Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Основні напрями розвитку механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону



Концептуальний аналіз досліджуваної проблематики зводиться до пошуку шляхів і напрямів удосконалення державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону. Спочатку слід проаналізувати методи з допомогою яких слід визначити регіональні особливості реалізації інвестиційної політики. Методи оцінки ефективності реальних інвестицій в людський капітал на рівні регіону – це способи опису й виміру очікуваних або фактичних економічних, соціальних та корисних результатів від впровадження інвестиційних проектів, а також їх співвідношення з величиною витрат. Методи розділяються на дві групи: 1) методи, що базуються на розрахунках показників терміну окупності, коефіцієнта рентабельності інвестицій капіталовкладень, та метод ануїтету. Їх застосовують для оцінювання інвестиційних проектів, що характеризуються стабільною величиною щорічних корисних результатів і коротким періодом інвестування. Чим коротший термін окупності й більший коефіцієнт рентабельності, тим вища ефективність інвестицій. Методи, які базуються на цих показниках, суттєво відрізняються як за кількістю параметрів, що враховуються в розрахунках статей доходів і витрат, так і інших факторів, тому точність і обґрунтованість отриманих результатів також різна; метод ануїтету передбачає визначення суми щорічних додаткових витрат, необхідних для погашення первинних інвестицій, і щорічних поточних витрат, спричинених впровадженням проекту, а також щорічного прибутку від реалізації проекту. В контексті класичних концептуальних положень теорії людського капіталу С.Струмилін здійснив розрахунки ефективності запровадження в країні загального десятирічного навчання, розрахувавши ефективність народної освіти за попередні роки, які виявили взаємозв'язки підвищення кваліфікації від віку, рівня освіти й виробничого стажу працівника; запропонував визначати інтелектуальний потенціал підприємства на основі оцінки (як прибуток числа працюючих на кількість років навчання з урахуванням стажу роботи за спеціальністю). Пізніше, при оцінці людського капіталу провідні західні економісти звернули увагу саме на інтелектуальну складову.

Слід зазначити, що головною проблемою підходів до виміру вартості інтелектуального капіталу організації, які застосовуються тепер, є суб’єктивність запропонованих оцінок. У розвинених системах постійно відбувається процес перетворення знань та інформації у найважливіший і потужний чинник виробництва, тому суб’єктивні оцінки відображаються в реальних балансових звітах організацій. Найчастіше вони є капіталізованими витратами на наукові розробки, витратами на придбання прав інтелектуальної власності у вигляді ліцензій або патентів, тобто придбані права інтелектуальної власності (ліцензії, патенти, бази даних) перетворюються в повноцінні активи організації і відображаються в балансі як основні засоби. В контексті даного аналізу слід використати найбільш поширені моделі оцінки людського капіталу: витратні та результативні. Витратний підхід передбачає ведення обліку витрат на формування і нагромадження людського капіталу (за аналогією з основним капіталом) та його амортизацію. Результативний підхід пропонує безпосередньо оцінювати ефект тих чи інших інвестицій в людський капітал, ґрунтуючись на тому, що величина будь-якого капіталу визначається не стільки ціною його виробництва, скільки економічним ефектом від його використання. Загальновизнаним у західній управлінській науці є підхід до оцінок людського капіталу з точки зору інвестиційних вкладень в нього.

При вкладенні інвестицій у людину необхідно враховувати, що очікувана віддача від людського капіталу буде сприяти більш високому рівню заробітків, задоволенню від обраної роботи протягом життя, а також більш високої оцінки видів діяльності. Методологічною особливістю концепції людського капіталу є те, що людські здібності, знання, навички і т.п. визнаються особливою формою капіталу, які бере участь у процесі виробництва поряд з його речовинною формою, тим самим розширюється трактування самого поняття капітал, що виступає в речовинній і нематеріальній формах. Це дозволяє із сукупності продуктивних здібностей людини виявити ті, які функціонують безпосередньо як праця і приносять їх власникові «чисту заробітну плату», і ті, які функціонують як капітал - людський капітал і природні здібності - і приносять їх власникові відповідно доход на капітал і ренту на природні здібності. Прихильники концепції людського капіталу розробили кількісні методи аналізу ефективності вкладень в освіту, медичне обслуговування, підготовку на виробництві, міграцію, народження і догляд за дітьми та їх грошовою віддачею для суспільства і родини. Головна увага при цьому приділяється виробленим здібностям людини і диференціації доходів, зумовлених різними рівнями інвестицій у їх виробництво.

Зазначені пояснення причин диференціації здібностей до праці і, відповідно, доходів населення зазнали критики радикальних економістів. На їхню думку, освіта виступає як посередник, що перетворює нерівність у соціальному походженні в нерівність доходів. Тому, якщо на різних рівнях виробничої ієрархії потрібні працівники з різними поведінковими характеристиками, і якщо розвиток цих характеристик здійснюється в основному в родині, то соціальне походження може бути найважливішою причиною відтворення економічної нерівності. К.Дженкс на великому емпіричному матеріалі показав, що кореляція між освітою і заробітною платнею виявляється в контексті агрегатних, групових величин, тоді як при аналізі індивідуальних даних зв'язок цей практично зникає. Звідси робиться висновок: диференціація доходів має імовірнісний характер, викликаний переважно випадковими причинами. Інвестиційна дострокова політика нерозривно пов’язана з економічними можливостями держави і регіону. Її головні цілі: постійне підвищення рівня і якості життя населення; розвиток соціальної інфраструктури; підвищення рівня соціальної захищеності громадян; адресна соціальна підтримка; забезпечення безпеки життя і соціальних прав громадян; поступовий перехід від патерналізму і перехід до суспільства громадянського, до суспільства з вільною конкуренцією у всіх сферах життя, до суспільства з повною самовідповідальністю кожного члена суспільства; чітке розмежування соціальних обов’язків між бюджетами різних рівнів.

Освіта, наукові і фундаментальні дослідження, як база розвитку людського капталу, мають своїм результатом розкриття природних економічних і соціальних процесів. З огляду на характер і непередбачуваність їхніх основних положень, продукція фундаментальних наук не завжди знаходить прямого споживача і тому у своїй основі знаходиться поза ринковими відносинами. Вона, як правило, повинна фінансуватися з засобів державного бюджету.Актуальним на сьогоднішній час є розрахунок інтелектуального рівня населення країни (Запорізької області), або рівень освіченості, який оцінюють двома показниками: рівнем освіченості дорослого населення (вища освіта, наукова ступінь доцента та професора) та сукупна частка населення, яке навчається. Останній показник розраховується як співвідношення загальної кількості освіченого населення всіх рівнів на загальну кількість відповідного рівня освіти. Максимально можливе значення індексу інтелектуальності дорівнює 1, що характеризує країну (регіон), де 100% дорослого населення є освіченим, а всі, хто досяг відповідного віку, відвідує начальну, середню школу або вчаться у вищому та середньому спеціальному навчальному закладі. Мінімальне значення індексу інтелектуальності дорівнює 0, відповідає країні (регіону), в якій 100% дорослого населення неписьменні та ніхто не навчається. У нашому випадку, для Запорізької області, індекс інтелектуальності умовно приймаємо за 1.

Для проведення аналізу рівня інтелектуальності населення використовуємо дані Головного управління статистики у Запорізькій області за результатами Всеукраїнського перепису населення на 5 грудня 2001 року (табл. 13.1).

Таблиця 13.1 – Розподіл населення за віком та рівнем освіти, осіб

Вік Всього населення Освіта не мають освіти не-письменні
вища загальна
всього повна вища всього повна загальна середня
Все населення у віці 6 років і старші

 

З метою детального аналізу в умовах ринкової економіки необхідно оперувати даними про кількість наукових кадрів, для цього розглянемо класифікацію і кількісний склад наукових кадрів вищої кваліфікації та розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування по Україні (табл. 13.2 – 13.4).

Таблиця 13.2 - Класифікація наукових кадрів вищої кваліфікації України, чол.

Категорії науковців Доктори наук Кандидати наук
2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р.
Старші наукові співробітники
Доценти
Професори
Члена-кореспонденти
Академіки
Разом

 

Таблиця 13.3 – Розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування (у цінах відповідних років), млн. грн.

Види фінансування 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р.
за рахунок:            
держбюджету 751,6 733,3 1070,7 1449,5 1711,2 2017,4
власних коштів 210,4 146,7 228,5 275,9 338,5 462,7
коштів замовників:            
вітчизняних 789,5 933,6 1321,5 1475,0 1680,1 1563,3
іноземних держав 555,3 683,1 875,1 908,6 1258,0 1000,9
інших джерел 125,7 115,0 101,6 142,7 172,6 120,1
Разом 2432,5 2611,7 3597,4 4251,7 5160,4 5164,4

 

Таблиця 13.4 – Чисельність спеціалістів, які виконували науково-технічні роботи (тис. осіб)

Категорії спеціалістів 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р.
Працівники, зайняті науково-технічною роботою 113,3 107,4 104,8 106,6 105,5 100,2
з них мають науковий ступінь            
доктора наук 4,0 4,0 4,0 4,1 4,2 4,3
кандидата наук 17,4 17,2 16,8 17,0 17,0 16,9
Працівники, зайняті науково-технічною роботою за сумісництвом 55,4 57,2 63,4 65,6 68,5 74,92
Разом 181,5 178,0 173,9 173,6 170,6 160,81

 

Для розрахунку рівня інтелектуальності населення Запорізької області введемо вагові коефіцієнти, які характеризують ступінь важливості показників та зведемо їх у табл. 13.5:

К1 – ваговий коефіцієнт, що визначає ступінь важливості показника інтелектуальності по середній освіті;

К2 – ваговий коефіцієнт, що визначає ступінь важливості показника інтелектуальності по вищій освіті;

К3 – ваговий коефіцієнт, що визначає міру важливості показника інтелектуальності по ступеню кандидата;

К4 – ваговий коефіцієнт, що визначає міру важливості показника інтелектуальності по ступені доктора.

Загальний рівень інтелектуальності всього населення Запорізької області дорівнює:

Кзагальн.нас. = К1 + К2 + К3 + К4 = 0,6179 + 0,30756 + 0,00879 + 0,000127 = 0,926

Косвіченого нас. = К1 + К2 + К3 + К4 =0,6669 + 0,3319 + 0,00095 + 0,000137= 1

∆К = Косвіченого нас. - Кзагальн.нас.= 1 – 0,926 = 0,074

Аналізуючи отримані показники, приходимо до висновків, що: різниця ∆К = 0,074 показує, що не все населення області отримує освіту, залишається населення, яке неписьменне у зв’язку з різними обставинами (захворювання); отримані найменші показники К3 = 0,00095 та К4=0,000137 свідчать про низьку кількість фахівців, які мають науковий ступінь, про необхідність підвищення ролі державного управління при підвищенні ефективності інтелектуального рівня регіону, а саме інвестування держави у розвиток людського капіталу.

Таблиця 13.5 – Показники рівня інтелектуальності населення Запорізької області на 2001 рік

Показники Рівень інтелектуальності населення
середня освіта К1 вища освіта К2, кандидат наук К3 доктор наук К4
Чисельність населення з певним рівнем освіти, осіб 1149946,00 572368,00 1636,00 236,00
Загальна кількість, осіб
Коефіцієнт інтелектуальності регіону від кількості всього населення у віці 6 років і старші (1840260 осіб)
Коефіцієнт інтелектуальності регіону від кількості населення у віці 6 років і старші (1724186 осіб)

 

Аналіз розрахунків показників інтелектуальності населення Запорізької області продемонстрував необхідність розробки такого інвестиційного проекту, який полягав би у доцільності інвестицій держави для підготовки одного науковця (кандидата наук, доцента), тобто навчання в аспірантурі. Створення і реалізація інвестиційного проекту в людський капітал включає: формування інвестиційного замислу (ідеї); дослідження і оцінка інвестиційних можливостей; техніко-економічне обґрунтування проекту; підготовка проектної документації. Завдяки проведеним реформам найбільшому руйнуванню піддалися сфери науки і наукомістких виробництв. Існуючі стимули інноваційної діяльності були зруйновані, а підприємці сконцентрувалися на прибутках, що отримуються з обороту коштів; відбувся регрес науково-технічного потенціалу держави.

Інвестиції в освіту за змістовною ознакою розділяють на формальні і неформальні; формальні інвестиції - це отримання середньої, спеціальної і вищої освіти, а також отримання іншої освіти, професійна підготовка на виробництві, різні курси, навчання в магістратурі, аспірантурі, докторантурі і ін.; неформальні - це самоосвіта індивіда, до цього вигляду відноситься читання розвиваючої літератури, вдосконалення в різних видах мистецтва, професійне заняття спортом тощо. При підвищенні рівня освіти ефективність праці працівника підвищується або за допомогою збільшення продуктивності праці, або працівник одержує знання, що робить його здатним здійснювати таку трудову діяльність, результати якої представляють велику цінність. Накопичення інтелектуального капіталу має на увазі не стільки нарощування обсягу знань, скільки розвиток навиків застосування цих знань, усвідомлення своєї значущості і свого місця в суспільстві, уміння пристосовуватися до умов, що змінюються, в свою користь.

Ефективність інвестиційного проекту характеризуються низкою показників, що відображають співвідношення витрат і результатів з огляду на інтереси сторін-учасників. Показники оцінки ефективності інвестиційного проекту щодо ефективності:комерційної (фінансової) – враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників; бюджетної – враховують і відбивають фінансові наслідки проекту для державного, регіонального або місцевого бюджету; економічної – враховують витрати і результати, пов’язані з реалізацією проекту; виходячи за межі прямих фінансових інтересів безпосередніх учасників інвестиційного проекту і допускають вартісний вимір.

Порівняння різноманітних інвестиційних проектів і вибір кращого з них проводять з урахуванням таких показників: чистий дисконтований доход (ЧДД); індекс доходності; внутрішня норма доходності (ВНД); строк окупності (СО). Усі методи розрахунку ефективності інвестиційних проектів взаємопов’язані, і жоден з них по окремості не дає повної і достатньої інформації про проект. Тому їх необхідно використовувати комплексно. 1. Для оцінки ефективності інвестиційного проекту використовується стандартний метод дисконтування, тобто розрахунок чистого дисконтованого доходу ЧДД – найбільш точна міра економічної цінності освіти. Цей прибуток визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, зведений до початкового кроку, як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами:

де, ЧДД - чиста приведена цінність потоку майбутніх доходів; Bt - доход від освіти в період часу t; Ct - витрати навчання в період часу t; n - число періодів часу; i - ринкова норма відсотка.

Якщо ЧДД проекту при заданій нормі дисконту: позитивний (ЧДД > 0), то проект є ефективним і можна ставити питання про його прийняття або подальший розгляд. Чим більше ЧДД, тим проект ефективніший; нульовий (ЧДД = 0) або негативний(ЧДД < 0), то проект є неефективним. У разі його прийняття інвестор понесе збитки. Цей метод дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто кінцевий ефект в абсолютному вираженні. Чиста приведена цінність – це прибуток від інвестиційного проекту, приведений до дійсної вартості. 2. Внутрішня норма доходності (ВНД) являє собою норму дисконту, за якої розмір наведених ефектів дорівнює зведеним капіталовкладенням і визначається рівнянням:

де, Bt – доход від освіти в період часу t; Ct – витрати на навчання в період часу t; r – внутрішня норма віддачі витрат на освіту; t – число періодів часу. Визначення ЧДД інвестиційного проекту дає відповідь на питання, чи є він ефективним при певній заданій нормі дисконту (і). ВНД проекту визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з передбачуваною інвестором нормою доходу на вкладений капітал. Якщо ВНД дорівнює необхідній інвесторові нормі доходу на капітал або більший за таку, інвестиції в даний проект є виправданими, тож може розглядатися питання про його прийняття. У протилежному випадку інвестор може відмовитися прийняти проект. 3. Строк окупності – це мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення проекту), за межами якого інтегральний ефект стає позитивним і залишається таким надалі.

Метод визначення строку окупності інвестицій є одним з найпростіших і найбільш розповсюджених у світовій аналітичній практиці. При оцінці ефективності освіти слід виділити наступні умови: економічні результати підвищення освіти можуть вимірюватися різними показниками - особистими, натуральними. Вигоди від освіти можуть виступати у вигляді: а) вищих заробітків в майбутньому; б) ширшого доступу до цікавої, приємної і перспективної роботи; в) високого престижу професії або підвищеного задоволення від неринкових видів діяльності в майбутньому. Деякі люди розглядають освіту як споживче благо, одні задовольняють свою допитливість, одержують задоволення від самого процесу навчання, інші прагнуть до освіти із-за довгострокових вигод. В свою чергу, високий імідж інтелектуальної праці, її величезне значення для нових економік, економік знань породжують могутні синергетичні ефекти посилення сукупного інтелекту держави, галузей промисловості, корпорацій, в остаточному підсумку, сукупного людського капіталу країни. Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюються також через систему податків, проведення амортизаційної політики, надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв; проведення кредитної політики; державні норми та стандарти; антимонопольні заходи; регулювання сфер і об’єктів інвестування; регулювання фінансових інвестицій; здійснення інвестицій за межами держави. Серед головних засобів або інструментів державного регулювання інвестиційної діяльності можна виділити: закони і законодавчі акти; обсяги інвестицій в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування, в тому числі по джерелах: величина інвестицій виробничого призначення; інвестиції невиробничого призначення; інвестиції в житлове будівництво; інвестиції з місцевих бюджетів; введення в дію об’єктів соціальної сфери; важелі кредитної і податкової політики; прямі іноземні інвестиції; портфельні інвестиції; страхування інвестиційних ризиків; державна експертиза інвестиційних проектів; субсидії; кредити і державні гарантії; пільги з оподаткування тощо. Якщо припустити, що інвестиції в людський капітал у фінансовому відношенні прибуткові, то заробітки спочатку зростуть. При відсутності знецінення людського капіталу заробітки можуть досягти максимуму всередині життєвого циклу людини через збільшення цінності дозвілля. Максимум запасу людського капіталу досягається пізніше максимуму обмірюваних заробітків (якщо ввести знецінення людського капіталу).

Метою державної регіональної політики у сфері розвитку інтелектуально розвитку суспільства є: визначення державної регіональної політики як складової сталого економічного та соціального розвитку України в цілому, та регіону, зокрема, що сприятиме створенню умов для динамічного, збалансованого розвитку територій на основі активізації природно-ресурсного, виробничо-економічного, науково-технічного та людського капіталу з використанням переваг та можливостей геополітичного становища регіону; побудова стратегії виваженої регіональної політики, оскільки в одних областях скупчена промисловість (Схід, Південь), а в інших – сільське господарство (Захід, Північ). В областях, де слабше розвинута промисловість, слід організувати виробництво кінцевої продукції; ліквідація хаотичного характеру інвестиційної діяльності в умовах розвитку різних форм власності завдяки впровадженню бізнес-плануванню на рівні регіонів (стратегічного планування економічного розвитку регіонів); розробка ефективної методології і організації стратегічного планування економічного розвитку регіонів. Головною проблемою удосконалення механізмів регіонального інвестування з бюджету є нерозробленість наукової обґрунтованої методики визначення ефективності інвестиційних програм, направлених на забезпечення сталого економічного розвитку. Для цього однією з державних цільових програм регіону повинна бути програма усунення адміністративно-правових бар’єрів, що забезпечить залучення іноземних інвестицій. В Україні повинна використовуватися система державних субсидій на розвиток інфраструктури, купівлю основних засобів; діяти система преференцій компаніям, які створюють нові робочі місця; фінансування державою перепідготовки та підвищення рівня кваліфікації робочих, інженерів і менеджерів; розвиток інноваційного сектору; стимулювання збільшення ефективності діючого виробництва та купівлі нових технологій.

В контексті дисертаційного дослідження встановленно, що в Україні система освіти потребує реформування, яке можна визначити наступними напрями розвитку вітчизняної освіти. Перше. Сьогодні в освіті переважає комерційний підхід. Але витісняти безкоштовні форми навчання платними не тільки не гуманно, але й економічно неефективно з позицій довгострокових перспектив розвитку незалежної цивілізованої держави. Система освіти повинна бути доповнена приватними дошкільними дитячими закладами, студіям, школами, коледжами, ліцеями, вищими навчальними закладами, які повинні бути укомплектовані професійними кадрами. Це приведе до того, що діти будуть мати можливість вибору певного навчального закладу, а також одержувати додаткову освіту, інший режим дня і т.п. Все це є потрібним для найбільш ефективного використання людиною свого інтелектуального потенціалу. Друге. За розвиток системи освіти зобов’язані відповідати місцеві органи влади. Мережа дитячих дошкільних та шкільних установ повинна задовольняти потреби населення в них будь-якого регіону. Тобто, йдеться про розвиток соціальної інфраструктури на регіональному рівні: укомплектованість кадрами, наповнюваність груп, раціон харчування, облаштування приміщень повинні бути забезпечені не нижче нормативного рівня. Важливо, щоб матеріальна база загальноосвітніх шкіл була достатньою для забезпечення навчання всіх дітей, укомплектована методичною літературою, наочним приладдям й комп’ютерною технікою. Третє. Інфраструктура середніх спеціальних і вищих навчальних закладів повинна бути приведена у відповідність із господарськими й культурними потребами держави, розрахована на підготовку необхідної кількості фахівців, сприяти збільшенню інтелектуального потенціалу України. Важливим напрямком державної політики України в галузі інформаційних технологій є значні державні інвестиції в освіту відповідних спеціальностей, а також створення необхідної для інформаційних компаній інфраструктури; повинна розвиватися соціально-орієнтована економіка.

Таким чином, проведення ефективної інвестиційної політики на рівні регіону – це комплекс урядових рішень, які визначають основні напрямки використання капітальних вкладень в економіку та людину. Більш високий рівень освіти дає людині можливість отримувати вищу зарплату, обіймати престижніші посади, краще пристосовуватися до змін, викликаних змінами зовнішніх обставин. 1.Зовнішній зиск, або екстернальний ефект, не має кількісного вираження, тому економічний ефект від освіти аналізується за допомогою вартісної форми, якою є підвищення заробітної плати внаслідок зростання рівня загальної освіти і спеціальної підготовки. Економічна ефективність освіти визначається зіставленням витрат на одержання освіти і прямого грошового доходу, викликаного освітою. За формою економічна ефективність освіти нагадує норму прибутку. Заробітна плата працівників, які отримали певну професійну та загальноосвітню підготовку, складається з двох частин. Одна частка припадає на просту працю, яка не потребує освітньо-кваліфікаційної підготовки, а друга – є наслідком освіти. 2. Прибутковість інвестицій в освіту тим вища, чим вища внутрішня норма віддачі. Норма віддачі вкладів у освіту ділиться на приватну та суспільну. Приватна норма віддачі характеризує співвідношення затрат і користі з погляду окремої людини і суспільства. Аналіз внутрішньої норми віддачі дає змогу сформулювати закономірність освіти та доходів людей мають високий рівень кореляції. У кожній віковій групі вищому рівню освіти відповідають більші заробітки. Норма віддачі на вклади в людський капітал дозволяє підняти рівень раціональності капіталовкладень у нематеріальну сферу. Розрахунки віддачі від освіти дають змогу підвищити ефективність і збалансованість економіки, оскільки обсяги нематеріального нагромадження в розвинених країнах значно перевищують обсяги нагромадження в матеріальній сфері. В основу інтелектуальної діяльності необхідно покласти такі основні принципи: пріоритетності наукових досліджень на замовлення органів державної влади; підпорядкованості тематики науково-дослідних робіт потребам навчального процесу, запитам і перспективам розвитку національного та регіональних ринків праці; єдності науково-дослідного та навчального процесів, їх орієнтованості на потреби суспільства; техніко-економічної обґрунтованості результатів наукових досліджень та їх соціальних наслідків; інтеграції вітчизняної вищої професійної освіти в європейський освітній простір; узгодження змісту навчання, стратегії розвитку співробітництва навчальних закладів, технологій тренінгу та наукових досліджень відповідно до вимог Болонського процесу; забезпеченості безперервності вищої професійної освіти на основі інтеграційних процесів у системі «освіта–наука–виробництво».

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.