Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Основні визначення нововведень



Як відомо, одним із визначальних факторів розвитку економіки в цілому, і промисловості зокрема є науково-технічний прогрес у вигляді сформованої системи „наука – техніка – виробництво”. Дана система представляє собою цикл суспільної діяльності з генерації нових знань, наукових досліджень та конструкторських розробок по створенню нової техніки, технології виробництва продукції. На рівні окремого підприємства науково-технічний прогрес реалізується у вигляді інновацій. Щоб краще зрозуміти основну сутність поняття «інновація», ознайомимося з основними поглядами на її визначення.

Багато вчених, в основному зарубіжних, трактують це поняття в залежності від об`єкту та предмету свого дослідження. Першим термін «інновація» ввів у науковий оборот відомий австро-американський економіст Йозеф Шумпетер. Квінтесенцією його наукового аналізу та систематизації інноваційного процесу є відома “тріада” – поділ процесу на послідовні стадії: винахід – нововведення – поширення (дифузія) інновацій. Головними елементами інноваційного процесу в умовах конкурентно-ринкового механізму Й.Шумпетер вважав підприємців, господарюючих суб`єктів, функцією яких саме і є здійснення нових комбінацій. При цьому Й.Шумпетер визначив п`ять типових змін, характерних випадків видозмін [1]:

1) отримання нових джерел сировини чи напівфабрикатів;

2) упровадження нового, досі невідомого в даній галузі методу виробництва;

3) проникнення на новий ринок збуту – відомий чи невідомий;

4) випуск нового продукту або відомого продукту нової якості;

5) організаційна перебудова, зокрема створення монополії чи її ліквідація.

Основною ідеєю теорії Й.Шумпетера є конкуренція на основі інновацій і наукових розробок у корпораціях як головних факторів економічної діяльності. На його думку, інновація – це зміна з ціллю впровадження та використання нових видів товарів споживання, нових виробничих та транспортних засобів, ринків збуту і форм організації в промисловості [1].

Аналізуючи твердження Й.Шумпетера, слід зауважити, що він визнав обмеженість статичної теорії загальної рівноваги, привернув увагу до глибинних причин розвитку економіки. Це конкуренція, заснована саме на інноваціях та творчість людини-новатора, здатної втілити нові ідеї в ефективні економічні рішення. Крім того прослідковується широке використання еволюційного підходу, розвиваючи ідеї М.Кондратьева (класика основ інноватики) про тривалі економічні цикли.

Інший відомий економіст К.Найт вважає, що інновація – це упровадження чогось нового щодо організації чи її безпосереднього оточення, і розглядає нововведення (інновацію) як „особливий випадок процесу змін в організації” [2,с. 19].

На думку Б. Санто [2], також відомого економіста та діяча в сфері новатики, інновація – це такий суспільно-техніко-економічний процес, який через практичне застосування ідей та винаходів, приводить до створення кращих за якостями виробів, технологій, і у випадку, якщо інновація орієнтована лише на прибуток, її поява на ринку може принести додатковий прибуток. Б.Санто у своїх роздумах охопив широке коло факторів, що характеризують інновацію, починаючи із зародження ідеї і до її впровадження у виробничий процес. Та основним критерієм ефективності нововведень він виділив економічний результат, залишивши без уваги соціальні, екологічні, психологічні чинники.

Свою точку зору, щодо визначення поняття „інновація” запропонував американський економіст Б. Твісс[3]. Він вважає, що інновація – процес створення і впровадження нового, єдиний у своєму роді процес, який поєднує науку, техніку, економіку й управління. Цей процес полягає в здобуванні нового, сягає від зародження ідеї до її комерційної реалізації і охоплює комплекс відносин: виробництво, обмін, споживання.

Ю.П.Морозов під інноваціями в широкому значенні розуміє прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продукції, організаційно- технічних, соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного чи іншого характеру [4].

Усі перелічені погляди на сутність інновації мають спільну рису: вчені працювали в одному напрямку і розглядали інновацію як процес. Поряд з цим існує інше направлення думок, за яким інновація є щось статичне, є результатом діяльності. Наприклад, Х. Барнет [5] визнає інноваціями будь-яку ідею (діяльність чи речовий результат), що є новою за своїми якісними ознаками порівняно з існуючими формами.

Відповідно до документу, який прийнято в 1993 році в італійському місті Фраскаті, інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності у вигляді нового чи удосконаленого продукту, впровадженого на ринку; нового чи удосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг [6].

Автори справочного посібника „Інноваційний менеджмент” П.Н.Завлин, А.К. Казанцев та ін. вважають, що інновація – використання в тій чи іншій сфері суспільства результатів інтелектуальної діяльності, що спрямовані на удосконалення процесу діяльності чи його результатів [7].

Д.В.Соколов, А.Б.Титов, М.М.Шабинова під інновацією розуміють кінцевий результат створення та впровадження принципово нового чи модифікованого засобу (новшества), який задовольняє певні суспільні потреби і дає ряд ефектів (економічний, науково-технічний, соціальний, екологічний) [8].

Проаналізувавши вище згадані визначення, можна зробити висновок, що специфічним змістом інновації ( і як процесу, і як результату діяльності) є зміни, а головною функцією інноваційної діяльності є функція зміни. На нашу думку, вчені, які характеризують інновацію не як процес, а як результат процесу, коректніше викладають сутність цього поняття. Адже неправомірно включати розробку інновацій, їх створення, впровадження у виробництво, дифузію в поняття „інновація”. Ці етапи відносяться до інноваційної діяльності як процесу, результатом якого ї є інновація. На основі цього зауваження та базуючись на твердженнях спеціалістів, узагальнимо розмаїття думок, запропонувавши наступне визначення поняття „інновація”.

Отже, інновація – кінцевий результат науково-технічної та творчої діяльності суспільства чи окремого суб’єкта, спрямований на зміну чи удосконалення об’єктів управління і отримання економічного, соціального, екологічного, технологічного ефектів.

Таким чином, існування великої кількості роздумів про інновації та досліджень в інноваційній сфері говорить про те, що інноваційна діяльність (науково-дослідницька та конструкторські розробки і впровадження їх результатів у виробництво) є однією із основних сфер діяльності майже кожної бізнес-одиниці. І коли в недалекому минулому на створення інновацій дивилися як на задачу окремих винахідників чи як на лише технічну роботу, то на даний момент, інновації реалізуються головним чином на підприємствах, які володіють значним ресурсним потенціалом інноваційного розвитку. А саме: виробничим, технологічним, управлінським, фінансовим, інвестиційним, інституціональним, трудовим.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.