальних грошових фондів. Носії цих прав і обов'язків є суб'єктами бюджетного права.
Під структурою бюджетних правовідносинрозуміється їх внутрішня будова і взаємозв'язок елементів такого правового відношення. Структуру бюджетних правовідносин, як і структуру будь-яких правових відносин, утворюють такі три елементи:
1) суб'єкти правовідносин;
2) зміст правовідносин;
3) об'єкт правовідносин.
Природно, суб'єкти бюджетних правовідносин – це його учасники (сторони).
Юридичний зміст бюджетних правовідносин утворюють суб'єктивні права і юридичні обов'язки вказаних суб'єктів – учасників цих суспільних відносин. При цьому матеріальний зміст бюджетних правовідносин є поведінка сторін (дія або бездіяльність), пов'язана з реалізацією прав і обов'язків.
Об'єктом бюджетних правовідносин виступає те, з приводу чого суб'єкти правовідносин у бюджетній сфері вступають у правовий зв'язок. Як об'єкт правовідносин виступають різноманітні матеріальні блага.
У фінансово-правовій літературі як об'єкт бюджетних правовідносин, як правило, вказуються фінансові кошти. Таким чином, об'єктомбюджетних правовідносин виступають різноманітні матеріальні (наприклад, грошові кошти у вигляді доходів або видатків бюджетів) і нематеріальні блага (наприклад, публічний правопорядок у бюджетній сфері).
Суб'єкт бюджетного права – це особа, яка володіє правосуб'єктністю, тобто потенційно здатна бути учасником бюджетних правовідносин. Суб'єкт бюджетних правовідносин – це реальний учасник, що вступив у конкретні правовідносини.
Суб'єктами бюджетних правовідносин є юридичні особи, які беруть участь у розподілі доходів і видатків між різними видами бюджетів, або які одержують з державного або місцевих бюджетів кошти в різних формах (фінансування, дотацію, субвенцію тощо), або беруть участь хоча б в одній стадії бюджетного процесу (складанні, розгляді, затвердженні чи виконанні бюджету).
Суб'єктів бюджетних правовідносин можна поділити на три групи:
2) органи публічної влади: законодавчий і виконавчі органи державної влади, органи місцевого самоврядування;
3) державні й комунальні установи та підприємства.
До першої групи належать Україна, області, райони, міста, села, селища, Автономна Республіка Крим. Законодавство закріплює право на державний або місцевий бюджет саме за цими суб'єктами, а не за державними органами, що виражає принцип народовладдя, зафіксований у Конституції України. У зв'язку з правом на самостійний бюджет вони володіють комплексом прав на отримання певних бюджетних доходів і використання їх для соціально-економічного розвитку відповідної території. Держава, адміністративно-територіальні утворення беруть участь у бюджетних правовідносинах через свої представницькі й виконавчі органи влади. Проте в цьому випадку вони виступають від імені і в інтересах у цілому відповідно України, області, району тощо, бюджетних прав, що є носіями, і бюджетних обов'язків.
До другої групи суб'єктів бюджетних правовідносин належать законодавчий орган державної влади: Верховна Рада України (приймає закони, наприклад, Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Бюджетний кодекс України); виконавчі органи державної влади різних рівнів (вищий орган виконавчої влади: Кабінет Міністрів України; центральні органи виконавчої влади: міністерства, державні комітети, фінансові органи держави; місцеві органи виконавчої влади: місцеві державні адміністрації), а також інші представницькі органи держави: органи місцевого самоврядування.
Бюджетні правовідносини можуть виникати:
- між законодавчим органом державної влади й виконавчими органами державної влади;
- між представницькими та виконавчими органами державної або місцевої влади;
- усередині самих виконавчих органів влади;
- між представницькими й виконавчими органами державної або місцевої влади, з одного боку, і підприємствами, установами, іншими організаціями державної та комунальної форми власності – з іншого.
Третя група суб'єктів бюджетних відносин включає державні й комунальні організації: державні та комунальні установи, що фінансуються з відповідного бюджету. Суб'єкти цієї групи вступають у бюджетні відносини в разі сплати різних платежів до бюджету або в разі отримання асигнувань з нього.
Не можуть бути суб'єктами бюджетних правовідносин юридичні особи — підприємства та організації недержавної й немуніципальної форми власності. Їх відносини з бюджетом опосередковуються через податкові або кредитні відносини.
Не можуть бути суб'єктами бюджетних правовідносин також окремі громадяни. Їх відносини з бюджетом також опосередковуються через податкові, трудові, цивільні та інші правовідносини.
Проте фізичні особи та юридичні особи приватної форми власності можуть отримувати бюджетні кошти з відповідного бюджету. Але, відповідно до ч. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу України кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Також не є суб’єктами бюджетних правовідносин органи державних позабюджетних цільових фондів (Пенсійний фонд України; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування; Фонд з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування України на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб).
Як бачимо, коло суб’єктів бюджетно-правових відносин є більш вузьким порівняно із суб’єктами фінансово-правових відносин.
Отже, суб'єктів бюджетних правовідносин характеризують такі ознаки:
- участь у розподілі доходів і видатків між бюджетами;
- участь у будь-якій стадії бюджетного процесу як одна із сторін правовідносин;
- участь у формуванні доходів бюджетів;
- зв'язок з бюджетом з приводу отримання з нього грошових сум у формі фінансування.
Наявність хоч би однієї з вказаних ознак для суб'єкта бюджетних правовідносин обов'язково, але можуть бути присутніми дві або всі ознаки.
Суб'єкт бюджетного права – поняття ширше, ніж суб'єкт (учасник) бюджетного правовідношення. У цей момент носії бюджетних прав і обов'язків можуть ще не вступити в конкретні правовідносини. Крім того, якась частина прав і обов'язків може залишитися нереалізованою. Разом з тим її обсяг значно менше обсягу по інших галузях права через особливості бюджетних правовідносин, зумовлених виникненням цих відносин у процесі планового утворення, розподілу та використання централізованих державних, а також муніципальних грошових фондів. Наприклад, не вимагається реалізації всіх прав, якими законодавство наділяє суб'єктів цивільного права (права дарування, купівлі-продажу і т.д.).
Інша справа - бюджетні правовідносини: участь у них державних органів з певною компетенцією в принципі передбачає необхідність повного здійснення прав і обов'язків у сфері утворення, розподілу й використання централізованих державних і муніципальних грошових фондів. Але і в цій сфері у зв'язку з дією уповноважувальних норм бюджетного права й інших чинників суб'єкти можуть не виявити волю до реалізації деяких своїх прав (наприклад, право використання додатково виявлених понад затверджені по бюджету доходи тощо).
Органи державної влади й управління належать до суб'єктів бюджетного права, участь яких у бюджетних правовідносинах обов'язково. У їх коло входять органи законодавчої (Верховна Рада України) і виконавчої влади вищого (Кабінет Міністрів України), центрального (міністерства, державні комітети) і місцевого рівня (місцеві державні адміністрації).
Участь у правовідносинах не тільки органів державного управління, а й органів законодачої влади – характерна особливість суб'єктів бюджетного права.
Юридичні права й обов'язки державних органів як суб'єктів бюджетного права виражають їх компетенцію зі здійснення певної частини діяльності держави, що стосується утворення, розподілу та використання централізованих фінансових ресурсів, що підлягає обов'язковій реалізації.
Таким чином, бюджетні правовідносини є фінансовими правовідносинами держави з приводу формування й використання відповідного централізованого фонду грошових ресурсів. Бюджетні правовідносини мають грошовий характер, одна зі сторін цих відносин завжди наділена владними повноваженнями щодо іншої сторони, їх виникнення, зміна та припинення завжди пов’язані з нормативно-правовими актами.
Бюджетні правовідносини є періодичними. З початком нового бюджетного періоду й дією нового закону про державний бюджет виникають нові бюджетні правовідносини. Якщо в актах про відповідні бюджети йдеться про тих самих суб’єктів правовідносин, які брали участь у них у минулому бюджетному періоді, то з початком нового бюджетного періоду відносини поновлюються і тривають до закінчення бюджетного року.