Участь України в освоєнні космосу. Внесок українського ВПК в створенні ракетно-ядерного щита СРСР. Сучасні аерокосмічні програми України. Українські космонавти.

Б№1

Визволення Правобережної України і Криму навесні 1944 року. Депортація кримських татар: причини та наслідки

Наступ на Правобережній Україні почався ще наприкінці грудня 1943 р. із плацдармів, створених у результаті форсування Дніпра. Він розгорнувся від Полісся до Чорного моря і здійснювався силами чотирьох Українських фронтів.

Гітлерівське командування надавало величезного значення утриманню Правобережної України і сподівалося зупинити на Дніпрі подальше просування радянських військ. Особливо завзято воно трималося за Корсунь-Шевченківський виступ на Дніпрі, розташований у 80 км. південніше Києва, розраховуючи вести з його наступальні операції, щоб вибити радянські війська з плацдармів на Правобережній Україні. Після успішних наступальних дій війська 1-го Українського фронту (командуючий - генерал М. Ф. Ватутін) із півночі і війська 2-го Українського фронту (командуючий - генерал І. С. Конєв) з півдня оточили 28 січня 1944 р. корсунь-шевченківське угруповання, де знаходилося 10 гітлерівських дивізій. Після того, як оточеними був відхилений ультиматум про капітуляцію, радянські війська 17 лютого знищили вороже угруповання. Нищівних ударів Червона армія завдала німецьким військам під Бердичевом, Житомиром, Рівним, Луцьком, Нікополем і Кривим Рогом.

У березні - квітні 1944 р. за допомогою масованих танкових ударів радянські війська з ходу форсували ріки Південний Буг, Дністер, Прут і звільнили Херсон, Вінницю, Миколаїв, а на початку квітня - Одесу.

У результаті Житомирсько-Бердичівської, Корсунь-Шевченківської і Рівненсько-Луцької військових операцій чотири Українських фронти вигнали німецькі війська і їхніх союзни­ків із території Правобережжя.

В липні 1944 р. радянські війська нанесли ряд ударів на Рава-Руському і Львівському напрямках, звільнивши від німців Львів, Перемишль, Станіслав (тепер - Івано-Франківськ) та інші міста. В жовтні 1944 р. було повністю звільнене Закарпаття. 28 жовтня – щорічно відзначається як День визволення України від німецько-фашистських загарбників.

ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР У 1944 році

У 1941 році Крим опинився під владою гітлерівців, які розв'язали терор проти мирного населення, а 1944 став роком головної трагедії у кримськотатарської історії. 18 травня 1944 року за наказом Сталіна весь кримськотатарський народ був звинувачений у колабораціонізмі та депортований з Криму. Трагедія отримала назву Сюрґюн(від крим. Sürgün — вигнанець). У злочині були задіяні 32000 енкаведистів. Загалом депортовано 193865 кримців, зокрема 151136 — до Узбецької РСР, 8597 — до Марійської АРСР, 4286 — до Казахської РСР, решта — до різних областей РРФСР.

Із травня по листопад 10105 кримських татар померли від голоду в Узбекистані (7% депортованих до Узбецької РСР). Близько 30000 (20%) вигнанців померли протягом півтора років за даними НКВС, за інформацією кримськотатарських активістів — 46% депортованих.

Кримські активісти закликають до визнання Сюрґюну геноцидом кримських татар.

На відміну від інших депортованих у 1944 року народів, що їх було повернено на батьківщину після XX з'їзду КПРС у 1956 році, кримським татарам було заборонено переїздити до Криму до 1989 р. З 1960-х років у місцях, де мешкали депортовані кримські татари в Узбекистані, зародився та почав набирати силу національний рух за повернення народу до Криму.

Масове повернення почалося у 1989 році, і сьогодні в Криму мешкає близько 270 тис. кримських татар, що складає 13% від загального населення. Найголовніші проблеми кримських татар сьогодні — це масове безробіття (рівень якого серед кримських татар набагато вищий, ніж середній рівень по Криму), проблеми з землею та розвитком інфраструктури, відбудованих з часу репатріації, кримськотатарських селищ.

Участь України в освоєнні космосу. Внесок українського ВПК в створенні ракетно-ядерного щита СРСР. Сучасні аерокосмічні програми України. Українські космонавти.

Україна дала світові цілу плеяду видатних піонерів космонавтики: Юрій Кондратюк, Сергій Корольов, Валентин Глушко, Олег Антонов, Архип Люлька. Та й рід Костянтина Ціолковського закорінений в українській землі. В Україні народилися понад 20 льотчиків-космонавтів. В космосі побували одинадцять чистокровних українців. Багато українських учених і цілі наукові колективи, виробничі підприємства брали участь у розв'язанні найскладніших наукових та технічних проблем, що поставали на нелегкому шляху піонерів освоєння космосу. Такими досягненнями можна гордитися й сьогодні, але для майбутніх успіхів потрібно працювати.

Космічна діяльність у сучасному глобалізованому світі значною мірою визначає майбутнє будь-якої країни. Розвиток високих космічних технологій як фактор інтенсифікації розвитку внутрішніх джерел поступу є однією з умов існування суверенної держави. Після розпаду СРСР в Україні з розрізнених ракетно-космічних організацій і підприємств оборонного комплексу була створена потужна космічна галузь з ефективним механізмом управління, розроблена стратегія її виходу з кризи, напрацьовані засади державної політики у цій сфері. На сьогодні досить успішно виконані три національні космічні партнерські програми, сформований портфель замовлень з нових перспективних міжнародних космічних проектів.

За останні десятиріччя намітилися нові тенденції в освоєнні космосу, значно зріс комерційний і оборонний попит на ракетно-космічну продукцію на міжнародному ринку. Слід також взяти до уваги прояви конкурентної боротьби в процесі освоєння нового світового космічного ринку. Основними важелями у цій боротьбі є використання новітніх наукових досягнень, впровадження екологічно чистих технологій у космосі та збереження стратосфери, висока якість космічних послуг з помірною її собівартістю. Для успішного подолання цієї проблеми є взаємне узгодження розвитку міжнародного космічного співробітництва — прийняття міжнародних рішень з посилення експортного потенціалу українських ракет-носіїв, космічних апаратів, бортових систем та приладів, розробки і впровадження новітніх космічних технологій, забезпечення високого рівня наукових досліджень.

Перебуваючи у Києві, Павло Попович мав змогу обговорити широкий спектр проблем міжнародного космічного співробітництва з керівним складом Кабінету Міністрів України. Плідний обмін думками щодо посилення міжнародних науково-космічних досліджень під патронатом і донорською підтримкою ООН, ЮНЕСКО, ЮНЕП, ЮНІДО та інших міжнародних організацій відбувся в Національному авіаційному університеті. Павло Попович разом з ректором НАУ членом-кореспондентом НАН України Віталієм Бабаком розглянули й підтримали Концепцію із започаткування й створення в Україні Фонду розвитку наукових космічних досліджень і партнерства за участю Міжнародної асоціації академій наук, Національного космічного агентства України та країн-партнерів. Концепцію запропонувала голова парламентського Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради Катерина Самойлик. З цією метою намічено проведення міжпарламентських слухань з питань поглиблення міжнародного космічного співробітництва згідно з прийнятою ООН «Декларацією тисячоліття». На розгляд уряду України буде внесена пропозиція про формування міжурядового оргкомітету і проведення на базі Національного авіаційного університету в Києві Міжнародного космічного форуму з участю агентств ООН та Європейського космічного агентства.

Поиск по сайту: