Форми міжнародних розрахунків.

Міжнародні розрахунки — це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, експортери та імпортери. В основу міжнародних розрахунків покладено рух товаророзпорядчих документів і операційне оформлення платежів за укладеними зовнішньоекономічними угодами.

Порядок здійснення міжнародних розрахунків регулюється міжнародними документами, які розробляються спеціально створеними організаціями — Міжнародною торговельною палатою, Комісією з права міжнародної торгівлі ООН та ін.

Виходячи з міжнародної торгової і банківської практики, виділяють 4 основні форми розрахунків: авансовий платіж, інкасо, акредитив і відкритий рахунок.

Авансовий платіж. Аванс - це грошова сума чи майнова цінність, передана покупцем продавцю до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань по контракту.
Аванс відіграє в даному випадку двояку роль. З одного боку, імпортер з допомогою авансу кредитує експортера, а з другого - забезпечує виконання своїх зобов'язань по контракту.

Інкасо - це банківська розрахункова операція, засобом якої банк за дорученням свого клієнта одержує на основі розрахункових документів належні йому кошти від платника за відвантаженні на його адресу товари або за надані йому послуги і зараховує ці кошти на його рахунок в банку.
В здійсненні інкасової операції при міжнародних розрахунках приймають участь: імпортер (платник); експортер (довіритель); банк імпортера (інкасуючий чи представницький банк); банк імпортера (банк ремітент).
Інкасова форма розрахунків об'єднується з акцептною формою. Акцепт -згода платника на оплату документів рахунку.

Акредитивна форма розрахунків. Акредитив являє собою письмове зобов'язання банку провести за проханням і у відповідності до вказівок імпортера платіж експортеру проти набору документів, що повністю відповідають умовам акредитиву.
В акредитивній операції беруть участь: імпортер, який дає доручення своєму банку на відкриття акредитива (наказодавець акредитива), бенефіціар (зазвичай експортер), на користь якого відкривається акредитив; банк, що виставив акредитив (банк-емітент); банк, через який здійснюється платіж на користь бенефіціара (виконуючий банк).
Документальний акредитив являється найбільш вигідною формою розрахунків для експортера, дякуючи надійності платежу і більш швидкому одержанню експортної виручки.

Відкритий рахунок. При розрахунках по відкритому рахунку контрпартнери ведуть взаємний облік сум поточної заборгованості. Експортер відвантажує товар імпортеру, відправляє на його адресу товаросупроводжуючі документи і заносить суму заборгованості в дебет рахунку, відкритого на ім'я імпортера.

Міжбюджетні відносини і фінансове вирівнювання.

Функції єдиної бюджетної системи забезпечуються за рахунок міжбюджетних відносин. Вони є сполучною ланкою між державним бюджетом і місцевими бюджетами різних рівнів. Їх мета забезпечити та врівноважити інтереси всіх учасників бюджетного процесу. Адміністративно територіальні утворення є не лише споживачами бюджетних коштів,а і їх економічною базою. Підстави для існування міжбюджетних відносин:
1. Розподіл повноважень між державною ті місцевою гілками влади.
2. Гарантія держави щодо фін-ня наданих повноважень органами місцевого самоврядування.
3. Розмежування доходів і видатків між ланками б.с.
Фін. вирівнювання – це приведення і відповідності витрат бюджетів за економічною і функціональною ознакою до гарантованого державою мінімального рівня соц. послуг на душу населення.
Забезпечення фін. вирівнювання розвитку територій відб.:
1. Підтримка бідних у фін. розумінні територій.
2. Вилучення коштів відносно багатих у фін. розумінні територій.

Ресурсні платежі.

Дуже тісно до системи місцевих податків і зборів примикає механізм ресурсних платежів. Розрахунки за використання деяких природних ресурсів закріплені на рівні податкової системи (плата за землю, лісовий дохід), проте ряд платежів регулюється відносно відокремлено, а механізм їх обрахування та вилучення дуже схожий на податкові відрахування і кошти, що отримуються за рахунок ресурсних платежів, також поступають в бюджети різних рівнів і є джерелом насичення їх доходної частини.

Згідно з Бюджетною класифікацією, до ресурсних платежів відносять: Плата за землю, Плата за спеціальне використання лісних ресурсів, Плата за спеціальне використання водних ресурсів, Плата за спеціальне використання надр при добуванні корисних копалин, Рентні платежі за нафту та газ, Збір за геологорозвідувальні роботи.

• Збір за забруднення навколишнього середовища

• Збір за використання радіочастотного ресурсу

Поиск по сайту: