Прямою мовою називають чуже мовлення, передане дослівно, з усіма граматичними, інтонаційними та стилістичними особливостями(«Про здоров’я людини треба турбуватися в першу чергу»,—сказав незнайомець). Пряма мова може складатися з одного слова, одного речення і з кількох речень. Пряма мова супроводжується реченням, що вказує на те, хто є мовцем та адресатом, за яких обставин вона висловлена. Таке речення називається словами автора. Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, у середині прямої мови, після неї, а також включати в себе пряму мову. Пряма мова і слова автора поєднуються за змістом та інтонаційно, тобто без допомоги сполучників. Інтонація слів автора завжди розповідна, а інтонація прямої мови може бути розповідною, питальною, спонукальною, окличною та неокличною.
Діалог — це пряма мова, що передає розмову двох осіб. Слова кожної особи, яка бере участь у розмові, називаються репліками. Слова автора супроводжують репліку, якщо не зрозуміло, кому належить пряма мова.
Непрямою мовою називається чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання (Дівчина замилувалася квітами і сказала, що вони чудові). У непрямій мові втрачається лексична, інтонаційна та стилістична своєрідність чужого мовлення. До непрямої мови належать як непрямі розповідні речення, так і непрямі питання й спонукання, але знак оклику чи знак питання в кінці таких речень не ставиться: (Пор.: «Батько спитав мене: «Хочеш поїхати зі мною до Києва?» — Батько спитав мене, чи хочу я поїхати із ним до Києва).
Монолог – тривала мова однієї особи, звернена до самої себе, до інших осіб.
Робота над діалогом починається в добукварний період на уроках рідної мови. Вчимо дітей складати діалог за готовим текстом на основі прослуханих казок.
За сюжетним малюнком та описаною ситуацією вчимо складати діалог за допомогою демонстраційного діалогу.
Діалогічне мовлення школярів необхідно збагачувати новими словами.
Навчання школярів мовлення, зокрема діалогічного, ґрунтується на врахуванні педагогічних закономірностей і таких лінгвометодичних принципів: взаємозв’язок у навчанні, вихованні та розвитку молодших школярів; функціонально-комунікативна спрямованість; стилістична диференціація; взаємозв’язок розвитку усного і писемного мовлення; оцінка виразності мовлення; розвиток чуття мови; взаємозв’язок мовлення і мислення; системний підхід до мовленнєвого розвитку.
Використання комунікативного підходу при навчанні діалогічного мовлення дітей молодших класів дає можливість розвивати творчі здібності дітей в обґрунтуванні власних думок і відповідей. Діти навчаються розмірковувати над тими проблемами, які ми ставимо перед ними в процесі навчання.
Монологічне мовлення (усний переказ, усний твір).
Переказ.
Матеріалом для усного переказу може бути текст-розповідь, опис чи міркування, обсяг якого відповідає програмовим вимогам.
Твір.
На початковому етапі навчання використовується перший підтип мовленнєвих ситуацій. Діти складають найпростіші висловлювання за аналогією до зразка – за наслідуванням.
Другий підтип ситуацій, передбачає вищий ступінь самостійності і творчої активності учнів. Провідною тут є конструктивна діяльність із елементами творчої.
Увиразнюються вони робочими матеріалами, які вміщують:
а) ілюстративний матеріал (малюнок, репродукції картин, кадри діафільму, природні предмети – кетяги калини, горобини, квіти, колоски, гриби тощо);
б) текстовий матеріал – варіанти зачину, кінцівки та опорні словосполучення, за допомогою яких треба розкрити зміст головної частини висловлювання.
27.Звуки як фонетичні одиниці мови. Класифікація голосних і приголосних звуків. Звуковий аналіз на уроках навчання грамоти у початковій школі.
Звук- найменша одиниця мовлення. У довкіллі існує безмежжя звуків і тільки їх невелика частина є такими, що служать засобом спілкування людей. Саме ці звуки вивчають у фонетиці і фонології. Фонетика розглядає кілька типів фонетичних одиниць . Звук найменша одиниця, більша склад. Звук або кілька звуків, що вимовляються одним поштовхом видихуваного повітря. Склади об’єднуються у слова. Слова поєднуючись між собою творять фрази, а фрази на такти.