Норми бюджетного права

Бюджетне право як підгалузь фінансового права складається з правових норм. Норма бюджетного права,як і будь-яка правова норма, є встановлене державою правило поведінки учасників суспільних відносин, виражене в їх юридичних правах і обов'язках. Нормам бюджетного права властиві особливості, об'єктивно зумовлені тими суспільними відносинами, які вони покликані регулювати. Бюджетно-правові норми є видом фінансово-правових норм. Нормами бюджетного права регулюються суспільні відносини, пов’язані з розподілом та витрачанням ресурсів, акумульованих до бюджетів, що входять до бюджетної ситеми країни.

Бюджетні відносини, що виникають у процесі планового утворення, розподілу та використання державою і органами місцевого самоврядування централізованих фінансових ресурсів, необхідних їм для виконання своїх завдань, визначають специфічні особливості змісту норм бюджетного права, які складають правила поведінки в процесі бюджетних відносин. Ці правила виражаються в наданні учасникам цих відносин юридичних прав і покладанні на них відповідних юридичних обов'язків, здійснення яких забезпечує планомірне утворення й використання централізованих грошових фондів держави та органів місцевого самоврядування відповідно до їх завдань у конкретний період.

Зміст норм бюджетного права має імперативний (категоричний) характер. Як правило, вони включають вимоги, що виражені в категоричній формі і не допускають їх довільної зміни, точно визначають обсяги прав і обов'язків учасників бюджетних відносин. Ці права й обов'язки спрямовані на забезпечення загальнодержавних інтересів, а також інтересів кожного учасника бюджетних відносин.

За характером регульованих відносин норми бюджетного права з певною часткою умовності можна поділити таким чином:

За змістом:

- матеріальні норми, які встановлюють матеріальний зміст бюджету, структуру бюджетної системи України, склад доходів і видатків бюджетної системи, їх обсяги та порядок закріплення за різними ланками бюджетної системи, здійснення міжбюджетних трансфертів повноваження з отримання бюджетних доходів тощо; вони становлять основу бюджетного права;

- процесуальні норми бюджетного права виконують підлеглу, службову роль щодо матеріальних норм бюджетного права, проте це не зменшує їх значення, оскільки вони забезпечують правильне застосування матеріальних норм.

Відмітною особливістю процесуальних норм бюджетного права є те, що вони мають процедурний характер, регламентують бюджетний процес: процедуру складання, розгляду, затвердження й виконання бюджетів і звітів про їх виконання.

Процесуальні норми бюджетного права розподіляються за стадіями бюджетного процесу. Надзвичайно важливу роль процесуальні норми бюджетного права відіграють у чіткій регламентації порядку вирішення розбіжностей, що виникають при розгляді й затвердженні бюджетів (наприклад, реалізація права вето Президента України при затвердженні Державного бюджету).

За часом дії:

постійні норми – мають визначальний характер при встановленні бюджетної системи та визначенні бюджетних повноважень учасників бюджетного процесу;

необмежені в часі – містяться, наприклад, у Бюджетному кодексі України, Законі України «Про місцеве самоврядування»;

періодичні норми – містяться в щорічних актах про відповідний бюджет, що затверджують представницькі органи, а також у нормативно-правових актах, які приймають органи виконавчої влади на їх забезпечення. Такі норми чинні, як правило, лише протягом бюджетного періоду, тобто до 1 січня по 31 грудня, набувають чинності або після їх прийняття, або з настанням нового бюджетного періоду.

Залежно від способу дії на учасників фінансових відносин, що визначає характер їх юридичних прав і обов'язків, норми бюджетного права поділяються на ті, що зобов'язують, забороняють і уповноважують.

Норми бюджетного права, що зобов'язують, вимагають від учасників бюджетних відносин виконання певних дій, встановлюють їх обов'язки у сфері цих відносин. Більшість норм бюджетного права має саме такий характер, у чому виявляється основний метод фінансово-правового регулювання – метод владних приписів. Наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 39 Бюджетного кодексу України, у разі відхилення проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України зобов’язаний у тижневий термін з дня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект закону про Державний бюджет України на повторне представлення з обґрунтуванням внесених змін, пов’язаних з відповідним рішенням Верховної Ради України. Міністр фінансів України повторно представляє проект закону про Державний бюджет України не пізніше трьох днів після його повторного подання до Верховної Ради України.

Ще один приклад. Відповідно до ч. 1 ст. 47 Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України.

Норми бюджетного права, які забороняють, містять заборону на здійснення певних дій, встановлюють обов'язок учасників фінансових відносин утриматися від них. Так, заборонено вилучати з місцевих бюджетів додатково отримані органами місцевого самоврядування доходи й суми перевищення доходів над видатками, що утворюються на кінець року в результаті збільшення надходжень доходів або економії за видатками. Відповідно до ч. 2 ст. 73 Бюджетного кодексу України, яка регулює питання надання позичок місцевим бюджетам, надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.

Проте кількість норм бюджетного права, що забороняють порівняно невелика, а при регулюванні бюджетних відносин переважають норми зобов’язального характеру. Наказуючи здійснення суворо визначених дій, вони зазвичай виключають необхідність спеціального встановлення пов'язаних із цими діями заборон. В інших випадках норми, що забороняють, визначають межі дозволених дій.

Уповноважувальні норми бюджетного права встановлюють права учасників бюджетних відносин на здійснення певних самостійних дій у передбачених рамках. Вони надають можливість прийняття самостійних рішень у сфері бюджетів, але в чітко встановлених межах. Таким чином, цим нормам властива імперативність, оскільки не допускається вихід за ці межі. Наприклад, органи місцевого самоврядування, відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» та п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», мають право встановлювати на своїй території місцеві податки в межах їх переліку, основного змісту і граничних розмірів, встановлених чинним законодавством.

Структура норми бюджетного права включає три основні елементи: гіпотезу, диспозицію й санкцію. І кожний з них відображає особливості цієї підгалузі фінансового права.

Гіпотеза указує на умови, обставини, за яких вступає в дію норма бюджетного права.

Диспозиція встановлює зміст самого правила поведінки, тобто наказує здійснити певні дії щодо утворення, розподілу або використання державних фінансових ресурсів, виражає зміст права й обов'язків учасників бюджетних відносин.

Санкції визначають заходи відповідальності, що вживаються до порушників норм бюджетного права. Санкція норми бюджетного права володіє рядом особливостей, характерних для фінансово-правових санкцій. Вони мають грошовий характер і містять заходи примусового впливу на порушника норми через його грошові фонди й кошти. Фінансово-правові санкції сполучають у собі правопоновлювані (пеня) і каральні (штрафи) елементи. Для сучасних умов функціонування бюджетних правовідносин характерне розширення кола фінансових санкцій і їх посилення. За порушення вимог норми бюджетного права, крім вказаних санкцій, можуть бути застосовані заходи дисциплінарного, адміністративного, кримінального характеру.

Таким чином, норма бюджетного права – це санкціоноване державою і забезпечене її примусовою силою загальнообов'язкове правило поведінки суб’єктів суспільних відносин, що виникають в процесі формування, розподілу і витрачання коштів Державного та місцевих бюджетів, встановлює права й обов'язки суб'єктів бюджетних правовідносин, має імперативний характер і є критерієм оцінювання поведінки як правомірної (належної) або неправомірної.

Форми реалізації норм бюджетного права.Регульовані нормами бюджетного права суспільні відносини традиційно належать до сфери публічного права, тому велика частина бюджетно-правових норм має яскраво виражений імперативний (владний) характер. Крім того, реалізація норм бюджетного права (як і норм інших галузей права) забезпечується організаційними та стимулювальними засобами, а також підкріплюється можливістю застосування до учасників бюджетних правовідносин, які не дотримуються чинного бюджетного законодавства, примусової сили держави.

Таким чином, реалізація норм бюджетного права є процесом практичного втілення в життя вимог, що містяться в них, правил і зразків (моделей) поведінки учасників регульованих бюджетним правом суспільних відносин.

Виділяють декілька способів (або, як їх інакше називають, форм) реалізації норм права:

- виконання;

- застосування;

- використання;

- дотримання.

Виконання норм бюджетного права є процесом здійснення всіма учасниками бюджетних правовідносин тих дій, які вказані в нормах. Прикладом такої належної поведінки суб'єктів права може виступати, скажімо, виконання бюджету.

На відміну від виконання, застосування податково-правових норм здійснюється органами державної влади, спеціально наділеними на це владними повноваженнями, і практично виражається у виконанні ними тих або інших юридично значущих дій, бездіяльності, виданні фінансовими органами індивідуальних правових актів, заснованих на вимогах матеріальних або процесуальних норм тощо.

При використанні норм бюджетного права учасник бюджетних правовідносин сам вирішує, скористатися йому чи ні певним передбаченим бюджетно-правовими нормами правом.

У свою чергу, дотримання норм бюджетного права є пасивним за своєю суттю й полягає в тому, що учасники бюджетних правовідносин утримуються від порушення вказаних норм.

Види норм бюджетного права. Класифікація видів норм права може бути проведена за різними підставами. Такими можуть, наприклад, виступати:

- призначення норм;

- зміст норм;

- метод впливу на поведінку суб'єктів;

- порядок реалізації права й обов'язків учасників правовідносин;

- порядок дії норм у часі, у просторі та за колом осіб;

- їх юридична сила.

Розглянемо види норм бюджетного права докладніше.

1. Залежно від їх призначення норми бюджетного права діляться на:

- регулятивні (встановлюють право);

- охоронні.

При цьому значення регулятивних норм бюджетного права полягає в тому, що в них містяться правові розпорядження, що надають суб'єктам бюджетних правовідносин певні права і покладають на них обов'язки та розпорядження, що регулюють відносини у сфері бюджетного адміністрування.

Охоронні бюджетно-правові норми спрямовані на забезпечення ефективності функціонування бюджетної системи держави. Наприклад, для цього нормами встановлюються заходи захисту бюджетних інтересів держави, заходи юридичної відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

2. При класифікації видів норм бюджетного права залежно від їх зміступравові норми, як правило, групуються в ті або інші правові інститути. Правовим інститутом є сукупність певних правових норм, споріднених за змістом регульованих ними правовідносин. Тому за своїм змістом бюджетно-правові норми можуть поділятися, наприклад, на такі види:

- норми, що регулюють бюджетний устрій України;

- норми, що визначають порядок здійснення міжбюджетних відносин;

- норми, що регулюють видатки й доходи бюджету;

- норми, що регулюють бюджетний процес, визначають основні положення про правовий статус його учасників;

- норми, що визначають порядок, форми й методи здійснення державного та муніципального фінансового контролю (бюджетного контролю);

- норми, що встановлюють відповідальність за здійснення бюджетних правопорушень тощо.

Поиск по сайту: