Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

НАЙПОШИРЕНІШІ ПОМИЛКИ У СФЕРІ ДІЛОВОГО ЕТИКЕТУ 3 страница



 

4. Ви отримали запрошення на роботу від однієї фірми, але не даєте згоди, бажаючи перед цим з'ясувати, чи не буде

більш привабливою посада, вакантна зараз в іншій фірмі. Наприкінці співбесіди у другій фірмі ви розумієте, що ро-

бота, яка пропонується тут, приваблює вас більше. Ви:

 

а) щоб прискорити позитивне вирішення вашого питання, кажете співробітнику, який проводить інтерв'ю, про

запрошення, яке вже маєте від іншої фірми;

 

б) нічого не кажете і сподіваєтесь, що запрошення від другої фірми прийде раніше, ніж вам доведеться давати відповідь

 

першій фірмі;

 

в) кажете, що вам необхідно знати рішення про прийняття/неприйняття вас на роботу до певної конкретної дати, не

 

називаючи при цьому причини такого вашого прохання.

 

СИТУАЦІЯ

 

Під час співбесіди кандидат хвилювався настільки, що не дочув, а тому не повністю зрозумів одне з поставлених питань. Не бажаючи виглядати непідготовленим і невпевненим у собі, він почав відповідати, сподіваючись у процесі повністю зрозуміти суть запитання і таким чином дати адекватну відповідь.

 

Де була допущена помилка?

 

 

Відповіді на контрольні запитання

 

 

А

 

 

1. Ні. При спілкуванні з фірмою, де ви бажаєте пройти співбесіду, слід дотримуватися того засобу комунікації, яким ви почали користуватися спочатку, аж поки ваш можливий наймач не вибере інший.

 

2. Ні. Усі письмові рекомендації та відзнаки, які ви маєте, слід не відправляти з резюме, а принести з собою на ділове інтерв'ю. Ці документи допоможуть вам відчувати себе впевненіше, а також сприятимуть створенню позитивного враження про вас як кандидата у особи, яка проводитиме співбесіду.

 

3. Так. Невдало підібраний одяг, як і неадекватна поведінка, можуть створити (і створять) у особи, яка проводитиме співбесіду, невигідне враження про кандидата. На жаль, перше враження часом надзвичайно важко змінити, незважаючи на всі докладені зусилля.

 

4. Так. Після проходження співбесіди (у той самий день) слід відправити особі, яка проводила її, лист. Ні. Якщо інтерв'ю проводило кілька представників фірми/установи, необхідно написати кожному з них. При цьому слід певною мірою урізноманітнити написане.

 

Б

 

 

1. б). Співбесіда — це діалог. Якщо ви хочете порушити якусь певну тему, обговорити конкретне питання, ви повинні мати

 

впевненість (і деяку сміливість) зробити це.

 

2. в). Кращим вибором у цій ситуації буде продовжувати інтерв'ю, незважаючи на відсутність контакту та взаєморозуміння

 

між вами і представником фірми. Прохання замінити особу, яка проводить співбесіду, навряд чи принесе відчутні позитивні результати, тому що новий співробітник очевидно почує відповідні коментарі про вас від свого колеги.

 

3. в). Зрозумівши, що запропонована робота вас не цікавить, чітко і в коректній формі викладіть свою позицію представнику

 

фірми, який проводить інтерв'ю. У такий спосіб ви збережете і свій, і чужий час, а отже, проявите себе професіоналом.

 

4. в). Найкраще сказати представнику фірми, який проводить співбесіду, що вам необхідно знати результати до певної конкретної дати. При цьому будьте готові за необхідності пояснити причину вашого прохання (обмеженість часу у зв'язку з необхідністю дати відповідь на пропозицію від іншої фірми). Якщо ви сильний кандидат, фірма-наймач буде зацікавлена у можливості запропонувати вам роботу у підходящий час — тоді, коли ви ще не будете зв'язані домовленістю з іншою фірмою чи установою.

 

 

СИТУАЦІЯ

 

Недочувши, а тому не повністю зрозумівши запитання, кандидат повинен був попросити особу, яка проводила інтерв'ю, повторити сказане і, тільки повністю усвідомивши, про що йшла мова, давати відповідь. Нечітко зрозумівши сказане, кандидат, очевидно, не зможе дати адекватної відповіді і тим самим продемонструє свою недостатню підготовленість, а отже, і зменшить можливість отримати запрошення на роботу. Варто також пам'ятати, що знервованість та хвилювання ніколи не допомагають, тому слід намагатися заспокоїти себе (у цьому можуть допомогти кілька глибоких вдихів та видихів) і максимально сконцентруватися на суті запитань.

 

 

Розділ 3. Уміння спілкуватися

 

3.1. ВІТАННЯ ТА РЕКОМЕНДУВАННЯ

 

 

Вітання та рекомендування у сфері ділового спілкування мають особливе значення. Те, як ми вітаємо людей, значною мірою визначає, як вони сприймають нас самих. Перше враження, яке складається за надзвичайно короткий час — від 15 до 60 секунд, може стати останнім і не зміниться вже ні за яких обставин (або ж у результаті величезних зусиль). Перше враження може накласти відбиток на все подальше спілкування. Ось чому знання правил вітання та рекомендування є нагальною необхідністю.

 

Найважливіше, що треба пам'ятати про рекомендування — ніколи не забувати зробити його, тобто ніколи не забувати познайомити людей. Особа, яку не представили, залишається, з точки зору спілкування, невидимою. Якщо не знайомі між собою люди не відрекомендовані, вони не можуть активно, повноцінно брати участь у розмові, сконцентрувати свою увагу на обговорюваних питаннях, тому що намагаються визначити для себе, ким є інші присутні, або ж чекають на перерву у розмові, щоб представитися самим. Як тільки рекомендування відбулося, усі зразу ж почувають себе значно комфортніше. Сам процес допомагає почати встановлення стосунків між присутніми, а також знайти теми для подальшої розмови.

 

 

ПРЕДСТАВЛЕННЯ

 

 

Варто пам'ятати, що мета рекомендування — допомогти незнайомцям пізнати не лише імена один одного, але і їх соціальні ролі та професійний статус.

 

Є кілька основних правил, яких необхідно дотримуватися при рекомендуванні:

 

 

· Першою називають особу, яка обіймає вищу посаду або є більш важливою, тобто особі, яка обіймає вищу посаду або є більш важливою, представляють особу, яка обіймає нижчу посаду або її роль у конкретній ситуації менш важлива. Це правило у ділових ситуаціях працює незалежно від статі осіб.

 

Наприклад:

 

"Пане директору, дозвольте представити Вам пана Хоменка, нового співробітника відділу планування" (представляємо підлеглого начальнику).

 

"Пане Сидоренку, я хотів би представити мого колегу пана Савченка" (представляємо співробітника клієнту фірми),

 

"Пане міністре, дозвольте представити вам пані Нечипоренко"

 

(представляємо неофіційну/приватну особу офіційній/ посадовій особі).

 

У тому випадку, коли вам не відомий соціальний чи професійний статус осіб, або ж коли усі присутні мають рівний статус, виберіть того, кому ви хочете приділити більше уваги та пошани, і назвіть цю особу першою, тобто представте йому / їй інших присутніх.

 

Якщо ж статус усіх однаковий, і ви не можете вирішити, кому приділити більше уваги та пошани, можна звернутися до традиційних правил етикету і представити молодшу за віком особу старшій за віком:

 

"Пане Ревенку (за 50 років), я хотів би представити Вам пана Зайченка (за 30 років)" або чоловіка жінці:

 

"Пані Наливайченко, дозвольте вам представити пана Германа".

 

У змішаних соціально-ділових ситуаціях, як, наприклад, свято фірми, на якому присутні подружжя співробітників і особливі друзі, працюють норми ділового етикету. Питання про більшу/меншу значущість тієї чи іншої особи (начальник чи дружина?) при представленні вирішується залежно від існуючих взаємовідносин та конкретної ситуації.

 

У принципі рекомендується на будь-яких заходах, організованих вашою компанією/фірмою, незалежно від місця його проведення, представляти подружжя (чоловіка чи жінку) начальнику, адже він/вона очевидно визнає статус і значущість вашого керівника. Якщо ж ви зустрілися з начальником випадково за межами офісу чи в гостях у третьої особи, ви представляєте дружину/чоловіка першою/першим.

 

· Називайте ім'я кожної особи чітко і зрозуміло. Не завжди обов'язково повторювати процес у кожну сторону ("Пане Романюку, познайомтеся, будь ласка, з паном Гавриленком". "Пане Гавриленку, познайомтеся, будь ласка, з паном Романюком"), особливо, коли необхідно представити більше, ніж дві особи. Щоправда, у деяких ситуаціях — важливий статус присутніх, серйозна ділова зустріч тощо — рекомендується такий двосторонній підхід. Він надає можливість повністю з'ясувати імена інших осіб, а також полегшує надання додаткової інформації про кожну особу.

 

При рекомендуванні завжди краще називати прізвище людини, ніж її ім'я. При цьому слід вказувати титул, посаду (міністр, професор), а коли їх немає, не забувати слова "пан" та "пані".

 

· Представляючи людей, за можливості слід додавати коротку ділову та коректну інформацію про кожного:

 

"Пані Соловей, дозвольте представити Вам нашого нового колегу з фінансового відділу пана Оберемка. Він нещодавно прийшов у нашу фірму з компанії АБВ. Сергій Петрович, пані Соловей — старший спеціаліст відділу планування нашої фірми".

 

 

Надаючи інформацію про людину, яку ви представляєте, уникайте фраз типу: "Це Сергій Семенов, про якого я тобі/Вам говорив учора". Очевидно, що, почувши такі слова, Сергій почуватиме себе некомфортно, думаючи, що ж саме було сказано про нього вчора. Краще вибрати таке формулювання: " Сергій Семенов — це людина, про яку я Вам/тобі говорив учора. Це він тільки повернувся із відрядження до Молдови".

 

 

Частою помилкою при представленні є затягування самого процесу. Ваше бажання і завдання — надати достатню інформацію для початку розмови. Одного чи двох речень буде досить — ви завжди зможете додати щось пізніше.

 

ВІДПОВІДЬ НА ПРЕДСТАВЛЕННЯ

 

Як правило, у половині випадків представлятимете не ви, а вас. У подібних ситуаціях (бути представленим) так само важливо знати правила поведінки:

 

 

· Встаньте (якщо сидите). Коли людину представляють, вона повинна піднятися з місця, незалежно від своєї статі. У тому

 

випадку, коли ситуація не дозволяє зробити це (стілець стоїть дуже близько до столу; мало місця і т. ін.), скажіть, що ви хотіли

 

б піднятися, але не маєте такої можливості, або ж підніміться настільки, наскільки це можливо за даних умов.

 

Якщо ви не встанете під час представлення вас іншій особі, ви таким чином визнаєте свій нерівний (нижчий) статус щодо людини, якій вас представляють.

 

· Наблизьтесь до людини, якій вас представляють, подивіться їй в очі, посміхніться або ж наберіть приємного виразу обличчя*

 

Не відволікайтеся на те, що відбувається у даний момент десь в іншому куті кімнати/приміщення. Сконцентруйте свою увагу

 

на особі, з якою вас знайомлять.

 

· Потисніть руку. Рукостискання підтверджує встановлений зв'язок і є знаком поваги та готовності довіряти"

 

· Привітайтеся з людиною і повторіть її ім'я. Ви можете сказати щось таке:

 

"Радий познайомитися, пане Нечипоруку".

 

"Дуже приємно, пане Нечипоруку".

 

"Доброго дня, пане Нечипоруку".

 

· Після завершення розмови попрощайтеся. Навіть якщо ви говорили недовго, варто завершити зустріч ввічливим

 

зауваженням, додавши до "До побачення" щось подібне:

 

"Я отримав задоволення від нашої зустрічі".

 

"Побачимося на найближчий нараді".

ПРОБЛЕМНІ СИТУАЦІЇ ПРИ ПРЕДСТАВЛЕННІ

 

 

На жаль, не всі представлення проходять так, як рекомендують норми етикету. Якщо виникають труднощі при рекомендуванні, найкраще з'ясувати, що іде не так, виправити ситуацію, а після того забути, що сталося.

 

· Якщо ви раптом забули ім'я людини, яку збираєтесь познайомити з кимось, зразу визнайте це. Не замовкайте на півслові,

 

залишаючи всіх присутніх у ніяковому мовчанні. Нічого особливо страшного не сталося. Рано чи пізно кожен із нас забуває

 

чиєсь ім'я. Не намагайтеся "вгадати" забуте, буде ще гірше, якщо ви назвете людину не її іменем.

 

Ви можете сказати щось таке:

 

"Вибачте, але я забув ваше ім'я".

 

"Усе вилетіло з голови. Я не пам'ятаю вашого імені".

 

"Як таке могло статися Я точно знаю ваше ім'я".

 

Ви можете спробувати виправити ситуацію, сказавши:

 

"Чи ви зустрічалися з моїм колегою, Андрієм Васюком?"

 

Тоді особа, чиє ім'я ви забули, може представити себе вашому колезі, або ж ваш колега може сказати: "А ваше ім'я...?"

 

· Якщо ви забули або не змогли зрозуміти імені людини, яку вам представили, не треба сподіватися, що його пізніше повторить

 

той, хто вас познайомив і у такий спосіб допоможе вам (може статися, що "посередник" буде змушений одразу ж піти,

 

той, хто вас познайомив і у такий спосіб допоможе вам (може статися, що "посередник" буде змушений одразу ж піти,

 

лишивши вас з новим знайомцем, імені якого ви так і не знаєте). Варто, не соромлячись, попросити людину повторити своє

 

ім'я. Це буде краще, ніж називати її неправильно.

 

· Якщо вас забули відрекомендувати, не вагаючись, зробіть це самі, чітко та досить швидко назвавши себе:

 

"Моє ім'я (мене звуть) ... (Я) думаю, що ми раніше не зустрічалися".

 

Для подібної ситуації варто також мати спеціальну фразу, яка допомогла б вам представити себе. Така фраза знадобиться вам і у тому випадку, коли з вами не буде людини, яка змогла б познайомити вас з присутніми.

 

Заздалегідь продумайте та відпрацюйте фрази, які допоможуть вам краще представитися. Представлення має бути чітким, позитивним, цікавим, добре поданим, а також надавати головну інформацію про вас і допомагати розпочати розмову. Наприклад:

 

"Доброго дня. Моє ім'я Світлана Заичук. Я консультант фірми АБВ".

 

"Доброго дня, пане Гавриш. Я Павло Даниленко, представник нашої компанії в Чернівцях".

 

• Якщо хтось вимовляє ваше ім'я неправильно або ж має неправильну інформацію про вас, ввічливо виправте людину, не ставлячи її при цьому у незручне становище. Наприклад, ви можете сказати:

 

"Насправді моє ім'я вимовляється: Вер-хо-го-ро-ден-ко".

 

або

 

"Моя офіційна посада — заступник керівника фінансового відділу".

 

Це особливо важливо у ситуації, коли ви маєте намір зустрітися з новим знайомцем знову або ж коли інформація про вас може впливати на подальші стосунки.

 

 

РУКОСТИСКАННЯ

 

Найбільш поширеною формою вітання у діловому світі є потиск рук — традиційний символ довіри. У далекому минулому простягнута рука демонструвала відсутність зброї та дружні наміри.

 

Сьогодні потиск рук — важливий знак поваги, найбільш значущий аспект у протоколі ділового вітання. Це коректна форма вітання колег, ділових партнерів та клієнтів. Вагомою складовою першого враження про людину є саме оцінка "якості" її рукостискання.

 

У ділових стосунках (у західній культурі) руки тиснуть як чоловіки, так і жінки.

 

Як потискати руки

 

Звичайно, усім відомо, як потискати руки. Та все ж таки деякі люди роблять це мляво і безвільно, деякі ж, навпаки, стискують вашу руку так сильно, ніби хочуть, побачити сльози у ваших очах. Як ви потискаєте руку? Нижче наведено три кроки, які треба робити для адекватного професійного рукостискання:

 

1. Назвіть своє ім'я та простягніть руку. У більшості ситуацій особа, яка обіймає вищу посаду, має першою простягнути руку. Якщо вона цього не зробила, активною стороною повинні бути ви.

 

2. Тримайте свою руку під невеликим кутом, з великим пальцем, піднятим угору. Місце з'єднання великого та вказівного пальця на вашій руці має доторкнутися відповідного місця на руці іншої особи. Опустіть обережно ваш великий палець зверху на руку знайомця та обхопіть іншими пальцями його долоню.

 

3. Твердо, але не дуже сильно, потисніть руку (не дуже довго: 2 — максимум 3 рази). Потім відпустіть руку.

 

Протягуючи руку для потискання, будьте певні у тому, що ви при цьому передаєте іншій людині відповідний, адекватний сигнал.

 

Якщо долоня вашої руки буде повернута вниз (до підлоги), ви своїм жестом, навіть не маючи такого наміру, продемонструєте бажання мати контроль над ситуацією і, ширше, домінувати у стосунках з даною особою.

 

Повернувши долоню вверх, ви тим самим проявите свою готовність віддати контроль над ситуацією та, ширше, ініціативу у стосунках іншій людині (рис. 1, 2). (Майте на увазі, що у деяких країнах такий жест — долоня повернута вгору — може розцінюватися як залякування партнера зі спілкування.)

 

 

Протягуючи руку для потискання, ви маєте продемонструвати визнання рівності сторін (вас та іншої людини) у спілкуванні. Для цього тримайте вашу руку таким чином, щоб долоня не була повернута ні до підлоги, ні вверх (рис. 3).

 

 

Рис. 3. Рівність сторін

 

 

Коли потискати руки

 

Знати, коли потискати руки, так само важливо, як і вміти адекватно, професійно це робити.

 

Визначте, коли у ділових ситуаціях необхідно потискати руки:

 

 

• Коли ви знайомитеся з кимось/вас знайомлять із кимось.

 

• Коли ви прощаєтеся з кимось.

 

• Коли хтось не з вашої організації (клієнт, відвідувач, покупець і т. ін.) завітає до вашого офісу.

 

• Коли ви зустрічаєте людину, з якою довго не бачились, наприклад, колегу з представництва вашої фірми в іншому місті.

 

• Коли ви приходите на ділову зустріч і вас представляють іншим присутнім.

 

• Коли ділова зустріч закінчилась.

 

• Коли ви зустрічаєте колегу/ділового партнера/клієнта компанії за межами офісу.

 

• Коли ви відчуваєте, що рукостискання необхідне та очікуване у конкретній ситуації.

 

 

У принципі, в усіх названих ситуаціях прийнятим і ввічливим є потискання руки.

 

 

Проблеми при потисканні рук

 

 

1. Рукостискання занадто міцне. Розслабте свою руку, щоб вона могла "вислизнути із обійм твердої руки". Такі дії можуть досить ефективно захистити вас від непотрібних больових відчуттів. Тримаючи руку під невеликим кутом, ви також можете певною мірою послабити силу занадто міцного рукостискання.

 

2. Рукостискання дуже слабке і мляве. У подібному випадку намагайтеся максимально наблизити точку з'єднання великого та вказівного пальців вашої руки до відповідної точки на руці іншої особи. У такий спосіб ви зможете певною мірою уникнути млявості рукостискання.

 

3. Інша особа не простягнула своєї руки, щоб потиснути вашу. Просто опустіть свою руку без ніяких коментарів. Ви зробили усе правильно, ваша поведінка була адекватною. Якщо хтось не потиснув простягнуту вами руку, це проблеми його/її виховання та ділової культури, а не ваші.

 

4. У правій руці ви тримаєте келих, портфель чи будь-яку іншу річ. Звільніть руку поставивши/поклавши річ, що тримаєте, або ж візьміть її у ліву руку. Якщо ви у ситуації, яка передбачає численні рукостискання, тримайте свій напій чи іншу річ у лівій руці.

 

 

5. Спітнілі руки. Використайте свій носовичок чи серветку.

 

6. Вашу руку потискають двома руками. Не кладіть свою ліву руку зверху.

 

 

У принципі, у західній діловій культурі потискання двома руками вважається неадекватним у ділових ситуаціях, тому що розцінюється як прояв більш близьких відносин між людьми.

 

 

3.2. ЕТИКЕТ БІЗНЕС-КАРТОК

 

Бізнес-картка використовується у діловій сфері для представлення бізнесмена/компанії/фірми/організації потенційним клієнтам, покупцям, діловим партнерам і не може використовуватися для світських візитів (для цього слугують візитні картки).

 

Бізнес-картка дає можливість краще запам'ятати ім'я, адресу та контактні номери її власника. Як символ офіційного та професійного статусу власника вона має бути відповідної — високої якості.

 

ЗАГАЛЬНИЙ ВИГДЯД БІЗНЕС-КАРТКИ

 

 

Папір, з якого виготовляється бізнес-картка, має бути достатньо цупким, щоб не згинався у момент діставання та тримання у руці. Розмір карток диктується розміром кейса, де вони зберігаються, або ж гаманця, де їх також можна тримати. Поверхня бізнес-картки може бути глянцевою або матовою, колір (на відміну від білого та сніжно-білого кольору візитної картки) — будь-який, головне, щоб він не заважав сприймати інформацію на картці і відповідав іміджу власника. У зв'язку з цим не рекомендуються кольори чорний, електрик тощо.

 

 

Оптимальною інформацією для бізнес-картки є:

 

 

• торговельна марка, символ або лого компанії;

 

• повне ім'я власника;

 

• посада власника;

 

• назва компанії;

 

• номер телефону (робочий);

 

• номер факсу;

 

• якщо компанія має інші офіси, їхня адреса.

 

 

Можна вказати також номер домашнього телефону. Але слід враховувати, що дуже ефектним буде, коли власник при врученні картки власноручно допише номер свого домашнього телефону. Цей жест може свідчити про особливу увагу/повагу до конкретної особи: ви надаєте їй додаткову можливість підтримувати з вами зв'язок.

 

На бізнес-картках, виготовлених не у традиційній манері, практикується наявність фотографії власника.

 

Навіть якщо ваша компанія виготовляє для своїх співробітників бізнес-картки, ви можете замовити свою власну, яка несе повнішу інформацію.

 

 

ЧАС ОБМІНУ БІЗНЕС-КАРТКАМИ

 

 

Обмін бізнес-картками, як правило, відбувається наприкінці першої ділової зустрічі і є сигналом до її завершення, а також вказує на бажання продовжити початий діалог. Можна також обмінятися картками і на початку зустрічі — це найкраще рішення для зустрічей з великою кількістю учасників.

 

Отримавши перед початком ділових переговорів/зустрічі багато карток не знайомих до цього людей, доцільно використати поширену в ділових колах Японії практику розкладання на столі перед собою карток присутніх відповідно до їх розміщення за столом. Загалом же, отримавши картку від будь-якої особи, слід вивчити інформацію, яку вона несе і, якщо ви не залишаєте картку перед собою на столі для зручності спілкування, не поспішаючи, поважливо покласти її до своїх паперів або ж до кишені.

 

Помилкою вважається обмін картками під час ділової їжі (ланчу, обіду та ін.). Слід дочекатися її завершення.

 

Бажано мати свою бізнес-картку і під час світських заходів на той випадок, якщо з'явиться можливість встановити нові ділові контакти, та при цьому не слід перетворювати неофіційний коктейль чи фуршет на свою рекламну кампанію.

 

 

ЕТИКЕТ ОБМІНУ БІЗНЕС-КАРТКАМИ

 

 

Правило обміну бізнес-картками збігається з правилом потискання рук: як правило, старша за віком/вища за посадою особа ініціює процес. Слід зачекати, доки старша/вища особа не запитає вас про вашу бізнес-картку. Якщо ж цього не зроблено, молодша за віком/нижча за посадою особа може вручити свою картку і потім попросити картку співрозмовника.

 

Оптимальною, найбільш адекватною схемою обміну бізнес-картками буде така: за певний проміжок часу обмін відбувається лише між двома людьми. Навіть коли ви перебуваєте у групі людей чи на великому заході, намагайтеся обмінюватися картками щоразу з однією конкретною людиною, а не роздавайте картки як гральні карти. Слід завжди демонструвати повагу до своєї бізнес-картки, а отже, і до себе, вручаючи її на основі свідомого вибору тієї чи іншої особи.

 

Бізнес-картку варто тримати у легкодоступному місці — внутрішня кишеня піджака є оптимальним варіантом. Можна використовувати і бокові кишені піджака. Жінки вирішують це питання, враховуючи особливості свого вбрання (наявність кишень, сумочки і т. ін.).

 

 

3.3. НЕФОРМАЛЬНА БЕСІДА: ВМІННЯ СЛУХАТИ ТА ГОВОРИТИ

 

Важливим елементом знайомства, після представлення, рукостискання та можливого обміну візитними чи бізнес-картками, є неформальна бесіда. Неформальна бесіда відбувається також при зустрічі зі знайомими, колегами, клієнтами та діловими партнерами у різних місцях — на роботі, у ресторані, на вулиці, у банку і т. ін. Перед початком ділових зустрічей та переговорів на будь-якому рівні присутні ведуть неформальну бесіду, що, як правило, триває короткий проміжок часу — до 10 хвилин і не пов'язана з діловими питаннями.

 

 

Уміння вести неформальну бесіду на теми, не пов'язані зі справами, бізнесом, є надзвичайно важливою складовою процесу встановлення, підтримки та розвитку будь-яких ділових відносин. Воно посилює імідж професіонала, покращує відносини з колегами та полегшує спілкування з клієнтами. Якщо ви працюєте у великій організації, неформальна бесіда може бути єдиною можливістю спілкуватися зі співробітниками з інших підрозділів. На додаток, неформальна бесіда може бути способом встановлення контактів з вашим начальником/керівником.

 

У будь-якому разі варто робити усе можливе, щоб спілкування з іншими працювало на вас, посилювало ваш професійний імідж. Ви не захочете, щоб у людей після зустрічі з вами складалося враження про вас як про незграбну, ніякову або ж, навпаки, пихату особу.

 

 

Оксана Пилипчук, начальник відділу, любить свою роботу, але ненавидить понеділки тому, що кожен із них починається однаково. Як тільки вона виходить з ліфта, до неї наближається Іван Зайченко, амбіційний молодий співробітник, який горить бажанням поговорити з Оксаною. Не встигає та зняти своє пальто, як Іван вітає її традиційним: "Доброго ранку, як Ваші справи?", а потім, не чекаючи відповіді, починає свій монолог: "Ви знаєте, я цілі вихідні думав над планами, які обговорювались минулого тижня, і прийшов до певних висновків..."

 

Іван ніколи не знаходить часу для недовгої приємної неформальної бесіди. До того ж він не дає можливості Оксані навіть вставити слово. Він слідує за Оксаною, поки вона вішає пальто, відкриває портфель, розкладає папери і намагається (часто без особливого успіху) зосередитися перед п'ятихвилинкою, яка проводиться щопонеділка. Іван ніколи не зможе зрозуміти, чому його ім'я постійно "випадає" зі списку співробітників, рекомендованих на підвищення по службовій драбині та різного роду заохочення.

 

 

Кожна зустріч з іншими людьми надає вам можливість продемонструвати свої хороші професійні манери. Незважаючи на те, з ким саме ви зустрічаєтесь — з незнайомцем чи людиною, яку бачите щодня, враження про вас, що складеться від такої зустрічі в іншої особи, значною мірою буде залежати від вашого вміння вести бесіду, а також від розуміння вами, коли саме можна і варто розпочинати розмову.

 

 

Вміння ефективно вести, неформальну бесіду включає три основні компоненти:

 

 

1. вміння налаштуватися на бесіду;

 

2. вміння слухати;

 

3. вміння говорити.

 

ВМІННЯ НАЛАШТУВАТИСЯ НА БЕСІДУ

 

 

Щоб налаштуватися на розмову, навіть, якщо вона триватиме не більше 3—5 хвилин, необхідно виконати такі умови:

 

 

· Створити відповідну обстановку. За можливості треба зняти або зменшити вплив усіх зовнішніх факторів, що можуть заважати: сторонній шум, музика, телефонні дзвінки і т. ін. Зменшити звук у автовідповідача. Щоб зняти фізичний бар'єр між вами і співрозмовником, не сидіть з ним через стіл, поставте його стілець збоку.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.