· Якщо важкість дихальних розладів зростає і/або центральна оксигенація дитини не поліпшується (SpO2 < 88 %), незважаючи на початкове застосування методики СДППТ + 4 - 6 см водн. ст., треба поступово (кожні 15 - 30 хв.) збільшувати тиск наприкінці видиху на 1 см водн. ст. до поліпшення оксигенації (SpO2 > 88 %) або досягнення тиску 8-10 см водн. ст.
· За відсутності позитивної динаміки показника SpO2, незважаючи на використання позитивного тиску на видиху ³ 8 см водн. ст., збільшують FiO2 до 60 % і визначають газовий склад артеріальної (капілярної) крові.
· SpO2 < 88 % (РаО2 < 50 мм рт.ст.) або РаСО2 > 60 мм рт. ст. і рН < 7,25 за умови застосування тиску 8-10 см водн. ст. і FiO2 > 60 % є абсолютним показанням до початку ШВЛ.
· Визначення адекватності рівня позитивного тиску під час СДППТ.
1) Доцільно збільшити позитивний тиск наприкінці видиху, якщо незважаючи на застосування СДППТ у новонародженої дитини:
- наявні ретракції, експіраторний стогін або тахіпное;
- визначаються рентгенологічні ознаки зменшеного ДО, консолідації легеневої тканини, ателектазів або набрякових змін у легенях;
- основною проблемою залишається недостатня оксигенація крові.
2) Слід передбачити необхідність зменшити тиск, якщо:
- основною проблемою у дитини є гіперкапнія (однак, спочатку потрібно оцінити рентгенологічні дані);
- виявляється стійка гіпоксемія, що не коригується збільшенням тиску у ДШ (така ситуація може бути наслідком перерозтягнення легень, якщо використовується надто високий тиск).
· Можливі причини неефективності СДППТ:
- недостатній тиск у ДШ;
- недостатня величина газового потоку;
- невідповідний розмір носових канюль або неправильне їх використання;
- обструкція ДШ;
- відкритий рот дитини.
· Використання методики СДППТ як перехідного етапу між ШВЛ і самостійним диханням.
1) Порівняно з проведенням звичайної кисневої терапії застосування методики СДППТ через носові канюлі є ефективнішим методом профілактики повторної інтубації недоношених новонароджених, яких попередньо лікували за допомогою ШВЛ з приводу захворювання легень [A].
2) СДППТ через ендотрахеальну трубку довше кількох хвилин перед екстубацією трахеї недоношених новонароджених дітей погіршує клінічні результати лікування і не повинно застосовуватись [A].
3) Плануючи використання методики СДППТ як перехідного етапу між ШВЛ і самостійним диханням, а також у разі застосування СДППТ для лікування апное недоношених дітей, слід передбачити призначення метилксантинів за декілька днів до екстубації новонародженого
- кофеїну цитрат – найбільш ефективний і безпечний препарат; дозу навантаження 20 мг/кг призначають внутрішньо або внутрішньовенно, після чого переходять на підтримуюче введення препарату (5 мг/кг, 1 раз на добу внутрішньо або внутрішньовенно); у разі потреби (недостатній клінічний ефект) обидві дози можна безпечно подвоїти;
- теофілін – доза навантаження – 9 мг/кг внутрішньо; підтримуюча доза – 4 мг/кг через 12 годин внутрішньо;
- еуфілін – доза навантаження – 6 мг/кг внутрішньовенно; підтримуюча доза – 2,5 - 3,5 мг/кг через 12 годин внутрішньовенно;
- безпечна терапевтична концентрація еуфіліну/теофіліну у крові становить 7 - 12 мкг/мл.
4) Після екстубації дитини і переводу на СДППТ через носові канюлі використовують ПТНВ 3-6 см водн. ст. і концентрацію кисню у вдихуваному повітрі, яку застосовували під час ШВЛ.
5) Подальше зменшення параметрів здійснюють відповідно до рекомендацій п. 5.7, а у випадку погіршення показників оксигенації діють згідно з вимогами цього пункту, викладеними вище.
Відміна СДППТ
· У разі зменшення клінічної важкості дихальних розладів і сталому збільшенні SpO2 до 94 % слід спочатку поступово (на 5 % за 30 хвилин) зменшувати FiO2 до 40-30 %, а потім поступово (1 см водн. ст. за 30 хвилин) зменшувати позитивний тиск до + 4 - + 5 см водн. ст., підтримуючи SpO2 у межах 88-94 % і РаО2 – у межах 50 - 70 мм рт. ст.
· ПТНВ (позитивний тиск наприкінці видиху) треба утримувати на рівні +4 - +5 см водн. ст. до того часу, поки задишка і ретракції стануть мінімальними або зникнуть.
· Стабільність стану дитини (SpO2 - 92-93%, відсутність апное, нормальні показники інших життєво важливих функцій, легкі дихальні розлади) за умови зменшення FiO2 < 40 % і тиску < 5 см водн. ст. визначають можливість відміни СДППТ.
· У дітей з дуже малою масою тіла при народженні, які мають періодичні апное, рекомендується продовжувати застосування методики СДППТ з тиском ≤ 5 см водн. ст. до зменшення FiO2 до 30 - 21 %.