Зовнішньополітичні комунікації. Публічна дипломатія

МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЯ ТА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

Охарактеризуйте поняття зовнішньополітичних комунікативних технологій у сучасних міжнародних відносинах (визначення, класифікація, мета та практика застосування). Визначення: Зовнішньополітичні комунікативні технології (ЗКТ) – це особливий системнйи процесс обміну інформаційними потоками на міжнародному рівні. ЗКТ є важливим засобом формування політичного іміджу держави у системі міжнародних відносин, невід’ємним компонентом внутрішньої та зовнішньої політики.

Класифікація: 1)за методами впливу (психологічні, інформаційно-технологічні, соціальні, соціокультурні тощо);

2) за інтенсивність впливу (слабоінтенсивні та гіперінтенсивні)

3) за функціональністю (спрямовані на забезпечення радикальних змін у свідомості або на створення сприятливого контексту для можливих майбутніх дій);

4) за характером впливу ( технології прямого та непрямого впливу)

5) за спрямованістю ( контентні та фонові)

Мета: ЗКТ забезпечують:

А) політичну систему міжнародних відносин,

Б)оперативне реагування на зміну ситуації,

В)прогнозування розвитку подій на основі аналізу інформаційних масивів, адекватний вплив на небажані зміни.

Розвинені держави створюють розгалужену структуру організацій, що забезпечують ефективність застосування зовнішньополітичних комунікацій, зокрема преса, радіо, телебачення. Також використовуються виставкова діяльність, публічне представництво, видавнича справа, кіно та аудіовізуальні засоби тощо.

Об‘єкти впливу ЗКТ: світові держави, міжнародні та регіональні організації, транснаціональні корпорації, лідери країн та особи, які приймають політичні рішення, політична та бізнес еліти країн світу, а також світова громадськість.

ВИСНОВОК : ЗКТ як інструмент іміджевої політики держави визначають ексклюзивні риси країни та технології її активного просування у політичній системі міжнародних відносин. Аналіз різних поглядів на комунікативні технології як чинників політичної культури в системі міжнародних відносин свідчать, що зовнішньополітична стратегія з одного боку виступає як інструментальний засіб, а з іншого – як ефективна складова частина реалізації політичного курсу держави. Комунікативні технології формування міжнародного іміджу держави базуються на діяльності із захисту та просування інтересів держави на міжнародній арені, а також на інформуванні світової громадськості про геополітичні, економічні, географічні особливості держави, стан її розвитку та досягнення тощо.

48. Охарактеризуйте особливості використання новітніх зовнішньополітичних комунікативних технологій у сучасних міжнародних відносинах (публічна дипломатія, медіа - дипломатія, електронна дипломатія, культурна дипломатія, іміджева дипломатія, державний брендінг, церковна дипломатія тощо). Наведіть приклади з практики дипломатичної діяльності.

Новітні зовнішньополітичні комунікативні технології (НЗКТ)

Публічна дипломатія – це комплекс заходів, що спрямовані на вивчення та інформування зарубіжної аудиторії, а також на встановлення контактів.

Публічна дипломатія - дії, спрямовані на: А)будівництво довгострокових відносин,

Б) захист цілей національної зовнішньої політики

В) кращого розуміння цінностей та інститутів власної держави за кордоном.

Ознаки і особливі риси публічної дипломатії: - публічна дипломатія просуває національні інтереси і національну безпеку шляхом вивчення громадської думки зарубіжних країн.

- публічна дипломатія націлена на масову аудиторію, адже громадська думка здатна активно впливати на рішення урядів і на політичні системи.

- публічна дипломатія має на меті розширення діалогу між громадянами своєї країни і зарубіжними партнерами. Це передбачає активний міжнародний обмін, створення інформаційних програм, пропаганду своєї культури.

- провідні держави світу намагаються використовувати публічну дипломатію як метод «м'якої влади», часто використовуючи різні види ЗМІ задля «правильного» тлумачення власних політичних дій.

Медіа – дипломатія - важливий інструментом реалізації зовнішньої політики останньої чверті ХХ століття. Медіа дипломатія(від англ. media diplomacy) - створення засобами масової комунікації (ЗМК) іміджу світових подій, здійснення впливу громадської думки на політику, налагодження зв’язків зовнішньополітичних відомств з мас-медіа, врахування закордонної інформаційної політики, використання ЗМК як джерела інформації, їх вплив на політиків та звертання урядів до послуг медіа під час міжнародних переговорів. Поняття виникло у середині 1970-х рр. і увійшло в політичний та науковий обіг у зв’язку з широким використанням традиційних (преса, радіо, ефірне телебачення) і нових (кабельне і супутникове телебачення, відео, факси, телекси тощо) засобів масової комунікації у дипломатичній практиці.

Електронна дипломатія – використання веб і інформаційно – комунікаційних технологій для реалізації дипломатичних завдань. Електронна дипломатія сприяє налагодженню діалогу у форматі «громадянин-громадянин, людина-людина». Цей діалог може бути ініційований як самими учасниками громадянського суспільства, так і державою, яка може виконувати функції модератора діалогу.

Особливості електронної дипломатії -представництво національних інтересів не лише зарубіжним урядам, але й зарубіжній аудиторії;

-з появою мережі Інтернет зовнішньополітичне відомство отримало доступ до іноземних газет та журналів у режимі реального часу, тому функція посольства про щоденне інформування щодо подій у країні перебування змінюється; нині посольство повинно в своїх звітах давати глибшу оцінку ситуації;

- залучення дипломатів до забезпечення нетрадиційних національних інтересів (підтримки урядових, парламентських, комерційних візитів);

- координація дій та надання допомоги неурядовим акторам міжнародних відносин.

Культурна дипломатія - інструмент зовнішньої політики держав, який використовується для просування на зовнішніх “ринках” національної культури, обстоювання національно-культурної ідентичності та захисту національних інтересів на міжнародній арені.

Існує 3 моделі КД:

Британська (англійська модель). Для Великої Британії, на відміну від Франції, культурна дипломатія не відразу стала пріоритетним напрямом зовнішньополітичної діяльності. Британія була наймогутнішою колоніальною імерією. «Розпустивши» колонії, уряд країни почав займатися виробленням й реалізацією стратегії зовнішньої культурної політики, що стало результатом консолідації нації, ефективним засобом зміцнення позицій держави на світовій арені.

Ознаки: - ґрунтується на принципі «витягнутої руки». Міжнародне культурне співробітництво фінансується цілковито або частково урядом, зазвичай МЗС, тоді як адміністративна та координуюча відповідальність за його реалізацію делегована незалежним інститутам.

- реалізація зовнішньої культурної політики Спол. Корол. належить до компетенції Міністерства закордонних справ, яке розробляє та втілює принципи культурної дипломатії держави.

- Основним інструментом культурної дипломатії Великої Британії є Британська рада – приватний заклад, заснований 1936 року. Головними завданнями Британської ради є: зміцнення позицій Великої Британії за кордоном; створення умов для позитивного сприйняття зарубіжними урядами, бізнесменами та інвесторами перспектив тісного співробітництва з британськими представниками уряду та бізнесу; встановлення різноманітних міжкультурних та освітніх контактів із громадянами інших країн

Французька модель.

Французька Республіка в умовах глобальних зрушень прагне позиціонувати себе у світі як індустріально й технологічно розвинена держава з прогресивною внутрішньою та зовнішньою політикою, як мультикультурне суспільство, де забезпечуються культурна самобутність та різноманіття етнічних спільнот.

Ознаки: Французька модель політики міжкультурного співробітництва й культурної дипломатії передбачає:

-пріоритетну роль держави в реалізації її культурної політики ( і не тільки культурної) -доктрина ФРАНКОФОНІЇ - наступальна політика захисту французької мови й культури, спеціальні просвітницькі та культурні програми, що мають відповідний ідеологічний контекст ( запозичила від АНГЛІЙСЬКОЇ МОДЕЛІ) -створення фр. центрів як інструмент французької культурної дипломатії. Всього їх 176, їх мета – реалізація політики міжкультурного співробітництва, при цьому приділяють особливу увагу поширенню франкофонності в іншомовному культурному середовищі.

Німецька модель.

Характерні риси сучасної німецької культурної дипломатії почали формуватися після Другої світової війни.

Ознаки: -офіційні керівні принципи зовнішньої культурної діяльності формулює Міністерство закордонних справ ФРН - пріоритетним напрямом діяльності є формування багатокультурного та багатомовного європейського простору, особливо в контексті євроінтеграційних процесів; встановлення політичних та економічних зв’язків із державами Азії та Африки через політику міжкультурного співробітництва з діаспорою в Німеччині.

Іміджева дипломатія - міжнар. діяльність, спрямована на представництво інтересів держав або легітимних інституцій (урядових установ, недержавних громад, організацій та окремих індідів) у міжнародних відносинах.

Ознаки: - охоплює виміри міжнар. відносин за рамками традиційної дипломатії; - сприяє формуванню громад. думки в інших країнах; - сприяє інформуванню громадськості про міжнар. політику держави та її вплив на політику в країнах перебування; проведенню інформ.-роз'яснювальної роботи для дипломатичного корпусу та представників зарубіжних медіа; здійсненню мїжкульт. співробітництва.

Метою є просування нац. інтересів країни шляхом роз'яснення, інформування та бажаного впливу на світову громадськість. Однією з цілей є забезпечення включення інтересів окремих держав та міжнар. регіонів у глобальний світо порядок.

Державний брендінг - це процес створення та поширення за допомогою міжнародних ЗМК бренду країни. Бренд країни – це не просто слоган або обмежена у часі рекламна кампанія, а національна ідея країни, її інтелектуальна власність, тобто комплекс думок, відчуттів, асоціацій та уявлень, які виникають у людини, коли вона бачить, чує назву країни чи купує товар вироблений у цій країні: (Фінляндія має Nokia, Швеція – Volvo) . Завдяки глобальним засобам масової комунікації (в тому числі і мережі Інтернет), держави отримали можливість краще пізнати себе, свій імідж, репутацію та ставлення до себе – тобто свій бренд.

Церковна дипломатія. Метою церковної дипломатії є встановлення та підтримка зарубіжних, а також міжконфесійних та міжрелігійних зв’язків за допомогою спеціальних установ, створених для реалізації зовнішньої політики і завдань конкретних релігійних організацій. За словами, наприклад, російських релігійних очільників, церковну дипломатію тлумачать як «захист інтересів людей, що входять у конфесійне співтовариство, виявлення можливостей взаємовигідного співробітництва, налагодження мирного діалогу з метою вирішення потенційних конфліктів, відстоювання моральних цінностей, релігійних прав та інтересів церковної пастви».

Поиск по сайту: