Органи управління фінансами.

На Міністерство фінансів в Україні покладені завдання загального керівництва всією системою фінансів країни. Основними його функціями є: розробка напрямків фінансової політики держави та заходів щодо їх реалізації; організація бюджетного процесу за всіма етапами; мобілізація коштів через систему державного кредиту та управління державним боргом; організаційне та методичне регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання; організація функціонування ринку цінних паперів; забезпечення розвитку міжнародних фінансових відносин тощо.

Серед основних завдань Мінфіну України — розроблення проекту Державного бюджету України та забезпечення його виконання; концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України; забезпечення ефективного використання бюджетних коштів й здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю; розроблення та проведення державної політики в сфері виробництва, використання й зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння.

Для виконання покладених завдань Мінфіну України надано право: 1) одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади, документи й матеріали, необхідні для розроблення проекту Державного бюджету України . 2) одержувати в установленому порядку матеріали щодо надходження й використання коштів цільових бюджетних і державних позабюджетних фондів, їх кошториси та звіти про їх виконання; 3) одержувати від центральних і місцевих, органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності дані, необхідні для здійснення контролю за раціональним і цільовим витрачанням коштів, які виділяють із бюджету; 4) одержувати від установ банків та інших фінансово-кредитних установ довідки про операції та стан поточних бюджетних рахунків підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що використовують кошти державного бюджету й державних позабюджетних фондів; 5) представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням під час розгляду питань про надання кредитів під гарантію Кабінету Міністрів України в межах розміру державного боргу, затвердженого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Сутність міжбанківських розрахунків, загальна побудова обліку.

Міжбанківські розрахунки є важливою складовою платіжного механізму держави. Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарської діяльності, як правило, не можуть бути завершені у межах однієї установи банку. Це головна причина виникнення міжбанківських розрахунків між установами банків, які знаходяться у різних населених пунктах. Міжбанківські розрахунки — це система виконання і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами в процесі їхньої діяльності.
Розрахунки між банками виникають переважно у зв'язку з виконанням установами банків доручень клієнтів на перерахування коштів на користь клієнтів в інші установи банків, а також виконання банківських операцій з купівлі, продажу і розміщення валютних коштів, грошових коштів у депозити та ін. Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися через систему електронних платежів Національного банку України (далі СЕП), яка дає змогу здійснювати електронні міжбанківські розрахунки в режимі реального часу. При цьому кошти списуються в день надходження до банку розрахункових документів, якщо вони надійшли в операційний час, і наступного дня - якщо після операційного часу. Складовими елементами системи міжбанківських розрахунків є: кореспондентські відносини; кореспондентські рахунки.

Кореспондентський рахунок — це рахунок, на якому відображаються розрахунки, що виконує одна кредитна установа за дорученням і за рахунок коштів іншої кредитної установи на підставі кореспондентської угоди..

Білет №11

Поиск по сайту: