Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА



ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ………………………………………………………………………

1.1. Поняття та сутність інновацій………………………………………………...

1.1.1. Основні визначення нововведення…………………………………………

1.1.2. Класифікація інновацій……………………………………………………...

1.2. Система сфери нова тики……………………………………………………...

1.2.1. Інноваційний процес як об’єкт менеджменту нововведень………………

1.2.2. Ризики інноваційної діяльності……………………………………………..

1.3 Суть і основні принципи інновацій у туризмі………………………………..

1.4 Інноваційний процес…………………………………………………………...

1.5 Інноваційна діяльність у туризмі, ринок інноваційної продукції. Способи поширення інноваційних продуктів………………………………………………

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ «TUI Group»…………………...

2.1 Організаційно-економічна характеристика туристичної фірми «TUI Group»……………………………………………………………………………..

2.2 Організаційна структура управління підприємства, та управлінські рішення «TUI Group»……………………………………………………...

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В «TUI Group»………………………………………

3.1 Вдосконалення системи управління «TUI Group»…………………..

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки ефективний розвиток підприємства на довгострокову перспективу можливий лише при дослідженні науково- технічних розробок. Тому піднесення інноваційної сфери, через яку приходять у виробничий процес досягнення науково-технічного прогресу, є особливо актуальною областю, що потребує серйозної уваги та вивчення. Без гнучкого управління інноваціями, що є двигуном розвитку підприємства, неможлива довгострокова стабільність виробництва. У зв’язку з цим, особливо гострою постає проблема своєчасного просування інноваційних можливостей, концентрації ресурсів, оперативного управління інноваційним процесом при мінімальному ризику від неправильного вибору інноваційного напрямку.

Розвиток інноваційної діяльності підприємств має вагоме значення при виході країни на міжнародну економічну арену. Сучасні потреби світового суспільства не задовольняють застарілі та не раціональні технічні засоби, технології, традиційні методи управління, товари (послуги).

Прагнення нашої країни увійти до складу європейських лідерів вимагає від суб’єктів господарювання підвищеної уваги саме до інновацій та їх управлінню.

Як свідчить досвід, більшість українських підприємств втратили здатність оперативно реагувати на швидкі зміни ринкових ситуацій. „Типова” організація не прагне впроваджувати нові технології, якщо вони не є прямим продовженням або доповненням старих.

За результатами досліджень виявляється тенденція відставання технічного рівня нових видів техніки і технології від її світового значення, відставання в галузі впровадження новітніх технологій і освоєння на їх базі виробництва нових видів продукції, скорочення рівня реалізації досягнень науки і техніки на зовнішньому ринку. В 2000 році лише 13.5% промислових підприємств України займались інноваційною діяльністю, в 2001 році ця частка становила 14.8%, а в 2002 році знову знизилась до 11%.

Причиною такої тенденції є відсутність системи інноваційного менеджменту. Дуже часто важливі рішення не використовуються, а примусово впроваджуються ідеї неперспективні, які можливо наносять шкоду людям чи приводять до розпилення засобів, сил і часу. Уникнути таких явищ дозволить управління впровадженнями нововведень, спрямоване упорядкувати процес інноваційної діяльності.

В свою чергу, у розвинутих країнах галузі промисловості повномасштабно використовують високі технології, які створюють велику долю доданої вартості. Наукомістка продукція, яка випускається з допомогою інновації забезпечує конкурентноздатність цих країн, корпорації на світовому ринку.

Управління інноваційною діяльністю в країнах-лідерах базується на класичному менеджменті, використовуючи сучасні методи та інструменти. Крім того, в управлінні інноваціями бере участь держава, яка несе від 20% до 50% національних наукових витрат.

Нині майже всі українські підприємства усвідомили, що необхідні інноваційні принципово нові методи управління персоналом та організації в цілому. Інновації необхідні в організаційній, виробничій, фінансовій сферах, оскільки саме в комплексі вони приносять найкращий результат.

В останні десятиліття відбуваються глибокі зміни у структурі інновацій, які відображаються в стимулах їх виникнення, методах реалізації та впровадження, а також в інтенсивності та якості змін, які вони несуть на виробництво. Ці суттєві зміни являються не тільки наслідком розвитку науки і техніки, але і зумовлені потребами суспільства.

Трансринковій економіці двадцятого віку властива непреривна високо динамічна інноваційна діяльність та інноваційна активність. Вона забезпечує загальне підвищення техніко-економічного рівня виробництва, якості і споживацьких властивостей, покращення умов праці і екології.

Технологічна відсталість ряду галузей промисловості України обумовлює низьку продуктивність праці, високу ресурсо- і енергомісткість виробництва. У зв’язку з цим, дуже важливим є створення сприятливих умов для розгортання інноваційних процесів.

На сучасному етапі розвитку економіки України загострюється конкуренція і підвищуються вимоги споживачів до якості товарів та послуг, тому постійні нововведення можуть стати одним з найважливіших факторів отримання конкурентних переваг, підвищення ефективності діяльності підприємства, розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

В свою чергу, пошук раціональних організаційних форм управління інноваціями, створення механізму інтеграції та координації діяльності в процесі розробки й впровадження нововведень вимагають від підприємства підвищення уваги до інноваційного менеджменту.

Над проблемами в сфері управління інноваційною діяльністю працюють сьогодні різні вчені та спеціалісти, пропонуючи свої розробки і шляхи удосконалення. Та не зважаючи на це, відкритим залишається питання становлення українських підприємств на інноваційний шлях розвитку, впровадження системи менеджменту інновацій.

Метою курсової роботи є: обґрунтування необхідності становлення підприємства на інноваційну модель розвитку шляхом впровадження нововведень та управління ними, задля виходу на зовнішній ринок та підвищення ефективності діяльності.

Для досягнення мети мають бути вирішені наступні задачі:

- проаналізувати вітчизняну та зарубіжну літературу щодо об’єкту дослідження;

- ознайомитись з основними визначеннями поняття “інновація”;

- провести огляд класифікацій нововведень;

- визначити роль та місце інноваційних процесів, стратегій;

- розглянути світовий досвід практики інновацій;

- охарактеризувати сучасний виробничо-фінансовий стан підприємства;

- виявити недоліки управління виробничим процесом;

- визначити інноваційний потенціал підприємства;

- оцінити можливість впровадження системи інноваційного менеджменту при виході на зовнішній ринок.

В процесі дослідження необхідно визначитися з його об`єктом. В даній роботі ним являється управління інноваційною діяльністю підприємства.

Для практичного впровадження результату теоретичного обговорення об`єкту дослідження в роботі обирається предмет дослідження – організації управління інноваціями на реально діючому підприємстві „ TUI Group ”.

При виконанні завдань в роботі використовуються наступні методи дослідження:

- метод угрупувань, при огляді теоретичних основ дослідження;

- метод коефіцієнтів, при аналізі фінансового стану підприємства;

- метод порівняння, при аналізі конкурентів;

- багатофакторний аналіз, при плануванні інноваційного проекту.

Джерелом теоретичного матеріалу є наукові та періодичні видання ведучих спеціалістів у сфері менеджменту інновацій. Питання визначення основних складових системи управління інноваційною діяльністю активно досліджуються в роботах таких вітчизняних авторів як: Оголева Л.Н., Васильєв А.В., Фатхудинов Р.А. та інших. Серед зарубіжних вчених різні аспекти менеджменту нововведень вивчали: Санто Б., Шумпетер Й., Друкер П. та інші.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.