 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
І. Поняття та структура суспільства. Забезпечення порядку в суспільстві
Функціонування держави в межах суспільства визначає необхідність дослідження самого суспільства як певним чином організованої соціальної системи. В сучасній політологічній та правовій літературі категорія „суспільство” розглядається в 2-х значеннях: 1. як суспільний інститут, який характеризується наявністю суб’єктів, кожен з яких має власні інтереси; 2. як певним чином організована система, що характеризується певним рівнем упорядкованості відносин та взаємодією суб’єктів в процесі реалізації наданих суспільством прав та виконання покладених обов’язків. Узагальнюючи згадані категорії, ми можемо охарактеризувати суспільство як продукт взаємодії людей, засіб організації їх діяльності, засіб їх взаємодії та забезпечення об’єднання людей у соціальні спільності у відповідності до їх спільних інтересів. Суспільство є самостійною категорією, що характеризується наступними ознаками: 1) це динамічне явище, що постійно розвивається та вдосконалюється; 2) це багатоаспектне явище, що відображає специфіку різноманітних сфер людського спілкування; 3) це соціальне явище, що формується під впливом взаємодії людей; 4) це соціальна основа, в межах якої функціонує держава; 5) це засіб надання та задоволення певних потреб суб’єкта, що характеризується як правовий статус особи; 6) це категорія, що має еволюційний характер та відрізняється певним ступенем досконалості відносин. Складність суспільства як категорії відображається у наявності структури суспільства. Структура суспільства визначається як сукупність певних елементів, що визначають будову суспільства та впливають на його особливості. Структура суспільства може розглядатись в 2-х аспектах: а) за сферами суспільних відносин. Елементами структури суспільства є: ü економічна система, як сукупність інститутів, що забезпечують матеріальну основу суспільства та гарантують охорону прав власника; ü політична система, що характеризує соціально неоднорідне суспільство та визначає взаємодію спеціальних інститутів, що реалізують владні відносини; ü соціальна система, як сукупність інститутів, що забезпечують особисті права людини; ü духовна система, що визначає можливості користування та примноження культурних цінностей суспільства. б) інституціональний аспект. Характеризує структуру суспільства з точки зору суспільних відносин, акцентуючи увагу на особливостях суб’єктів. Елементами такої структури є: ü особа, ü соціальні спільності, ü статус індивідуальних та колективних суб’єктів, ü взаємозв’язки, що забезпечують можливість реалізації певних інтересів. Оскільки ми характеризуємо суспільство як складне явище, то необхідною умовою його розвитку ми визначаємо порядок. Порядок – це стабільність, узгодженість та урегульованість суспільних відносин, що є основним засобом забезпечення певної гармонії у поведінці суб’єктів. Саме суспільний порядок: 1) відображає певний рівень організації суспільного життя; 2) забезпечує взаємодію різноманітних сфер життєдіяльності суспільства; 3) є засобом досягнення суспільної безпеки; 4) є засобом гарантування та реалізації суспільних інтересів. Завдяки порядку суспільство набирає рис системності і визначає можливості впливу системи норм на суспільство, що характеризується як соціальне регулювання і результатом якого є сам порядок. Соціальне регулювання є способом визначення та гарантією здійснення поведінки суб’єктів, що реалізується в певній сфері суспільства. Цей вид регулювання, що здійснюється визначеними суб’єктами за допомогою системи соціальних норм. З розвитком суспільства соціальне регулювання проходить 2 етапи: І. психо-біологічний – характеризує регулювання як засіб задоволення біологічних потреб суб’єктів і має найпростіший рівень; ІІ. правове регулювання – є вищим рівнем соціального та забезпечує єдність суспільства в умовах його соціальної неоднорідності. Таким чином суспільство є складним соціальним утворенням, що має власну структуру, характеризується певним ступенем упорядкованості та забезпечує необхідні умови для функціонування держави.
Поиск по сайту: |