Формування людської мови

Людська мова пройшла довгий шлях розвитку. Звуки, які супроводжували перші трудові дії, спочатку ще не могли бути справжніми словами, які позначають окремі об'єкти, якості та дії. Ці звуки спочатку ще не існували самостійно, а були мов-би вплетені в практичну діяльність. До того ж вони неодмінно супроводжувалися жестами і виразними інтонаціями, зрозумі-ти їх значения можна було, лише якщо знати ситуацію, у якій вони виникли.

Така "діюча розмова", яка здійснювалася руками, призводила до конфлікту між двома функціями руки (дією з предметами та їхнім позначенням), який спричинив передачу семантичної функції голосовим органам. Тим самим було покладено початок розвитку самостійної звукової мови.

Однак вроджені звуки, жести, міміка зберігали свое значен­ия, починаючи з первісних людей до наших днів, щоправда, лише як доповнення до акустичних засобів. Тривалий час зв'я-зок цих компонентів залишався настільки тісним, що один зву-ковий комплекс міг позначати, наприклад, і предмет, на який вказувала рука, і саму руку, і дію, здійснену цим предметом. Тільки після того як звуки мови відокремилися від практичних дій, виникли перші справжні слова. Ці слова позначали пред-мети, і лише значно пізніше з’явилися слова, які позначали дії та якості.

У процесі відділення мови від безпосередньої практичної ді-яльності словесні значения стають усе абстрактнішими, мова все більше виступає як засіб людського мислення, а не тільки спілкування. Леонтьев пише з цього приводу, що "безпосеред-ній зв’язок мови і мовлення з трудовою діяльністю людей є тією основною умовою, під впливом якої вони розвивалися як носії “об’єктивованого” свідомого відображення дійсності.

Позначаючи в трудовому процесі предмет, слово виділяє й узагальнюе його для індивідуальної свідомості саме в об’ек-тивно-суспільному його значенні, тобто як суспільний пред­мет”.

Мислення, мова і суспільно-трудова діяльність складали у своему зародженні і розвитку єдиний комплекс, при цьому мис­лення людини розвивалося лише в єдності із суспільною свідо-містю і складало основну якісну відмінність людського мислення від мислення у тварин. Діяльність тварин навіть у найвищих її формах цілком підкоряється природним зв'язкам і відносинам між предметними компонентами навколишнього середовища. Однак діяльність людини, що виросла з діяльності тварин, за­знала докорінних якісних змін і підкорялася вже не стільки природним, але насамперед суспільним зв'язкам і відносинам. Цей суспільно-трудовий сенс і відбивають слова, поняття люд-ської мови.

Психіка вищих тварин здатна відбивати лише просторово-тимчасові зв'язки і відносини між предметними компонентами середовища, але не глибокого причинно-наслідкового зв'язку. Психіка ж людини прямо і побічно відбиває також і суспільні зв'язки, відносини, діяльність інших людей, так само як ЇЇ ре­зультата. Це дозволило людині осягнути навіть недоступні спо-стереженню причинно-наслідкові зв'язки. На цьому підґрунті стало можливим відображення в мозку людини предметної дійсності поза безпосереднім відношенням до неї суб'єкта, тобто у свідомості людини образ дійсності вже не зливається з пере­живаниям суб'екта, а відбиваються об’єктивні, стійкі власти-вості цієї дійсності.

Визначаючи людське мислення як суспільно-зумовлену пі-знавальну діяльність, С. Л. Рубінштейн підкреслював, що "мис­лення, у власному сенсі слова, без мови неможливо. Абстракт-не мислення — мовне, словесне мислення. Людське пізнання є історична категорія. Воно не зводиться до моментального акту, в якому знания виникають, щоб відразу згаснути. Шзнання у власному сенсі слова передбачає наступність пізнань, які здо-буваються, та можливість їхньої фіксації, здійснюваної за до-помогою слова". Тварини позбавлені можливості словесного спілкування, а тим більше словесної фіксації пізнання, яке здо-бувається, та його передачі потомству за допомогою мови. Цим

визначаеться межа мислення тварин, так само як межа їхніх комунікативних можливостей, та водночас характеризуется біологічна, пристосувальна роль їхнього спілкування. Адже для здійснення цієї ролі не потрібні слова, завдяки яким “вперше з’являються абстрактні від речей ідеальні об’єкти мислення як “теоретичної" діяльності і разом з ними й ця остання".

Отже, ми наблизилися до того рубежу, коли на тлі філоге-нетичної спільності поведінки чітко вимальовується докорінне розходження між інтелектом тварин і свідомістю людини, а тим самим — і межа між твариною та людиною взагалі. Пе-рехід через цю межу став можливим і необхідним як наслідок активного, докорінно іншого впливу на природу під час трудо-вої діяльності. Здійснювана за допомогою знарядь праці, ця діяльність опосередковувала ставлення її виконавця до приро-ди, а це виявилося найважливішою передумовою для перетво-рення досвідомої психіки у свідомість.

Елементи опосередкованого ставлення до природи, до її предметних компонентів зустрічаються вже в маніпуляційній активності мавп, особливо під час компенсаторного маніпулю-вання та у знарядійних діях, а також під час демонстраційно-го маніпулювання. Однак, як уже зазначалося, при складному маніпулюванні, коли мавпа впливає одним об'єктом на інший, її увагу спрямовано лише на зміни, що відбуваються в аналогу знаряддя ("першому об'єкті"), але не в об’єкті впливу (“друго­му об’єкті"). Справжні ж знарядійні дії ситуаційно зумовлені, відповідно й їхня пізнавальна цінність обмежена конкретним, пристосувальним значениям цих дій, як про це свідчать і наве­дет вище приклади. Свій розвиток і повноцінне пізнавальне значения опосередковані дії одержують тільки тоді, коли після злиття компенсаторного маніпулювання із знарядійними діями увага переноситься на оброблюваний ("другий”) об'єкт, який є необхідністю і відбувається в трудовій діяльності. Саме таке і тільки таке опосередковане ставлення до природи дозволило людині розкрити недоступні для безпосереднього спостереження істотні, внутрішні взаємозалежності і закономірності природи.

Не менш істотним для перетворення досвідомої психіки у свідомість було те, що опосередковане ставлення до природи формувалося в процесі встановлення трудових зв’язків між

працюючими через їхнє спілкування один з одним під час ви-конання трудових операцій. Саме так водночас зі свідомістю в процесі трудової діяльності виникало членороздільне мовлення як засіб перетворення індивідуальної свідомості у суспільну.

Як вказував К. Маркс, свідомість людей була спочатку без-посередньо вплетена в їхню матеріальну діяльність і матеріаль-не спілкування.

Про докорінну відмінність історичного розвитку людства від біологічної еволюції тварин, культурного типу розвитку пове-дінки від біологічного Л. С. Виготський писав, що “розвиток вищих психічних функцій відбувається без зміни біологічного типу людини, у той час як зміни біологічного типу є основою еволюційного типу розвитку. Як відомо і як неодноразово вка-зувалося, ця риса складає і загальну відмінність історичного розвитку людини. У людини, — продовжуе Виготський, — на перший план виступае розвиток його штучних органів — зна-рядь, а не зміна органів і будови тіла”.

Але саме біологічна еволюція тварин, весь хід філогенезу хребетних, а ще нижче — безхребетних, створив біологічну ос-нову і передумови для цього небувалого в історії органічного світу переходу на найвищий, зовсім новий рівень розвитку.

ПРАКТИКУМ

Творчізаедания

1. Перед мавпою дослідник ховав фрукти за непрозору пере-
городку, а потім непомітно підміняв їх капустою. Тварина по-
чинала шукати побачене. Проте, знайшовши капусту, вона не
припиняла пошуків доти, доки дослідник не давав їй фрукти.
Такі ж результати дали експерименти з лисицями та собаками.

Про що свідчать ці результати? На якій стадії розвитку пси-хіки перебувають ці тварини?

2. Поза кліткою, в якій сидить шимпанзе, на відстані, яка
не дозволяє дотягнутися кінцівкою, кладуть принаду (банан,
апельсин). У клітці лежить палка. Спочатку тварина намагаеть-
ся схопити фрукти безпосередньо лапою. Щ спроби не прино-
сять успіху. Активність шимпанзе на деякий час начебто зга-
сае. Тварина відволікається від принади і вже не намагаеться
більше дістати її. Потім знову вдається до таких спроб, але те-

пер уже бере палку, простягає ЇЇ до плоду, торкаеться, тягне палку назад, знову простягає її і знову тягне назад. Як наслі-док плід усе більше наближається до мавпи, зрештою, вона отри-муе його. Задачу розв’язано.

Як пояснити таку поведінку тварини? Про яку стадію роз-витку психіки вона свідчить ?

3. Спостереження за термітами (загін суспільних комах) під
час побудови ними гнізда (термітника) дало змогу виділити три
фази їхньої спільної діяльності. На першій фазі спостерігаєть-
ся безладна й неузгоджена активність, та й то лише окремих
комах. На другій фазі до будівництва залучаються майже всі
терміти: одні з них переносять глиняні кульки і розкладають їх
будь-де, інші починають рити галерею. Проте кожен з них діє
сам по собі, і тоді буває так, що один терміт хапає й відносить
кульку, щойно принесену іншим. Третя фаза характеризуется
вже узгодженою поведінкою і починається тоді, коли в деяких
місцях будівництва накопичуються кульки. Тепер уже всі кома-
хи займаються викладанням стовпів — підмурівка термітника,
причому кульки вони складають не в центрі стовпа, а трохи
ближче до краю. Так починаеться спорудження арки.

У чому причина узгодженості поведінки термітів? Як пояс-нюється перехід від однієї фази поведінки до іншої?

4. Песці, на шляху яких клали принаду, особливим при-
строем з’еднану з націленою на них рушницею, хапали її і від-
разу ж гинули. Проте згодом тварини “помудрішали” — вони
почали проривати у снігу хід і брати принаду знизу, не потрап-
ляючи під кулю. А олені замість того, щоб бігти від шуму, що
його зчиняють загоничі, в бік мисливців, з часом змінювали
напрямок руху і бігли на шум, прориваючись таким чином че-
рез лінію загоничів і рятуючись.

Про що свідчить така поведінка? На якій стадії розвитку психіки перебувають ці тварини?

5. Індіанське плем’я гуїчолів ототожнює оленя і пір’я птаха,
оленя і пшеницю. Пшениця, стверджують гуїчоли, колись була
оленем. Здійснюючи ритуал, вони кладуть оленя на пшеницю
і поводяться з ним так, начебто він є снопом. Коли вони випи-
вають бульйон, зварений з оленячого м’яса, то розраховують,
що врожай пшениці буде добрим. За цієї ж причини вони їдять
оленину перед тим, як зорати поле.

Як це явище характеризує первісну свідомість? Як його можна пояснити?

6. Коли жінка з племені маорі (Нова Зеландія) дізналася, що
з’їла фрукти — предмети табу, то вигукнула, що дух вождя,
який наклав табу, обов’язково вб’є її. Через кілька годин вона
справді померла. Очевидно, порушення табу призвело до нерво-
вого шоку, що став причиною смерті.

Які особливості первісної свідомості проявилися таким чи­ном? Що могло бути причиною їх появи?

7. Етнографи описали статеві “виробничі” табу у деяких дав-
ніх народів, сутність яких полягала у забороні статевих кон-
тактів у період підготовки до полювання і самого полювання.
Наприклад, індіанці нутка (північно-західне узбережжя Шв-
нічної Америки) вважали, що у невдачі при полюванні на китів
винний той, хто порушив це табу, й суворо карали його. Подібні
табу були й у давніх римлян, німців, угорців, естонців, ук-
раїнців, росіян.

Через які причини могли виникнути такі табу? Яку роль вони відігравали у житті первісної спільноти?

8. У минулому населения Маркізьких островів (Полінезія)
дуже боялося чаклунів. Чаклун збирав волосся, нігті або що-
небудь, що належало людині, якій він хотів заподіяти шкоду,
загортав це в зелений листок і ховав у мішок, зав’язаний
складним вузлом. Із дотриманням певної послідовності дій цей
мішок закопували. Після цього людина вмирала від виснажли-
вої хвороби. Щоб врятувати життя, потрібно було знайти захо-
ване, адже магічний засіб при цьому втрачав свою силу. До
подібних дій вдаються і австралійські чаклуни. Один абориген
пояснив їх так: “Коли наш знахар бере щось належне людині і
підсмажує це із заклинаниями, вогонь вбирає в себе запах цієї
людини, і це добиває бідолаху”.

Про яке явище йдеться? Як це характеризує первісну сві-домість?

9. У давніх євреїв слово “нефеш” (дихання) вживалося із та-
кими значениями: “життя”, “душа”, “розум тварини”, а слова
“руах”, “нешама” — для позначення переходів від “дихання”
до “духу”. Цим значениям відповідають арабські слова “pyx”
i “нефе”. Те саме стосується санскритських слів “атман” і “пра-
на”, грецьких “псюхе” і “пневма”, латинських “анімус”, “ані-

ма”, “спірітус”. Аналогічно слов’янське “дух” пов’язує поняття “дихання”, “душа”. У діалекті циган також зустрічається сло-во “дух” зі значениям “дихання душі, життя”. Першим значен­иям німецького “гейст” і англійського “гост” також, напевно, було “дихання”.

Що дає аналіз цих слів для розуміння особливостей первіс-ної свідомості?

10. У мові жителів островів Самоа, що в Тихому океані, є слово “мусу”. Закоханий юнак прагне поводити себе з коханою так, щоб вона стала “мусу”. Проте на будь-яке запитання про причини своєї поведінки самоанець відповідає: “Хто його знає”. Характеризуючи людину, він повідомить її вік, статус, родинні зв’язки, якісь вади, чим вона займається, але нічого не скаже про її особливості. Та й у самоанській мові немає граматичних форм для утворення порівняльного ступеня, які б давали змогу порівнювати людей між собою. Одна з негативних оцінок само-анця: “ Хоче бути вищим за всіх”.

Про що свідчить це явище? Як воно характеризує процеси розвитку свідомості?

Тестові заедания

1. Яку функціональну роль виконують танці бджіл?

а) форма відпочинку;

б) передача інформації про місцезнаходження та кількість

їжі;

в) шлюбний ритуал;

г) умови для створення меду;

д) підвищення температури у вулику.

2. Якою є морфофункціональна організація нервової систе-
ми вищих хребетних тварин?

а) головна ганглія та нервові стовбці;

б) нервовий стовбур, скупчення нейронів у черепі та по-
близу життєво важливих органів;

в) центральна та периферична нервова система;

г) спинний та головний мозок;

д) тільки периферична система.

3. Які способи орієнтації не використовуються птахами під
час перельоту?

а) візуальний за наземними орієнтирами;

б) за сонцем;

в) за розташуванням зірок;

г) за магнітним полем Землі;

д) за радіацією.

4. Яка ознака не свідчить про пластичність поведінки вищих хребетних тварин?

а) створення постійних сімейних пар;

б) зміна території розмноження;

в) зміна статевого партнера;

г) виведення повторного потомства після загибелі першого;

д) зміна території гнізда у разі загрози для дитинчати.

Заедания та запитання

1.Дайте характеристику стадії, на якій залишається психі-ка більшості ссавців.

2. Який вищий ступінь розвитку психіки тварин?

3. Назвіть ссавців, дії яких позначені інтелектом. Доведіть свою позицію.

4. У чому полягають відмітні ознаки інтелектуальних дій людини на відміну від інтелектуальних дій тварин?

5. Розкажіть про основну передумову розвитку свідомості людини.

6. Найважливіші особливості психічної діяльності людини.

7. Дайте характеристику елементам свідомості тварин.

8. Назвіть загальне та відмітне у психічній діяльності тва-рин і людей та дайте їм характеристику.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Бондаренко Л. И. Основные этапы человеческого созна-ния. — К., 1979.

2.Брушлинский А. В. О природных предпосылках психичес-кого развития человека. — М., 1977.

3. Зорина 3. А., Полетаева И. И. Зоопсихология. Элемен­тарное мышление животных. — М., 2001.

4.Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. — М., 1981.

5. Фабри К. Э. Основы зоопсихологии. — М., 1976.

6.Чайченко Г. М. Зоопсихологія та порівняльна психоло-гія. — К., 1992.

ГЛОСАРІЙ

Агресивна поведінка тварин— погроза та дії тварин, спря-мовані проти представників свого, рідше іншого виду тварин.

Адаптації принцип— один з фундаментальних принципів науки, який відображає здатність організму активно пристосо-вуватися до навколишнього середовища.

Активація— нейрофізіологічний і психологічний процеси підсилення активності організму.

Активність пошукова— поведінка, яка спрямована на зміну ситуації за відсутності певного прогнозу її результатів.

Актуалізація— перехід певного інстинкту, схильності, здатності й можливого (потенційного) до справжнього (актуаль­ного) стану.

Алеломиметична поведінка— наслідування без навчання.

Анімотерапія— галузь психотерапії; показує вплив твари-ни на людину.

Антропогенез— процес виникнення і розвитку людини з людиноподібних тварин ( антропоїдів).

Антропоморфізм— перенесения притаманних людині влас-тивостей та особливостей на явища природи.

Антропопсихізм— визнання психіки лише як властивості людського мозку.

Асоціація— зв'язок між психічними явищами, за яким ак-туалізація одного з них призводить до появи іншого.

Аферентація— один із вузлових механізмів процесу випе-реджаючого відображення.

Безумовні рефлекси— вроджене інстинктивне реагування на стимул.

Білатеральність— двобічна симетрична побудова організму хребетних тварин і людини.

Бінауральний ефект— здатність людини або тварини визна-чати напрям джерела звуку завдяки тому, що звук від джерела в обидва вуха надходить не одночасно.

Біогенетичний закон— еволюційна закономірність, яка полягає в тому, що індивідуальний розвиток організму пов­торно — особливо на ембріональній стадії — деякі риси свого роду, тих предкових форм, від яких він походить.

Біопсихізм— визнання психіки як властивості лише живої матерії.

Випереджаючого відображення принцип— фундаменталь-ний принцип, у змісті якого фіксується об'єктивний факт ви­переджаючого відображення мозком людини або вищих тварин явищ і подій зовнішнього світу.

Вища нервова система— відображальна умовно-рефлекторна діяльність вищих відділів центральної нервової системи, спря-мована на забезпечення найскладніших взаємовідношень ці-лісного організму людини або вищої тварини.

Відображення— загальна властивість матерії, яка полягає в здатності матеріальних об'єктів реагувати на дію та впливи.

Вік— поняття, що характеризує період життя істоти, а та-кож стадії життя.

Гальмування— нервовий процес, який лежить в основі умов-но-рефлекторної діяльності живого організму.

Генетичний код— відносно стійка система кодування спад-кової інформації в молекулах нуклеїнової кислоти.

Генетичний метод— спосіб дослідження психічних явищ, ґрунтується на аналізі їх походження і розвитку.

Генотип— сукупність спадкових структур організму.

Гомеостаз— здатність живого організму підтримувати свою стабільність в умовах безперервної зміни фізико-хімічних, енер-гетичних, інформаційних умов його життя.

Групова поведінка тварин— узгодження спільних дій тва­рин, які виконуються у зграях.

Детермінізм— закономірна та необхідна залежність психіч-них явищ від чинників, які їх породжують.

Динамічний стереотип— порівняно стійка система тимчасо-вих умовно-рефлекторних зв'язків у корі головного мозку.

Динамічність— властивість нервової системи, яка виража-ється в швидкості та легкості утворення умовних рефлексів.

Дослідницька поведінка тварин— компонент психічної ді-яльності тварин, яка забезпечує біологічно адекватну орієнта-цію їхньої поведінки у новій ситуації.

Дресура— спільна назва для всіх навчених, набутих в інди-відуальному досвіді реакцій.

Ембріональний (пренатальний) період— період життя з мо­менту поділу заплідненої клітини до народження.

Ендогенний стан— стан, породжений причинами, які лежать у внутрішньому середовищі організму людини або тварини.

Етологія— наука, яка вивчає закономірності поведінки ор-ганізмів у різних її проявах.

Еферентація— передача нервових імпульсів від мозкових центрів по еферентних (відцентрових) нервових волокнах до периферійних робочих систем організму.

Закон вправ— чим частіше дія або реакція використовуєть-ся в даній ситуації, тим сильніший асоціативний зв'язок між дією та ситуацією.

Закон економії (канон Ллойда Моргана)— твердження про те, що не варто описувати поведінку тварин за допомогою пси-хічних процесів більш високого рівня, достатньо це зробити за допомогою психічних процесів нижчого рівня.

Закон ефекту— будь-яка дія, що викликае задоволення, асоціюється з даною ситуацією; таким чином, поява цієї дії стае вірогіднішою, ніж раніше.

Захисна реакція— природжена постійна реакція організму зворотного змісту.

Збудження— нервовий процес, який лежить в основі умов-но-рефлекторної діяльності живого організму.

Збудливість— вища форма еволюції подразливості.

Зворотний зв'язок— зв'язок між результатами певного про-цесу і його перебігом.

Знарядійні дії тварин— специфічна форма поведінки тва­рин з предметами, коли вони одним предметом впливають на інший предмет або тварину.

Зоопсихологія— галузь психологи, яка вивчае розвиток пси-хіки тварин.

Ігри тварин— комплекс різноманітних поведінкових актів, який може служити для витрачання певної енергії або викону-вати роль “тренування” молодої тварини у важливих сферах життєдіяльності.

Імітаційна поведінка— здатність тварини наслідувати та копіювати рухи, міміку, голос іншої тварини.

Імпринтинг— специфічна форма научіння у вищих хребет-них, при якій фіксуються відмінності деяких природжених по-ведінкових актів батьківських особин, сестер та братів, харчо-вих об'єктів тощо.

Інволюція— процес, протилежний еволюції, стосовно орга-нізму і психіки — протилежний розвиткові рух.

Індивідуальні відмінності— риси, які відрізняють одну тва-рину від іншої (одну людину від іншої).

Індивідуальність— сукупність неповторно своєрідних рис та особливостей людини (тварини), яка відрізняє її від інших.

Іннервація— наявність нервових волокон в органах і тка­нинах тварин та людини.

Інсайт— вища форма научіння, яка базуеться на досвіді, отриманому раніше, за інших схожих обставин.

Інстинкт— сукупність вроджених компонентів поведінки і психіки тварин та людей.

Інстинктивний рух— вроджена координация.

Інтелектуальна поведінка— тип поведінки, який е верши­ною психічного розвитку тварини, виражаеться у вмінні твари­ни вирішувати деякі наочно дійові завдання.

Інтроспекція за допомогою аналоги— метод вивчення по-ведінки тварин, який базуеться на твердженні про те, що в моз-ку у спостерігача відбуваються ті ж мислительні процеси, що і мозку тварин, за якими спостерігають.

Ітерація— метод тренування, навчання, вироблення вправ-ності повторениям тієї ж самої дії.

Клінотаксиси— зміна траєкторії нижчих тварин при зустрі-чі з перешкодою.

Ключові подразники— біологічно значущі для тварин об'є-кти живої чи неживої природи.

Комунікація у тварин— вроджена система сигналів (звуків, поз, рухів тіла, запахів), які посилаються однією твариною та адекватно сприймаються іншою.

Константність— відносна сталість деяких психічних та фі-зіологічних процесів.

Конструктивна діяльність тварин— маніпулювання предме-тами, за допомогою яких тварина будує комплексний об’єкт (гнізда деяких риб, жаб, пташок, шимпанзе тощо).

Концепція специфічної енергії органів чуття— уявлення про те, що якість відчуття залежить від того, який орган чут­тя збуджений.

Лабільність— здатність до швидких змін.

Латентне научіння— научіння, яке не піддається спостере-женню на той час, коли воно відбувається.

Локалізація психічних функцій— зв’язок фізіологічних і психічних функцій з роботою різних клітин кори головного мозку.

Локомоція (у тварин)— рух, активне пересування у про-сторі (повзання, ходіння, біг, політ тощо).

Маніпулювання (у тварин)— прояв рухової активності, який охоплює всі форми переміщення компонентів середовища в просторі.

Метод анекдотів— метод, який базується на збиранні роз-повідей про тварин.

Методи зоопсихологи— способи отримання інформації про поведінку тварин на основі спостереження та експерименту.

Мислення тварин— процес психічного відображення навко-лишньої дійсності, який дозволяв адекватно реагувати на нову ситуацію, для якої немає готового рішення.

Мова тварин— набір символів та жестів, які складають ос-нову спілкування тварин.

Мотивація— спонукання, які визначають активність орга-нізму та визначають її спрямованість.

Навичка— 1)автоматизований спосіб виконання дій, сфор-мований в процесі тренування; 2) розглядається як етап у роз-витку поведінки тварин.

Навчена безпорадність— стан, який виникае у людини та тварини після більш або менш тривалого аверсивного впливу, уникнути якого не вдаеться.

Наслідування у тварин— особлива форма научіння під час спілкування, коли одна тварина наслідує приклад іншої.

Научіння у тварин— придбання та накопичення в онтоге­нез! індивідуального досвіду.

Невроз експерименталышй— стан, який виникае у твари­ни під час експерименту, який характеризуется порушенням адаптивної поведінки, відмовою від їжі, вегетативними розла-дами, порушеннями сну, неможливістю вироблення нових та неспрацьовуванням старих умовних рефлексів.

Нейропсихізм— визнання психіки як властивості тих жи-вих організмів, які мають нервову систему.

Нюх— один з органів чуття людини та тварини, що вико-нує функцію розпізнавання запахів.

Облігатне научіння— видоспецифічна поведінка тварини.

Онтогенез— індивідуальний розвиток будь-якою організму від зародження до кінця життя.

Організм— біологічна особина, цілісна жива система, здат-на підтримувати оптимальну взаємодію із зовнішнім середови-щем.

Орієнтувальний рефлекс— складна реакція тварини та лю­дини на новизну стимулу, яку I. П. Павлов назвав рефлексом “що таке?”

Панпсихізм— помилкова теорія, яка наділяє психікою всю матерію.

Підкріплення— те, що підвищує вірогідність реакції.

Поведінка— категорія для позначення сукупності дій тва­рин і вчинків людини.

Подразливість— здатність живого організму відповідати на вплив зовнішнього середовища.

Порівняльна психологія— галузь психології, яка охоплює проблеми, пов'язані з антропогенезом, становлениям людської свідомості та вивченням загального і відмітного в психічній діяльності людини та тварин.

Постембріональний період (постнатальний)— період жит-тя, що починається від моменту народження.

Потреба— стан нестачі в організмі індивіда чогось необхід-ного для існування.

Пропускна здатність рецепторів— властивість рецепторів передавати до мозкового центру аналізатора певний обсяг ін-формації за одиницю часу.

Психіка— здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних об-разів об'єктивного світу.

Психофізичний паралелізм— вчення, за яким психічне не-віддільне від тілесного, однак не перебуває з ним у причинно-наслідковому зв'язку.

Реакція— будь-яка відповідь організму на зміну у внутріш-ньому чи зовнішньому середовищі — від біохімічної реакції ок-ремої клітини до умовного рефлексу.

Рекапітуляція— скорочений в часі повтор в онтогенезі оз-нак філогенетичних (історичних) форм.

Релізери— зовнішні подразники, які створюють у сукуп-ності пускову ситуацію (див. Ключові подразники).

Рефлекс— закономірна реакція організму на зміни зовніш-нього чи внутрішнього середовища, здійснювана через цент-ральну нервову систему у відповідь на подразнення рецепторів.

Рефлекторна дуга— шлях, яким проходять нервові імпуль-си від рецептора до виконавчого органа будь-якого рефлексу.

Рецепція— трансформація енергії зовнішнього світу у не-рвовий процес збудження, яке поширюються та несе нервовим центрам інформацію про дії відповідного подразника.

Розвиток— рух від простих форм і структур до вищих, складніших.

Розвиток психіки— закономірна зміна психічних процесів у часі, яка виражається в їхніх кількісних, якісних та струк-турних перетвореннях.

Свідомість— вища інтегрована форма психіки, яка скла-дається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій

діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з інши-ми людьми.

Сенсорний— чуттєвий, пов'язаний з відображенням дійснос-ті за допомогою відчуттів та сприймання.

Сигнал— умовний знак для передавання конкретно! або узагальненої інформації.

Сила звички— сила зв'язку "стимул — реакція", яка є функ-цією кількості підкріплень.

Синапси— спеціалізовані утвори, за допомогою яких не­рвов! клітини пов'язані одна з одною.

Статевий імпринтинг— різновид імпринтингу (див. Імприн-тинг), коли молода тварина запам’ятовує характеристику (за-барвлення та ін.) представників протилежної статі свого виду, що є важливою умовою для подалыпого спарювання.

Статевий інстинкт— інстинкт, пов'язаний з продовженням роду, виявляється в потязі до осіб протилежної статі та стате-вому зближенні.

Субдомінантний— подразник, який є побічним щодо домі-нанти.

Субституция — заміщення (під час гри).

Схема підкріплення— умови, за яких співвідносяться різні види підкріплень.

Таксиси— природжені способи просторової орієнтації в бік сприятливих або несприятливих умов середовища.

Теорія функціональних систем— концепція організації про-цесів у цілісному організмі, який взаємодіє із середовищем.

Територіальна поведінка тварин— сукупність різних форм активності тварин, спрямованих на завоювання та використан-ня певного життєвого простору.

Тропізм— зміна напрямку руху рослин під впливом біоло-гічно значущих подразників.

Умовний рефлекс— набута реакція організму на певний подразник, що виникла в результаті поєднання цього подразни-ка з позитивним підкріпленням з боку актуально! потреби.

Факультативне научіння— індивідуальний досвід.

Фенотип— сукупність властивостей організму, які створю-ються в процесі його розвитку.

Філіальний імпринтинг— різновид імпринтингу (див. Імприн-тинг), який характеризуется “реакцією слідування”, коли моло-да тварина слідує всюди за об’єктом уподобання.

Філогенез— історичне формування групи організмів.

Фотокінез— здатність світового подразника збільшувати або зменшувати загальний рівень рухової активності тварини за одиницю часу.

Фотопатія— здатність організму витримувати рівень освіт-лення та реагувати на нього.

Фототаксиси— зміна траєкторії нижчих тварин у разі зміни освітлення.

Функціональний стан центрально!^- нервової системи— тло

або рівень активації нервової системи, на якому реалізуються ті або інші поведінкові акти тварин та людини.

Хемотаксиси— зміна траєкторії нижчих тварин у відповідь на подразник.

Шимпанзеподібний вік— особливий період у фізичному і психічному розвитку дитини від 10-12 місяців, у якому її дії нагадують дії мавп.

Ювенільний період— ігровий період у вищих тварин, який закінчується з початком статевого дозрівання.

ЗМІСТ

Передмова................................................................................................................ 3

Вступ......................................................................................................................... 4

Розділ 1. Предмет і завдання порівняльної психології

1.Порівняльна психологія та зоопсихологія: спільне та відмінне у предметі

2. Зв’язок порівняльної психології з іншими галузями психології 9

3. Методи вивчення психіки людини

Практикум.................................................................................... 14

Список використаної та рекомендованої
літератури.................................................................................... 16

Розділ 2. Загальна характеристика психічної діяльності

1.Вроджена і набута поведінка................................................. 17

2. Зовнішні та внутрішні чинники інстинктивної поведінки. Пластичність інстинктивної

3. Научіння та його роль в розвитку психіки. Загальна характеристика основних

Практикум.................................................................................... 30

Список використаної та рекомендованої
літератури.................................................................................... 34

Розділ 3. Розвиток психічної діяльності тварин

1.Розвиток психічної діяльності в пренатальному

2. Розвиток психічної діяльності в ранньому постнатальному періоді 47

3. Розвиток психічної діяльності

в ювенільному (ігровому) періоді .......................................... 60

Список використаної та рекомендованої

Розділ 4. Основні форми поведінки тварин......................................................

1. Репродуктивна поведінка, шлюбні церемонії

та піклування про потомство.........................................................

2. Територіальна поведінка....................................................... 83

3. Домінування та ієрархія......................................................... 84

4. Ігрова та дослідницька поведінка ...................................... 86

5. Агресивна поведінка та агресія............................................ 90

6. Угруповання, популяції та міграції тварин...................... 93

Список використаної та рекомендованої

Розділ5. Механізми поведінки тварин..................................................... 104

1.Вплив гормонів і подразників на поведінку...................... 104

2. Конфліктна поведінка ............................................................ 109

3. Вплив незвичних стимулів..................................................... 110

Список використаної та рекомендованої

Розділ 6. Індивідуальна пам’ять та научіння...................................... 116

1.Звикання та сенситація як найпростіші форми научіння 117

2. Форми научіння не пов’язані

з підкріпленням ...................................................................... 119

3. Генетична пам’ять................................................................ 122

4. Філогенетичні рівні пам’яті .................................................. 124

Список використаної та рекомендованої

Розділ 7. Елементарне мислення тварин................................................. 131

1.Мислення людини та розумова діяльність тварин......... 131

2. Визначення поняття мислення тварин. Експерименти з вивчення мислення тварин 134

3. Поняття про “емпіричні закони” і елементарні
логічні задачі............................................................................ 147

Список використаної та рекомендованої

Розділ 8. Комунікативна поведінка тварин.......................................... 159

1.“Мова” тварин та мова людини............................................ 159

2. Здатність тварин до символізації........................................ 162

3. Навчання тварин мов-посередників.................................. 165

Список використаної та рекомендованої
літератури................................................................................. 176

Розділ 9. Еволюція психіки та антропогенез...................................... 177

1.Елементарна сенсорна психіка............................................ 177

2. Перцептивна психіка.............................................................. 182

3. Проблема походження свідомості ..................................... 187

4. Проблема походження трудової діяльності ................... 189

5. Предметна діяльність мавп ................................................... 193

6. Передтрудова предметна діяльність мавп....................... 195

7. Знаряддя тварин і знаряддя праці людини ..................... 198

8. Матеріальна культура та біологічні закономірності ... 201

9. Проблема зародження суспільних відносин

і членороздільного мовлення .............................................. 202

10. Демонстраційне моделювання .......................................... 203

11. Мова тварин та членороздільне мовлення..................... 205

12. Формування людської мови.................................................. 208

Список використаної та рекомендованої
Глосарій ............................................................................................................. 216

The study guide sets out the fundamentals of the normative course of com­parative psychology, discloses the essentials relative to the appearance of a mental reflection, development of mentality in the phylogenesis and ontogenesis, as well as the prehistory of the origin of the human consciousness. It examines some problems of interaction of biological and social determinants in behavior. The suggested set of practical procedures at the end of each part will facilitate an active and conscious digestion of educational information.

The book is meant for students of higher educational establishments who learn a course of comparative psychology.

Навчальне видання

ТуринінаОлена Леонтіївна СердюкЛюдмила Захарівна

ПОРІВНЯЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Навчальний посібник

Education edution

Turynina,Olena L. Serdiuk,Liudmyla Z.

COMPARATIVE PSYCHOLOGY

Education manual

Відповідальний редактор С. М. Толкачова

Редактор В. Є. Коломієць

Коректор О. I. Маевсъка

Комп’ютерне верстания М. I. Фадеева

Оформления обкладинки О. О. Стеценко

Шдп. до друку 29.10.04. Формат 60х84/₁₆. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 13,48. Обл.-вид. арк. 13,14. Тираж 5000 пр. Зам. № 51

Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП) 03039 Київ-39, вул. Фрометівська, 2, МАУП

Свідоцтво про внесения до Державного реестру суб'єктів видавничої справа ДК № 8 від 23.02.2000

Поліграфічний центр УТОГ 03038 Київ-38, вул. Нововокзальна, 8

Свідоцтво КІ № 35 від 02.08.2000

Поиск по сайту: