Характеристика методів нарахування амортизації основних засобів та відображення амортизації на рахунках обліку.

Амортизáція - процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою. Амортизація нараховується згідно з Національним положенням бухгалтерського обліку, а саме П(С)БО 7 «Основні засоби» (п. 26) а також Податкового кодексу України (стаття 144–146). Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта.

Витрати з амортизації обліковують на рахунку 7423 А "Амортизація". Нарахована сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображується таким проведенням:

Дт 7423 Амортизація

Білет №23

1. Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики.

Порядок формування та використання резервів для покриття втрат від кредитної діяльності регламентується положенням НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків», затвердженим постановою Правління НБУ № 279 від 6 липня 2000 р.

Резерви для покриття втрат від кредитної діяльності створюються для підвищення стабільності і надійності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників і є обов'язковими для комерційних банків. Вони створюються для відшкодування втрат тільки за основним боргом.

КБ зобов'язані здійснювати розрахунок резервів протягом місяця, в якому було здійснено кредитну операцію. Формувати резерв банки зобов'язані здійснювати щомісяця у повному обсязі незалежно від розміру їх доходів відповідно до сум за кредитними операціями за станом на перше число місяця наступного за звітним.

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість.

Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

Розмір резерву під кредитні ризики визначається шляхом зважування чистого кредитного ризику на встановлений коефіцієнт резервування за відповідною категорією кредитної операції.

Поиск по сайту: