Джерела бюджетного права

Юридичні норми повинні бути оформлені так, щоб з ними могли ознайомитися люди, яким вони адресовані. Для цього норми права у вигляді статей включаються в акти органів державної влади та місцевого самоврядування, що встановлюють право. Такі акти, якщо вони містять правові норми, стають джерелами права, тобто зовнішніми формами його виразу.

Слід зазначити, що проблема джерел бюджетного права на сьогодні ще недостатньо розроблена юридичною наукою. Можливо, одну з причин такої недостатньої теоретичної розробленості цього питання слід шукати в нечіткості самого поняття «джерело права».

У сучасній українській юридичній науці під джерелами права найчастіше розуміють форму виразу правила, що повідомляє йому якість правової норми; «резервуар», в якому перебувають юридичні норми; форму встановлення й виразу правових норм тощо. Принаймні, на сьогодні таке розуміння цього поняття переважає.

Тому, щоб уникнути плутанини, слід враховувати, що таке розуміння джерел права не є єдиним. Слід пам'ятати, що в сучасній юридичній науці й відповідній навчальній і науковій літературі поняття «джерела права» може використовуватися у двох взаємопов'язаних значеннях – як «матеріального джерела» (джерела права в матеріальному сенсі) і в значенні «формального джерела права» (джерела у формальному сенсі).

У першому випадку до джерел права відносять об'єктивні чинники, що породжують право як соціальне явище, тобто те, що стало причиною утворення права. Як такі чинники виступають матеріальні й духовні аспекти життя суспільства, природа речей, божа воля та воля законодавця тощо. Тобто в цьому випадку йдеться про джерело права в матеріальному сенсі слова.

У другому випадку під формальним джерелом права дійсно мається на увазі форма зовнішнього виразу змісту права, що діє. При цьому поняття джерела права пов'язують з безпосередньою діяльністю уповноважених органів держави з формування права, доданню йому форми законів, указів, ухвал і інших нормативно-правових актів. Таким чином, можна сказати, що під зовнішньою формою права розуміються способи встановлення правових норм. У юридичній літературі саме за ними затвердилося традиційне найменування «джерела права». При цьому формальні джерела права в літературі іноді позначаються й терміном «форма права». Тому, ведучи мову про джерела фінансового права, під такими треба розуміти саме формальні джерела фінансового права.

Таким чином, джерела (форми) бюджетного права – це офіційні зовнішні форми, в яких містяться норми, що регулюють відносини, які виникають у процесі функціонування бюджетної системи, тобто форми зовнішнього змісту бюджетного права.

1. Система джерел бюджетного права. Ієрархічно побудована система джерел бюджетного права виглядає таким чином:

1. Конституція України.

2. Загальновизнані принципи міжнародного права й норми міжнародних договорів.

3. Бюджетне законодавство, яке, у свою чергу, містить такі елементи:

а) бюджетне законодавство, що включає: Бюджетний кодекс України; щорічні закони України «Про Державний бюджет на відповідний рік», інші нормативно-правові України, які приймаються Верховною Радою України;

б) нормативно-правові акти органів виконавчої влади, органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

4. Рішення Конституційного Суду України.

Розглянемо більш детально вказані джерела бюджетного права.

1. Конституція як джерело бюджетного права. Джерелами бюджетного права є положення Конституції України як бюджетно-правові норми, що безпосередньо містять положення, які мають велике значення при встановленні загальних принципів бюджетного устрою України, встановленні податкових і неподаткових доходів бюджетів, формуванні бюджетної політики України, а також норми, що визначають напрями вдосконалення й розвитку бюджетного права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

2. Міжнародні договори України як джерела бюджетного права. Цю групу джерел бюджетного права складають положення міжнародних договорів.

Міжнародні договори України. Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України

Причому, відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому під загальновизнаними принципами й нормами міжнародного права слід розуміти норми, що містять основоположні принципи міжнародного права, і загальні принципи права, визнані цивілізованими націями.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Бюджетного кодексу України, якщо міжнародним договором України, поданим на ратифікацію, встановлено інші положення, ніж у відповідних нормах бюджетного законодавства України, такі положення приймаються окремими законами про внесення змін до відповідних законів і розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені.

3. Бюджетне законодавство як джерело бюджетного права. Бюджетне законодавство включає:

1) Бюджетний кодекс України, щорічні закони України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», інші закони України у фінансово-бюджетній галузі, прийняті Верховною Радою України;

2) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі й на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України;

3) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України;

4) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийнятих на підставі Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів України (наприклад, рішення про місцеві бюджети, що прийняті представницькими органами місцевого самоврядування).

На сьогодні найбільш важливі положення про організацію та здійснення бюджетної діяльності в Україні закріплені в Бюджетному кодексі України, який був прийнятий 28 червня 2001 р.

Нормативно-правові акти як джерела бюджетного права. Органи державної влади (законодавчий орган, виконавчі органи державної влади: вищий, центральні та місцеві органи державної влади), акти органів місцевого самоврядування в передбачених чинним законодавством випадках видають нормативно-правові акти з питань, пов'язаних з оподаткуванням, з питань фінансів, бюджету, які не повинні суперечити бюджетному законодавству.

При цьому нормативно-правові акти, що містять норми бюджетного права, у свою чергу, поділяються на дві групи: акти органів загальної компетенції й акти органів спеціальної компетенції.

До актів органів загальної компетенціїналежать:

а) закони України, прийняті Верховною Радою України (наприклад, Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»). Так, відповідно до частин 3 та 4 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

б) постанови Кабінету Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», до основних завдань Кабінету Міністрів України належать:

1) забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції й законів України, актів Президента України;

2) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

3) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм;

4) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України:

- забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України;

- розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

- приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України;

- обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск облігацій державних внутрішніх та зовнішніх позик, державних грошово-речових лотерей;

- організовує державне страхування.

У виконання положень чинного бюджетного законодавства Кабінет Міністрів України має право видавати підзаконні нормативно-правові акти. Так, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ. Ще прикладом підзаконного акту в бюджетній сфері може служити постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1312 «Про затвердження Порядку міжвідомчої координації закупівлі товарів за кошти державного бюджету»;

в) нормативно-правові акти, прийняті органами місцевого самоврядування. Вказані органи публічної влади в межах своєї компетенції в передбачених законодавством випадках також можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють бюджетні правовідносини.

Прикладом таких нормативно-правових актів може служити рішення місцевої ради про затвердження відповідного місцевого бюджету. Так, зокрема, своїм рішенням «Про бюджет міста Києва на 2008 рік» від 17 січня 2008 р. № 3/4475 Київська міська рада затвердила міський бюджет.

До актів органів спеціальної компетенції належать відомчі підзаконні нормативно-правові акти органів спеціальної компетенції, що регулюють бюджетні правовідносини, видання яких здійснюється у випадках і в межах, встановлених Бюджетним кодексом України. Такими органами спеціальної компетенції є Міністерство фінансів України (наприклад, наказ Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» № 604 від 27.12.2001 р.), Державне казначейство України.

Так, відповідно до п. 3 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1837, Міністерство фінансів України:

- забезпечує реалізацію єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, ГоловКРУ, Державним казначейством;

- здійснює заходи з підвищення ефективності управління державними фінансами;

- здійснює підготовку проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

- розробляє в установленому порядку проект Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозні показники зведеного бюджету України, організовує роботу, пов’язану зі складенням та виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу;

- удосконалює міжбюджетні відносини;

- здійснює в межах своїх повноважень контроль за дотриманням бюджетного законодавства;

- розробляє стратегії фінансування державного бюджету;

- забезпечує здійснення державних запозичень, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу;

- удосконалює методи фінансового і бюджетного планування.

4. Судові прецеденти як джерела бюджетного права.Останнім часом важливим дискусійним питанням в українській юридичній науці залишається питання, чи є джерелом права судова практика, зокрема акти Вищого Адміністративного Суду і Верховного Суду України.

Тим часом питання про віднесення до джерел права рішень і висновків Конституційного Суду України є вирішеним. Як відомо, Конституційний Суд України займається тлумаченням Конституції України, тобто з'ясовує й роз'яснює зміст норм, що інтерпретуються. Результатом такого тлумачення є правова позиція Конституційного Суду України – це прецедент тлумачення конституційної норми, виражений у мотивувальній частині рішення або висновку Конституційного Суду України, що має письмову форму й володіє нормативним значенням.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції України чинним міжнародним договорам України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

3) додержання конституційної процедури розслідування й розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Нормативне тлумачення Конституційного Суду розраховане на неодноразове застосування, здійснюється щодо широкого кола суспільних відносин, до того ж є офіційним і обов'язковим. Правова позиція Конституційного Суду України поширюється не тільки на учасників конкретного конституційного спору, при розгляді якого вона була сформульована, але спрямована необмеженому колу осіб. Тому всі рішення та висновки Конституційного Суду України є джерелами права, у тому числі бюджетного права, і їм властива матеріально-правова сила закону.

Наприклад, рішенням Конституційного Суду України від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, статтю 36, пункти 20, 33, 49, 50 статті 71, статті 97, 98, 104, 105 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про гарантії незалежності суддів).

Відповідно до свого рішення від 18 червня 2007 р. № 4-рп / 2007, у регулятивній частині Конституційний Суд України вирішив:

Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 р. № 489-V, а саме:

- статті 36, відповідно до якої “пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу”, в частині, що стосується професійних суддів;

- пункту 20 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію “частин другої і п’ятої статті 37 (щодо визначення розміру пенсії без обмеження її граничного розміру) Закону України “Про державну службу”, в частині, що стосується професійних суддів;

- пункту 33 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію “абзацу першого частини четвертої статті 43 (щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання без обмеження його граничного розміру) Закону України “Про статус суддів”;

- пункту 49 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію “абзацу третього пункту 1 Постанови Верховної Ради України “Про порядок введення в дію Закону України “Про статус суддів” ... щодо визначення органів, які виплачують щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці";

- пункту 50 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію “частини другої статті 123 (щодо розміру заробітної плати працівників апарату судів та працівників державної судової адміністрації), частини другої статті 130 (щодо прирівняння за умовами оплати праці) Закону України “Про судоустрій України”, в частині, що стосується працівників апарату судів та працівників державної судової адміністрації;

- статті 97, згідно з якою “з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до... законів України “Про державну службу”... не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а по інших категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2007 році, не може перевищувати 10 тисяч гривень на місяць”, в частині, що стосується професійних суддів;

- статті 98, за якою “у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”... законів України “Про державну службу” достроково призначена пенсія за віком... у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, не виплачується”, в частині, що стосується професійних суддів та працівників апарату судів;

- статті 104, відповідно до якої “у 2007 році призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду України. Порядок призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики”.

Ще одним прикладом є рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 щодо відповідності Конституції Ураїни (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян).

Відповідно до свого рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у резулятивній частині Конституційний Суд України вирішив:

Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”:

- статті 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи — 450 гривень, інвалідам II групи — 360 гривень, інвалідам III групи — 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, — 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, — 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, — 150 гривень; учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога — 55 гривень;

- статті 36, за якою “пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу";

- абзацу третього частини другої статті 56 щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- частини першої статті 66, яким зупинено на 2007 рік дію положень і норм, передбачених пунктом “ж” частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, статтею 28 Основ законодавства України про культуру, абзацами дванадцятим і тринадцятим частини першої, абзацом другим частини другої статті 57 Закону України “Про освіту”, та встановлено, що оплата праці зазначених працівників здійснюється в межах бюджетних призначень на оплату праці та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

- пункту 7 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- пункту 9 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини другої статті 43 Закону України “Про загальну середню освіту”;

- пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням статті 111 цього Закону;

- пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п’ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, частини третьої статей 6-1, 6-2, 6-3, 6-4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги;

- пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- пункту 23 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п’ятої статті 1 Закону України “Про прожитковий мінімум” в частині збільшення прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню, на розмір ставки податку з доходів фізичних осіб;

- пункту 29 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 27 Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні”;

- пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик — пунктів 21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати — пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- пункту 39 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”;

- пункту 41 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини третьої (щодо обрахунку максимального розміру пенсії) та двадцять сьомої (щодо розміру пенсії, що підлягає до виплати) статті 24 Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність”;

- пункту 43 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини другої статті 37 Закону України “Про Центральну виборчу комісію”;

- пункту 44 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини другої статті 27 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”;

- пункту 45 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 30 Закону України “Про Службу безпеки України”;

- пункту 46 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію другого речення частини четвертої статті 44, частини четвертої статті 47 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”;

- статті 98, згідно з якою “у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Митного кодексу України, законів України “Про державну службу”, “Про Національний банк України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про прокуратуру”, “Про статус суддів”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність” та Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року N 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України”, достроково призначена пенсія за віком (з урахуванням підпункту “г” пункту 1 статті 26 Закону України “Про зайнятість населення”, пункту “в” частини другої статті 12 Закону України “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему” та статті 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні") у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, не виплачується. Достроково призначена пенсія особам, зазначеним в абзаці п’ятому частини дванадцятої статті 20 Закону України “Про статус народного депутата України”, у разі коли такі особи продовжують працювати, у період до досягнення ними пенсійного віку не виплачується";

- статті 103, за якою “у 2007 році пенсія за віком відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про Національний банк України”, “Про дипломатичну службу”, “Про судову експертизу”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” призначається лише при досягненні пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

- статті 111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов’язковими до виконання.

Важливою також є та обставина, що фактично Конституційний Суд України в певних межах виконує правотворчу функцію, здійснюючи конкретизацію норм Конституції України. Конституційний Суд України створює нові норми, особливо процедурного характеру, заповнює пропуски та неоднозначності розуміння Конституції України.

Прецеденти, що створюються Конституційним Судом України, як і акти власне тлумачення, мають нормативно-регулятивне значення і в цьому сенсі також є вищими за своєю юридичною силою правовими нормами, що поширюються на невизначене коло і суб'єктів суспільних відносин.

Щодо судової практики в цілому необхідно відзначити, що, хоча питання про судову практику як джерело права є дискусійним (акти органів судової гілки влади не є джерелами права), не можна не визнати, що акти правосуддя – рішення Верховного Суду України, Вищого адміністративного Суду України – здійснюють певний вплив на практику застосування законодавства, у тому числі бюджетного.

Поиск по сайту: