Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Децентралізація влади як засіб регіонального розвитку



Слід розмежовувати поняття "розвиток" та "зростання" для правильного розуміння процесу регіонального розвитку. Поняття "зростання" означає кількісне збільшення чогось, а "розвиток" тлумачиться як процес, унаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого. Розвиток регіону означає режим функціонування регіональної системи, який забезпечує позитивну динаміку параметрів рівня і якості життя населення за рахунок стійкого і збалансованого відтворення соціального, господарського, ресурсного й екологічного потенціалів території. Розвиток регіону не обмежується механічним зростанням елементів його структури, в тому числі економічних. Розвиток не заперечує зростання певних елементів структури, але стосовно регіонів, будь-яке зростання окремих елементів повинно підпорядковуватись інтересам регіонального розвитку в цілому. Саме тому регіональний розвиток не може вичерпуватися лише економічним розвитком. Регіональний розвиток характеризується певними особливостями: прогрес регіонів спирається на розвиток матеріального виробництва, науковий, інформаційний, інноваційний; орієнтиром регіонального розвитку є потреби населення регіону; реформуються відносини між органами влади державного та регіонального рівнів; зростає роль регіональних і місцевих органів влади у визначенні стратегії розвитку регіону. Зростання економічних показників призводить до погіршення інших індикаторів регіонального розвитку, що характеризують екологічний, демографічний, соціальний стан регіону. Тобто економічний розвиток є важливим і необхідним елементом розвитку регіону, але він не є самодостатнім. В урбанізованих країнах термін "регіональний економічний розвиток" має символічне значення і на практиці вичерпується місцевим розвитком, оскільки реальні економічні процеси розгортаються саме у містах, де концентруються капітал та людські ресурси. У сучасній регіоналістиці розрізняють три типи регіонального розвитку: асиметричним – тип регіонального розвитку, при якому регіони, що мають певні переваги за якимось показником на початку періоду, у майбутньому їх зміцнюють, а регіони, які мають відносне відставання, - ще більше відстають; гармонійний – розрив між показниками різних регіонів з часом скорочується; нейтральний – тип регіонального розвитку, при якому відношення рівня регіональних показників є незмінним упродовж тривалого часу. Моментом, що сприяє виникненню певного типу регіонального розвитку, є його нерівномірність, яка належить до фундаментальних цивілізаційних процесів і пов'язана з об'єктивними відмінностями природнокліматичних, ресурсних, соціально-економічних та інших умов.

Тип регіонального розвитку може бути визначений тільки в динаміці, яка вивчається впродовж певного відрізку часу. Жоден тип регіонального розвитку не може бути визнаний позитивним чи негативним, адже інколи відносне відставання може слугувати стимулом для пошуку нових можливостей розвитку того чи іншого регіону. Політика сучасних держав в сфері регіонального розвитку базується на новій парадигмі, що зараз формується, - регіональний саморозвиток на основі врахування інтересів регіонів і покладення відповідальності за їх розвиток на місцеву владу. Регіональний розвиток повинен базуватися, насамперед, на внутрішньому потенціалі регіону - регіональній економіці та перевагах міжсекторного співробітництва з передачею деякої частини владних повноважень від державних до регіональних органів. Необхідним є досягнення збалансованості соціальної та економічної складових регіонального розвитку. Соціальна спрямованість регіонального розвитку має на увазі функціонування всіх підсистем, що спрямовані на зростання рівня і якості життя населення регіону. Індикаторами регіонального розвитку, що є соціально орієнтованим, вважається динаміка реального рівня споживання соціальних благ. В процесі управління розвитком регіону наявні правові нормативні акти не повною мірою забезпечують умови для оптимальної децентралізації. Не створені ефективні інститути управління на рівні місцевої влади. Зберігаються пропуски в законодавстві, пов'язані з розвитком системи муніципальної служби, стимулюванням різних форм соціальної мобілізації. Нечітко розмежовані повноваження, а також відповідальність між органами державної влади і місцевого самоврядування. Фінанси і місцевий бюджет як і раніше централізовані і обмежені. Не розвиненим є партнерство і взаємодія органів державної влади і місцевого самоврядування, приватного сектора в спільному вирішенні проблем регіональних співтовариств. Ці та інші проблеми вимагають проведення розумної реформи через децентралізацію влади. Формування ефективних інститутів і механізмів управління на рівні регіональних співтовариств, повинно створити умови для самостійного вирішення локальних проблем, забезпечити поступовий перехід до економічної самодостатності і сприяти скороченню бідності. Конкретні дії по реалізації передбачених заходів політики повинні бути відбиті в Національній стратегії подальшої децентралізації і розвитку місцевого самоврядування в України.

Політика децентралізації і розвитку регіону повинна орієнтуватися на:розвиток і формування гармонійного законодавства; продовження політико-адміністративних реформ; активізацію фінансово-бюджетної децентралізації; підвищення ефективності управління комунальною власністю; розвиток муніципальної служби; посилення кадрового потенціалу органів місцевого самоврядування; підвищення відвертості і підзвітності органів місцевого самоврядування; розвиток партнерства органів місцевого самоврядування із структурами цивільного суспільства; посилення соціальної мобілізації в регіональних співтовариствах. Проте потреба в децентралізації політичної організації в Україні відчувається на двох основних напрямках. Перерозподіл повноважень у рамках вертикалі органів державного управління. Цей процес має відбуватися в напрямку посилення впливу регіональних органів влади у сфері планування і використання ресурсів території. Це припускає зміну складу коштів на користь регіонів, що централізовано перерозподіляються через систему державного бюджету. Регіони мають отримати право проводити самостійну політику у сфері економічного розвитку території. Це право має бути доповнене їх можливістю формувати фонди розвитку регіону за рахунок коштів, що збираються на їхній території у вигляді податків. Процес перерозподілу повноважень між регіональними органами державного управління й органами місцевого самоврядування повинен виходити з того, що на місцях регулювання процесів економічного розвитку територій має переходити до повноважень органів самоврядування.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.