ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ. 1. Еволюція концепцій людського капіталу в історії управлінської думки.

1. Еволюція концепцій людського капіталу в історії управлінської думки.

2. Теоретико-методологічні засади державного регулювання інвестиціями в людський капітал.

3. Понятійно-категоріальний апарат концепції інвестицій в людський капітал.

4. Світовий досвід формування концепції розвитку людського капіталу.

5. Взаємозв’язок розвитку людського капіталу, економіки та рівня розвитку держави.

6. Об’єктивація інституційних засад та їх впливу на розвиток людського капіталу в Україні.

7. Концепція розвитку людського капіталу в контексті забезпечення сталого економічного зростання.

8. Програми становлення концепції розвитку людського капіталу та сталого економічного зростання.

9. Категорія «механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал».

10. Результативність і ефективність функціонування механізмів державного регулювання інвестиціями в людський капітал на рівні регіону.

11. Напрями оптимізації механізмів державного регулювання інвестиціями в людський капітал на рівні регіону

ВИСНОВКИ

1. Таким чином, слід підкреслити, що в сучасному українському суспільстві в умовах розпаду традиційних форм вертикальної соціальної мобільності і основних компонентів соціальної структури – доходів, престижу і владних позицій сфера освіти має особливе значення. Крім розширення доступу до інтелектуальних ресурсів і виконання властивої їй функції відтворення високопрофесійних і владних еліт, освіта й далі забезпечує важливі елементи адаптації; ціннісно-нормативні образи.

2. Прогрес соціально-економічного розвитку країни залежить від інтелектуалізації суспільства, його здатності до творчої праці, впровадження досягнень цивілізації. Державне регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону завжди було і є однією з детермінант соціально-економічних та політико-правових зрушень у будь-якому суспільстві, що визначаються економічними, соціальними та культурними. Категоричним імперативом державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону є потреби та інтереси людини, і всі засоби, способи та важелі підбираються так, щоб не створювати суперечностей у системі «суспільство – людина – навколишнє середовище». Результативність модернізаційних процесів насамперед залежить від здатності більшості населення активно впливати на державу та її інститути, здатності самих державних інститутів забезпечувати можливості для реалізації фізичних та інтелектуальних здібностей людини, а також від збереження складових природного капіталу.

3. Звернення до концептуального змісту механізму забезпечення інвестиційної діяльності на рівні регіону безпосередньо замикається на процесі створення сприятливих умов для інвестицій в людський капітал, за яких реалізовувалися б інтереси особистості, держави й суспільства (в цілому людського капіталу), здійснювалися б поставлені ними цілі, кінцевою підставою яких є цінності людини. Основними компонентами структури механізму державного регулювання інвестиційної діяльності в умовах соціокультурних трансформацій найбільш доцільно вважати: цілі функціонування інвестицій в людський капітал; систему суб’єкт-об’єктних відносин державного регулювання регіонального інвестиційної діяльності; методи, способи, форми, прийоми та засоби регіональної інвестиційної діяльності; показники ефективності функціонування механізму забезпечення державного регулювання регіональної інвестиційної діяльності.

4. Адекватне розуміння забезпечення ефективної інвестиційної діяльності суб’єктів інвестування має свідомий характер і переслідує певні цілі, які з необхідністю передбачають інтелектуальний розвиток суспільства. Основний зміст цілей інвестування, а відповідно й напрямків діяльності суб’єктів інвестування, визначаються корінними потребами розвитку сучасного суспільства об’єктивними соціокультурними умовами, в яких реалізується сфера інвестиційної діяльності. Аналіз механізмів державного регулювання інвестиційної діяльності передбачає виокремлення системи суб’єкт-об’єктивних відносин, завдяки якій реалізуються закономірності функціонування та розвитку системи інвестування в людський капітал.

5. Базою інтелектуального розвитку України є наука, яка на нинішньому етапі економічного розвитку залишається поза попитом, тому наша країна знаходиться серед слаборозвинених держав. Відсутність попиту на науку має вкрай негативні наслідки в перспективі, тому державне регулювання інвестицій в людський капітал сприяє формуванню інтелектуального капіталу, який є основним національним багатством, і саме його розвиток повинен стати національною ідеєю, оскільки лише цей шлях розкриває перспективу розвитку майбутніх поколінь.

6. Для вирішення проблем, пов’язаних з формуванням інтелектуального розвитку суспільства на основі аналізу у досліджені запропоновано наступні напрями удосконалення механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону: сприяти інтеграції науково-технічного потенціалу в промисловість та створенню ефективної системи об’єднання досягнень науки, технології, виробництва і ринку в контексті інноваційної політики, в основі якої повинно стати створення транснаціональних фінансово-промислових груп, горизонтальних і вертикальних холдингових компаній, науково-технічних центрів, технополісів і технопарків, лізингових форм; інноваційних венчурних фондів, галузевих і регіональних інноваційних компаній, бізнес-інкубаторів, технопарків, банків реконструкції та розвитку, інноваційних виробничих підприємств; сприяти налагодженню механізмів пільгового банківського кредитування пріоритетних і інноваційних проектів промислового комплексу задля створення конкурентоспроможної продукції і виходу на світові ринки; використовувати механізми трансферів і інноваційних продуктів в промисловості, створюючи науково-дослідні і проектно-конструкторські структури малого і середнього бізнесу, які спеціалізуються на інноваціях; інноваційні навчально-науково-виробничі і освітні центри, інтегровані інфраструктури, здатні генерувати високі ідеї і вести фундаментальні дослідження шляхом сприяння фінансової інвестиційної та кредитної підтримки, направленої на упровадження науково-технічних розробок і нових технологій у виробництві, освоєння нових видів продукції; розробити заходи державної системи стимулювання інноваційного розвитку та багатовекторності інноваційних напрямків, для чого необхідна координація зусиль органів влади, суспільних організацій, підприємств і фірм; розробити науково обґрунтовані методики визначення ефективності інвестиційних програм, направлених на забезпечення сталого економічного розвитку регіону та інтелектуалізації суспільства та проводити заходи, що підвищують імідж регіону;

– розробити систему преференції компаніям, які створюють нові робочі місця, визначаючи пріоритет інноваційного сектора орієнтації компаній на державні прибутки від інвестицій в людський капітал – освіту, наукові і науково-технічні розробки, розвиваючи нову інфраструктуру та реалізуючи нові інноваційні підприємства, що сприяють появі нових робочих місць; розробити регіональні програми інвестицій в людський капітал – професійної підготовки і освіти, проекти з працевлаштування, створення нових робочих місць; програм підтримки зайнятості молоді, що є фактором, який зумовлює забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки та свідчить про якість національного людського потенціалу; створити банки даних про людські ресурси (освіту, кваліфікацію та досвід роботи місцевих безробітних громадян) та скласти рекомендації щодо вдосконалення, розширення і модифікації освітніх програм професійної підготовки для визначення стратегії розвитку регіону; підвищення ефективності підготовки, перепідготовки спеціалістів, науково-педагогічних кадрів на основі найновіших освітніх технологій; забезпечити привабливість інвестиційних програм і проектів, особливо на регіональному рівні, що дозволить розширити і змінити структуру джерел інвестування, домогтися збільшення інвестування з внутрішніх джерел, забезпечуючи матеріальне наповнення інвестиційного ринку, перш за все прогресивними технологіями, обладнанням, засобами автоматизації, що направлене на використання потенціалу науки і високих технологій; сприяти створенню навчально-науково-виробничих комплексів, головними цілями яких є перехід на якісно новий рівень підготовки спеціалістів, наукових і науково-педагогічних кадрів, що відповідають міжнародним кваліфікаційним вимогам на основі активізації, інтенсифікації та інтеграції фундаментальних прикладних наукових досліджень, інноваційної діяльності освітнього процесу і виробництво, які забезпечують трансферт технологічних інновацій у всі сфери професійної діяльності;

– впроваджувати методи управління інвестиційною діяльністю з використанням такої системи управління, як управління проектами; проаналізувати складові частини регіонального рейтингу людського розвитку в 2007 р. (аналогічно даних ООН), що включає розвиток науки, освіти, охорони здоров’я, культури, якості життя, середовище проживання; проаналізувати фінансову ланку соціальної сфери у зв’язку з пошуком додаткових джерел – спонсори, платні послуги, випуск цінних паперів, розширення економічної самостійності суб’єктів соціальної сфери, удосконалення стимулювання праці в освіті та охорони здоров’я, впровадження медичного страхування; розробити концепцію сталого економічного розвитку регіонів як основи досягнення нової якості та стандартів життя в контексті євроінтеграції; проводити інвестиційні конкурси і підрядні торги, що може полегшити вирішення проблем концентрації інвестицій для реалізації ефективних проектів; розробити ранги міст і районів України за окремими соціально-економічними показниками – індикаторами з метою формування суспільства сталого розвитку; створити наукову концепцію інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів в контексті інтеграції науки, освіти, виробництва, бізнесу з метою виявлення слабких і сильних сторін (SWOT – аналіз) щодо інноваційно-інвестиційного розвитку; сформулювати основні напрямки стратегії інноваційно-інвестиційної діяльності регіону в контексті формування цільових інноваційних програм; визначення пріоритетів інноваційної діяльності з врахуванням вирішення проблем.

ЛІТЕРАТУРА

1. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учеб. пособие. - М.: ОАО НПО “Экономика”, 2000. - 302 с.

2. Бабаєв В.М. Напрями підвищення конкурентоспроможності регіонів України як можливий шлях євроінтеграції // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. праць. – Вип. 3(15). - Х.: Вид-во ХарІР НАДУ «Магістр». - №4. - 2006. – С. 3-6.

3. Бакуменко Валерій, Князєв Володимир, Сурмін Юрій. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку. // Вісник УАДУ при Президенті України. – 2003. - №2. – С. 316.

4. Білорус О.Г. Економічна система глобалізму: Монографія. – К.: КНЕУ, – 2003. – С.35-36.

5. Воронкова В. Менеджмент у державних організаціях: Навчальний посібник. – К.: Вид-во «Професіонал», 2004. – 256 с.

6. Воронкова В.Г. Метафізичні виміри людського життя: Монографія. – Запоріжжя: Павел, 2000. – С. 15.

7. Воронкова В.Г. Розвиток науки та виробництва в контексті інноваційно-інвестиційної парадигми (зарубіжний досвід Китаю) // Зб. наук. пр. Гуманітарний вісник ЗДІА. – Запоріжжя: ЗДІА, 2006. - №27. – С. 12-21.

8. Корабльова Н.С. Багатомірність рольової реальності: ролі і маски – лик і личина. – Харків: ХНУ, 2000. – С. 36-39.

9. Корецький М.Х. Державне регулювання аграрної сфери у ринковій економіці: Монографія. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. – С. 16.

10.Латинін М.А. Теоретичні підходи щодо визначення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України / Вісник УАДУ. – 2005. - №2. – С. 54-63.

11.Мерзляк А.В. Тенденції і закономірність формування та використання внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів регіону // Зб. наук. пр. УАДУ. – 2002. - №3. – С. 108-118.

12.Ткаченко В.А. Наукові праці з філософії економіки: Вибране. – Дніпропетровськ, 2005. – С.82-91.

13.Третьякова М., Шестакова Я. Механізм державного регулювання іноземного інвестування в Україні. Наскільки від досконалий? // Економіка. Фінанси. Право. – 2002. - №8. – С. 27-29.

14.Тян Р.Б., Холод Б.І., Ткаченко В.А. Управління проектами: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпропетровська академія управління, бізнесу та права, 2000. – С. 46-48.

15.Управління людськими ресурсами: філософські засади: Навчальний посібник / Під ред. д.філос.н., проф. Воронкової В.Г. – К.: ВД „Професіонал”, 2006. – С. 356.

16.Федоренко В.Г. Основні інвестиційно-інноваційної діяльності: Навч. посібник / За науковою редакцією В.Г. Федоренко. – К.: Алеута, 2004. – С.120-121.

17.Філософія управління персоналом: Монографія / Під ред. д.філос.н., проф. В.Г. Воронкової. – Запоріжжя: РВВ ЗДІА, 2005. – 472 с.

ТЕМА 14

Поиск по сайту: