Недоліки ринкової економіки

Необхідність втручання держави в економіку обумовлено:

1. Створення умов для ефективного функціонування самого ринкового механізму.

2. Усуненням негативних наслідків ринкових процесів.

3. Захистом національних інтересів на світовому ринку.

4. Рішенням проблем, які ринковий механізм вирішити не може або вирішує їх погано.

Недоліки ринку виникають у наслідок обмеження конкуренції; нездатності ринку забезпечувати людей суспільними товарами; виникненням зовнішніх ефектів; неповноти інформації; економічної нестабільності.

Зовнішні ефекти (екстерналії). Ситуація, коли дії одного суб'єкта ринку завдають шкоди іншим, називаються негативними зовнішніми ефектами (негативними екстерналіями). Наприклад, забруднення навколишнього середовища відходами виробництва і споживання різноманітних продуктів. Там, де мають місце негативні екстерналії, виникає тенденція до відносного надвиробництва через надмірну витрату ресурсів.

Ситуація, коли дії суб'єкта ринку приносять благо іншим – називається позитивним зовнішнім ефектом (позитивні екстерналії). Освіта вигідна не тільки викладачам і студентам але і всьому суспільству в цілому, профілактична медицина і т. ін. Позитивні екстерналії виникають через відносне недовироблення, оскільки для тих, хто їх створює, результати виробництва виявляються неадекватними витратам.

Нездатність ринку забезпечити людей суспільними товарами. Суспільні товари задовольняють потреби всіх членів суспільства в цілому. До суспільних благ відносяться системи сигналізації (маяки), системи протидії стихійним лихам (протипаводкові спорудження), система національної оборони і безпеки, а також фундаментальні дослідження (їх результати). Такі блага мають наступні властивості. Невиключність – неможливо зменшити використання суспільного товару в споживанні, зменшити доступ споживачів до таких товарів. Якщо індивід хоче скористатися благом, але нездатний за нього платити, оптимальне використання ресурсів передбачає надання йому цього блага безкоштовно. Неподільність означає, що виробник не має реального вибору, кому надавати це благо: тільки тим, хто за нього платить, або всім бажаючим. Тобто, постачальник суспільного блага не спроможний змінити свої взаємини з кожним споживачем окремо. Суспільні товари споживаються всіма людьми і нарівно. Неконкурентность – граничні витрати для додаткового споживача дорівнюють нулю.

Різноманітним суспільним благам у неоднаковій мері властиві ці властивості. Ті, що в більшій мері мають ці властивості, називаються чисто суспільні блага. Ті, у яких хоча б одна із властивостей виражена в меншому ступені, називаються змішаними суспільними благами – це телефонна служба, дороги, музеї. Товари, які не мають цих властивостей, називаються приватними товарами.

Обмеження конкуренції. Для того, щоб спрацьовував принцип "незримої руки", повинна існувати конкуренція. Проте в процесі концентрації капіталів утворюються монополії, які згодом з метою усунення конкурентів підривають конкуренцію, створюючи погрозу існування самого ринку.

Неповнота інформації. Функціонування ринку значною мірою залежить від того, наскільки вичерпно учасники угод проінформовані про споживчі властивості товарів і послуг, альтернативні можливості їх виробництва і споживання, а також про тенденції зміни. Обмеженість інформації лімітує можливості ефективного використання ресурсів, визначає неоптимальну поведінку продавців і покупців. Ринки товарів і послуг характеризуються важливою інформаційною асиметрією, тобто нерівномірним розподілом інформації, необхідної для прийняття рішень про купівлю і продаж. У випадку інформаційної асиметрії інформація, необхідна для ухвалення рішення, є (переважно) у розпорядженні одного з учасників (як правило, у продавця) і породжує диктат однієї зі сторін.

Економічна нестабільність. Розвиток економіки має хвилеподібний зростаючий характер, що пов'язано з постійними чергуваннями спадів і підйомів. Ринок, на жаль, не має механізму здатного протистояти економічній нестабільності, що проявляється через тривалий спад виробництва, високе безробіття, високий рівень довгострокової інфляції.

Для країн з розвитий ринковою національною економікою характерний чотирьохрівневий механізм регулювання господарського життя.

Перший рівень – рівень стихійного ринкового регулювання почав формуватися ще в 16-17 ст., у період зародження капіталістичних відносин у Західній Європі і склався в цих країнах і в США в 50-60 роки 19 сторіччя. Найважливішим регулятором ринкових відносин виступала ринкова ціна. Зміна цін відбувалася залежно від витрат виробництва і співвідношення попиту на товар і його пропозиції.

Другий рівень – рівень корпоративного регулювання сформувався наприкінці 19 сторіччя. На той час створилися великі корпорації, зосередили у своїх руках значну частину виробництва того або іншого товару, одержали можливість цілеспрямовано впливати на ціни, а також на обсяги виробництва і реалізацію відповідних товарів. Для дрібних фірм ціна була зовнішнім регулятором їх виробництва і збуту, на яку вони не могли впливати і до якої повинні були пристосовуватися.

Третій рівень – рівень державного (макроекономічного) регулювання сформувався після найглибшої в історії капіталізму кризи 1929 – 1933 років (так званої Великої депресії), і особливо після Другої світової війни. Ця криза показала, що існуючий у той час дворівневий господарський механізм не мав можливості забезпечити більш-менш стабільний стан і розвиток капіталістичної економіки, а отже, і суспільства в цілому. Стало очевидним, що без значного посилення економічної ролі держави традиційний капіталізм не має майбутнього.

Четвертий рівень державного регулювання в країнах ЄС. У Європейському союзі сформувалися форми наднаціонального державного регулювання.

Поиск по сайту: