Поліосновні карбонові кислоти

3-Гідрокси-3-карбоксіпентан-1,5-діова кислота (лимонна кислота) є одною з найпопулярніших смакових добавок. Вона має м’який смак, не подразнює слизові оболонки шлунково-кишкового тракту та повністю засвоюється організмом.

R = Н – Регулятор рН. R = Na, K, Mg_1/2, Ca_1/2 , NH₄

Антиокиснювач лимонна кислота; Цитрати,

харчові емульгатори,

регулятори рН, стабілізатори.

Лимонну кислоту використовують у якості підкислювача, синергисту антиоксидантів і стабілізатора забарвлення. Її додають до виноматеріалів, овочевих і фруктових консервів, маргаринів. Майонезів, морозива, плавлених сирів та ін. Одно-, дво- та тризаміщені солі калію, натрію, кальцію, амонію та магнію лимонної кислоти (цитрати) використовують для регулювання кислотності харчових систем у якості стабілізаторів, комплексоутворювачів, замінників солі в кондитерському виробництві, при виготовленні безалкогольних напоїв (наприклад лимонадів), консервованих рибних продуктів, у виробництві плавленого сиру та інших молочних продуктів. Цитрати добре запобігають псуванню жирів. Лимонна кислота міститься у великих кількостях у плодах цитрусових, малині, чорній смородині та журавлині. В сухому листі тютюну та бавовні її вміст досягає 12%, в гранатовому соці – 9%, в лимонному – 6%. Серед кислот незрілих яблук на лимонну кислоту приходиться 20%.

Лимонну кислоту виділяють із сухого листя тютюну, махорки або бавовни шляхом екстрагування слабким (2%-им) розчином сульфатної кислоти при 20ºС. Екстракт потім упарюють і нейтралізують карбонатом кальцію при кип’ятінні. Суспензію цитрату кальцію відокремлюють і розкладають 50%-им розчином сульфатної кислоти. Розчин кислоти (35) освітлюють активованим вугіллям, упарюють до сиропу, а потім охолоджують, тим самим утворюється кристалічна лимонна кислота (вихід до 40%). Значну кількість лимонної кислоти виділяють аналогічно з соків цитрусових та інших рослин:

Цитрат кальцію Лимонна кислота

Лимонну кислоту добувають лимоннокислим бродінням сахарів бурякової та тростинної меляси з використанням культури Aspergillus niger. Вхідну мелясу, яка містить до 46% сахарози, розводять водою, додають джерела нітрогену, фосфору, калію та ін. Потім готове живильне середовище (12 – 15% сахарози) засівають канідіями гриба та аерують 5 – 7 діб при 32 – 36ºС до вмісту в культуральній рідині 1 – 2% сахаридів, а органічної кислоти – 12 – 20%. Міцелій грибу відфільтровують (він іде на харчування худобі), а розчин обробляють вапняним молоком. Цитрат кальцію відокремлюють, розкладають сульфатною кислотою і добутий розчин після очищення активованим вугіллям упарюють, охолоджують для кристалізації вільної лимонної кислоти:

Меляса Лимонна кислота

Синтетично лимонну кислоту виробляють з кетену та ангідриду 2-гідроксибутанової кислоти (щавлевооцтової) через спиртоангідридолактон:

Завдяки вдосконаленню мікробіологічних способів виробництва на теперішній час почали працювати установки для виробництва харчової лимонної кислоти з парафінової сировини великої одиничної потужності (40 -– 55 тис. т на рік). Світове виробництво харчової лимонної кислоти перевищує 0,5 млн. т.

Похідні лимонної кислоти мають анорексогенну дію, тому рослинний екстракт тамарінда малабарського (Garcinia cambodgia), який містить гідроксицитрат, використовують у якості препарату для запобігання жироутворення, лікування ожиріння.

Гідроксицитрат (БАД)

Амінокислоти

Цілий ряд амінокислот, насамперед тих, які не синтезуються в організмі людини, так званих a-L-амінокислот (аргінін, валін, лейцин, лізин, метіонін та ін.), повинен потрапляти у достатньої кількості з їжею або у вигляді харчових добавок. Синтетичне та мікробіологічне виробництво дієтичних і кормових амінокислот, яке розпочалось із 1960-х років, стало на теперішній час крупнотонажним завдяки їх широкому застосуванню у медицині у якості лікарських засобів, у сільському господарстві у якості зріст стимулюючих і кормзберігаючих добавок, в харчовій промисловості у якості смакових, консервуючи речовин і біологічно активних добавок. Про практичне значення деяких індивідуальних кислот говорять обсяги їх хімічного і ферментативного синтезів: триптофан виробляють у кількості від 0,2 до 0,3 тис. т на рік, гліцин – 7 – 10 тис. т, лізин – біля 150 тис. т, метіонін – 200 – 400 тис. т, глютамінову кислоту і глутамати – більше 400 тис. т.

Поиск по сайту: