Реєстрація суб'єктів роздрібної торгівлі

Реєстрація суб'єктів роздрібної торгівлі являє собою стандартну процедуру внесення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) згідно з вимогами чинного законодавства.

Реєстрація нового суб'єкта роздрібної торгівлі розпочинається із заснування з урахуванням організаційно-правової форми юридичної або фізичної особи. Для цього засновники (учасники) юридичної особи розробляють і погоджують установчі документи, в яких указують організаційну форму, структуру, відносини власності, права й обов'язки, взаємовідносини учасників тощо. Заснування підприємства на засадах фізичної особи має спрощений порядок, не потребує погодження установчих документів і проводиться на підставі заяви громадяни-на-підприємця.

На підставі установчих документів засновники юридичної особи або фізична особа (підприємець) звертаються до вповноваженого місцевого органу влади (реєстраційної палати, відділу соціально-економічного розвитку тощо) із заявою про реєстрацію як суб'єкта господарювання. До заяви додаються також довідки і дозволи з місцевих органів: податкової адміністрації (інспекції) – про реєстрацію як платника податків; статистики – про присвоєння кодів статистичного обліку; установи банку – про відкриття рахунків і відсутність валютних коштів та майна за кордоном; міліції – про реєстрацію печаток; фондів, що мають директивну силу і т. п.

Уповноважений реєстраційний орган у встановлені законодавством строки повинен здійснити внесення новостворюваного роздрібного торговця до державного реєстру і видати йому свідоцтво про державну реєстрацію, а в противному разі – надати вмотивовану відмову.

Паралельно із проведенням реєстрації власники суб'єкта роздрібної торгівлі вживають організаційних заходів щодо створення матеріально-технічної бази, за допомогою якої, власне, і здійснюватиметься основний процес роздрібного продажу. З цією метою ними будується, реконструюється або влаштовується пункт реалізації – магазин, дрібно-роздрібна одиниця або засіб пересувної (розносної) торгівлі.

Для введення в дію крамниці будь якого типу власники повинні зареєструвати її в місцевому органі виконавчої влади, що відає питаннями торговельного обслуговування, погодити режим роботи даного закладу торгівлі, а також одержати, за потреби, дозволи і ліцензії встановленого зразка на зайняття певними видами торговельної діяльності (торгівля ліками, зброєю тощо) або здійснення реалізації окремих товарних груп (тютюнові, алкогольні вироби).

Місце розташування, режим роботи, зовнішнє оформлення дрібно-роздрібних пунктів продажу за межами організованих місць торгівлі (ринків, торговельних майданчиків), як і засобів пересувної торгівлі, також потребують погодження з місцевими виконавчими органами влади, а на підприємствах ринків – з їх адміністрацією.

3.7. Загальні показники ефективності функціонування
торговельної мережі

Фактичний рівень забезпечення регіону мережею роздрібних торговцю загалом можна визначити за допомогою показників щільності торгової мережі стосовно до населеності регіону і його територій

Коефіцієнт щільності мережі стосовно до населеності регіону (К_щ.н.р), за допомогою якого можна встановити, скільки в середньому роздрібних торговців (взагалі або за окремими видами чи типами) приходиться на 1000 мешканців регіону, розраховується за формулою:

(3.1)

Де:

Ч_р.т – чисельність роздрібних торговців в регіоні, од.;

Ч_нас – чисельність населення в регіоні, чол.

Коефіцієнт щільності мережі стосовно до території регіону (К_щ.т.р) показує, яка кількість роздрібних торговців функціонує на визначеній площі регіону (га, км ), і набуває вигляду:

(3.2)

Де:

S_peг – площа регіону, в якому розташована торговельна мережа (га, м, тис. м ).

Похідними, зворотними до показників щільності торговельної мережі є середня кількість населення і середня площа, які обслуговуються одним роздрібним торговцем регіону.

Середню кількість населення, що припадає на одне торговельне підприємство (одиницю) в регіоні, можна розрахувати в загальному вигляді як співвідношення чисельності мешканців до чисельності всіх торговців у регіоні:

(3.3)

А також як співвідношення чисельності населення до торгової площі магазинів регіону:

(3.4)

Середню площу регіону, що охоплюється одним роздрібним торговцем, визначають діленням площі регіону на загальну чисельність роздрібних торговців, в ньому розташованих:

(3.5)

Слід зазначити, що як коефіцієнти щільності торговельної мережі, так і обернені до них величини є узагальнюючими, придатними для порівняльного аналізу стану і динаміки розвитку мережі роздрібних торговців у регіональному масштабі (адміністративний район, великий населений пункт, область). Водночас слід ураховувати, що вони часто згладжують суттєві мікро-регіональні особливості і дають значну похибку при територіальному аналізі торговельної мережі.

Значно точнішими показниками для характеристики мережі роздрібних торговців не тільки великих територій, але й невеликих поселень є торгова площа на 1000 жителів (S1000_жит), середній розмір магазину за торговою площею (М_тп) та за товарообігом (М_то). Вони розраховуються за формулами:

1. Показник торгової площі на 1000 жителів, м²:

(3.6)

2. Показник середнього розміру магазину за торговою площею, кв. м:

(3.7)

3. Показник середнього розміру магазину за товарооборотом, тис. грн.:

(3.8)

Де:

Т_об – загальний товарооборот магазинів за певний період, тис. грн.

Наведені три останні показники дозволяють нівелювати кількісно великий, але незначний за потенціалом вплив дрібних роздрібних торговців, що дає більш об'єктивну картину стану роздрібної торговельної мережі в регіоні.

Поиск по сайту: