Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Цілі розвитку національної економіки



 

Для національної економіки характерно також особливе ціле положення, тобто крім звичайних цілей соціально-економічного розвитку перед економікою кожної країни стоять і специфічні цілі, обумовлені умовами і рівнем її розвитку. Виділяють наступні основні функції національної економіки:

1. Цільова – складається у визначенні цілей, пріоритетів і основних напрямів розвитку національної економіки.

2. Забезпечення національної економічної безпеки і реалізація її економічних інтересів.

3. Забезпечення єдиного економічного простору країни, встановлення оптимального співвідношення загальнонаціонального і регіонального рівнів економіки.

4. Стимулююча передбачає формування регуляторів, що дають можливість ефективно впливати на діяльність господарських суб'єктів, і стимулювати економічні процеси в бажаному для суспільства напряму.

5. Нормативна – держава за допомогою законів, законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності для суб'єктів економіки, визначає правовий простір.

6. Перерозподільна – зводиться до зміни розподілу ресурсів в економіці з метою розвитку прогресивних процесів, усунення негативних экстерналий і забезпечення нормальних соціально-економічних умов життя суспільства.

7. Соціальна – передбачає регулювання державою соціально-економічних відносин, перерозподіл доходів, забезпечення соціального захисту і соціальних гарантій, збереження навколишнього середовища.

8. Безпосереднє управління неринковим сектором економіки – це регулювання державного сектора економіки, створення суспільних товарів і благ.

9. Контролююча – означає державний нагляд і контроль за виконанням і дотриманням законів, нормативних актів, економічних, екологічних і соціальних стандартів.

Сутність регулювання національною економікою вимагає налагодженого механізму побудови цілей, у тому числі логічного просування від абстрактного загального передбачення до конкретного прогнозування, а далі – до макроекономічного планування і програмування.

Макроекономічне прогнозування – це виявлення і аналіз закономірностей розвитку національної економіки, передбачення змін у ній і створення наукової бази для економічної політики і державного регулювання економіки.

В умовах переходу до ринкових відносин прогнозування набуває дуже велике значення і стає початковою стадією, основою всієї системи управління. Це обумовлено тим, що в умовах ринку зростає альтернативність варіантів розвитку, підсилюється інтенсивність пошуку виходів з небажаних, негативних ситуацій.

Макроекономічні прогнози можуть бути економічними, прогнози природних ресурсів, науково-технічні, демографічні і прогнози соціального розвитку. Прогнозування дає ринку більше цілеспрямований і стійкий розвиток.

Макроекономічне планування – це діяльність держави по розвитку національної економіки; розробка моделі бажаного і очікуваного стану економіки і одночасне визначення способів, методів і термінів забезпечення такого стану і кінцевих результатів.

За формою прояву і змісту планування може бути директивним, індикативним і стратегічним. Директивне планування являє собою процес розробки планів, що мають чинність юридичного закону, і забезпечення їх виконання. Такі плани носять адресний характер і відрізняються надмірною деталізацією. Індикативне планування – це процес формування системи параметрів (індикаторів), що характеризують стан і розвиток економіки країни, що відповідають державній соціально-економічній політиці, і встановлення мер державного впливу на соціальні і економічні процеси з метою досягнення зазначених параметрів. Як індикатори соціально-економічного розвитку виступають показники, що характеризують динаміку, структуру і ефективність економіки, стан фінансів, грошового обігу, ринку товарів і цінних паперів зайнятість, рух цін, рівень життя населення і т. ін. Стратегічне планування – це особливий вид планування, орієнтований, як правило, на довгострокову перспективу і визначає стратегічні цілі соціально-економічного розвитку країни і напрями їх досягнення.

Макроекономічне програмування – це розробка комплексних програм розвитку національної економіки або її окремих секторів.

Завдання програм полягає в вирішенні найважливіших проблем розвитку національної економіки, регіональних, міжгалузевих, науково-технічних, соціальних, екологічних і інших проблем. Програмування застосовується у випадках, коли використання інших методів регулювання не може принести необхідних результатів.

Основним змістом програми є чітко поставлена мета, завдання і комплекс науково-дослідних, організаційно-господарських, виробничих і інших заходів, поєднаних за ресурсами, виконавцями, термінами виконання і забезпечують досягнення поставлених цілей і завдань найбільш ефективним шляхом.

Залежно від змісту, об'єкта і напряму дії програми бувають соціально-економічні, науково-технічні, виробничо-економічні, територіальні, організаційно-господарські, а також національні, регіональні, надзвичайні і цільові.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.