У разі появи дихальних розладів у новонародженої дитини потрібно оцінити їх важкість і тип, щоб невідкладно розпочати адекватні лікування і спостереження, а також призначити необхідне додаткове обстеження.
2) центральний ціаноз (ціаноз губ, слизових оболонок, тулуба);
3) ретракції (втягнення податливих ділянок грудної клітки);
4) „парадоксальне” дихання (дихання типу „гойдалки”);
5) експіраторний стогін (ґранти);
6) роздування крил носа.
Показання до оцінювання важкості і типу дихальних розладів
· Оцінювання проводять незалежно від віку новонародженої дитини в таких випадках [9]:
1) появи будь-якої з ознак, описаних в п. 2.1;
2) загроза розвитку синдрому аспірації меконію (меконіальні води);
3) гестаційний вік новонародженого менше 34 тижнів.
· У новонародженої дитини, яка не потребувала реанімаційної допомоги після народження, однак має гестаційний вік менше 34 тижнів або в якої існує ризик розвитку синдрому аспірації меконію, наявність і важкість дихальних розладів слід оцінити протягом перших 15 хв після народження.
Методологія оцінювання
· У разі наявності відповідних показань (п. 2.2 Протоколу), оцінку важкості дихальних розладів проводять, використовуючи шкали Довнеса (табл.5, Додаток 1) або Сільвермана (табл.6, Додаток 1):
1) оцінювання проводять за умови забезпечення теплового захисту дитини;
2) кожну ознаку оцінюють від 0 до 2 балів;
3) рутинне оцінювання проводять не рідше, ніж кожні 3 години, а після отримання нульового результату – двічі, щогодини, протягом наступних 2 годин; після цього оцінювання припиняють і продовжують спостереження за дитиною.
· Важкість дихальних розладів можна оцінити і за допомогою спрощеної шкали ВООЗ (табл. 7, Додаток 1).
· За результатами оцінювання класифікують важкість дихальних розладів (п. 2.4 Протоколу).
· Результати оцінювання зазначають у медичній документації. Рекомендовано використовувати спеціальну форму для запису результатів оцінювання (табл. 6, Додаток 1).
2.4. Класифікація дихальних розладів
· Важкість дихальних розладів.
1. Важкі дихальні розлади.
Сумарна оцінка ³ 7 балів за шкалами Довнеса або Сільвермана, або „важкий” за спрощеною шкалою ВООЗ (табл. 5 Додатку 1).
2. Помірні дихальні розлади.
Сумарна оцінка 4-6 балів за шкалами Довнеса або Сільвермана, або „помірний” за спрощеною шкалою ВООЗ.
3. Легкі дихальні розлади.
Сумарна оцінка 1-3 бали за шкалами Довнеса або Сільвермана, або „легкий” за спрощеною шкалою ВООЗ .
· Типи дихальних розладів.
1. „Легеневий” тип дихальних розладів.
Цей тип дихальних розладів у новонародженої дитини характеризується наявністю значних ретракцій (втягнення податливих ділянок грудної клітки), стогону на видиху, тахiпное > 80 за хв. Такий тип дихальних розладів може відображати розвиток захворювання легень.
2. „Серцевий” тип дихальних розладів.
За наявності цього типу дихальних розладів у новонародженої дитини виявляють центральний ціаноз і помірне тахiпное (60-80 за 1 хв) за відсутності значних ретракцій і стогону на видиху. У разі розвитку такого типу дихальних розладів треба передбачити можливу наявність вродженої вади серця і невідкладну потребу додаткового обстеження (Додаток 3) і/або переводу новонародженої дитини у спеціалізоване відділення.
Основні принципи надання медичної допомоги новонародженим з дихальними розладами
Початкові заходи
· Якщо у новонародженої дитини виявляють дихальні розлади, необхідно забезпечити додатковий тепловий захист немовляти під час спостереження й оцінювання, а також розпочати моніторинг життєво важливих функцій (п.3.3 Протоколу).
· За наявності гіпотермії (температура тіла < 36,5°С) негайно забезпечити зігрівання дитини відповідно до рекомендацій Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні (відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 29.08.2006 № 584).
· Виявлення дихальних розладів у новонародженої дитини незалежно від маси тіла при народженні є показанням для невідкладної оцінки їх важкості і призначення кисневої терапії (п. 4 Протоколу). У новонародженої дитини з легкими дихальними розладами доцільно розпочати кисневу терапію за допомогою системи з малим потоком (п. 4.3 Протоколу), а за наявності помірних або важких дихальних розладів рекомендується застосування системи з великим потоком (п. 4.3 Протоколу).
· Виявлення дихальних розладів у новонародженої дитини з дуже малою масою є показанням до використання методики самостійного дихання під постійним позитивним тиском (п. 5 Протоколу) [А].
· Важкість дихальних розладів необхідно оцінювати в динаміці до моменту переведення новонародженої дитини у відділення інтенсивної терапії або отримання трьох нульових оцінок відповідно до вимог, зазначених у п. 2.3 Протоколу.
· Оцінка > 5 балів, прогресивне зростання важкості дихальних розладів або важкі дихальні розлади за шкалою ВООЗ (табл. 7, Додаток 1) вказують на необхідність термінового переведення і лікування новонародженої дитини в умовах відділення інтенсивної терапії.
· Якщо результат оцінювання протягом принаймі 2 годин стабільно перевищує 3 бали або у дитини зберігається центральний ціаноз, незважаючи на призначення кисневої терапії, слід провести додаткове обстеження (табл. 1).
· Під час проведення оксигенотерапії потрібно продовжувати клінічне спостереження за дитиною для визначення динаміки її стану.
Таблиця 1
Обстеження новонародженого з дихальними розладами
Назва обстеження
Мета
1. Рентгенографія органів грудної клітки
2. Загальний аналіз крові, гематокрит
3. Вміст глюкози у крові
4. Забір крові на бактеріологічне дослідження до призначення антибіотиків
5. Газовий склад артеріальної (або капілярної) крові, КЛС (за можливості) і/або пульсоксиметрія
Виявити захворювання легень і серця
Виявити анемію, полiцитемiю, запідозрити наявність інфекції
Виявити гiпоглiкемiю, гiперглiкемiю
Діагностувати бактеріємію, пневмонію
Визначити рівень оксигенації, насичення гемоглобіну киснем, кислотно-лужний стан (КЛС)