Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

В) Доля Німеччини в умовах конфронтації між СРСР та країнами Заходу: політика окупаційної влади, економічні труднощі, об’єднання Німеччини, уряд Г. Коля



Після того, як Німеччина зазнала поразки у Другій світовій війні, її державність була припинена, від території Німеччини відокремлені великі території, а решта була розділена на 4 зони окупації: радянську, американську, британську та французьку. 1949 року на територіях американської, британської та французької зон окупації створена Федеративна Республіка Німеччина (ФРН), на території радянської зони окупації — Німецька Демократична республіка (НДР).

1959 року у НДР почалася колективізація сільського господарства та роздержавлення численних дрібних підприємств. До 1960 року приватне володіння землею довели від 52% у 1958 до 8%. На підтримку Східної Німеччини Микита Хрущов вимагав від західних держав фактичного її визнання, погрожуючи закрити доступ до Західного Берліна. Однак до 1970-х років «захід» відмовлявся визнати НДР, наполягаючи на об'єднанні Німеччини у відповідності до повоєнних домовленостей. Водночас все більше мешканців Східної Німеччини іммігрувало у Західну, 1961 року — близько 207 тисяч громадян. У серпні того самого року уряд НДР, аби блокувати потік біженців, наказав спорудити бетонну стіну і загородження з колючого дроту між Східним і Західним Берліном.

1985 року близько 400 тисяч громадян НДР подали заяву про видачу постійної виїзної візи. Представники інтелігенції та церковні діячі вже відкрито критикували режим за відсутність політичних і культурних свобод. Невдоволення більшості східнонімецьких громадян урядом досягло кульмінації 1989 року. У той час, коли сусідні держави намагались лібералізувати свої режими, Соціалістична єдина партія Німеччини вітала жорстоке придушення демонстрації китайських студентів у червні 1989 на площі Тяньаньмень. Наприкінці того самого року громадянське невдоволення вилилося в колосальні демонстрації протесту в самій НДР.

У березні 1990 року громадяни НДР взяли участь у перших виборах за останні 58 років. Перемогу здобув блок партій, близький до західнонімецького Християнсько-демократичного союзу, який виступав за об'єднання Німеччини. Першим обраним прем'єр-міністром НДР став Лотар де Мезьєр, під його керівництвом здійснені важливі зміни, зокрема відновлені 5 федеральних земель (ліквідовані 1952 року), а 3 жовтня 1990 року НДР припинила самостійне існування і була включена до складу ФРН.

На підставі Бонн-Берлінського акту, прийнятого парламентом 10 березня 1994 року, Берлін знову став столицею об'єднаної Німеччини, в той час як Бонн отримав унікальний статус Bundesstadt — місто федерального значення зі збереженням низки федеральних міністерств[6][7]. Перенесення уряду завершилося 1999 року.

Ге́льмут Коль — німецький політик, канцлер Федеративної Республіки Німеччини.

У жовтні 1982 Шмідту не вдалося зберегти коаліцію в бундестазі, і Коль як лідер Християнсько-демократичного Союзу (ХДС) став канцлером у коаліційному уряді ХДС/ХСС — Вільна Демократична партія (ВДП). В 1983 коаліція ХДС/ХСС — ВДП здобула перемогу на виборах. У 1983 вибухнула криза пов'язана з розміщенням на території Західної Німеччини ядерної зброї, у 1984 пройшов семитижневий страйк у машинобудівній і металургійній промисловості. У 1987 на загальнонаціональних виборах коаліція ХДС — ХСС — ВДП знову одержала переважну більшість голосів.

Після того як СРСР у 1989—1990 вимушений був піти зі Східної Європи, Коль виступив з ініціативою про возз'єднання Німеччини, яке відбулося в жовтні 1990. Очолювана ним коаліція в грудні 1990 на перших після 1933 загальнімецьких виборах була обрана в парламент, одержавши значну перевагу. Перед урядом Коля постали проблеми масового безробіття в Східній Німеччині, відродження діяльності ультраправих і неонацистських угруповань, які виступали проти присутності в країні іноземних робітників та іммігрантів. Коль підтримував розширення Європейського Союзу, у грудні 1991 беззастережно підтримав Маастрихтські угоди. У 1994 коаліція ХДС/ХСС — ВДП перемогла на загальнонаціональних виборах з незначною перевагою.

31 жовтня 1996 р. після 5 145 днів після його першого обрання канцлером, Коль побив рекорд Конрада Аденауера за тривалістю перебування на цій посаді.

На виборах у вересні 1998 коаліція ХДС/ХСС — ВДП програла Соціал-демократичній партії, і посаду канцлера зайняв лідер соціал-демократів Ґерхард Шредер.

Наприкінці 1999 — початку 2000 Коля звинуватили у використанні незаконних джерел для фінансування своєї партії, і він змушений був піти з посади почесного голови ХДС.


Б№6

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.