Інформаційна діяльність дипломатичних представників

ВАЖЛИВОЮ СКЛАДОВОЮ діяльності закордонних дипустанов є поширення в країні перебування різноманітної інформації про свою країну: її історію і культуру, внутрішню і зовнішню політику, місце і роль в світовому товаристві. «Забезпечен­ня суттєвого підвищення ефек­тивності інформаційного забезпе­чення зовнішньополітичної діяльності,— наголошується в одному з циркулярних листів МЗС Украї­ни,— вважати одним із основних показників роботи закордонних ус­танов». (1)

Вся інформаційно-роз´ясню­вальна робота в країні перебуван­ня проводиться під безпосереднім керівництвом глави дипломатично­го представництва, на якого покла­дається персональна відповідаль­ність за її стан. Глава дипломатич­ного представництва повинен: — координувати всю інформацій­но-роз´яснювальну роботу в країні перебування або в міжна­родній організації, залучаючи до цього представників інших ук­раїнських організацій, акреди­тованих в даній країні;

- забезпечувати поточне і перс­пективне планування такої роботи;

- вивчати ефективність роботи в даному напрямі;

- надавати допомогу дружнім ор­ганізаціям країни перебування (товариства, земляцтва, спілки журналістів і т. п.) в організації роз´яснювальної роботи про Україну.

З метою забезпечення системності в організації інформаційно-роз´яснювальної роботи складаються річні (квар­тальні або місячні) плани. В першу чергу при складанні планів треба враховувати політичну обстановку в країні перебування, рівень двосторонніх відносин, ставлення до України. Потім уже визначається конкретний перелік за­ходів з відміткою про час і місце їх проведення, відпові­дальних осіб.

В планах інформашйно-роз´яснювадьної роботи став­ляться завдання по вивченню існуючих форм і методів інформаційної діяльності в країні перебування, передба­чаються заходи щодо надання допомоги дружнім товари­ствам і організаціям у справі проведення такої роботи шляхом забезпечення їх своїми друкованими, відео- та аудіоматеріалами про сучасну Україну. При складанні планів інформаційно-роз´яснювальної роботи необхідно враховувати можливості інших відомств України (зокрема Міністерства культури і мистецтв, Комітету з питань спорту, молоді і туризму, товариства «Україна» і т. п.).

В час бурхливого розвитку електронних засобів пере­дачі інформації, особливо через Інтернет, відбулася справ­жня революція щодо можливостей їх використання, в тому числі і кожним окремим дипломатичним представницт­вом. Проте жоден електронний засіб не замінить живого слова і широких можливостей його впливу на безпосе­редніх споживачів інформації. Тому найефективнішим залишається пряме спілкування з представниками країни перебування. З цією метою використовуються реферати, лекції, диспути, бесіди. Саме під час такого спілкування можна давати зважені відповіді на різноманітні запитан­ня, в тому числі на складні, а то і болючі питання дво­сторонніх відносин. Це потребує серйозної теоретичної підготовки і глибокого знання політичної ситуації в країні перебування.

Ще однією важливою формою роботи диппредставниц­тва є розповсюдження в різних громадських колах країни перебування інформаційних матеріалів про Україну (дру­кованих видань, відео- та аудіозаписів і т. п.). Ми добре пам´ятаємо наші мізерні можливості в цьому напрямі діяль­ності в перші роки незалежності України. Але з року в рік ситуація змінюється на краще. Видаються десятки пре­красних альбомів, книг, туристичних проспектів, буклетів, листівок, які належно представляють нашу державу і діста­ють високу оцінку за кордоном.

До акцій найбільшого інформаційного впливу слід віднести Дні культури України, Дні українського кіно, участь українських колективів у фестивалях духовної (ре­лігійної) пісні, інші подібні заходи.

Так, наприклад, протягом трьох місяців (з 15 вересня до 15 грудня) проходила в 1999 р. велика інформаційно-куль­турна імпреза — Дні культури України у Франції. Заходи, що проводилися в її рамках охопили 10 регіонів країни і 34 великих міста, зокрема Париж, Ліон, Лілль, Тулуза, Марсель. Посольство України у Франції повідомляло, що за висновками представників французьких офіційних кіл і фахівців, Дні культури України у Франції за своєю мас­штабністю та різноманітністю стали першою і найбільшою культурно-мистецькою офіційною маніфестацією України в Західній Європі. Широкі верстви населення Франції мали можливість ознайомитись з культурними та мистецькими здобутками нашої країни, переконатися в тому, що Украї­на становить органічну частку європейської спільноти, яка розвивається в руслі і контексті світової культури.

Поряд з мистецькими акціями проходили зустрічі, круглі столи з питань торговельно-економічних відносин та туризму, наукові колоквіуми та конференції. Такі захо­ди значно доповнювали програму Днів і сприяли поглиб­ленню економічних, наукових та творчих зв´язків України з окремими регіонами Франції.

Велике значення має організація художніх вернісажів та фотовиставок, участь у туристичних та книжкових яр­марках.

Традиційними є щорічні фестивалі православної ду­ховної музики в Гайнувці (Республіка Польща), на яких колективи з України практично завжди отримують наго­роди.

Подібні заходи проводяться в більшості країн світу, де функціонують посольства України, і є неоціненним дже­релом пізнання України, її історії, культури, традицій.

Співпраця у сфері культури залишається пріоритетом у стосунках з нашими земляками. Посольство сприяє про веденню і бере участь у заходах, які організовуються ук­раїнськими громадськими організаціями США, зокрема Культурним фондом Вашингтонської групи та художніми галереями Джорджтаунської гільдії. У Посольстві по­стійно проводяться виставки робіт українських худож­ників, концерти ансамблів та митців з України. На сталій основі підтримуються контакти з представниками пра­вославної і греко-католицької церков США.

Таким чином, регулярна співпраця Посольства з ук­раїнськими громадськими організаціями США, помітні зрушення у налагодженні гуманітарних та культурно-освітніх зв´язків, посилена увага представників Посоль­ства до політичних, соціально-економічних та правових аспектів співробітництва сприяли поглибленню та вста­новленню тіснішої співпраці з українцями, які прожива­ють у СІЛА. (2)

Величезна роль у забезпеченні ефективності інформа­ційно-роз´яснювальної роботи належить друкованим і електронним засобам масової інформації. Тому кожен дип­ломат повинен добре знати, вивчати і використовувати засоби масової інформації країни перебування, бо вони є значним доповненням до усної інформації. Саме через ЗМІ можна найбільш ефективно і масштабно впливати на фор­мування громадської думки про Україну у вигідному для нас напрямі.

Робота дипломатичного представництва з представни­ками ЗМІ складається з трьох основних частин:

—опрацювання матеріалів ЗМІ (преси, передач радіо і телебачення, матеріалів з Інтернету, бюлетенів, книг і т. п.);

—робота з журналістами всіх видів ЗМЇ;

-підготовка спеціальних матеріалів для ЗМІ.

Про підготовку оглядів преси в диппредставництві вже йшлося вище, а тому зупинимося лише на окремих пи­таннях, на яких слід зосередити особливу увагу.

При підготовці огляду преси насамперед необхідно опра­цювати оціночні матеріали, тобто ті, у яких викладаються коментарі подій, особливо, коли це стосується України.

Дуже важливе значення має формування тематичних досьє — матеріалів (вирізок, ксерокопій) з точним зазна­ченням назви друкованого видання та дати опублікуван­ня, бо неточності в пій справі можуть зумовити помилку в посиланнях. При посиланні на пресу доцільно коротко вказувати орієнтацію того чи іншого друкованого органу: офіціоз, орган якоїсь партії чи громадської організації, незалежна і т. ін.

Потрібним матеріалом, крім щоденних оглядів, є оці­ночні характеристики ЗМІ (яку лінію веде та чи інша газета щодо уряду, опозиції, хто її власник, яка ЇЇ репута­ція в країні, хто найбільше її читає і т. п), довідки про відомих журналістів та їх орієнтації.

В деяких диппредставництвах практикуються щоденні усні огляди місцевої преси за участю усіх дипломатів, особ­ливо там, де вони недостатньо володіють мовою країни перебування. Там, де диплрацівники можуть знайомити­ся з періодикою самостійно, така необхідність відпадає. Друковані ЗМГ діляться на такі основні категорії:

—офіційні видання (газети, бюлетені, прес-релізи, звіти і т, п.), які видаються парламентом та урядовими структурами;

—офіціоз — газети, які не будучи офіційним органом уряду, практично виражають його точку зору, отри­мують від нього регулярну інформацію і часто дру­кують матеріали на замовлення уряду;

—опозиційні ЗМІ, які критикують правлячу партію, коаліцію, уряд шляхом публікації викривальних ма­теріалів;

— незалежна преса, що існує за рахунок власних доходів;

—т. з. «незалежна» преса, яка насправді відстоює інте­реси певних політичних чи економічних угруповань та існує за їх рахунок;

—спеціальні видання (військово-технічні, наукові, куль­турологічні);

—регіональна преса.

Зважаючи на те, що кожна дипустанова працює в умо­вах, характерних лише для конкретної країни, то дуже важ­ко давати якісь уніфіковані поради, крім однієї — якомога уважніше вивчати ЗМІ, активно використовувати їх для активізації інформаційно-роз´яснювальної роботи диппредставництва.

Велике значення має встановлення, розширення і підтримка постійних контактів з власниками і керівника­ми ЗМІ, провідними журналістами, спеціалістами, які пишуть на українську тематику, з метою забезпечення виходу неупереджених публікацій та передач про Україну, її внутрішню та зовнішню політику.

Цікавою (і дуже ефективною) формою роботи є органі­зація поїздок в Україну прихильно налаштованих до на­шої держави журналістів, забезпечення їх відповідними матеріалами, влаштування зустрічей з представниками різних верств суспільства. Необхідно ініціювати встанов­лення безпосередніх контактів між редакціями вітчизня­них і зарубіжних теле- і радіокомпаній, інформаційних агентств, друкованих видань.

При повсякденному спілкуванні з журналістами треба мати на увазі, що в кожній країні вони поділяються на класи чи категорії. Найвище стоїть журналістська еліта, ті, хто має доступ до важливих джерел інформації, вико­нує парламентські чи урядові замовлення і формує гро­мадську думку на високому професійному рівні. Поряд з ними зустрічаються спеціалісти «середнього» рівня, але також високої кваліфікації. І нарешті основна маса жур­налістів — часто безіменні інформатори і хронікери, сто­сунків з якими дипломатам бажано уникати.

Не треба забувати, що, як було сказано, ЗМІ часто діють на замовлення окремих політичних сил, різних угрупо­вань і часто подають свідомо упереджену, сфальсифіко­вану інформацію.

Форми спілкування з журналістами можуть бути най різноманітнішими — від прес-конференцій, брифінгів до прийомів, коктейлів, які влаштовуються спеціально, або запрошення на прийоми з певної нагоди (національне свято, приїзд делегації і т. п.).

3 іншого боку, не треба зловживати кількістю контактів зі ЗМІ, особливо якщо їх представляють малозначущі фігури.

Робота зі ЗМІ — справа глибокого і всебічного аналізу, яка потребує ґрунтовних знань і напруженої праці. Як приклад, хотілось би привести щомісячний аналіз повідом­лень зарубіжних ЗМІ, який здійснюється службою інфор­мації МЗС України.

Подібні аналізи повинні (на своєму рівні) здійснюва­тися в кожному дипломатичному представництві, бо вони дають можливість робити висновки про певні тенденції в ЗМТ країни перебування щодо України. У цьому відно­шенні слід завжди реагувати на появу статей наклепниць­кого або антиукраїнського спрямування і давати їм гідну відсіч у т. ч. і в ЗМІ.

При контактах з журналістами треба пам´ятати, що це особливі люди, з гострим розумом та чудовим вмінням висловлювати свої думки, оцінки, погляди, а тому вони дуже іронічно реагують на чиновницький формалізм, шаблонність і консерватизм. Отже, стосунки дипломата з представниками ЗМІ — дуже важлива форма роботи, що вимагає ґрунтовних знань і уважного творчого підходу до неї.

Поиск по сайту: