Моніторинг стану дитини, яка дихає додатковим киснем

· Загальні положення.

1) Визначення парціального тиску кисню в артеріальній крові (РаО₂) є золотим стандартом оцінки стану оксигенації новонародженої дитини з дихальними розладами.

2) Визначення газового складу капілярної крові. Через недостатню об’єктивність результатів ця методика не рекомендується для контролю за станом артеріальної оксигенації, хоча може використовуватись за відсутності можливості отримати артеріальну кров.

Таблиця 9

Прийнятні показники газового складу крові і кислотно-лужного стану в новонароджених

· Техніка забору артеріальної крові.

1) Найбільш вірогідний результат дослідження газового складу крові можна отримати, забираючи кров із артеріального катетера. Однак, катетеризувати периферичну артерію рекомендується лише у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених. Пункція артерії або отримання капілярної крові можуть бути прийнятною альтернативою в установах, де відсутнє таке відділення.

2) Після отримання крові важливо зберігати її охолодженою і якомога скоріше провести дослідження.

3) Рекомендована для пункції (катетеризації) периферична артеріальна судина – радіальна артерія.

4) Пункцію (катетеризацію) цієї судини здійснюють лише після виконання тесту Аллена.

5) Тест Аллена дозволяє підтвердити функціонування колатеральних артеріальних судин; позитивний результат тесту вказує на безпеку пункції або катетеризації радіальної артерії:

- великими пальцями обох рук обережно перетискають радіальну і ліктьову артерії новонародженого на одній руці і спостерігають за побілінням долоні;

- відпускають ліктьову артерію і спостерігають за відновленням циркуляції;

- якщо вся долоня дитини рожевіє, ліктьова артерія забезпечує достатнє кровопостачання і радіальну артерію можна безпечно катетеризувати;

- якщо результат від’ємний (долоня порожевіла лише частково), слід провести тест на іншій руці;

- якщо і цей тест буде від’ємний, слід утриматись від забору артеріальної крові і використати капілярну кров.

6) Приготування („гепаринізація”) шприца:

- препаратом вибору може бути натрієвий або літієвий гепарин;

- із дотриманням вимог асептики у пластиковий шприц об’ємом 2 мл голкою 20 G набирають 0,5 мл розчину, що містить 5 Од гепарину в 1 мл;

- голку, приєднану до шприца, накривають ковпачком; шприц тримають у вертикальному положенні (голкою догори); поршень шприца декілька разів відтягують донизу і повертають догори, щоб максимально вкрити стінки шприца шаром гепарину;

- безпосередньо перед пункцією судини до шприца приєднують нову голку (22 G) і через неї повністю видаляють залишки гепарину зі шприца; використання голки з меншим просвітом може знижувати ефективність наступного забору крові.

7) Отримання артеріальної крові для дослідження:

- забір крові здійснюють у гепаринизований шприц, суворо дотримуючись вимог стерильності та уникаючи контакту крові з повітрям.

8) Пункція радіальної артерії:

- готують резервуар зі шматочками льоду;

- миють руки й одягають гумові рукавички;

- готують гепаринизований шприц (п.5);

- виконують тест Аллена (п.4);

- знову визначають пульс на радіальній артерії;

- циркулярними рухами від ділянки артерії обробляють шкіру антисептиком;

- обробляють антисептиком руки, повторно локалізують ділянку артерії, знімають ковпачок з голки і пунктують судину, тримаючи голку під кутом 45° до поверхні руки дитини (Рис. 1);

- обережно і повільно набирають кров у шприц, після чого швидко видаляють голку зі шприцом і зупиняють кровотечу;

- голку накривають ковпачком, декілька разів обережно обертають шприц з кров’ю, щоб забезпечити максимальну її гепаринізацію; після цього кладуть шприц у резервуар з льодом і відправляють на дослідження;

- перевіряють ділянку пункції, переконуючись у відсутності кровотечі;

-

Рисунок 1. Техніка пункції радіальної артерії

9) Отримання крові з артеріального катетера:

- готують резервуар зі шматочками льоду;

- миють руки й одягають гумові рукавички;

- готують гепаринизований шприц (п.5);

- припиняють інфузію стандартного промивного розчину через катетер;

- із дотриманням вимог стерильності до триходового крана приєднують стерильний шприц об’ємом 2 мл, перекривають доступ до основної інфузійної лінії, одночасно відкриваючи вхід до катетера, обережно відтягують поршень шприца і набирають у нього залишки інфузійного розчину з катетера до отримання чистої крові;

- від’єднують шприц від крана і швидко приєднують гепаринізований шприц;

- повільно і обережно набирають потрібну кількість крові, краном перекривають доступ до шприца, від’єднують шприц і швидко одягають на нього голку з ковпачком; декілька разів обережно обертають шприц у руках, після чого кладуть у резервуар з льодом і відправляють на дослідження;

- промивають триходовий кран і катетер фізіологічним розчином з гепарином (0,5 Од гепарину на 1 мл розчину), після чого відновлюють постійну повільну інфузію стандартного промивного розчину через катетер.

· Техніка забору капілярної крові.

1) Миють руки й одягають гумові рукавички;

2) зігрівають стопу дитини протягом 3 хвилин у теплій воді; використовують термометр; температура води 37-39° С;

3) обробляють шкіру на п’ятці дезінфектантом;

4) стерильним ланцетом проколюють шкіру і витирають першу каплю крові стерильною ватною кулькою;

5) збирають кров у гепаринізований капіляр (75 мкл), тримаючи його край нижче ділянки проколу і дозволяючи крові вільно стікати у капіляр;

6) не натискають на ділянку пункції і уникають потрапляння повітря у капіляр;

7) зупиняють кровотечу, використовуючи ватну кульку, просякнуту антисептиком;

8) закривши кінці капіляру двома пальцями, обережними рухами перемішують кров;

9) заклеюють або закривають отвори капіляра спеціальними заглушками, поміщають у резервуар з льодом і відправляють на дослідження.

· Пульсоксиметрія – неінвазивний метод контролю насичення гемоглобіну киснем.

1) Ця методика забезпечує неінвазивний моніторний контроль за рівнем насичення гемоглобіну киснем (SpO₂) і частотою пульсу дитини.

2) Прийнятні показники SpO₂ – 88-94 %, які відповідають РаО₂ 50-80 мм. рт. ст.

3) Датчик накладають в ділянці артеріальної судини на стопі, кисті, пальцях, зап’ясті або гомілці дитини.

4) Чинники, що впливають на точність вимірювання SpO₂:

- Місцезнаходження датчика.

§ Діод, що поглинає світло, має знаходитись точно навпроти випромінюючого діоду в ділянці артеріальної судини.

§ Обидва діоди мають бути захищені від дії зовнішнього світла і фіксуватись без застосування надмірного тиску.

§ Правильність положення датчика треба перевіряти кожні 6-8 год.

- Периферична перфузія.

§ Для належного функціонування більшість пульсоксиметрів вимагають пульсового тиску > 20 мм рт. ст. або систолічного тиску > 30 мм рт. ст.

§ Пульоксиметрія нової генерації, які забезпечують високу точність сигналу, здатні функціонувати за умов зниженої тканинної перфузії.

- Фізичні рухи.

§ Найважливіша причина активації хибного сигналу тривоги.

§ Пульсоксиметрія нової генерації здатні ідентифікувати більшість таких артефактів.

- Наявність у крові аномальних гемоглобінів.

§ Підвищений вміст метгемоглобіну (MetHb) у крові спричинить зменшення величини SpO₂ незалежно від дійсного показника насичення гемоглобіну артеріальної крові киснем.

§ Наявність карбоксинемоглобіну (СОHb) у крові призведе до переоцінки дійсного показника насичення гемоглобіну артеріальної крові киснем (на 1 % для кожного відсотку СОHb у крові).

- Алгоритм аналізу.

§ Деякі пульсоксиметри автоматично віднімають типові значення COHb, MetHb та ін. Від результатів своїх вимірювань, визначаючи фракційний показник насичення гемоглобіну киснем, який на 2-3 % нижче стандартних показників інших моніторів.

5) За відсутності артефактних сигналів пульсоксиметрія характеризується високою чутливістю щодо діагностики гіпоксемії.

6) Залежність між SpO₂ і РаО₂ є нелінійною, а тому пульсоксиметрія є відносно нечутливою в плані діагностики гіпероксемії. Незначні зміни кисневої сатурації можуть відповідати значним коливанням РаО₂. Ця важлива закономірність є особливо значною у разі перевищення показника насичення гемоглобіну киснем 92 %, чого потрібно уникати.

· Капнометрія – визначення парціального тиску СО₂ (РСО₂) у видихуваному повітрі.

1) Парціальний тиск СО₂ у видихуваному повітрі приблизно відповідає альвеолярному показнику.

2) У новонароджених дітей цінність цього методу є сумнівною внаслідок значної частоти дихання і великого об’єму мертвого простору, що створюється датчиком капнометра.

3) Чинники, що впливають на точність вимірювань капнометра.

- Методика отримання видихуваного повітря для дослідження.

§ Капнометри, що працюють з основним потоком: аналізатор СО₂ знаходиться у дихальному контурі:

переваги: короткий час відповіді (вірогідні показники навіть за умови значної частоти дихання);

недоліки: від 1 до 10 мл додаткового мертвого простору; ризик перегинання трубок дихального контуру.

§ Капнометри, що працюють з „боковим” потоком:

переваги: не створюють додаткового мертвого простору, можуть використовуватись у незаінтубованих новонароджених;

недоліки: ризик розведення видихуваного повітря зовнішнім повітрям; триваліший час відповіді; хибно-низькі показники у дітей з частотою дихання (вентиляцій) понад 60 за 1 хв.

- Порушення вентиляційно-перфузійних співвідношень.

§ Парціальний тиск СО₂ у видихуваному повітрі буде відповідати показнику РаСО₂ лише за наявності таких умов:

а) досягається вирівнювання парціальних тисків СО₂ у капілярній крові й альвеолярному газі;

в) показник парціального тиску СО₂ у видихуваному повітрі відповідає середній величині парціального тиску СО₂ в альвеолах протягом дихального циклу;

с) вентиляційно - перфузійні співвідношення є однаковими в усіх відділах легень;

§ Ці умови є здебільшого недосяжними у новонароджених із захворюваннями легень, що зменшує вірогідність отриманих показників.

§ Точність вимірювань можна оцінити за показниками капнограми – швидке зростання показника, чітке плато наприкінці видиху, відсутність СО₂ під час вдиху.

Додаток 5

Алгоритм медичної допомоги новонародженій дитині з дихальними розладами (ДР)

Примітки: * - див. табл. 5; ** - див. табл. 6-7.

Додаток 6

Поиск по сайту: