Діагноз гострого отруєння і перша допомога

Діагноз гострого отруєння обґрунтовується даними анамнезу та клініко-лабораторних досліджень.

При огляді хворого можна виявити характерне забарвлення шкіри і слизових оболонок. Так, при отруєнні НСN колір їх багрово-червоний, метгемоглобінотворними речовинами – різко ціанотичний із сірим відтінком тощо.

Першу медичну допомогу при гострих отруєннях треба надавати на місці, інакше стан постраждалого погіршуватиметься від триваючого токсичного впливу отруйної речовини.

Загальні принципи надання невідкладної допомоги при гострих отруєннях

- припинення надходження токсичної речовини в організм: при інгаляційному шляху отруєння - виведення постраждалого з ураженої атмосфери; при потраплянні речовини всередину (пероральний шлях) - промивання шлунка; при ураженні шкіри - обмивання уражених ділянок розчином антидоту або водою;

- забезпечення життєво важливих функцій дихання і крово­обігу;

- проведення специфічної антидотної терапії;

- проведення симптоматичної терапії, спрямованої на захист і підтримання тих функцій організму, які переважно порушуються внаслідок отруєння.

Вирішальне значення має якомога скоріше вилучення зі шлунково-кишкового тракту отрути, яка ще не всмокталася у організм людини.

Це найкраще досягається промиванням шлунку (зондовим або беззондовим методом) та викликанням блювання.

Промивання шлунку повинно здійснюватись достатньо великою кількістю води (8-10 л) і тривати до з'явлення чистих промивних вод та зникнення запаху НХР. Промивання шлунку за допомогою зонду проводиться медичними працівниками. У порядку самодопомоги, взаємодопомоги та одночасному ураженні великої кількості людей проводиться беззондове промивання шлунку. Ураженому дають випити 3-4 склянки теплої води, а потім викликають блювання шляхом подразнення кореня язика. При необхідності - повторюють.

Одразу після промивання шлунку доцільно вживання адсорбентів - речовин, які поглинають отруту. Найкращим адсорбентом є активоване вугілля (деревне вугілля, карболен). Такі ж властивості, але у менш вираженому ступені, мають біла глина та палена магнезія. Остання має також проносну дію та нейтралізує кислоти.

Для видалення з кишечнику адсорбованої отрути разом з адсорбентом або після його вживання дається солеве проносне (при отруєнні рідинами припікаючої дії - протипоказане).

Для затримки всмоктування та захисту слизової шлунку від НХР подразнюючої та припікаючої дії (кислоти, луги) застосову­ють обволікаючі засоби, яєчний білок, білкову воду (1-3 яєчні білки на 0,5-1,0 л води), молоко, слизові відвари, рідкий крохмаль, олію.

Білкововмісні обволікаючі засоби використовують при отру­єнні солями важких металів.

При отруєнні речовинами, які добре розчиняються у жирах (фосфор, анілін), використання масла та молока як обволікаючих засобів - протипоказане.

Антидотна терапія. Проводиться з використанням фізико-хімічних і фізіологічних антидотів.

Найбільш поширені небезпечні хімічні речовини.

Хлор

Застосовується для хлорування води, отримання пластмас, інсектицидів, розчинників, дезінфікуючих, вибілюючих, миючих засобів, у металургії - для хлоруючого обпалення руд кольорових металів тощо.

Добре розчиняється у воді. Щільність пари - 2,5. При випа­ровуванні на повітрі утворює з водяною парою туман, який скла­дається з молекул соляної кислоти та хлору. Має добру проникну спроможність. Заражує ємності з водою. Хлор взаємодіє з киснем, що при нагріванні та при світлі може супроводжуватися вибухом. Можуть виникати пожежі, в результаті яких в осередку уражен­ня утворюється фосген.

Осередок ураження нестійкий, швидкодіючий. Агрегатний стан в осередку - у вигляді пари, рідше - крапельно-рідинний. Заражена хмара зміщується за напрямком вітру, розповсюджу­ється у низинах, нижніх поверхах будівель.

Перша медична допомога:

- промити очі водою;

- надіти протигаз (ГП-5, В, В8, М, БКФ) або ватно-марлеву пов'язку, яка змочена 2% розчином питної соди;

- обробити уражені ділянки шкіри розчином мила;

- негайна евакуація із осередку лежачи.

Санітарна обробка, як правило, не проводиться. Знезараження території проводиться гашеним вапном, лужними розчинами.

Аміак

Застосовується для виробництва азотної кислоти, нітрату та сульфату амонія, сечовини, мінеральних добрив та соди у органіч­ному синтезі.

Безбарвний газ із задушливим запахом (поріг сприйняття 0,037 мг/л) та їдким смаком. Щільність пари - 0,59. При взаємо­дії з вологою повітря утворює нашатирний спирт, який характе­ризується виразно лужними властивостями. У суміші з киснем вибухає. При горінні утворює воду та вільний азот, можливе окиснення до окисів азоту. При взаємодії з метаном утворює синильну кислоту.

Осередок ураження нестійкий, швидкодіючий. Агрегатний стан в осередку - газ, аерозоль. Заражена хмара розповсюджуєть­ся у верхніх шарах атмосфери.

Вражаюча токсодоза - 15 мг.хв/л, смертельна - 100 мг.хв/л, гранично допустима концентрація (ГДК) аміаку у повітрі вироб­ничих приміщень -20 мг/м3.

Перша медична допомога:

- якщо протигаз не надітий, рясно промивають очі водою або 0,5-1,0% розчином алюмінієво-калієвого галуну;

- надіти протигаз (КД, КД8, М) або ватно-марлеву пов'язку, яка змочена 5% розчином лимонної кислоти;

- при потраплянні краплин на шкіру обмити великою кіль­кістю води;

- забезпечити спокій;

- евакуювати лежачи, незалежно від стану, у напрямку, який перпендикулярний напрямку вітру.

Санітарна обробка не проводиться. Знезараження території робиться великою кількістю води. Можуть використовуватись промислові відходи кислотного характеру.

Ацетон

Застосовується як розчинник, як вихідний матеріал для от­римання інших хімічних сполук. Безбарвна, летка рідина, яка легко спалахує.

Смертельна доза при надходженні усередину організму -50 г. ГДК 200 мг/м3.

Перша медична допомога:

- надіти протигаз (А, А8) або ватно-марлеву пов'язку, яка змочена 2% розчином питної соди;

- за наявності крапель на шкірі - прибрати їх мильним роз­чином;

- вивести (винести) ураженого за межі осередку.

При тривалому контакті - захист шкіри (рукавички, фарту­хи з проти проникним покриттям).

Бензин

Суміш різних вуглеводнів жирного (90-95%) та ароматично­го (5-10%) ряду. Рідина з характерним запахом, яка легко спа­лахує.

Перша медична допомога:

- надіти протигаз (А, А8) або ватно-марлеву пов'язку, яка змочена 2% розчином питної соди;

- за наявності крапель на шкірі - прибрати їх мильним роз­чином;

- вивести (винести) ураженого за межі осередку.

При тривалому контакті - захист шкіри (рукавички, фарту­хи з проти проникним покриттям).

Бензол

Отруєння можливі при використанні бензину як моторного пального у гаражах, на бензозаправних та бензозмішувальних станціях. Важкі отруєння спостерігаються при очищенні цистерн та баків на нафтоперегінних виробництвах, при наливанні та очи­щенні нафтоналивних суден.

Осередок ураження нестійкий, швидкодіючий. Агрегатний стан - крапельно-рідинний, аерозоль, у вигляді пари. При пожежах можливе утворення без кисневої атмосфери.

Особливо небезпечним є етилований бензин. Вражаюча ток­содоза - 198 мг.хв/л.

Перша медична допомога:

- надіти протигаз (А, А8, М, БКФ) або ватно-марлеву пов'язку, яка змочена 2% розчином питної соди;

- за наявності крапель на шкірі - прибрати їх мильним роз­чином;

- вивести (винести) ураженого за межі осередку.

При тривалому контакті - захист шкіри (рукавички, фарту­хи з проти проникним покриттям).

Проводиться санітарна обробка всіх уражених - миття під душем теплою водою з милом.

Отруєння кислотами

Найчастіше спостерігаються отруєння хлороводневою (соляною), сірчаною, азотною, фосфорною, оцтовою, щавлевою і фтороводневою кислотами.

Випаровування концентрованих мінеральних кислот уражає слизові оболонки очей, носа, глотки (сухість, біль) та можливо - шкіру. Через подразнення слизових оболонок гортані та бронхів можливі відчуття стискання в грудях, болючий і сухий кашель, задишка, може бути бронхоспазм, а в деяких випадках - набряк гортані з асфіксією. Через кілька годин може розвинутись токсичний набряк легенів.

Кислота, прийнята всередину, спричиняє опік слизової оболонки порожнини рота і шкіри навколо нього. Слизова оболонка глотки набрякає, на ній утворюються ерозії. Дихання стає утрудненим, голос - хриплим. Виділяється багато слини, часто забарвленої кров'ю. Потрапляючи в шлунок, кислота спричиняє блювання. Блювотні маси іржавого кольору через наявність у них гематиту нерідко мають домішку чистої крові.

При потраплянні кислоти в бронхи смерть настає миттєво. В результаті отруєння кислотою можлива перфорація стравоходу і шлунка з наступним розвитком медіастиніту і перитоніту.

Перша медична допомога

- антидот - магнію окис (10- 20 г);

- білкова вода (4 г яєчного білка на 1 л води);

- некип'ячене молоко;

- мильна вода (10 г мила на 1 л води).

Не можна застосовувати натрію гідрокарбонату.

При отруєнні щавлевою кислотою внутрішньовенно вводять один із препаратів кальцію (глюконат, лактат, карбонат, хлорид). Некип'ячене молоко також містить багато солей кальцію, які при взаємодії із щавлевою кислотою утворюють нерозчинний кальцію оксалат, що може спричинити закупорку ниркових канальців і призвести до розвитку гострої недостатності нирок. Тому паралельно із введенням препаратів кальцію треба вводити багато рідини.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

Отруєння лугами

Ці отруєння спричиняються каустичною содою, гашеним вапном, концентрованим розчином аміаку, гідроксидом калію та ін.

Коли луг потрапляє в організм, руйнується слизова оболонка і омилюється жирова клітковина. Смертельна доза для дорослої людини - 7-8 г лугу, прийнятого всередину.

Характеризується болем у надчеревній ділянці, опіком слизової оболонки і шкіри навколо рота, кров'янистим блюванням, проносом із домішкою крові. Якщо хворий не гине у перші години, надалі можуть виникати перфорації стінки шлунка з розвитком перитоніту, тяжкі рубцеві звуження стравоходу.

Перша медична допомога

- 2-3 столові ложки оцту, розведені у 150-200 мл води;

- розчини лимонної і винної кислот (1-2 чайні ложки у 200 мл води). Якщо хворий у коматозному стані, то промивання шлунка цими розчинами роблять після інтубації трахеї. Як протидію можна застосовувати яєчний білок, некип'ячене молоко, олію. У перші години після отруєння потрібна інтенсивна терапія, спрямована на усунення шоку, больового синдрому та корекцію кислотно-лужного стану.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

Поиск по сайту: