Основи чинного порядку реєстрації та отримання дозвільних документів на право торговельної діяльності в роздрібній торгівлі

Господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання в умовах постійних змін економіко-правового поля. Правовими основами функціонування підприємств є сукупність законів та нормативних документів, які визначають і регулюють порядок створення та реєстрації підприємств, їх організаційно-правові форми, систему оподаткування, ліцензування та патентування, порядок організації господарської діяльності, відносини між підприємствами і державою, суб'єктів господарювання між собою.

Основними законодавчими актами, що регулюють діяльність підприємств, є: Цивільний кодекс України; Господарський кодекс України; Закон України "Про підприємництво" (втратив чинність з 1 січня 2004 р., крім статті 4); Закон України "Про господарські товариства"; Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"; Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"; Закон України "Про інвестиційну діяльність"; Закон України "Про цінні папери і фондову біржу"; Закон України "Про захист економічної конкуренції"; Закон України "Про систему оподаткування"; Закон України "Про податок на додану вартість"; Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ін.

Створення і реєстрація підприємств в Україні відбуваються у певній послідовності: після визначення мети та цілей діяльності підприємства необхідно обрати організаційно-правову форму, його існування та здійснити державну реєстрацію.

Вибір організаційно правової форми підприємства. Створюючи підприємство, необхідно зважати на деякі юридичні нюанси, ігнорування яких може завадити нормальному веденню господарської діяльності та реалізації поставлених перед підприємством завдань.

На вибір організаційно-правової форми впливають такі чинники: запланований вид діяльності, законодавчі вимоги до організаційно-правової форми як умови здійснення певного виду діяльності, наявність коштів на момент реєстрації підприємства, кількість засновників, форма власності, ступінь відповідальності засновників за зобов'язаннями майбутнього підприємства та ін.

Вибір найменування підприємства, формування статутного (складеного) капіталу, розподіл його між засновниками, обрання місця розташування (юридичної адреси ) та напрямків діяльності. Найменування підприємства має містити відомості про його організаційно-правову форму та назву.

Місцерозташування підприємства може бути місцем перебування (місцем проживання) одного з його засновників або інше місцерозташування, підтверджене відповідними документами (наприклад, офісне приміщення, внесене до статутного капіталу підприємства, або орендоване засновниками приміщення під офіс, про що є відповідний договір оренди).

У разі, коли підприємство реєструється у формі товариства, воно формує статутний (складений) капітал. Статутний (складений) капітал утворюється шляхом внесення вкладів учасниками і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а у разі потреби, - і додаткових вкладів учасників. Статутний капітал є підставою для державної реєстрації та стартовим капіталом підприємства. Внеском до статутного капіталу можуть бути: майно, грошові кошти, права на користування об'єктами інтелектуальної власності та інші майнові права. Чим більший обсяг статутного капіталу підприємства, тим вищий рівень довіри до нього з боку контрагентів і фінансових установ. Значний обсяг статутного капіталу є додатковим аргументом для банків при вирішенні питань щодо надання кредиту. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Обсяг статутного капіталу для акціонерних та товариств з обмеженою відповідальністю не може бути меншим, ніж обсяг, установлений законодавством.

Законодавчо встановлений мінімальний обсяг статутного капіталу становить:

- для акціонерних товариств – сума, еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам, відповідно до ставки, що діє на момент реєстрації;

- товариств з обмеженою відповідальністю – сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам. До моменту державної реєстрації учасники товариства повинні сплатити не менше 50 % суми своїх вкладів, а частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Крім того, існують вимоги до мінімального обсягу статутного капіталу залежно від видів діяльності, зокрема:

- для банківських установ, що здійснюють свою діяльність на території всієї України, – 10 млн євро;

- страхових компаній – 1 млн євро; для страхових компаній, що займаються страхуванням життя – 1,5 млн євро;

- торговців цінними паперами для отримання дозволу на усі або окремі (крім комісійної) види діяльності – 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

- фондових бірж – 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- ломбардів – 20 тис. євро.

Якщо учасники товариства з обмеженою відповідальністю протягом першого року його діяльності не сплатили повністю суму передбачених статутом своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. При заснуванні акціонерного товариства всі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції не провадиться до повної сплати статутного капіталу.

Якщо після закінчення другого чи кожного наступного року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю (акціонерного товариства) виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку. Якщо вартість чистих активів1 товариства стає меншою від визначеного законом мінімального обсягу статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

Реєстрація підприємства в органах державної влади. Державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи.

Для реєстрації підприємства до відповідних органів необхідно подати такі документи:

· заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка є одночасно і заявою;

· установчі документи, які поряд з нормами чинного законодавства становлять правову основу діяльності підприємства, зокрема рішення засновників про створення юридичної особи - засновницький договір (для повного і командитного товариств) та статут підприємства (для акціонерних товариств, товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю);

· платіжне доручення (квитанцію) про сплату збору за державну реєстрацію;

· документи, що засвідчують внесення власниками своєї частки до статутного (складеного) капіталу підприємства;

· звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (подається у разі реєстрації відкритих акціонерних товариств).

Засновницький договір – цивільно-правовий договір, який засвідчує волевиявлення фізичних або юридичних осіб щодо заснування підприємства для реалізації конкретної підприємницької мети. Засновницький договір є по суті цивільно-правовою угодою, укладаючи яку учасники товариства за власним бажанням беруть на себе певні зобов'язання. В засновницькому договорі обов'язково мають бути відомості про найменування і місцезнаходження майбутньої юридичної особи, про розмір частки у статутному капіталі кожного з учасників, про порядок внесення ними майна до статутного капіталу; найменування і реквізити учасників товариства.

Статут підприємства – це офіційно зареєстрований документ, на підставі якого діє підприємство. Статут не є угодою, проте виконує функцію внутрішнього нормативно-правового акта юридичної особи. Він містить обов'язкові правила, що регулюють діяльність підприємства, взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання. Статут затверджується власником майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу.

У статуті підприємства зазначаються такі дані:

1) найменування і місцезнаходження підприємства: найменування підприємства складається з двох частин: перша - позначення організаційно-правової форми підприємства, друга - безпосередньо його назва. Місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства вважають найчастіше місцезнаходження його постійних чинних органів;

2) юридичний статус: у цьому розділі залежно від виду підприємницької діяльності можна продублювати ст. 1 "Закону про господарські товариства", оскільки ця стаття чітко визначає юридичний статус підприємства. Крім цього необхідно вказати, що підприємство може бути позивачем у суді, господарському або третейському судах. Слід визначити ступінь відповідальності підприємства за своїми зобов'язаннями, а також відповідальність засновників (учасників) за зобов'язаннями підприємства;

3) предмет, цілі та напрямки діяльності: можна запропонувати таке загальне формулювання: "Метою діяльності підприємства (товариства) є здійснення будь-якої, незабороненої законодавством, підприємницької діяльності для отримання прибутку". Після такого формулювання потрібно зазначити максимально можливий перелік видів діяльності, які підприємство може здійснювати зараз і в майбутньому. Доцільно прописати окремо перелік видів діяльності, якими підприємство може займатися, отримавши ліцензію відповідно до Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

4) склад учасників підприємства: відомості про учасників господарських товариств. Щодо акціонерних товариств, то особи, які безпосередньо створюють відкрите акціонерне товариство, тобто ті, що укладають між собою засновницький договір, називаються засновниками, а ті, що придбавають акції до реєстрації акціонерного товариства за відкритою підпискою, іменуються учасниками товариства. Крім того, необхідно вказати на порядок виходу і виключення учасника з товариства;

5) джерела створення майна підприємства: вказуються відомості про джерела створення майна підприємства;

6) порядок формування статутного капіталу підприємства. Залежно від виду підприємства визначається:

- обсяг його статутного капіталу (для акціонерного товариства необхідно вказати кількість, вид і номінальну вартість акцій, випущених на суму статутного капіталу);

- розмір частки в статутному капіталі підприємства кожного з учасників (у відсотках щодо кожного з учасників);

- джерела і порядок формування статутного капіталу;

- порядок внесення вкладів до статутного капіталу;

- порядок зміни обсягу статутного капіталу;

- порядок поступки і виділення частки учасників підприємства за несвоєчасне внесення своєї частки до статутного капіталу підприємства;

7) порядок розподілу прибутку: має бути зазначена відповідальність стосовно видів і величини фондів (резервного капіталу), що створюються, порядок виплати учасникам частки прибутку, отриманого підприємством;

8) органи управління підприємством: визначається склад органів управління підприємством;

9) порядок припинення діяльності підприємства: потрібно вказати для реорганізації та ліквідації підприємства порядок ліквідації і порядок розподілу коштів підприємства під час його ліквідації.

Зазначений перелік розділів статуту підприємства не є вичерпним. Підприємство може включати до установчих документів будь-які відомості, але за умов, що вони не суперечать положенням чинного законодавства. Статут акціонерного товариства, крім вказаних відомостей, повинен містити інформацію про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань щодо викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Статут та засновницький договір підписують усі учасники, засвідчує нотаріус, після чого їх подають на державну реєстрацію. Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державний реєстратор зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи. За відсутності таких підстав державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи. Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи має бути оформлене і видане (надіслане рекомендованим листом за описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи. Разом зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику або уповноваженій ним особі видається (надсилається рекомендованим листом) один примірник оригіналу установчих документів із відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи зобов'язаний передати відповідним органам статистики, Державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.

Після зазначених процедур підприємство відкриває рахунок у комерційному банку. Для цього до банку подають:

ü свідоцтво про державну реєстрацію;

ü копію документа, що підтверджує взяття підприємства на облік в органах державного податкового відомства;

ü дві картки зі зразками підписів (засвідчених нотаріально);

ü заява на відкриття рахунку;

ü копії статутних документів.

Для одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів підприємство надає до районного управління МВС України:

- копію свідоцтва про державну реєстрацію;

- два екземпляри затверджених засновниками зразків підписів, печаток;

- платіжне доручення про сплату збору за видачу дозволу. Орган внутрішніх справ зобов'язаний видати дозвіл протягом п'яти робочих днів від моменту отримання документів.

На цьому процес реєстрації підприємства можна вважати завершеним. Проте слід пам'ятати, що до початку господарської діяльності необхідно одержати дозвіл на діяльність підприємства в органах Державного комітету з нагляду за охороною праці, в деяких випадках провести акредитацію підприємства на митниці, оформити ліцензію на певні види діяльності тощо.

Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на здійснення зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензіат – це суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, міститься в Законі України "Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності".

РОЗДІЛ 4

Поиск по сайту: