Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ТЕМА 8: СОЦІОЛОГІЯ СІМ’Ї ТА ШЛЮБУ



‪1. Сутність сім’ї та шлюбу.

 

‪2. Функції, структура сім’ї.

 

‪3. Типологія сімейно-шлюбних форм.

 

‪4. Соціальні фактори кризи сучасної сім’ї.

 

‪5. Основні тенденції розвитку інституту сім’ї.

 

Після вивчення матеріалу лекції студенти повинні вміти:

 

дати визначення поняття «сім’я», «шлюб»;

 

описати сім’ю як об’єкт соціологічного дослідження;

 

розкрити зміст основних соціальних функцій сім’ї в суспільстві;

 

знати структуру сім’ї;

 

скласти уявлення про різні типи сім’ї та шлюбу;

 

пояснити соціальні фактори кризи сучасної сім’ї;

 

охарактеризувати основні тенд1енції розвитку інституту сім’ї.

 

1. Сутність сім'ї та шлюбу

Соціологія сім'ї та шлюбу – галузь соціології, що вивчає формування, розвиток і

функціонування сім'ї, сімейно-шлюбних відносин у конкретних культурних або

соціально-економічних умовах.

Об’єктом соціології сім’ї та шлюбу виступає сім’я у двох іпостасях: як мала

соціальна група і як соціальний інститут.

Предметом соціології сім’ї та шлюбу є закономірності та специфічні соціальні

відносини, що виникають між сім’єю і суспільством, а також всередині сім’ї в

процесі її функціонування та розвитку. Соціологія сім’ї досліджуючи шлюбно-сімейні

стосунки, використовує такі поняття і категорії, що відображають основні аспекти

функціонування сімейної групи – сім’я, шлюб, умови та спосіб життя сім’ї, її

структура, функції, спосіб мислення, успішність функціонування, етапи життєвого

циклу.

 

У соціології сім'я розглядається і як соціальний інститут, і як мала соціальна

група.

Як соціальний інститут, сім'я – сукупність соціальних норм, санкцій і зразків

поведінки, що регламентують взаємовідносини між подружжям, батьками й дітьми,

між родичами.

 

При аналізі сім’ї як соціального інституту зазвичай розглядаються не конкретні

сім’ї, а зразки сімейної поведінки, специфічні для певного типу культури:

характерні ролі в сім'ї, специфіка формальних і неформальних норм і санкцій у

сфері шлюбно-сімейних відносин, функції сім'ї стосовно суспільства й особистості,

основні ролі, які відіграють індивіди в сім'ї.

 

Як соціальна група, сім'я – заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала

група, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємною моральною

відповідальністю і взаємодопомогою.

 

При аналізі сім’ї як малої соціальної групи розглядається групова динаміка;

згуртованість сім’ї, залученість індивіда в сім’ю, стабільність сім'ї, рольова

поведінка й рольові взаємодії, рольові очікування.

 

При аналізі сім’ї як малої соціальної групи в соціології виділяють два основних

типи характеристики сім'ї: .

характеристики групи в цілому, куди входять – цілі й завдання сім'ї, структура

сім'ї, соціальні демографічний склад сім'ї;

характеристики зв'язків і відносин із суспільством, сюди входять – мета,

завдання й функції сім’ї в суспільстві.

Сім'я – це соціальне об'єднання, члени якого пов'язані спільністю побуту,

взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою.

Основні риси сім'ї:

шлюбні або кровно-шлюбні зв'язки між її членами;

спільне проживання на одній території;

спільний сімейний бюджет.

Шлюб – історично обумовлена, санкціонована суспільством форма відносин між

статями, що встановлює їхні права й обов'язки щодо один до одного й дітей.

 

Сукупність норм інституту шлюбу регулює відносини між чоловіком і дружиною. Одні

норми інституту шлюбу мають юридичний характер і регламентуються законодавством.

У нашій країні така регламентація проводиться на основі Кодексу України про сім'ю

і шлюб. Інші норми регулюються мораллю, звичаями і традиціями. До них належать

норми шлюбного вибору, дошлюбної поведінки, поділ обов'язків між чоловіком і дружиною,

виховання дітей, організація сімейного відпочинку та ін.

 

2. Функції, структура сім’ї

Сутність сім'ї відбивається в її функціях, у структурі й рольовій поведінці її

членів (табл. 1).

 

Функція сім'ї – засіб прояву активності сім'ї в цілому або її частині. Сім'я

виконує цілий ряд функцій, серед яких найважливішими є репродуктивна, виховна,

господарсько-побутова, рекреаційна.

 

Репродуктивна функція містить у собі відтворення в дітях чисельності батьків,

тобто бере участь у кількісному і якісному відтворенні населення. Можна сказати,

що це найважливіша функція. Адже, міркуючи логічно, щоб через 24-30років

населення країни було не меншим, ніж тепер, необхідно, щоб дітей було не менше,

ніж батьків. Бажано навіть більше, тому що іноді двоє дітей за тими або іншими

причинам не завжди відтворюють своїх батьків. У цілому 1000 чоловік населення,

що складаються із дводітних сімей, через, 25-30 років втрачають третину своєї чисельності,

і за статистикою для відтворення населення треба, щоб приблизно 50 % сімей мали

трьох дітей. У даний час через переважання міського способу життя, збільшення

зайнятості жінок, важкого економічного становища народжуваність падає. Варто

відзначити і зв'язок загальної кількості розлучень і абортів. Таким чином, може

виявитися, що на двох пенсіонерів буде припадати один працівник.

 

Виховна функція. Сім'я як первинний осередок є колискою людства. У сім'ї

головним чином виховуються діти. У сім'ї дитина одержує перші трудові навички. У

неї розвивається вміння цінувати шанувати працю людей, там вона набуває досвіду

турботи про батьків і близьких, вчиться розумному споживанню матеріальних благ,

накопичує досвід поводження з грошима. Соціологи виділяють декілька досить

стійких стереотипів сімейного виховання:

‪1. Детоцентризм, тобто всепрощенське ставлення до дітей, неправильно зрозуміла

любов до них.

‪2. Професіоналізм, тобто тенденції своєрідної відмови батьків від виховання

дітей під приводом того, що цим мають займатися педагоги, вихователі-професіонали

в дитячих садах і школах.

‪3. Прагматизм, тобто виховання, мета якого – вироблення в дітей «практичності»,

вміння «спритно влаштовувати свої справи». Орієнтації, насамперед, на отримання

безпосередньої матеріальної допомоги.

 

Господарсько-економічна – ця функція охоплює різноманітні аспекти сімейних

відносин: ведення домашнього господарства, упорядкування й використання

сімейного бюджету, організацію сімейного споживання, проблему розподілу

домашньої роботи, підтримку й опіку над літніми й інвалідами праці.

 

Рекреаційна функція – ця функція сім’ї набуває дедалі більшого значення в наш

час. В умовах швидкого ритму життя, зростання всякого роду соціальних і

психологічних навантажень, збільшення кількості стресових ситуацій сім’я приймає

на себе особливу терапевтичну роль. Вона має стати «оазисом» спокою, упевненості,

створювати настільки важливе для людини почуття безпеки і психологічного

комфорту. Забезпечити емоційну підтримку і зберігання загального життєвого

тонусу. Рекреаційна функція містить у собі й духовно-естетичні моменти, у тому

числі організацію сімейного дозвілля й відпочинку.

 

Відбудовна функція сім’ї полягає в підтримці здоров’я, життєвого тонусу,

організації дозвілля й відпочинку, сім’я стає оздоровчим середовищем, де будь-який

член сім’ї може сподіватися на турботливе ставлення рідних і близьких. Для цього

потрібна не тільки морально-психологічна підготовка, але й дотримання режиму

праці й відпочинку, режиму харчування та ін.

 

 

Під структурою сім’ї слід розуміти сукупність відносин між її членами, включаючи,

крім відносин кревності, і систему духовних, моральних відносин, у тому числі

відносини влади, авторитету та ін., авторитарну й демократичну структуру.

 

Рольова взаємодія в сім’ї є сукупністю норм і зразків поведінки одних членів сім’ї

стосовно інших. Традиційні ролі, коли жінка вела домашнє господарство,

виховувала дітей, а чоловік був хазяїном, власником майна і забезпечував

економічну самостійність сім’ї, змінилися. На сьогоднішній день переважна

кількість жінок бере участь у виробничій діяльності, економічному забезпеченні

сім'я, бере однакову участь у суспільних рішеннях. З одного боку, це сприяло

розвитку жінки як особистості, але з іншого – призвело до зниження рівня

народжуваності та збільшенню кількості розлучень.

 

Основою сучасного шлюбу стають не економічні або статусні, а емоційні сторони

міжособистісних відносин.

 

3. Типологія сімейно-шлюбних форм

 

Існують такі принципи виділення типів сімейної організації та сімей.

 

Підстави для класифікації:

Час існування сім'ї

молоді (щойно одружені);

молода сім'я;

сім'я, що чекає дитину;

сім'я середнього подружнього віку;

сім'я старшого подружнього віку;

літні подружні пари.

 

Сім'я проходить ряд етапів, із яких складається життєвий цикл сім'ї. Виділяють

різну кількість фаз цього циклу.

 

Стадії життєвого циклу сім'ї:

1 етап: утворення сім’ї – перше одруження;

2 етап: початок дітонародження - народження першої дитини;

3 етап: закінчення дітонародження - народження останньої дитини;

4 етап: одруження й відділення із сім'ї останньої дитини;

5 етап: припинення існування сім'ї – смерть одного з подружжя.

Життєвий цикл також називають моделлю розвитку сім’ї, що досліджується за шкалою

віку подружжя (або одного з них).

 

Кількість дітей у сім'ї:

бездітні сім'ї (відсутність дітей у сім'ї);

однодітні сім'ї (наявність у сім'ї однієї дитини);

малодітні сім'ї (наявність у сім'ї двох дітей);

багатодітні сім'ї (наявність у сім'ї понад двох дітей).

Число членів сім'ї:

неповна сім'я (наявність у сім'ї тільки одного з батьків).

 

Неповні сім'ї утворюються внаслідок розірвання шлюбу, позашлюб-ного народження

дитини, смерті одного з батьків або окремого їх проживання. У зв'язку з цим

розрізняють такі основні типи неповної сім'ї: осиротіла, позашлюбна, розлучена

та що розпалася. У залежності від статі одного з батьків виділяють материнські й

батьківські неповні сім'ї.

 

Існує ще й такий поділ:

нуклеарна сім'я .(сім'ю складають батьки та їхні діти);

складна (розширена) сім'я (кілька поколінь живуть під одним дахом).

Тип лідерства в сім 'ї:

патернальна сім'я (соціально-рольове домінування чоловіка);

матеріальна (соціально-рольове домінування жінки);

зквілітарна сім'я (рівновага соціальних ролей чоловіка й жінки).

Типологія шлюбу

За кількістю учасників виділяють:

моногамія (шлюбний союз одного чоловіка з однією жінкою);

полігамія (шлюбний союз понад двох партнерів);

полігінія (один чоловік і багато жінок - гарем);

поліандрія (одна жінка й багато чоловіків);

груповий шлюб (шлюбний союз кількох чоловіків із декількома жінками).

За вибором партнерів розрізняють:

екзогамія (партнер обирається тільки з чужої групи);

ендогамія (партнер обирається тільки зі своєї групи).

За місцем проживання партнерів:

матрилакальні шлюби (подружжя мешкає в батьків дружини);

патрилакальні шлюби (подружжя мешкає в батьків чоловіка);

неолокальні шлюби (подружжя мешкає окремо від батьків).

4. Соціальні фактори кризи сучасної сім'ї

 

Дослідження проблем, пов'язаних із сім'єю, набуває дедалі більшого значення як у

теоретичному, так і в практичному, життєвому плані. Відомо, що нестабільність

шлюбу й сім'ї, що виявляєтеся у збільшені кількості розлучень, характерна

практично для всіх розвинених країн світу. Це пояснюється впливом урбанізації та

викликаною нею інтенсивною міграцією населення, емансипацією жінок, науково-технічною

революцією, причинами соціально-економічного, культурного, етнічного,

релігійного характеру.

 

Численні соціологічні дослідження показують: в основі розлучень в переважній

більшості випадків лежить конфлікт у подружжі, який досягає такого ступеню, що

вирішити його можна тільки шляхом розірвання шлюбу.

 

Виділяють кілька рівнів подружніх взаємовідносин, на яких можуть відбуватися

конфлікти.

 

Рівні подружніх взаємовідносин, на яких можуть виникати конфлікти:

психофізичний рівень – дисгармонія виявляється в сексуальних відносинах,

темпераменті подружжя;

психологічний рівень - у сім'ї створюється нездоровий клімат, що виявляється в

постійних сварках, взаємних причіпках, дратівливості;

соціально-рольовий рівень – симптоми порушення стабільності цього рівня:

неправильний, нерівномірний розподіл сімейно-побутового навантаження,

хаотичність сімейного укладу;

соціокультурний рівень – конфлікт набуває форми нерозуміння подружжям один

одного, неповаги, відсутності інтересу або незадоволе-ності спілкуванням з

партнером, неприйняття його життєвих цінностей, ідеалів.

Моделі внутрішньо-сімейних конфліктів

Взаємовідносини між подружжям (чоловіком і дружиною):

чоловік і дружина наполегливо стараються затвердитися як голова (хазяїн) сім'ї.

Подружні взаємовідносини значною мірою визначаються настановами на верховенство.

Їх неузгодженість - один із найбільш конфліктогенних чинників. Відповідно до

проведених соціологічних опитувань, понад 69% опитаних були впевнені, що головою

сім'ї стане чоловік, приблизно 30% припускали, що керівництво буде здійснюватися

обома членами сім'ї, 6% вважали, що головою сім'ї стане дружина, 4% вагалися у

відповіді. Для частини опитаних претензії шлюбного партнера на головування

виявилися несподіваними, викликала часом негативні емоції. Близько 20% майбутнього

подружжя різко розійшлися в думці, хто має керувати їхньою сім'єю,

зосередженість чоловіка і дружини на своїх заняттях. Шлейф минулого способу

життя;

 

дидактична модель;

 

готовність до бою;

 

"татова донька", "мамин син».

 

Взаємовідносини між середнім і старшим поколінням:

 

старше й молодше покоління живуть окремим житіям;

 

різні покоління нав'язують свої погляди і стереотипи;

 

взаємовідносини укладаються навколо конфліктних об'єктів (ремонт у квартирі,

дитина, один із подружжя)

 

Взаємовідносини між молодшим і середнім поколінням (батьки й діти):

бар'єр зайнятості батьків;

бар'єр дорослості дитини;

бар'єр старого стереотипу;

бар'єр виховних традицій;

дидактичний бар'єр.

Причини, що викликають конфлікти в сім'ї.

 

Причини, які викликають конфлікт на тому чи іншому рівні, можуть бути досить

різноманітними. Але за часом виникнення їх можна розділити на дві великі групи:

 

причини, що виникнули безпосередньо під час шлюбу, під час спільного життя і

спільного ведення господарства;

причини, що об'єктивно існують до моменту створення сім'ї.

 

Групу причин, що об'єктивно існували до моменту створення сім'ї, називають

чинниками ризику, тому що наявність їх у період дошлюбного знайомства вже таїть

у собі небезпеку майбутнього розлучення.

 

Чинники ризику:

різка незгода батьків на обрання шлюбу;

занадто ранній вік для одруження;

можливість швидкого народження дитини;

занадто малий термін знайомства;

шлюб за примусом, без взаємної згоди;

велика різниця в освіті й у віці між чоловіком та дружиною;

схильність до алкоголізму одного з подружжя;

легковажне ставлення до шлюбу й сім'ї взагалі.

 

Ці чинники дають про себе знати буквально в перші роки спільного життя й багато

в чому обумовлюють ту обставину, що понад третини розлучень припадає на сім'ї,

що мають стаж спільного життя від одного до трьох років.

 

Серед причин розлучення зустрічається така, як розчарування в партнері і втрата

на основі цього початкового почуття кохання. Ця небезпека підстерігає в першу

чергу те подружжя, термін знайомства якого до весілля був нетривалий (від трьох

до шести місяців).

 

Проте велика частина розлучень відбувається через причини, що витікають

безпосередньо в результаті спільного життя. Найбільша кількість розірваних

шлюбів припадає на вік 25-30 років, коли подружжя стає досить самостійним в

матеріальному : плані, встигло непогано дізнатися про недоліки один одного й

переконатися в неможливості жити разом. Також велика кількість розлучень

припадає на вік близько 40 років. Це пов'язане з тим, що діти виросли й немає

необхідності зберігати сім'ю заради них, а з одного з подружжя фактично є інша

сім'я.

 

Причини, які викликають розлучення:

побутові причини розлучень (погані побутові умови, матеріальне неблагополуччя

сім'ї, незадовільні житлові умови, небажання вести домашнє господарство, змушене

роздільне проживання подружжя);

міжособистісні конфлікти (втрата почуття любові й прихильності, різні погляди на

життя, хвороба чоловіка або дружини, ревнощі, поміркованість);

зовнішні чинники (зрада одного з подружжя, поява нової сім'ї або нового почуття

в ініціатора розлучення, втручання батьків або інших осіб).

 

У сучасних дослідженнях робиться спроба проаналізувати причини подружньої

невірності. Надамо одну з класифікацій:

нове кохання. Ця причина подружньої невірності характерна для шлюбів, де любов

була незначною або зовсім була відсутня (розсудливі, раціональні або змушені

шлюби, які засновані на вигоді, страху самотності);

відплата. За допомогою зради реалізується бажання помститися за невірність

чоловіка, щоб відновити почуття власної гідності; зганьблене кохання. У шлюбних

відносинах відсутня взаємність. Один із подружжя страждає від неприйняття його

кохання, нерозділеного почуття. Це спонукає утамувати почуття в іншому партнері,

де можлива взаємність. Іноді, той хто зраджує, сам не кохає нового партнера, але

відповідає на його почуття, співчуває людині, яка любить його;

пошук нових любовних переживань, як правило, характерний для подружжя із значним

стажем, коли від почуття стихли, або в сім'ях із мораллю, коли від життя

береться все можливе. Варіантом може бути імітація "гарного життя" закордонних

зразків, сексуальної свободи;

спогад. За допомогою подружньої невірності людина компенсує нестачу любовних

відносин, що виникає через тривалі розлуки, хвороби одного з подружжя та з інших

обмежень на повноту кохання в шлюбі;

тотальний розпад сім'ї. Зрада тут є фактично результатом створення нової сім'ї,

коли перша сім'я сприймається нежиттєздатною;

випадковий зв’язок, коли зрада не характеризується регулярністю і глибокими

любовними переживаннями. Звичайно вона буває спровокована певними обставинами (наполегливість

«партнера», «зручний випадок» і т. ін.).

Соціальні наслідки розлучення

Типи неблагополучних сімей:

Конфліктні, коли між чоловіком та дружиною є сфера, де їхні інтереси, потреби,

наміри й бажання постійно суперечать.

Кризові - протистояння інтересів і потреб чоловіка та дружини носять різкий

характер, захоплюючи важливі сфери життєдіяльності, сім'ї.

Проблемні - особливо важкі життєві ситуації, відсутність житла й засобів, важка

хвороба, засудження на тривалий термін і ін.

Чинники стабільності шлюбу

Зовнішні об'єктивні чинники - загальний рівень життя, стабільність економічної,

політичної та соціальної системи суспільства.

Зовнішні суб'єктивні чинники: сила соціального контролю (ефективність правових і

моральних норм, культурні й національні традиції),

Внутрішні об'єктивні чинники: житлові й матеріальні умови життя конкретної сім'ї.

Внутрішні суб'єктивні чинники: міжособистісні почуття членів сім'ї, психофізична

сумісність, функціонально-рольова узгодженість, задоволеність шлюбом.

Мотиви обирання шлюбу

Дослідження соціологів показує, що люди одружуються не лише за любовною

мотивацією, друге місце посідає спільність інтересів і поглядів, третє – приємне

проведення часу, четверте - прагнення до отримання задоволення, п'яте -

орієнтація на шлюб.

 

Стадії сімейно-шлюбних відносин (за В.Зацепіним):

глибока, жагуча закоханість, коли один із подружжя займає велику частину уваги,

а його образ, лише спогад про нього викликає тільки позитивні емоції;

деяке охолодження, образ іншого рідше випливає у свідомості і його відсутність

не гнітить, він у спогадах не завжди викликає позитивні емоції, але його поява

піднімає настрій;

відбувається подальше охолодження. Настрій не піднімається при приході іншого,

потрібна увага іншого, щоб підняти настрій;

присутність іншого викликає роздратування, і інший розглядається вже не через

призму гідностей, а недоліків. Виникає негативна настанова, шукається і

знаходиться злий намір;

негативна настанова цілком опановує людиною.

5. Основні тенденції розвитку інституту сім'ї

 

За невеличкий історичний проміжок відбулося чотири трансформації парадигм сім'ї,

і цей процес триває й нині.

 

Якщо на рубежі XX століття суспільство потерпало руйнацію так званої

патріархальної моделі сім'ї, що збереглася сьогодні в більш-менш ортодоксальному

вигляді тільки в деяких районах Італії, то на початку століття почала інтенсивно

руйнуватися суспільна мораль у тій її частині, що регламентує сімейно-шлюбні

відносини. Це було пов'язано із загальною кризою релігійної християнської етики,

з явищем релігійного нігілізму, тому що саме християнська етика складала основу

суспільної моралі Європи.

 

Третім етапом трансформації інституту сім'ї є зростання так званих неповних

сімей, що обумовлюється активізацією феміністських рухів, з одного боку, і

зростанням матеріального добробуту "середнього європейця" – з іншого.

 

Четвертим етапом, що відбувається сьогодні, є повернення до культивування

цінностей сім'ї та її класичного розуміння, пропаганда міцної стабільної сім'ї

як фундаменту суспільства. Практично в усіх країнах Західної Європи й у США

чинник добропорядного сім'янина розглядається як домінуючий при оцінці

перспектив кар'єри в політиці або бізнесі.

 

Сучасна сім'я відрізняється від традиційної соціально-демографічними

характеристиками, соціокультурними проблемами, психологічними особливостями.

Нові кількісні і якісні параметри сім'ї зумовлюють і специфіку виконуваних сім'єю

функцій, особливо репродуктивної та виховної.

 

Тенденції розвитку української сім'ї:

зростання кількості молоді шлюбного віку, що шлюб не обрали;

зростання неповних сімей;

збільшення кількості малодітних сімей;

перерозподіл традиційних ролей у сім'ї;

збільшення кількості розлучень.

 

Економічні реформи, свобода індивідуальної діяльності змінюють суспільство. І

появляються багаті, бідні, жебраки, безробітні. І якщо для колишнього

суспільства характерні були такі типи сімей, як сім'я робітника, сім'я

колгоспника, сім'я інтелігента, то в сучасному суспільстві можна виділити багато

нових типів: сім'я мільйонера, бізнесмена, вуличного торгівця, безробітного.

 

У своєму розвитку сім'я стрімко йде від багатодітності до малодітності. Після

1987 року народжуваність стала падати, смертність населення збільшилася.

Появилося багато бездітних сімей. В Україні переважає однодітна сім'я.

 

З початку 70-х років спостерігається чітка тенденція збільшення числа дітей,

народжених поза зареєстрованим шлюбом. В 1970 року кожне 10 немовля появлялося

поза шлюбом.

 

Нова структура сім'ї обумовлюється чітко виявленим процесом, її нуклеаризацією.

Від 50% до 10% молодих сімей хочуть жити окремо від батьків. Нуклеаризація

характерна для розвитку сім'ї у всьому світі. Появилися й інші (альтернативні)

сім'ї. Це сім'я, де чоловік, маючи дружину й дітей і підтримуючи їх, у той самий

чиє має ще й коханку й так само її утримує. Обидві сім'ї знають про існування

одна однієї. Така форма сім'ї отримала назву сім'ї - конкубінат. Нерідко

появляються сім'ї, де чоловік і дружина живуть в окремих квартирах. Це так

званий годвії-шлюб.

 

Хоча в сучасній сім'ї відносини між чоловіком і дружиною будуються за принципом

взаємозамінності, де відсутня жорстка закріпленість обов'язків, у ній

намічається тенденція традиціонолізації сімейних ролей у патріархальному їх

вигляді.

 

Відзначається деяка формалізація сімейних відносин, коли сімейне життя будується

на виконанні обов'язків без особливих душевних витрат, коли акцентуються в сім'ї

матеріальні проблеми, коли в спілкуванні сім'ї немає тепла, турбота, уваги.

 

У нашій країні сім'я сьогодні перетирпає період, що давно пройдений у країнах

Європи, - період нігілізму стосовно ролі інститутів сім'ї й шлюбу в суспільстві.

При цьому ми не спостерігаємо ні активізації феміністських рухів, ані тим більше

зростання матеріального добробуту громадян країни, що є прихованим мотивом

тенденцій, які описуються на Заході. Тим часом статистика свідчить про стійку

тенденцію до руйнації цього соціального інституту. З одного боку, майже третина

шлюбних відносин мають характер так званих «цивільних шлюбів», з іншого – до 50%

шлюбів розпадаються в середньому на 3-й рік свого існування. Очевидно, соціальні

чинники деградації інституту сім'ї в нашій країні, мають цілком відмінні корені,

хоча за формою й повторюють начебто західний досвід. Деякі вчені припускають, що

основною з причин деградації інституту сім'ї в нашій країні є чинник масових

соціальних очікувань людей, котрі створюють сім'ю.

 

З одного боку, ідеальні уявлення людей про шлюб в умовах України входять у

суперечність із стійкою традиційною для нашого менталітету практикою сімейно-шлюбних

відносин. З іншого боку, спроби уникнути негативних закономірностей, які

властиві для вітчизняної соціальної практики, приходять до пошуку нових

соціальних стратегій створення сім'ї, що, відтворюючись масово, стають уже новою

суспільною нормою й у подальшому можуть привести до появи інших соціальних

інститутів сім'ї.

 

Загальна характеристика студентської сім'ї:

 

Більш ніж 50% студентських сімей мешкають із батьками, 1/3 мають кімнату в

гуртожитку; 6,5% винаймають квартиру; 10% мешкають окремо один від одного.

Допомогу від батьків отримують 90% студентських сімей, інші 10% утримують себе

самостійно.

 

Стан розвитку сім'ї в Україні вимагає виваженої державної соціальної політики,

що зорієнтована на підтримку сім'ї, і передбачає об’єднання зусиль державних

структур, соціальних інститутів та громадськості.

 

Питання для самоперевірки та повторення

 

‪1. Як визначаються в соціології «сім'я» і «шлюб»?

 

‪2. Як Ви ставитись до запровадження шлюбного контракту?

 

‪3. Що вивчає соціологія сім'ї та шлюбу?

 

‪4. В чому полягає основний зміст соціальних функцій сім'ї?

 

‪5. Що ви розумієте під структурою сім'ї?

 

‪6. Які Ви знаєте основні типи сім'ї?

 

‪7. Які є етапи життєвого циклу сім'ї?

 

‪8. Які Ви знаєте соціальні фактори кризи сучасної сім'ї?

 

‪9. Які існують основні шляхи стабілізації сім'ї?

 

‪10. Охарактеризуйте основні тенденції розвитку української сім'ї.

 

‪11. Що слід розуміти під демографічною політикою?

 

Додаткова література з теми

 

‪1. Агильдиева Е.Ф. Городская многодетная сім’я//Социол.исслед.-М, 1990. – №9.

 

‪2. Антонов А.И., Борисов В.А. Кризис семьи и пути его преодоления.

 

‪3. Антонов А.И., Медков В.М. Социология семьи – М.: Логос, 1996

 

‪4. Голод С.И. Будущая семья: какова она? – М.: Наука, 1990

 

‪5. Заостровцев А.П. Социология семьи// Социально-полит. журнал.–М, 1993.– №9–10

 

‪6. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії :

Навч.посіб. – К.: МАУП, 2004

 

‪7. Мацковський М.С. Социлогия семьи: проблемы, теории, методологии и методики.

– М.: Наука, 1989

 

‪8. Семья: социально-психологические и этические проблемы: Справочник. – К.:

Политиздат, 1990

 

‪9. Семья: Справочник. – К, 1990

 

‪10. Сімейний кодекс України. - К, 2002

 

‪11. Студенческая семья: состояние, проблемы, перспективы. – Минск: Университское,

 

‪12. Піча В.М. Соціологія сім'ї// Соціологія: Курс лекцій/ За ред. В.М.Пічі –

Львів, 2003

 

‪13. Фролов С.С. Социология : Учебник. – М.: Логос, 1997

 

‪14. Черниш Н.Й. Соціологія: Курс лекцій. – Л.: Кальварія, 1996. –Вип. 4

 

‪15. Якуба О.О. Сім'я як соціальний інститут./ Соціологія: –Харків, 1996

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.