Місце особи в суспільстві, а громадянина в державі визначається реальністю наданих їм прав та обов’язків. Характеристика співвідношення правового статусу особи та громадянина визначає особливості положення людини в державно-організованому середовищі. Зазначимо, що категорії “правовий статус особи та громадянина” мають самостійний характер, а їх взаємодія засновується, по-перше, на нерозривності суспільства і держави і, по-друге, на наявності спільних та особливих рис цих юридичних понять.
Спільні риси підкреслюють похідний характер цих категорій та їх залежність від рівня організованості систем, що їх гарантують. Як правовий статус особи, так і правовий статус громадянина:
Ø характеризують правове положення єдиного суб’єкта – людини;
Ø вони мають єдиний зміст;
Ø певним чином встановлюються та закріплюються;
Ø засновуються на гуманістичних принципах та загальнолюдських цінностях;
Ø відображають рівень розвитку суспільства та держави і визначають його;
Ø гарантуються системою засобів;
Ø мають спільну мету – впорядкування відносин між людьми та взаємодії індивіда і соціальної системи (нації, народу, суспільства, держави);
Ø мають визначену структуру, що характеризується певною взаємодією компонентів.
Однак, за наявності значної кількості спільних ознак, ці категорії зберігають відносну самостійність, що і визначається притаманністю їм особливих рис. Їх можна визначити схематично:
Правовий статус особи
Правовий статус громадянина
Ø Існує до виникнення держави і з нею не пов’язаний
Ø Виникає з появою держави та безпосередньо залежить від неї
Ø Закріплюється соціальними норма-ми в довільному порядку, існує в усній формі
Ø Має письмовий характер. Закріпляється правовими нормами та має характер чітко визначеного документу
Ø Заснований на загальнолюдських цінностях та принципах
Ø Заснований на нормах національно-го та міжнародного права
Ø Поширюється на все населення
Ø Поширюється на громадян певної держави
Ø Має внутрішній характер
Ø Може мати як національний, так і міжнародний характер
Ø Реалізується в силу авторитетності для кожного з суб’єктів, тобто добровільно
Ø Має обов’язковий характер і реалізується незалежно від бажання суб’єктів
Ø Основними елементами змісту є права та обов’язки
Ø Окрім прав та обов’язків структур-ними елементами є свободи та інтереси
Ø Права та обов’язки мають єдиний зміст і невідокремлений характер
Ø Права та обов’язки розмежовані, їх зміст чітко визначений
Ø Права та обов’язки не пов’язані і реалізація права не залежить від виконання обов’язку іншим суб’єктом
Ø Права та обов’язки мають взаємний характер, оскільки юридичний обов’язок є гарантією реалізації суб’єктивного права
Ø Не має чітко визначеного механізму реалізації прав та обов’язків
Ø Має законодавчо визначений механізм реалізації прав та обов’язків
Ø Існує як загальний статус
Ø Може бути загальним, спеціальним, галузевим, індивідуальним
Ø Не залежить від громадянства
Ø Безпосередньо пов’язаний з громадянством
Ø Гарантується суспільством
Ø Гарантується державою
Ø Порушення прав та невиконання обов’язків тягне застосування заходів громадського впливу
Ø Порушення прав та невиконання обов’язків тягне застосування юридичної відповідальності
Ø Відповідальність не має примусового характеру і може виходити як від суспільства в цілому, так і його структурних підрозділів (партій, організацій, об’єднань)
Ø Відповідальність має примусовий характер і призначається від імені держави
Правовий статус особи та громадянина можуть існувати окремо (наприклад, у випадку, коли особа є іноземцем чи не має громадянства), а також можуть співпадати. Це має місце у випадку наявності громадянства у особи, або коли держава гарантує реалізацію проголошених суспільством цінностей.