Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Коротка характеристика природно-історичних умов Криму



Кримські гори розташовані на півдні Кримського півострова України в межах 44023' й 46015' північної широти, 32030' й 26040' східної довготи.

Кримські гори – це складне складчасте утворення що виникло наприкінці мезозойської ери (130 млн. років тому), а 20 млн. років тому південна його частина поринула в Чорноморську западину. Внаслідок чого утворилися Кримські гори і Південний берег Криму.

До складу Кримських гір входять три гряди: Зовнішня, Внутрішня й Головна. Характерною рисою всієї гірської смуги є круті південні й пологі північні схили. Найвищі вершини Кримських гір знаходяться на Головній гряді, яка є вододілом півострова. Центральна частина Головної гяди має плоскі безлісі вершини, названі яйлами – Бабуган-яйла, Байдарська, Нікітська, Гурзуфська яйли й інші. Гори складені піщаниками, глинистими сланцями, вапняками. Головна гряда розчленована каньйонами. Між стрімкими південними схилами Головної гряди й берегом Чорного моря знаходиться вузька смуга (2-7км), що простягнулася від мису Айя на заході до Карадага на сході – це південний берег Криму (ПБК).

Для Центральної частини ПБК є характерними грядово-ерозійний рельєф. На верхів’ях багато рік утворюють глибокі ущелини. Західна частина ПБК складається з магматичних порід. Внутрішня гряда невисока, з середньою висотою 500м. Складена переважно з вапняків. Зовнішня гряда найнижча (120-200м) з переважанням вапняків.

Клімат північної частини степового Криму подібний до клімату південних районів України. У південній частині півострова помітний вплив клімату Чорного моря і Кримських гір. Кримські гори обумовлюють збільшення кількості опадів і зниження температури повітря в піднятих над рівнем моря місцевостях, зміни сезонного розподілу опадів, регулювання кількості сонячної радіації.

Крим належить до найбільш сонячних районів Східної Європи. Річна тривалість сонячного світла тут становить 2180-2470 годин. Максимальна температура повітря у степовій частині Криму й на Керченському півострові становить 36-400С. У степовій частині Криму безморозний період триває 199-219 днів, а на ПБК – 259-273 дні.

Атмосферні опади, у зв’язку з складною будовою рельєфу, розподілені дуже нерівномірно – від 250мм на рік у степу до 1000 мм і більше у горах. За останні десятиліття виявлено збільшення річної кількості опадів на 16-32мм у західній частині півострова на узбережжі Чорного моря, а у східній частині - зменшення цього показника на 8-58мм. Середня річна кількість опадів становить від 365мм (м. Севастополь) до 1100-1118мм (район Ай-Петрі).

Сніговий покрив стійкий лише в горах, де його тривалість сягає 70-90 років, а на ПБК – лише 10-20 днів.

В Криму в продовж року переважають вітри північно-східного, південно-західного й північно-західного напрямків.

Найбільшими ріками, що беруть початок від Головної гряди Кримських гір, є Чорна, Бельбек, Кача, Альма, Качук-Карасу, Салгир, Індол. На ПБК – Суук-су, Східний і Західний Улу-Узень. Найдовшою рікою Криму є Салгір (232км). Найбільшими озерами є Сасик (71км2), Сакське, Червоне. Всі озера мають солону воду.

Грунтовий покрив гірського Криму характеризується багатством типів і підтипів. Найпоширенішими в Гірському Криму є бурі гірсько-лісові грунти, які переважають у верхніх і середніх частинах схилів головної гряди й на схилах усіх хребтів під дубовими, буковими, мішаними й сосновими лісами на висоті від 350 до 1200м н.р.м.

На північних схилах Кримських гір на висотах 250-500м поширені бурі гірсько-лісові остепнілі грунти. У верхній частині лісової зони на крутих схилах, знаходяться перегнійно-карбонатні грунти. Вони формуються під листяними мішаними лісами з бука, граба й інших порід. У нижній зоні південного схилу головної гряди до висоти 350-400м н.р.м. поширені гірські коричневі грунти. Вони розвинені в зоні сухих лісів під дубняками, грабняками, ялівцевими лісами й чагарниковими заростями (шибляками). Зрідка, в окремих місцях, виявляються червоноземи, що утворилися на червоно-бурих глинах.

На верхніх задернілих ділянках яйлів, на висотах від 1200 до 1400м н.р.м. плямами і смугами розташовані гірсько-лугові напівторф’яні грунти.

У східній частині Кримського нагір’я поширені гірські чорноземи. У лісостеповій зоні передгір’я у межах внутрішньої і зовнішньої передгірних гряд поширені дерново-карбонатні грунти.

У лісостеповій смузі передгірної зони також поширені чорноземи, які представлені двома підтипами-передгірними і південними. На рівнинах з боку степу окремими масивами в передгіря заходять південні чорноземи.

На остепнілих надзаплавних терасах річкових долин, поширені лучно-чорноземні, лугово-чорноземоподібні й частково міцелярно-карбонатні чорноземи. На заплавних ділянках річкових долин утворені ілювіально-лугові грунти.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.