В будь-якому суспільстві, в межах якого функціонує держава, існують 2 основні форми владних відносин:
1) суспільна влада;
2) державна влада.
Влада взагалі розуміється як реальна можливість суб'єктів, що її здійснюють підкоряти своїй волі підвладних.
Існування двох вищеназваних форм влади визначає необхідність характеристики їх взаємодії.
Проблемним в юридичній науці є визначення співвідношення державної та суспільної влади. Існує 2 позиції з цього питання:
1) суспільна та державна влада співвідносяться як загальне та особливе, оскільки державна влада реалізується в межах суспільства і є різновидом суспільної;
2) за думкою більшості вчених, суспільна та державна влада є самостійними категоріями, що характеризуються наявністю як спільних так і відмінних ознак.
Спільні ознаки.
1. Це відносини, що передбачають певне підпорядкування суб'єктів.
2. Це владні відносини, що існують в суспільстві.
3. Передбачають певних суб'єктів.
4. Мають визначений зміст.
5. Їх основним призначенням є упорядкування суспільних відносин.
Відмінні риси.
Суспільна влада
Державна влада
1. Існує як до виникнення держави так і в державному суспільстві.
2. Має лише внутрішній характер, тобто поширюється в межах суспільства.
3. Забезпечує певний рівень самоорганізованості населення, оскільки має непрофесійний характер.
4. Поширюється на певну групу населення, яка характеризується єдністю та спільністю інтересів.
5. Функціонує на основі соціальних норм.
6. Має публічний характер і реалізується в економічній, соціальній та духовній сферах.
7. Гарантується суспільством засобами громадського впливу.
1. Існує лише в соціально-неоднорідному суспільстві.
2. Має як внутрішній так і зовнішній характер, оскільки держава представляє суспільство і як суб'єкт міжнародних відносин.
3. Має професійний характер і здійснюється -чиновниками.
4. Поширюється на все населення незалежно від характеру їх інтересів.
5. Функціонує на основі правових норм.
6. Окрім публічного, має політичний характер, що надає їй можливість поширюватись на політичну сферу.
7. Гарантується спеціальними органами держави засобами примусового характеру.
Проблеми співвідношення державної та політичної влади
Оскільки держава функціонує в соціально-неоднорідному суспільстві, що характеризується наявністю особливої сфери суспільних відносин - політичної та політичних інтересів, то досить важливим є дослідження співвідношення державної та політичної влади.
Щодо цієї проблеми, то в літературі найбільш поширеними є 3 підходи до визначення взаємодії цих влад:
1) категорія політична влада є найбільш широкою ніж категорія державна, оскільки здійснюється суб'єктами, що складають політичну систему суспільства (держава, політичні партії, політичні рухи, громадські об'єднання);
2) державна влада є більш широкою категорією, оскільки реалізується державою як центральний елемент політичної системи, що визначає статус інших елементів;
3) це рівнозначні категорії, оскільки основним суб'єктом реалізації як політичної так і державної влади є саме держава.
Політична та державна влада є самостійними юридичними категоріями, що характеризуються спільними рисами:
1. Вони реалізується чітко визначеними суб'єктами.
2. Здійснюються в інтересах певної частини суспільства.
3. Приймають рішення, що мають певну форму.
4. Характеризуються певним ступенем обов'язковості.
5. Забезпечують компроміс політичних інтересів суспільства.
Відмінні риси:
Державна влада
Політична влада
1. Здійснюється державою.
2. Здійснюється в різноманітних сферах.
3. Передбачає реалізацію загально-соціальних функцій.
4. Противагою владі є безвладдя.
5. Має єдину форму та зміст (політична та публічна).
6. Здійснюється спеціальними органами за принципом розподілу повноважень
7. Рішення мають правову форму закріплення і поширюються на все населення.
8. Здійснюється з метою забезпечення управління суспільством.
1. Здійснюється суб'єктами політичної системи.
2. Здійснюється лише в політичній сфері.
3. Забезпечує реалізацію політичних інтересів певної групи населення.
4. Противагою є опозиція.
5. Має плюралістичний характер, оскільки відображає різноманітні політичні течії.
6. Здійснюється виборними органами за принципом єдиноначалля.
7. Рішення закріплюються за допомогою корпоративних, організаційних та політичних норм і поширюються на частину населення, що об'єднується спільними політичними інтересами.
8. Здійснюється з метою спричинення певного тиску на політику держави.