Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Жиророзчинні вітаміни.



Вітамін А (ретинол) – кристалічна речовина, розчинна в жирах і органічних розчинниках, не розчинна у воді. Став першим з відкритих вітамінів, тому його сполуку стали позначати буквою А у відповідності з алфавітною номенклатурою. Вперше вітамін А був виділений з моркви, тому від англійського carrot (морква) пішла назва групи вітамінів А – каротиноїди.

За рахунок подвійних зв’язків активно реагує з галогенами (знебарвлює бромну воду), розчином перманганату калію. Концентрована хлоридна кислота швидко руйнує ретинол, у відсутності оксисену ретинол стійкий до дії лугів.

R=CH2OH – Ретинол (вітамін А1)

R=CHO – Ретиналь

R=COOH – Ретиноєва кислота (вітамін А2)

За хімічною будовою вітамін А1 є циклічним ненасиченим спиртом, який складається з циклогексенового фрагменту β-іонону та двох ланок ізопрену і має повну назву 9,13-діетил-7-(1,1,5-триметил-5-циклогексен-6-іл)-7,9,11,13-нонатетраєн-15-ол. Усі π-звязки ретинолу, як і всіх інших вітамінів групи А, окрім 11-цис-ретиналю, мають транс-конфігурації.

Таблиця 10.Вміст вітаміну А у тваринних і рослинних продуктах

Рослинний продукт Кількість вітаміну А, мг % Тваринний продукт Кількість вітаміну А, мг %
Шпинат Печінка
Морква Яйце куряче
Томат 7,2 Масло вершкове 7,5
Капуста 5-7 Молоко коров'яче
Диня 2,1-6,2 Сир 3,25
Перець червоний 1,75 Риб'ячий жир

Власне вітамін А міститься лише в тваринних продуктах( печінка, риб'ячий жир, вершкове масло тощо). У рослинній їжі містяться каротиноїди – провітамін А (альфа- і бета-каротин, лютеїн, лікопен, зеаксантин тощо). Всього відомо близько 500 каротиноїдів. Найбільш відомим каротиноїдом є бета-каротин (у печінці він перетворюється на вітамін А в результаті окиснення). Вітамін А2 відрізняється від ретинолу наявністю додаткового подвійного зв’язку в β-іоновому кільці.

Добова потреба дорослої людини у вітаміні А складає 1,5 мг, новонародженого – 0,5 мг, дітей і підлітків – 0,5 – 1,5 мг.

Вітамін А потрапляє в організм як у вільному стані так і у етерифікованому вигляді. В організмі тварин пігменти α-, β-, γ-каротини і крептоксантин перетворюються у вітамін А внаслідок ферментативного розщеплення переважно β-каротину. В хімічному відношенні він є половиною молекули β-каротину з окисненим кінцевим атомом Карбону, що утворив первинну спиртову групу. Таке перетворення проходить в живому організмі.

β-Каротин

Синтетичний ретинол в промисловому масштабі отримують ацетату або пальмітату за такою схемою:

Вітамін А(ацетат)

Другим відомим вітаміном цієї групи є вітамін А2 (3,4-дегідроретинол наявністю подвійного зв’язку в положенні С3:

Вітамін А2

Вітамінна активність дегідроретинолу в 2 – 3 рази менша ніж ретинолу (вітаміну А1). Вітаміни групи А1 існують у вигляді оптичних ізомерів, але тільки сполуки з транс-конфігурацією проявляють фізіологічну активність, цис-ізомери такою активністю не володіють.

13-Цис-ретинол 11-Цис-ретинол

 

9-Цис-ретинол

 

Крім вітамінів А1 і А2 вітамінну активність проявляють також 3,4-дегідроретиналь, ретиноєва кислота з повною транс-конфігурацією, відповідні жирнокислотні естери.

3,4-Дегідроретиналь Ретиноєва кислота

При дефіциті вітаміну Аспостерігається затримка росту та ряд інших специфічних симптомів. Вітамін А часто ще називають антиінфекційним вітаміном, оскільки він перешкоджає проникненню інфекції та її розповсюдженню в організмі. Дія вітаміну полягає в тому, що він безпосередньо знищує шкідливі організми, а в тому, що підтримує нормальний стан слизових оболонок. Відсутність вітаміну Априводить також до безпліддя, що викликається враженням слизових оболонок статевих шляхів. Однією з ознак відсутності вітаміну А є порушення адаптації до темряви, так звана «куряча» або «нічна» сліпота.

Не менш важка картина розвивається і при гіпервітамінозі у зв’язку з передозуванням вітаміну. При цьому спостерігається гальмування багатьох синтетичних процесів, що супроводжуються зниженням ваги, втратою апетиту, підвищенням вмісту ліпідів та холестеролу в крові, спостерігається випадання волосся, порушується мінеральний обмін. При цьому спостерігається процес демінералізації кісток.

У разі тривалого вживання (3 – 6 місяців) підвищених кількостей ретинолу (75 – 500 мг/ на добу) у дітей від 1 до 4 років спостерігається відсутність апетиту, швидка збудливість та інші. Незабаром після відміни препарату ці явища починають зникати.

У медичних цілях використовують природні і синтетичні препарати вітаміну А для лікування гіпо- та авітамінозі, інфекційних і простудних захворювань, уражень шкіри, захворювань очей, захворювань органів травлення, для профілактики каменеутворення в жовчних і сечовивідних шляхах, підвищеної функції щитоподібної залози. Можливе вживання вітаміну А як засобу профілактики у людей, робота яких пов’язана з напругою зору, для стимуляції зростання і розвитку у дітей, посилення регенерації тканин,що погано гояться, підвищення опірності інфекціям та для профілактики безпліддя.

Ретинол легко окислюється та руйнується під дією світла просто неба. При кулінарній обробці руйнується до 30% вітаміну А.

Вітамін D (кальциферол). До вітамінів групи D(кальциферолів)належать жиророзчинні речовини, близькі за хімічною будовою, які виявляють антирахітну дію. Найактивнішими серед них ергокальциферол (вітамін D2) і холекальциферол (вітамін D3).

R=-CH(CH3)(CH2)3CH(CH3) – Холекальциферол (вітамін D3);

R=-CH(CH3)-СН=СН-СН(СН3)-СН(СН3)2 – Ергокальциферол (вітамін D2)

Ще у ХVІІ столітті було відоме захворювання рахіт, яке виліковувалося деякими продуктами харчування, у тому числі, риб'ячим жиром. Пізніше вчені виявили вплив сонячного світла на це захворювання. У 1924 р. було встановлено, що в їжі під дією ультрафіолетового опромінення відбувається активація якихось антирахітичних чинників. Суміші цих речовин ідентифікували як стерини. У 1932 р. А. Віндаус після опромінення ергостерину з дріжджів отримав речовину, що має антирахітичну дію і називається ергокальциферолом або вітаміном D2. У 1936 р. зриб'ячого жиру був виділений препарат, названий вітаміном D3,причому попередником його є не ергостерин, а холестерол.

ВітамінD2 (ергокациферол)

Антирахітичний вітамін Dпредставлений двома вітамерами – вітаміном D2 (ергокациферолом) і вітаміном D3 (холекальциферолом). Вони утворюються з попередників – провітамінів при дії на них ультрафіолетового опромінення.

Вітамін D3(холекальциферол)

Ергокальциферол вважається вітаміном рослинного походження, а холекальциферол тваринного.

Вітаміни групи D схожі за будовою та властивостями, є безбарвними кристалами, вони оптично активні, добре розчиняються в ацетоні та нерозчинні у воді. Температура плавлення складає 120 і 90ºС відповідно, максимум поглинання в ультрафіолеті при λ= 265 нм.

Для вітаміну D2 провітаміном є виділений з дріжджів ергостерин.

Ергостерол Вітамін D2

Для вітаміну D3, що міститься в шкірі провітаміном є 7-дегідрохолестерол.

7-Дегідрохолестерол Вітамін D3,

Провітаміни групи Dшироко розповсюджені в природі. Особливо багато їх в печінці риб і тварин, вершковому маслі, яйцях, молоці.

Добова потреба в цьому вітаміні для дорослих складає 2,5 мкг, для новонароджених – 10 мкг, для дітей і підлітків – 12,5 мкг.

Слід зазначити, що ні ерго-, ні холекальциферол біологічно не активні і не можуть виконувати свої регуляторні функції. Їх біологічно активні форми утворюються в ході метаболізму.

Таблиця 11.Вміст вітаміну D в продуктах харчування

Харчовий продукт Вміст вітаміну D, мкг/ г
Печінка скумбрії
Печінка камбали
Печінка тріски 3,0
Печінка яловича 0,025
Яйце куряче 0,05
Масло вершкове 0,03

Промислове виробництво вітаміну D2 полягає у фотоізомерізації ергостиролу, який добувають з дріжджів або міцелію грибів (відходів виробництва пеніциліну з вмістом стеролів 0,5%).

У новонароджених і недоношених дітей запаси вітаміну D невеликі або відсутні. У жіночому молоці міститься тільки 4% добової потреби немовляти у вітаміні D. Тому вже з перших днів необхідно за рекомендацією лікаря-педіатра вводити в раціон дитини вітамін D. Якщо цього не робити, то, зазвичай, до третього тижня життя у дитини розвивається рахіт. При цьому падає вміст кальцію в крові.

Розвиток симптомів гіпервітамінозу обумовлений надлишковим споживанням вітаміну та його здатність акумулюватися в організмі. Серед чинників, що сприяють розвитку гіпервітамінозу, слід відзначити білкове голодування, А- і С-гіповітамінози та підвищену чутливість дитячого організму до високих доз вітаміну D. Особливо високу чутливість до токсичної дії вітаміну D мають діти, хворі на рахіт. У дорослих при D-гіпервітамінозі відзначається погане самопочуття, гострі головні болі, анорексія, анемія, втрата апетиту, болі в шлунку, м'язах, суглобах, оніміння та тремтіння рук і ніг, потіння. Спостерігаються порушення жирового обміну, підвищення Са2+ в крові і сечі.

Вітамін D не руйнується під час кулінарної обробки, проте дуже чутливий до світла, дії кисню, іонів металів.

Вітамін Е (α-токоферол) був відкритий як антистерильний фактор. Токофероли – група вітамінів, здатних запобігати розвитку безпліддя у тварин та підтримувати функцію розмноження (від грец. Tokosпотомство, pheroнесу).

α-Токоферол

 

Вперше вплив вітамінної активності речовини з листя салату на здатність деяких тварин відновлювати потомство помітили Г.Еванс і А.Бішо, які в 1922р. відкрили жиророзчинний вітамін, названий ними токоферолом (дослівно «сприяючий пологам»»). Пізніше він дістав назву вітаміну Е. У 1936 р їм вдалося з олії зародків пшениці виділити дві речовини з властивостями вітаміну Е, яким дали назву α- і β-токофероли.

Вітаміни групи Е містяться в рослинних оліях (соняшниковій, соєвій, арахісовій, кукурудзяній), салаті, капусті, насінні злаків, у меншій мірі в м'ясі, вершковому маслі, яєчному жовтку.

Таблиця 12.Вміст вітаміну Е в харчових продуктах

Харчовий продукт Вітамін Е, мкг/г Харчовий продукт Вітамін Е, мкг/г
Олія із зародків пшениці 2620 – 2740 Зародки пшениці
Олія соєва Висівки дрібні
Олія бавовникова 830 – 1100 Борошно пшеничне І сорту
Олія соняшникова Зерна пшениці
Олія арахісова Висівки великі

За хімічною будовою токофероли можна розглядати як метильні похідні токолу або 2-метил-2-(4'R, 8'R,12'-триметилтридецил)-6-гідроксихроману, який, у свою чергу, є похідним хроману (бензо-γ-дигідропірану), до якого в положенні 2 приєднані три гідровані ланки ізопрену.

Хроман Токол

Усі природні токофероли, що проявляють біологічну активність, є похідними ароматичної сполуки токола і відрізняються один від одного тільки кількістю і місцем розташування метильних груп та деякими особливостями бічного ланцюга. Позначаються різні токофероли грецькими літерами α-, β-, γ-, δ-, ε-, η-, ξ-токофероли. Найактивнішу вітамінну дію має: токоферол(5,7,8-триметилтокол).

Природні токофероли мають три хіральні атоми Карбону (2,4', 8') з R-конфігурацією. Це забезпечує можливість існування для кожної форми токоферолів восьми енантіомерів і чотирьох пар рацематів.

Токофероли розчиняються в етанолі, ацетоні, хлороформі, оліях, повільно окислюються при нагріванні або значно швидше в присутності лугу. Стійкі до дії кислот і лугів при температурі до 100ºС, темніють на світлі та чутливі до УФ-опромінювання. Естери токоферолів (ацетати, п-нітрофенілуретани) значно стабільніші до дії оксигену та світла.

Головна біологічна роль вітамінів Е полягає в їхній антиоксидантній дії, особливо при пер оксидному окисненні ліпідів клітинних мембран, точніше ненасичених вищих карбонових кислот, які входять до їх складу. При цьому токофероли здатні зв’язувати активні проміжні радикали в процесах окиснення внаслідок передачі радикального ланцюга на молекулу токоферолу з утворенням стабільних феноксильних радикалів:

Токоферол Феноксильний радикал

токоферолу

Традиційно вітаміни групи Е виділяють з рослинних олій. Розроблено також декілька методів синтез вітамінів групи Е.

У тварин недостача токоферолу приводить не тільки до безпліддя, але і до враження міокарду та інших м’язових тканин. У людей гіповітаміноз Епроявляється рідко й добова потреба (біля 5мг для дітей і 10 – 25мг для дорослих, особливо для вагітних і мам, що годують немовлят) легко задовольняється при нормальному харчування.

Вітамін К – це велика група вітамінів коагуляції, або антигеморрагічних вітамінів (філохінон, менахінони), Вітамін К (від англійського «коагуляція» -згортання), було відкрито в 1929 р. датським біохіміком Х. Дамом як антигеморрагічний фактор у курчат. Геморрагія – захворювання, яке пов’язане з порушенням цілісності стінок кровоносних судин і підшкірною та внутрім'язовою кровотечею, зумовленою низькою швидкістю згортання крові. Його рослинний різновид – К1 (філохінон), виділений з люцерни в лабораторії П. Каррера в 1939 р. З рибного борошна було виділено та охарактеризовано групу вітамінів К2(менахінони), які відрізняються лише довжиною бічного ланцюга та класифікуються за числом ізопреноїдних залишків або за кількістю атомів карбону в ланцюзі. На довершення Дойзи синтезував штучний вітамін К3– медіон.

Вітамін К представлений, здебільшого, двома сполуками – вітамінами К1 (філохінон) і К2 (фарнохінон або менахінон).

Вітамін К1(філохінон)

Вітамін К2(менахінони)

Вітамін К1 – це світло-жовта рідина, нестійка при нагріванні в лужному середовищі та опроміненні. Вітамін К2– жовтий кристалічний порошок, який також нестійкий у зовнішньому середовищі. Обидва препарати не розчиняються у воді, але розчиняються в органічних розчинниках: бензолі, хлороформі, гексані. Активність вітаміну К знижується за умов дії радіації та рентгенівських променів, заморожування, прийманні аспірину.

Вітаміни К1 і К2 необхідні людині для нормалізації або прискорення процесу згортання крові. Вітамін К застосовують також при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, перед великими оперативними втручаннями для зменшення крововтрат, у разі виражених явищ променевої хвороби.

Окрім природних вітамінів К1 і К2, відома велика кількість їх синтетичних аналогів, які часто виявляють більш високу біологічну активність.

На вітаміни К особливо багаті зелені частини рослин, крім того, він синтезується в достатній кількості бактеріями тонкого кишечнику (мікрофлорою шлунку). З тваринних тканин і органів найбільш багатою цим вітаміном є печінка. Тому дефіцит вітамінів К буває тільки у новонароджених; у дорослих дефіцит може бути зумовлений або знешкодженням шлункових мікроорганізмів сульфамідними препаратами, або антибіотиками.

Денною нормою споживання вітаміну К для чоловіків від 19 до 30 років – 70 мкг, старших за 30 років – 80 мкг; для жінок від 19 до 30 років – 60 мкг, старших за 30 років – 65 мкг.

Таблиця 14.Вміст вітаміну К в харчових продуктах

Харчовий продукт Вміст вітаміну, мг % Харчовий продукт Вміст вітаміну, мг %
Олія соєва Морква 3,2
Боби соєві (свіжі) Шпинат 4,4
Капуста білокачанна (свіжа) Печінка свиняча 0,8
Яєчний жовток Томати 0,6
Брокколі (варена)    

Вітамін Кстійкий до підвищених температур, руйнується під дією світла та в ужному середовищі.

Вітамін N (ліпоєва кислота) відкритий в 1951 р. як фактор росту дріжджів, як чинник зростання молочнокислих бактерій, ряду інших мікроорганізмів, міститься в багатьох рослинних і тваринних організмах. Це кристалічний порошок світло-жовтого кольору, помірно розчинний у воді і значно краще в нижчих спиртах, бензені. Солі лужних металів ліпоєвої кислоти у воді розчиняються добре.

За хімічною будовою ліпоєва кислота або 5-(1,2-ди-тіолан-3-іл)пентанова кислота є циклічним дисульфідом.

Ліпоєва кислота

Завдяки здатності переходити з сульфідної форми (окисненого стану) до сульфгідрильної форми (відновленого стану) ліпоєва кислота бере участь в окисно-відновних реакціях, а також в процесах перенесення атомів гідрогену та ацильних груп. Крім того ліпоєва кислота виявляє властивості антиоксиданта, бере участь в регулюванні вуглеводного, ліпідного та холестеролового обміну речовин, детоксикації при різних отруєннях тощо. За біохімічною дією наближається до вітамінів групи В.

(+)-Ліпоєва кислота досить поширена в рослинах, тваринах, мікроорганізмах. В організмі міститься переважно в печінці, серці, нирках. Тому добувається з печінки великої рогатої худоби шляхом гідролізу розведеною сульфатною кислотою, наступною екстракцією органічним розчинником та кінцевим очищення на оксиді алюмінію.

Розроблений Е. Брауде і Р. Лінстедом в 1956 р. метод синтезу ліпоєвої кислоти полягає в конденсації 6-гептенової кислоти з формальдегідом у кислому середовищі за реакцією Г. Прінса.

Ліпоєва кислота

Для людини добова потреба в ліпоєвій кислоті становить 1 – 2 мг. Ця кількість утворюється мікрофлорою кишковика.

Ліпова кислота знаходить застосування в медицині для нормалізації ліпідного обміну, лікування деяких захворювань печінки (цироз, хвороба Боткіна), цукрового діабету, атеросклерозу, деяких отруєнь.

 

Харчові кислоти

Карбонові кислоти – важливий клас органічних сполук. Їх широко використовують як у харчовій промисловості, так і для приготування соковитих кормів у сільському господарстві. Жирні кислоти мають властивості консервантів, регуляторів кислотності. Деяки з них проявляють вітамінну та біологічну активність.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.