Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Характеристика суспільства як соціальної системи і його основних елементів



 

Система являє собою сукупність елементів, між якими існує взаємозв’язок і

взаємодія і які в цій взаємодії утворюють єдине ціле.

 

Суспільство розглядають як макросистему, яка включає сукупність підсистем.

 

Поняття соціальної системи.

 

Соціальна система – це складноорганізоване цілісне утворення, впорядковане і пов’язане

з сукупністю взаємодетермінованих зв’язків між його елементами.

 

Можна виділити ряд особливостей, які притаманні соціальної системи:

1. Цілісність, відносна завершеність об’єкта і його відносна єдність;

‪2. Наявність внутрішніх зв’язків;

‪3. Наявність зовнішніх зв’язків з іншими об’єктами та системами;

‪4. Має свою структуру, внутрішню будову;

‪5. Соціальна система , як об’єкт є відносно автономною;

‪6. Самоорганізована і саморегульована система;

‪7. Виконує численні функції;

‪8. Соціальна система скерована на досягання певного результату.

 

У суспільстві існує складна ієрархія соціальних систем, які відрізняються одна

від одної .

 

Суперсистемою або великою соціальною системою є суспільство. Як велика соціальна

система, суспільство складається з великої кількості індивідів, їх соціальних зв’язків

, взаємодій і відносин. В результаті взаємодії всіх системоутворюючих елементів

суспільство стає цілісною, великою соціальною (соцієтальною) системою з новими

якостями, яких немає в жодному включених до неї елементів окремо. Значними

елементами суспільства як соціальної системи виступають його економічна,

соціальна, політична, духовна структури, взаємодія елементів яких (систем

загального порядку) інституціоналізує їх соціальні системи (економічну, соціальну,

політичну, духовну і т.д.). Кожна з цих найбільш загальних соціальних систем

займає певне місце в суспільстві, як соціетальна система і виконує у ньому

строго окреслені функції. Наприклад, економічна система виконує функцію

виробництва , обміну і розподілу матеріальних благ, соціальна - функцію

соціалізації індивідів, політична – функцію соціального управління і контролю,

духовна – функцію виробництва духовних благ. Дані елементи суспільства утворюють

ієрархічну залежність, у якій економічна система є визначальною, а соціальна,

політична, духовна – похідними від неї. Однак, це не означає, що між даними

системами в суспільстві відсутній зворотний зв'язок, тобто кожна наступна

система робить зворотний вплив на попередній.

 

Основними типами виділення й аналізу соціальних систем є соціальні спільноти,

соціальні інститути, соціальні організації.

 

Соціальна спільність – це сукупність індивідів, яка реально існує, яку можна

емпірично зафіксувати, що відрізняється відносною цілісністю та виступає

самостійним суб’єктом соціальної дії (молодь, політична партія, сім’я тощо).

 

Соціальні спільноти відрізняються великим різноманіттям видів і форм. За

кількісним складом вони змінюються від союзу двох людей (діади), до таких, які

начисляють десятки мільйонів; за тривалістю існування - від таких, що тривають

недовго (концертна аудиторія), до таких, що існують протягом багатьох століть (етноси);

за щільністю зв’язків між індивідами – від різного ступеня згуртованих

колективів (протестантська секта) до вельми розпливчатих, аморфних організацій (клуб

любителів певного стилю в музиці). Соціальні спільноти можуть виникати спонтанно

(мимовільно), інституціоналізовано ( організовано), бути формальними чи

неформальними. За найдетальнішою сукупністю ознак можна виділити два широких

підкласи соціальних спільнот – масові й групові спільноти.

 

Масова соціальна спільнота – це сукупність індивідів, яких об’єднують спільні

погляди, схильності, смаки тощо. Наприклад, широкі рухи за чистоту навколишнього

середовища, члени любительських клубів, вболівальники спортивних команд. Масові

соціальні спільноти мають в основному статистичний характер, значною мірою вони

є неструктуризованими, аморфними утвореннями ситуативного походження. Функціонують

на основі і в межах конкретної діяльності, неможливі поза нею.

 

Групова соціальна спільнота (соціальна група).

Соціальна група – відносна мала кількість людей, пов’язаних між собою формою

діяльності, спільністю інтересів, норм, цінностей. У суспільстві існує значна

кількість типів, видів груп.

Види груп.

 

Залежно від чисельності групи поділяються на :

 

Великі – включають значну кількість людей, які між собою не взаємодіють (колектив

підприємства).

 

Малі – відносно невелика кількістю людей, які безпосередньо пов’язані особистим

контактом, об’єднані спільними інтересами , цілями (студентська група), як

правило , в малій групі є лідер.

 

В залежності від способу утворення соціальної групи поділяються на: формальні –

організовані для реалізації певної задачі, цілі чи на основі спеціалізованої

діяльності (студентська група); неформальні - добровільні об’єднання людей на

основі інтересів, симпатій( компанія друзів).

В залежності від соціального статусу – статусні групи (викладачі, лікарі,

адвокати тощо).

Від характеру зв’язків в середині групи, поділяються на первинні і вторинні.

Первинна соціальна група – це невелика група людей, між якими існують прямі

контакти, що відображають різні аспекти їх особистостей. До первинних соціальних

груп можна віднести сім’ю, групи друзів, невеликі виробничі колективи.

 

Вторинна соціальна група, між якими майже відсутні емоційні зв’язки і її

взаємодія зумовлена прагненням досягнути певної мети.

 

Виділяють також такий від груп, як референтна група – це соціальна група, що

реферує цінності суспільства і за нормами якої живе і діє індивід, який входить

до складу цієї групи.

 

Соціальний інститут – це стійка, організована форма діяльності груп, спільностей

людей, соціальних верств, форма закріплення і спосіб здійснення спеціалізованої

діяльності, яка забезпечує функціонування суспільних відносин. Соціальні

інститути виникають в процесі суспільного розподілу праці і суспільних відносин

в межах соціальної організації суспільства. Їх діяльність може бути

охарактеризована з зовнішнього та внутрішнього боку. Зовнішні соціальні

інститути — це сукупність осіб, установ, які володіють певними матеріальними

засобами і здійснюють конкретну соціальну функцію. Змістовна, внутрішня, сторона

діяльності соціальних інститу­тів - певний набір стандартів поведінки конкретних

осіб в конкретній ситуації. Кожний соціальний інститут характеризується

наявністю мети діяльності конкретними функціями, що забезпечують її досягнення,

набором соціальних позицій та ролей, типових для певного соціального інституту,

а також системою санкцій.

 

Інституціоналізовані соціальні зв'язки бувають формальні і неформальні.

Формальні соціальні інститути мають загальну ознаку — взаємодія між суб'єктами

здійснюється на основі формально обумовлених правил, законів, регламентів,

положень і т. п.

 

Неформальні соціальні інститути хоча і регламентуються в соціаль­них діях, зв'язках,

але не оформлені законом. Неформальні соціальні інститути ґрунтуються на

особистих зв'язках, взаємних симпатіях, без­посередньому спілкуванні. Прикладом

неформального соціального інституту може бути дружба.

 

Кожний соціальний інститут має свою структуру, яка включає:

 

1. Соціальні норми, правила, які уособлюються у вимогах, статутах, інструкціях,

законах.

Соціальні норми — це система вимог і правил, які встановлені суспільством або

групою щодо своїх членів з метою здійснення ними діяльності за певним зразком.

Соціальні норми деперсоналізовані, вони стосуються кожного члена суспільства.

 

1. Наявність спеціалізованих установ, закладів (наприклад, тюрма, церква як

будівля).

‪2. Спеціалізований професійний суб'єкт соціального інституту (наприклад, в

політичних інститутах — чиновники).

‪3. Здійснення соціального контролю, яке відбувається через санкції. Прикладом

формального соціального інституту може бути суд.

 

Соціальні норми уособлюються в даному випадку в юридичних законах.

Спеціалізованим закладом є суд як установа. Спеціалізовані суб'єкти соціального

інституту — судді, прокурори, адвокати.

 

Здійснення соціального контролю відбувається через санкції (покарання за скоєний

злочин).

 

За типом вирішуваних завдань соціальні інститути можна розділити на п'ять груп:

‪1. економічні, що займаються виробництвом і розподілом мате­ріальних благ,

організацією праці і т. ін. (власність);

‪2. політичні, пов'язані із здійсненням функцій влади (влада, уряд, держава);

‪3. інститути стратифікації, які визначають розподіл позицій і людсь­ких

ресурсів;

‪4. родинні інститути (сім'я, шлюб);

‪5. культурні інститути, що пов'язані з релігійними звичаями, з науковою і

художньою творчістю; організують відношення людей до релігії, культури та ін. (церква,

мистецтво).

 

Основними функціями соціальних інститутів є: організаційна, регулятивна –

управлінська, культурна – виховна, контрольна.

Суспільство, як соціальна реальність упорядковано не тільки інституціонально, а

й організовано. Організація, як процес налагодження та узгодження поведінки

індивідів притаманна всім суспільним утворенням – об’єднанням людей, закладам,

установам тощо.

 

Соціальні організації – це відносно автономна група людей , що разом прагне

досягти визначної мети. Основні ознаки соціальної організації – це наявність

мети, сукупність статусів і ролей, наявність правил у середині організації,

ієрархічна структура, підпорядкованість вищестоящим організаціям. Наприклад

школа, університет, банк, підприємство, фірма тощо .

 

Суспільство розглядає соціальну організацію , як інструмент для досягнення

певних цілей – економічних, соціальних, політичних, ідеологічних. Особливості

соціальної організації полягають насамперед в ієрархічності її елементів, тобто

це не що інакше, як пірамідально побудована система. Їхніми елементами, як і

елементами всіх соціальних систем є люди, які взаємопов’язані між собою на

основі ієрархії соціальних статусів та соціальних ролей. Що до типології

організацій , найбільше виділяють два основних типа: формальні і неформальні

організації.

 

Формальні організації будують соціальні відносини на підставі регламентації зв’язків

, статусів, норм. Ними є, наприклад, фірма, мерія, університет.

 

Неформальні організації ґрунтуються на товаристських взаєминах та особистому

виборі зв’язків учасників і характеризується соціальною самостійністю. Ними є

любительські групи, відносини лідерства тощо.

 

3. Соціальна структура суспільства

 

Будь яка соціальна система має певну соціальну структуру .

Соціальна структура суспільства - ієрархічнo упорядкована сукупність індивідів,

соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об’єднаних стійкими зв’язками

і відносинами.

 

Соціальна структура суспільства є частиною соціальної системи, об’єднує в собі

два компонента – соціальний склад , тобто набір елементів даної структури, серед

яких різноманітні за типом спільності та групи людей; соціальні зв’язки , тобто

набір зв’язків цих елементів, що відрізняються як за поширеною їхньої дії, так і

за значенням у характеристиці соціальної структури суспільства на певному етапі

функціонування й розвитку.

 

Отже, соціальна структура суспільства це стійкий зв'язок елементів у соціальній

системі, що означає об’єктивний розподіл суспільства на окремі спільності (групи,

класи , прошарки) і в той самий час, вказує на різноманітне становище людей щодо

один одного , виходячи з численних критеріїв. Кожен з елементів соціальної

структури суспільства у свою чергу є складною соціальною системою зі своїми

підсистемами і зв’язками. Основними елементами соціальної структури є індивіди,

котрі займають окремі соціальні позиції ( статуси) в суспільстві й виконують у

ньому певні соціальні функції (ролі). На основі статусно-рольових ознак і

відбувається об’єднання індивідів у групи та інші соціальні спільності. Тому

соціальну структуру суспільства визначають ще і як сукупність статусів і ролей,

які схожі на переплетення гілок, що складають крону дерева. У свою чергу статуси

й ролі – це похідні суспільного поділу праці, які освоюють індивіди у процесі

соціалізації.

 

Таким чином, соціальна структура – це анатомічний «кістяк» суспільства, де «плоттю»,

що оточує даний «кістяк» є культура, а початком є соціальний контроль, який

включає різноманітні норми й санкції, прийняті в даному суспільстві. Крім того,

варто підкреслити, що «будівельними цеглинами» соціальної структури суспільства

є саме статуси й ролі, що пов’язуються між собою функціональними відносинами

 

У соціології поняття « соціальна структура» вживається в широкому й вузькому

значеннях. У широкому значені соціальна структура – це побудова суспільства в

цілому, система зв’язків між усіма основними елементами. У вузькому значені

термін «соціальна структура» визначають, як сукупність соціально – класових,

соціально – демографічних, професійно – кваліфікаційних, територіальних,

етнічних конфесійних спільностей, пов’язаних відносно стійкими взаємовідносними.

 

Основні підструктури соціальної структури суспільства.

Соціально – класова структура суспільства – сукупність соціальних класів, певні

зв’язки і відносини. Основу соціально – класової структури складають класи -

великі соціальні спільності людей, що розрізняються за їх місцем в системі

суспільного виробництва. Англійський соціолог Чарльз Бут на основі поділу

населення залежно від умов його існування (район проживання, прибуток, тип житла

та інші) виділяв три суспільних класи : «вищий», «середній», і «нижчий». Таким

розподілом користуються і сучасні соціологи;

 

Соціально – демографічна структура включає спільності, які виділяються за віком,

статтю. Ці групи утворюються на основі соціально – демографічних ознак (молодь,

пенсіонери, жінки та ін.);

 

Професійно – кваліфікаційна структура суспільства включає спільності, що

утворюються на основі професійної діяльності в різних галузях народного

господарства;

 

Соціально – територіальна структура. Територіальні спільності розподіляються за

місцем проживання (мешканці міста, села, регіонів).

 

Етнічні спільності – це спільності людей, об’єднаних за етнічною ознакою ( народ,

нація).

 

Конфесійні спільності – групи людей, що утворюються на основі віросповідання, на

основі належності до певної віри (християнин, буддисти і інші).

 

Отже, суспільство є складноструктурованою та багатовимірною будовою. Кожна

особистість від народження до кінця свого життя в ньому може бути

охарактеризована через набір властивих її статусів та відповідних їм соціальних

ролей, також об’єктивно є членом одночасно багатьох соціальних груп та спільнот,

які разом з соціальними інститутами та соціальними організаціями , системою

соціальних відносин і складають соціальну структуру суспільства.

 

Питання для самоперевірки та повторення

 

‪1. Що таке « суспільство»? Чому людина не може існувати поза суспільством?

 

‪2. Чи можна ототожнювати суспільство з державою? Поясніть.

 

‪3. Які історичні типи суспільства ви знаєте?

 

‪4. За якими критеріями можна здійснювати типологізацію суспільства? Наведіть

приклад.

 

‪5. В чому полягає різниця між доіндустріальним, індустріальним та

постіндустріальним суспільством?

 

‪6. До якого типу суспільства ви віднесли б сучасну Україну?

 

‪7. Що слід розуміти під терміном «модернізація суспільства»?

 

‪8. Що означає суспільство як соціальна система?

 

‪9. Охарактеризуйте основні елементи соціальної системи.

 

‪10. Поясніть поняття соціального інституту, яка його структура?

 

‪11. На основі чого утворюються соціальні спільності?

 

‪12. Що таке соціальна структура суспільства?

 

Додаткова література з теми

 

‪1. Американская социологическая мысль: тексты / Под ред. В. И. Добренькова. –

М.: Издательство МГУ, 1994.

 

‪1. Асп Э. Введение в социологию. – Спб, 1999.

 

‪2. Вебер М. Избранные произведения. –М.:Прогресс, 1990.

 

‪3. Афанасьев В.Г. Системность и общество.- М.:Политиздат, 1982.

 

‪4. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології від античності до початку

XX ст.- К, 1993.

 

‪5. Карташев В.А. Система систем. Очерки общей теории и методологии. –М.:

Прогресс –Академия, 1995.

 

‪6. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура.-К.:Абрис, 1996.

 

‪7. Луман Н. Понятие общества //Проблемы теоретической социологии.- СПб, 1994.

 

‪8. Система социологического знания : Учеб. пособие/ Сост. Г.В.Щекин.- К.: МАУП,

 

‪9. Смелзер Н. Социология / Пер. с англ. – М.: Феникс, 1994.

 

‪10. Социология: наука об обществе: Учеб. пособие / Под общ. ред.

 

‪11. В.П. Андрущенко, Н. И. Горлача.- Харьков: Рубикон, 1996

 

‪12. Піча В.М., Хома Н.М. Соціологія. Підручник. – Львів: «Новий світ - 2000»,

 

‪13. Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник – довідник /

За заг. ред. В.М. Пічі. – К.: «Каравела», Львів «Новий світ - 2000», 20002

 

‪14. Соціологія. Навчальний посібник. Упорядник Марчук Г.Г – Тернопіль, 1998

 

‪15. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 1996

 

‪16. Шаповал М. Загальна соціологія. –К. : УЦДК, 1996

 

‪17. Якуба Е.А. Соціологія: Учеб. пособие. – Харьков: Константа, 1996.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.