Президентські вибори 2004 року. В.Ф. Янукович і Ю.В. Тимошенко – штрихи до політичного портрету лідерів ПР і БЮТ. Російсько-українські стосунки після виборів.

Згідно з діючим на той час Законом "Про вибори Президента України", вибори відбувалися за системою абсолютної більшості: для перемоги слід було набрати абсолютну більшість голосів від числа тих, хто взяв участь у голосуванні.У випадку, якщо жоден кандидат не набирає такої кількості голосів, передбачався другий тур через 3 тижні, в якому мали брати участь двоє кандидатів, які набрали найбільше голосів. Для перемоги у другому турі досить було набрати більше голосів, ніж набрав суперник.

Для участі в президентській кампанії зареєстровано 26 кандидатів, серед них: Черновецький Леонід Михайлович (Почесний Президент Концерну «Правекс») Чорновіл Андрій В'ячеславович, Ющенко Віктор Андрійович (Блок "Наша Україна") ,Яковенко Олександр Миколайович (КПРС),Янукович Віктор Федорович (Партія регіонів) тощо.

Під час передвиборчої кампанії один з основних претендентів на посаду президента, опозиційний кандидат Віктор Ющенко, неодноразово заявляв про факти стеження за ним та замаху на його життя. 10 вересня 2004 року, після кількаденного перебування під спостереженням українських лікарів, Віктор Ющенко у важкому стані був госпіталізований Віденською клінікою «Рудольфінерхауз». Після його повернення в Україну, виходячи зі стану його здоров'я та ушкоджень організму, було висунуто версію про отруєння.

10 листопада 2004 — Центрвиборчком оголосив остаточні результати виборів:

· Віктор Ющенко набрав 11 125 395 голосів, (39,87 %).

· Віктор Янукович набрав 10 969 579 голосів, (39,32 %).

· Олександр Мороз набрав 5,81 %

· Петро Симоненко — 4,97 %.

24 листопада — ЦВК оголосив результати виборів: Віктор Ющенко — 46,69 % голосів; Віктор Янукович — 49,42 % голосів. Значна частина народу України, уряди Канади, США та багатьох країн Європи не визнали ці результати. Натомість керівництво Росії заявило про своє визнання таких результатів.

3 грудня 2004 року Верховний Суд України визнав результати другого туру недійсними, у зв'язку з численними системними порушеннями на користь Віктора Януковича. Суд вирішив призначити переголосування другого туру на 26 грудня 2004 року. Під час цього переголосування більшість голосів, за висновками ЦВК (склад якої було змінено), отримав Віктор Ющенко.

Передвиборчий штаб Віктора Януковича, перебравши тактику команди Ющенка з другого туру, ініціював новий судовий позов. 20 січня 2005 року Верховний Суд України відхилив скаргу кандидата у Президенти Віктора Януковича, за відсутністю доказів, і розблокував процес офіційного вступу Віктора Ющенка на посаду Президента. У той же день ЦВК офіційно оприлюднила у пресі результати переголосування: Віктор Ющенко — 51,99 % голосів; Віктор Янукович — 44,20 % голосів.

Ю́лія Володи́мирівна Тимоше́нко (*27 листопада 1960, Дніпропетровськ) — український політик, 13-й та 16-й прем'єр-міністр України (2005, 2007-2010), лідер партії "Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»" та однойменного блоку. Перша жінка-прем'єр-міністр в історії незалежної України. Кандидат економічних наук. За версією американського журналу Форбс, одна з трьох найвпливовіших жінок світу в 2005 році.

Політичну кар’ру розпочала у 1996 році: 1996—1998 — народний депутат України.Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності; 1998—2000 — народний депутат України. Голова Бюджетного комітету Верховної Ради. На цій посаді ініціює бюджетну реформу; Грудень 1999 р. — січень 2001 р. — віце-прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка. В цей час ситуація в українській електроенергетиці була катастрофічною: посередники (обленерго) протягом багатьох років оплачували електростанціям менше половини проведеної електрики.

Під час роботи в Кабінеті міністрів домагається виведення галузі з колапсу. В уряді ініціювала безпрецедентні кроки з декриміналізації ПЕКу.; 19 січня 2001 р. Указом Президента України Л.Кучми відправлена у відставку (порушені криминіальні справи проти її чоловіка, її звинуватили у контрабанді валюти); 9 лютого 2001 року стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) — громадського об'єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади злочинний режим Кучми.; 13 лютого 2001 р. заарештована за санкцією Генеральної прокуратури України по звинуваченню в розкраданні (при перебуванні главою ЄЕСУ) мільярда доларів, призначеного для оплати російського газу. У березні 2001 р. Печерський районний суд Києва визнав безпідставність висунутих звинувачень і скасував санкцію на арешт Ю.Тимошенко; у березні 2002 р. на виборах до Верховної Ради України «Блок Юлії Тимошенко» здобув 7,2% голосів виборців. Очолює фракцію «Блоку Ю.Тимошенко» у Верховній Раді 4-го скликання, яка об'єднує 24 народні депутати України; у 2004 році стала співзасновником коаліції «Сила Народу», створеної на підтримку Віктора Ющенка на виборах Президента України восени 2004 року, була однією з лідерів «помаранчевої революції»; 24 січня 2005 р. призначена виконувачем обов'язків прем'єр-міністра України; 4 лютого 2005 р. Верховна Рада призначила Ю.Тимошенко на пост прем'єр-міністра України (за — 373 народні депутати, проти — 0). У липні 2005 р. авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети. 8 вересня 2005 р. Віктор Ющенко підписав указ про відставку Кабінету Міністрів Юлії Тимошенко; 2005—2007 – пербуває в опозиції; 2007-2010 роки – період другого прем’єрства. Брала участь у президентській кампанії 2010 року. З березня 2010 року – в опозиції.

Віктор Федорович Янукович - український державний діяч, політик. 1997 року президентом Кучмою призначений губернатором Донецької області, 2002 року — прем'єр-міністром України. Був кандидатом від влади на президентських виборах 2004 року. Завдяки масовим фальсифікаціям здобув перемогу, що спричинило Помаранчеву революцію. Перемога була скасована рішенням Верховного Суду України, який призначив повторне голосування, на якому Віктор Янукович програв своєму супернику Вікторові Ющенку.

Після 2005 року перебував в опозиції, поки в результаті парламентських виборів 2006 року перемогла його Партія Регіонів, була створена коаліція і Віктора Януковича вдруге вибрано прем'єр-міністром. На дострокових виборах до парламенту у 2007 році перемогла Партія Регіонів, очолювана Януковичем, однак, не створивши коаліції, перейшла в опозицію до новоствореної пропрезидентської більшості та уряду на чолі з Юлією Тимошенко.

Переміг на виборах Президента України 2010 року — в другому турі набрав 48,95% голосів виборців. Став першим президентом України, за якого на виборах проголосувало менше 50% громадян, які взяли участь в голосуванні; а також першим президентом з кримінальним минулим.

Російсько-українські відносини після виборів 2004 року. Значне погіршення російсько-українських відносин відбулося під час і особливо після Помаранчевої революції 2004 р. До влади в Україні прийшли політики відверто антиросійській спрямованості, які зробили своєю зовнішньополітичною доктриною протистояння з Росією. Це знайшло своє продовження у відвертій пропагандистській війні особливо під час газової кризи 2005 р. У 2005-2010 роках режимом Віктора Ющенка послідовно проводилася антиросійська пропаганда, а основою державної політики стало штучне роздування таких аспектів історії України, як масовий голод 1932-1933 років, історія бандеровського руху в Галичині, і так далі. При цьому, якщо не відкрито, то поволі, часом в провокаційній формі, підняття цих питань включало антиросійську пропаганду. З того часу за різних урядів України, стосунки між двома державами залишалися напруженими, зокрема стосовно постачання російських енергоносіїв через територію України та, визнання Голодомору 33-го року геноцидом, можливого вступу України до НАТО та статусу російської мови в Україні.

Незважаючи на складні міждержавні відносини, на неформальному рівні стосунки між українцями і росіянами залишаються здебільшого позитивними та добросусідськими, але послідовна антиросійська пропаганда в Україні - в засобах масової інформації, освітніх установах, привела до зростання антиросійських настроїв.

Поиск по сайту: