Експериментальна частина. Дослід 1.Утворення солей карбонових кислот

Дослід 1.Утворення солей карбонових кислот

Наливають у пробірку 2 мл 2 %-го розчину ацетату натрію і додають 2 мл 2 %-го розчину хлориду заліза (ІІІ). Яке забарвлення розчину?

Спостереження:

Рівняння реакції:

Дослід 2.Добування вільних вищих жирних кислот

До 2-3 мл свіжоприготованого водного розчину мила додають 1-2 мл 5 %-го розчину соляної кислоти .

Спостереження:

Рівняння реакції:

Дослід 3. Утворення нерозчинних солей вищих жирних кислот

У пробірку до 3 мл водного розчину мила додають кілька крапель 10 %-го розчину хлориду кальцію.

Спостереження:

Рівняння реакції:

Дослід 4. Гідроліз мила

У суху пробірку наливають 1 мл спиртового розчину мила, додають кілька крапель розчину фенолфталеїну. До одержаної суміші обережно до-дають дистильовану воду так, щоб шари не змішувались.

Спостереження:

Рівняння реакції:

Дослід 5. Окиснення мурашиної кислоти

У пробірку, промиту розчином лугу, наливають 2-3 мл 1 % -го розчину нітрату срібла та додають по краплях 5 %-й розчин аміаку до повного розчинення осаду. До отриманого амонійного розчину оксиду срібла доливають 1 мл розчину мурашиної кислоти, суміш обережно наг-рівають.

Спостереження:

Рівняння реакції:

Дослід 6. Взаємодія олеїнової кислоти з бромом

У пробірку наливають 1 мл олеїнової кислоти і додають 2 мл бром-ної води, струшують.

Спостереження:

Рівняння реакції:

Дослід 7.Взаємодія олеїнової кислоти з перманганатом калію

У пробірку наливають 1 мл олеїнової кислоти і додають 2 мл

0,1 %-го розчину перманганату калію, струшують.

Спостереження:

Рівняння реакції:

Дослід 8.Кето-енольна таутомерія ацетооцтового естеру

У пробірку наливають 2 мл води, додають 1-2 краплі ацетооцтового естеру та кілька краплин розчину хлориду заліза (ІІІ). Поступово розчин забарвлюється. У який колір? Далі додають кілька крапель бромної води. Забарвлення зникає. Чому? Через деякий час забарвлення знову з’являє-ться.

Спостереження:

Рівняння реакції:

Висновок:

Техніка безпеки

1. Досліди з бромною водою проводити у витяжній шафі. При попаданні бромної води на шкіру уражене місце промити розчином аміаку.

2. При попаданні лугу на шкіру уражене місце промити великою кількістю води та нейтралізувати 1 %-им розчином оцтової кислоти.

3. Після досліду 5 суміш вилити у спеціальний посуд.

Контрольні запитання та завдання

1. Охарактеризуйте хімічні властивості оцтової кислоти та її похідних.

2. Порівняйте кислотні властивості мурашиної, оцтової та трихлороцтової кислот.

3. Наведіть методи добування карбонових кислот на прикладі масляної кислоти.

4. Порівняйте активність в реакціях ацетилювання наступних речовин: ангідрид оцтової кислоти, ацетилхлорид, оцтова кислота, етилацетат. Наведіть пояснення.

5. Наведіть реакції добування вищих жирних кислот із природних жирів.

6. Поясніть поведінку мила в жорсткій воді.

7. Що відбувається на границі розділу шарів води та спиртового розчину мила?

8. Наведіть реакції за допомогою яких можна відрізнити α-, β-, та γ- гідроксикислоти.

9. Застосування ацетооцтового естеру в органічному синтезі.

Завдання до самостійної роботи

Здійснити перетворення:

Перетворити в декілька стадій:

1. 1-Пропанол → 3-пентанон.
2. Ацетилен → етилацетат.
3. Ізопропілкарбінол → триметилоцтова кислота.
4. Ізопропілкарбінол → амід ізовалеріанової кислоти.
5. Етанол → ацетон.
6. Ізомасляна кислота → 2,3-диметилбутан.
7. Пропілбромід → ангідрид масляної кислоти.
8. Пропілбромід → ангідрид пропанової кислоти.
9. Етилен → малоновий естер → метилетилоцтова кислота.

10. Ацетилен → малоновий естер → етилізопропілоцтова кислота.

Виконати завдання :

[2], № 5.1.1-3, 6, 9, 14, 16, 17, 19-24, 28-31;

[3],№594-597, 623, 627, 632, 634, 636-655, 657, 658.

Лабораторна робота 9

Тема: Методи добування та властивості амінів та α-амінокислот

Мета роботи:Вивчення методів добування та хімічних властивостей амінівта α-амінокислот.

Тривалість виконаня:4 год.

Теоретична частина

Аміни розглядають як похідні аміаку, в якому атоми гідрогену частково або повністю заміщені на вуглеводневі замісники. В залежності від кількості заміщених атомів гідрогену аміни поділяються на: первинні (R-NH₂), вторинні (R-NH-R) та третинні (R₃N). Подібно аміаку аміни проявляють властивості основ завдяки наявності неподіленої пари електронів на атомі нітрогену. При дії кислот відбувається приєднання протона з утворенням позитивно зарядженого заміщеного амонійного катіона:

Аліфатичні аміни сильніші основи ніж аміак, оскільки алкільні групи проявляють позитивний індукційний ефект (є електронодонорними групами) і збільшують електронну густину на атомі нітрогену: СН₃ NH₂. Первинні та вторинні аміни здатні заміщувати атоми гідрогену на алкільні групи (реакції алкілування) та ацильні (реакції ацилювання). При дії нітритної кислоти на первинні аміни утворюються не стійкі солі діазонію, які розкладаються з виділенням азоту та утворенням переважно відповідного спирту.

.

α-Амінокислоти проявляють властивості притаманні як амінам так і карбоновим кислотам, в твердому стані перебувають у вигляді цвіттер-іона

.

Із залишків α-амінокислот L-ряду побудовані білки [1, с.423-442,479-493].

Поиск по сайту: